Справа № 758/12507/24
13 листопада 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Білоус А.О.,
позивача-відповідача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,
представників відповідача-позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа, розгляд якої здійснюється за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідача-позивача ОСОБА_3 підтримала клопотання, подане нею до суду 10.11.2025, про долучення до матеріалів справи в якості доказу рецензії на звіт про оцінку майна, складеної рецензентом ОСОБА_6 31.10.2025. При цьому вона просить поновити строк для подання такого доказу, вказуючи на те, що такий доказ був отриманий стороною відповідача-позивача після відмови суду у призначенні судової будівельно-оціночної експертизи та після отримання позиції позивача-відповідача щодо способу перевірки звіту про оцінку майна.
Представник відповідача-позивача ОСОБА_4 подане кдопотання підтримав та просив його задовольнити.
Представник позивача-відповідача ОСОБА_2 щодо задоволення клопотання заперечила, вказуючи на його безпідставність та необгрунтованість.
Позивач-відповідач ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника.
Заслухавши клопотання та думку щодо нього інших учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до поданого клопотання представник відповідача-позивача просить долучити до матеріалів справи в якості доказу рецензію на звіт про оцінку майна, складену рецензентом ОСОБА_6 31.10.2025 щодо звіту про оцінку квартири, яка є предметом спору.
Обґрунтовуючи подане клопотання, представники відповідача-позивача вказують на те, що відповідно до звіту про оцінку майна, наданого позивачем-відповідачем ОСОБА_1 , вартість спірної квартири становить 5 340 000 грн. Натомість, згідно з консультативним висновком про оцінку майна, наданим відповідачем-позивачем ОСОБА_5 , ринкова вартість зазначеної квартири вказана 6 859 500 грн. Таким чином, із наданих сторонами доказів вбачається значна різниця в оцінці вартості квартири. Після первинного аналізу звіту про оцінку позивача-відповідача, сторона відповідача-позивача дійшла висновку про те, що останній містить невідповідності реальній вартості майна та необґрунтованість висновків (зокрема, відсутність належного обґрунтування коригувань на торг/стан/меблювання, помилки в розрахункових таблицях та невідповідність узгодження отриманих показників вартості). Виходячи з цього, відповідач-позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, однак у призначенні такої експертизи судом було відмовлено. У зв'язку з цим, з метою спростування наданої позивачем-відповідачем оцінки майна та вказаної нею недостовірної ринкової вартості спірної квартири, відповідач-позивач отримав рецензію на звіт про оцінку майна за вих. № AR251027-01R від 31.10.2025, який він просить долучити до матеріалів справи в якості доказів із зазначених підстав.
Як встановлено судом, звіт про оцінку майна, а саме спірної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , складений ТОВ «АН ДІОН ВЕСТ», був доданий позивачкою ОСОБА_1 в якості доказу до її позовної заяви.
Позовна заява разом із додатками була отримана відповідачем ОСОБА_5 , який 15.01.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, а також зустрічний позов.
Пунктом 2 та пунктом 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам та користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
За змістом статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Виходячи з положень ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Статтю 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36).
У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє позивача, або інших учасників справи права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи наведені вище норми процесуального закону, практику Європейського суду з прав людини, доводи представників відповідача-позивача, викладені у клопотанні про поновлення строку та долучення доказів до матеріалів справи, а також приймаючи до уваги заперечення представника позивача-відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення представнику відповідача-позивача ОСОБА_3 процесуального строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи в якості доказу рецензії на звіт про оцінку майна, складеної рецензентом ОСОБА_6 31.10.2025.
Так, судом враховується, що спірне майно зареєстроване на праві спільної часткової власності за обома сторонами.
Наведене свідчить про те, що обидві сторони мають однакові можливості щодо подання доказів щодо такого майна.
При цьому суд визнає неспроможними доводи представників відповідача-позивача ОСОБА_5 про те, що останній не має доступу до спірної квартири, оскільки в серпні 2024 року позивач-відповідач ОСОБА_1 вчинила відносно нього насильство, а рішення суду щодо побачень відповідача-позивача зі спільною дитиною сторін не набрало законної сили.
Стороною відповідача-позивача не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку подання доказів до суду.
За таких обставин клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку для подання доказів задоволенню не підлягає та, відповідно, підстави для долучення відповідно до доказу до матеріалів справи відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 43, 83, 126, 127, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -
Відмовитиу задоволенні клопотання представника відповідача-позивача ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку для подання доказів.
Відмовити у долученні до матеріалів справи в якості доказу рецензії на звіт про оцінку майна, складеної рецензентом ОСОБА_6 31.10.2025.
Ухвала в частині відмови в поновленні процесуального строку може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в цій частині подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 18.11.2025.
СуддяО. О. Ковбасюк