Справа № 161/18953/25 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д.
Провадження № 22-ц/802/1237/25 Доповідач: Киця С. I.
13 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
секретар судового засідання Черняк О. В.,
з участю:
представника відповідача Бачинського Я. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за землю та розірвання договору оренди землі за апеляційною скаргою позивача Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2025 року,
Позивач Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області 15.09.2025 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за землю та розірвання договору оренди землі. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області заборгованість зі сплати орендної плати за землю в сумі 911461,38 грн. Розірвати договір оренди землі від 26.12.2005, укладений між Підгайцівською сільською радою Луцького району Волинської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельні ділянки з кадастровими номерами: - 0722883600:01:001:6724, площею 3,4752 га; - 0722883600:03:000:0958, площею 2,1659 га; - 0722883600:01:001:6964, площею 1,9966 га; - 0722883600:01:001:8924, 1,9003 га; - 0722883600:01:001:6725, площею 0,9429 га; - 0722883600:01:001:6723, площею 0,8102 га; - 0722883600:01:001:6722, площею 0,0839 га. Зобов'язати ОСОБА_1 на підставі акту прийому-передачі повернути Підгайцівській сільській раді Луцького району Волинської області вказані земельні ділянки.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2025 року у відкритті провадження відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Позивач Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області подала апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду. Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Вказує, що критерієм розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. За договором оренди землі ОСОБА_1 у цих правовідносинах з використання земельної ділянки для цілей риборозведення, будівництва офісу та складських приміщень, сінокосіння не виступає суб'єктом господарювання та станом на момент звернення до суду з позовом діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця припинена, а тому ця справа підсудна суду загальної юрисдикції, спір між сторонами повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства. Просить оскаржувану ухвалу у цій справі скасувати та направити справу для продовження розгляду та вирішкення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу в цій справі не подавався.
Позивач Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області подала заяву про розгляд справи у відсутності їхнього представника.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бачинський Я. Л. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнав та просив залишити її без задоволення, а також подав для долучення до матеріалів справи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року в справі № 140/8567/25, яким позов Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави податковий борг у сумі 917765,96 грн.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку відмову в задоволенні апеляційної скарги.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Суд звертає увагу сторін у справі на сталу практику щодо юрисдикції спорів за позовами до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18, в якій зазначено таке:
“Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про належність спору до господарської юрисдикції».
Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є вимоги про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Всі позовні вимоги грунтуються на договорі оренди земельної ділянки, який укладений 26.12.2005 року між Луцькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар). За умовами цього договору орендодавець передає в оренду земельну ділянку площею 13,3467 га, що розташована на території Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області, для риборозведення, будівництва офісу та складських приміщень, сінокосіння, а орендар приймає в оренду цю ділянку для використання у вказаних цілях.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору оренди землі, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, а тому спір належить до господарської юрисдикції.
Ухвалу судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді