Справа № 758/7533/19
Провадження № 2/758/1378/25
Категорія 2
02 травня 2025 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М., Оболонській Ю.С.,
за участю: представника позивача - адвоката Мацелюха В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Міністерство юстиції України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович про скасування державної реєстрації права власності,-
У червні 2019 р. до Подільського районного суду м. Києва надійшла позовна заява, в якій позивач, уточнивши свої вимоги просить:
1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40270290 від 23.03.2018, прийняте державним реєстратором Осиповичем Ігорем Віталійовичем, Київська філія комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, м. Київ та скасувати запис про право власності за номером: 25384840;
2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40517370 від 05.04.2018, видавник: Василенко Олег Анатолійович приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та скасувати запис про право власності за номером: 25616658;
3) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40529320 від 06.04.2018, видавник: Василенко Олег Анатолійович приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу та скасувати запис про право власності за номером: 25627408;
4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 50447200 від 13:50:59, номер запису про право власності: 34850472, приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ та скасувати запис про право власності за номером: 34850472;
5) скасувати рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 54556843 від 12:23:23, номер запису про право власності: 38641127, приватний нотаріус Буглак Олеся Гурамівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ та скасувати запис про право власності за номером: 38641127.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до даних технічного паспорту будинковолодіння від 1987 р. загальна площа будинку становить 89 кв.м. Вважає, що відповідач ОСОБА_6 незаконно, незважаючи на наявний спір, без відома інших виділив свою частку на два окремих житлових будинки літер «А» та літер «Б», яка становила 27 кв.м. і створив два самостійних об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20,4 кв.м, та за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 16,1 кв.м, тим самим зменшились частки інших співвласників. Як вказує позивач, в подальшому новостворений будинок АДРЕСА_1 залишився у власності ОСОБА_6 , а будинок АДРЕСА_2 був ним відчужений: частка була продана ОСОБА_2 05.04.2018, а частка подарована ОСОБА_2 06.04.2018. Позивач також посилається на те, що, отримавши без згоди інших співвласників технічний висновок про виділ своєї частки із будинковолодіння, ОСОБА_6 подав документи на реєстрацію своїх прав на два виділених окремих об'єкти, та державний реєстратор прийняв відповідне рішення про реєстрацію права власності, що в подальшому стало підставою для прийняття інших рішень іншим державним реєстратором. Посилається на те, що неправомірно поділений будинок АДРЕСА_3 , а саме його неправомірно виділена частина - № 38 під літер. «А», що на початку подання позову до суду залишався у власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер об'єкту в Реєстрі: 1513863780000), 24.12.2019 року перейшов у порядку спадкування ОСОБА_3 , рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 50447200 від 24.12.2019 13:50:59, номер запису про право власності: 34850472, розмір частки: 1/3. Крім цього, зазначає позивач, 13.10.2020 року ОСОБА_2 було передано 2/3 частки у спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_4 , виданий 13.10.2020 ОСОБА_4 , рішення про державну реєстрацію за індексним номером: 54556843 від 13.10.2020 12:23:23, номер запису про право власності: 38641127. Вказує, що станом на 12.04.2021 власниками неправомірно виділеного будинку по АДРЕСА_1 є: - на неправомірно виділену частину по АДРЕСА_3 (загальна площа 20,4 кв.м.): ОСОБА_4 - 2/3 частки на підставі договору дарування; ОСОБА_3 - 1/3 частки у порядку спадкування, а на неправомірно виділену частину по АДРЕСА_3 (загальна площа 16.1 кв. м.): ОСОБА_2 : частка на підставі договору купівлі-продажу від 05.04.2018р., а частина - подарована ОСОБА_2 06.04.2018р. Також в позові зазначає, що ОСОБА_1 є співвласником домоволодіння за номером АДРЕСА_1 та йому належить 2/9 частки будинку (18 кв м), право власності на які він набув: на 1/9 частку - на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.09.1992 р., на 1/9 частку - на підставі договору дарування від 02.04.2013р., серія та номер: 757. Іншими співвласниками є ОСОБА_5 (третя особа), у власності якого перебуває 3/9 часток будинку (27 кв.м.), право власності на які набуто: на 1/9 частку - на підставі договору дарування від 18.04.2006, зареєстрованого в Реєстрі за № 3-2849, на 2/9 частки - на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 25.02.2013р., також ОСОБА_7 (третя особа) - на 1/9 частку будинку (9 кв м), право власності на яку набуто на підставі свідоцтво про право на спадщину від 28.07.1993 р; також ОСОБА_6 (відповідач) - на 1/3 частку будинку (27 кв.м.), право власності на яку набув від ОСОБА_2 , яка отримала частину будинку на підставі рішення народного суду Октябрського району м. Києва від 26.08.1965 р. Відповідно до даних з технічного паспорту будинковолодіння від 1987 року загальна площа будинку становить 89 кв м. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними в визначаються у дробовому вираженні. Виділ у натурі частки із будинковолодіння можливо виключно за згодою усіх співвласників такого нерухомого майна, якщо згоди не досягнуто, то спір між співвласниками вирішується у судовому порядку. Всупереч згоди інших співвласників, не зважаючи на судовий спір про виділ часток, житловий будинок АДРЕСА_3 був самостійно поділений одним із співвласників - ОСОБА_6 на два окремих житлових будинки літ. «А» та літ. «В» (висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 13-03/18, виданий 06.03.2018 ТОВ «УКРТЕХЕКСПЕРТ»). Такий поділ був здійснений незаконно та без відома інших співвласників будинку з подальшою реєстрацією в Державному реєстрі прав права власності на окремі об'єкти. Тобто, ОСОБА_6 виділив успадковану ним від ОСОБА_2 1/3 частку у спільній власності будинку, виділивши із будинковолодіння АДРЕСА_3 собі самостійно два окремих об'єкти загальною площею 36,5 кв м., а саме, було проведено виділ (поділ) із будинковолодіння на два самостійних об'єкти за адресами: АДРЕСА_3 - загальною площею 20.4 кв м.; АДРЕСА_3 - Загальною площею 16.1 кв м. Будинок № 38 під літер. «А» залишився у власності ОСОБА_6 , а частина будинку АДРЕСА_3 під літер. «Б» була продана ОСОБА_2 05.04.2018 р. (надалі - відповідач), а частина - подарована ОСОБА_2 06.04.2018 р. Отримавши без згоди інших співвласників технічний висновок про виділ своєї частки із будинковолодіння, ОСОБА_6 подав документи на реєстрацію своїх прав на два виділених окремих об'єкти, збільшивши свою частку у спільній власності, а державний реєстратор прийняв відповідне протиправне рішення, що стало підставою для прийняття інших неправомірних рішень приватним нотаріусом (іншим державним реєстратором). 23.03.2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартенівської сільської ради Пулинського району Житомирської області, м. Київ - Осиповичем Ігорем Віталійовичем було проведено реєстрацію, прийнято рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер: 40270290 та номер запису про право власності: 25384840 та зареєстровано право власності ОСОБА_6 на виділений із будинковолодіння (будинок АДРЕСА_1 ) окремий об'єкт, а саме на будинок за АДРЕСА_1 , загальною площею 20,4 кв.м. Підставою для виникнення права власності у ОСОБА_6 став висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 13-03/18, виданий 06.03.2018 ТОВ «УКРТЕХЕКСПЕРТ». Виділеному об'єкту було присвоєно окремий реєстраційний номер: 1513863780000. 05.04.2018 року приватним нотаріусом Василенко Олегом Анатолійовичем Київського міського нотаріального округу було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 40517370 та номер запису про право власності: 25616658, відповідно до якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 А частини житлового будинку АДРЕСА_3 , загальна площа 16,1 кв.м., підстава виникнення права власності - договір купівлі- продажу, серія та номер: 627. 06.04.2018 року приватним нотаріусом Василенко Олегом Анатолійовичем Київського міського нотаріального округу було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 40529320 та номер запису про право власності: 25627408, відповідно до якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 А частини житлового будинку АДРЕСА_3 , загальна площа 16,1 кв.м., підстава виникнення права власності - договір дарування, серія та номер: 648. Виділеному об'єкту було присвоєно окремий реєстраційний номер: 1513898780000. Зазначає, що рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) з підстав технічної можливості поділу (з урахуванням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 13-03/18, виданий 06.03.2018 ТОВ «УКРТЕХЕКСПЕРТ»), щодо іншої частини будинку, а саме, за № 38 літер. «Б» по АДРЕСА_1 на загальну площу 16,1 кв м взагалі відсутнє. Тобто, на момент вчинення правочинів щодо відчуження частини будинку АДРЕСА_3 літер. «Б» приватним нотаріусом не було встановлено власника зазначеного об'єкту. Зазначені рішення не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації з наступних підстав: 1) здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на будинок № 38 літер. «А» без згоди інших співвласників; 2) здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на частини об'єкту (будинок № 38 літер. «Б»), що не належало на праві власності продавцю - ОСОБА_6 (на підставі договору купівлі-продажу № 627); 3) здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на частини об'єкту (будинок № 38 літер. «Б»), що не належало на праві власності дарувальнику - ОСОБА_6 (на підставі договору дарування № 648). Державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію від 05.04.2018 р., індексний номер: 40270290, щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 на окремо виділений об'єкт нерухомості - будинок АДРЕСА_1 , зокрема, рішення було прийнято без згоди інших співвласників. Приватний нотаріус Василенко О.А. нотаріально посвідчив договір купівлі-продажу за № 627 та договір дарування за № 648 (відчуження ОСОБА_6 своєму сину - відповідачу неправомірного виділеного об'єкту), на підставі яких здійснив державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на виділений неправомірно об'єкт нерухомості - будинок № 38 літер. «Б», про що були прийняті рішення від 05.04.2018 р., за індексним номером: 40517370 та від 06.04.2018 р. за індексним номером: 40529320. Крім того, відчуження на підставі договору купівлі-продажу /г частки будинку АДРЕСА_3 було проведено без перевірки приналежності права власності на вказаний об'єкт продавцю - ОСОБА_6 . На момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40517370 від 05.04.2018, у ОСОБА_6 було відсутнє право власності на будинок за № 38 літер. «Б». Таким чином, державна реєстрація є неправомірною, а зазначене рішення про реєстрацію прав підлягає скасуванню. Посвідчення правочинів про відчуження регулюється у тому числі Главою 2 Розділу II Порядку № 296/5. Зокрема, відповідно до п.п. 1.1. п. 1 правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються. У разі коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього (п.п. 1.2. п. 1 Порядку № № 296/5). Зазначає, що в Державному реєстрі речових прав відсутня інформація, що підтверджує право власності ОСОБА_6 (продавця та дарувальника) на будинок АДРЕСА_3 . При цьому, зазначеному об'єкту було присвоєно новий реєстраційний номер. Відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Київська філія комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (ЄДРПОУ: 41170741) припинена, дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення, дата запису: 18.02.2019; номер запису: 13051110015015259; стан суб'єкта: припинено. З огляду на це, зазначену юридичну особу неможливо залучити до участі у справі у якості третьої сторони. Відповідно до інформації, отриманої з листа Ірпінського міського відділу ДРАЦС від 21.03.2019 р. № 450/16.27-30, є в наявності актовий запис про смерть ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 473 від 08.08.2018 р.). За інформацією, отриманої Позивачем, Відповідач постійно проживав разом із ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . Інформація щодо спадкоємців та місця відкриття спадщини є інформацією з обмеженим доступом, адвокат не має права запитувати в порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» таку інформацію. Відповідно до Інформаційної довідки № 121293867 від 19.04.2018 року ОСОБА_2 (син померлого ОСОБА_6 ) отримав у власність частину спірного будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а тому є Відповідачем у даній справі. Зазначений спір про право зачіпає права та інтереси Третіх осіб, а тому їх участь у справі також є виправданою. Окрім цього, в провадженні Подільського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_1 про виділення в натурі частини будинку. Провадження за цивільною справою за № 758/12489/13-ц було відкрито ще у 2013 році, при цьому, справа до цих пір перебуває на розгляді у суді.
Ухвалою від 21.06.2019 р. відкрито провадження у справі за вказаним позовом з призначенням розгляду за правилами загальному позовного провадження (суддя Войтенко Т.В.).
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 22.11.2019 р. дана справа розподілена на суддю Ларіонову Н.М.
Представником третьої особи-2 - Міністерства юстиції України подано письмові заперечення, в яких просить прийняти рішення на підставі норм чинного законодавства, зазначивши, що у результаті внесення записів про скасування рішення державного реєстратора у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування відповідного рішення.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Пізняхівським Ф.М. подано відзив на позов, в якому сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що рішенням Народного суду Жовтневого районного суду міста Києві від 26 листопада 1965 р було визначено порядок користуванням домоволодінням АДРЕСА_5 та виділив в користування власниці 1/3 частки будинку ОСОБА_2 приміщення 1-7 площею 11,7 к.в., 1-6 площею 6,3 кв.м., 1-8 площею 9,2 кв.м., решту приміщень залишено в користуванні відповідачки ОСОБА_9 . Після смерті ОСОБА_2 її частку успадкував ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_6 . ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом 03.10.2019 на 2/3 частини житлового будинку під номером АДРЕСА_1 . Вважає, що ним не порушувалися права позивача.
Ухвалою суду від 16.04.2021 р. задоволено заяву представника позивача - адвоката Желізняк К.О. про забезпечення позову та заборонено суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження вказаним об'єктом, реєстраційний номер: 1513863780000 та заборонено суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо будинку за адресою: АДРЕСА_3 із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження вказаним об'єктом, реєстраційний номер: 1513898780000.
В підготовчому засіданні 24.11.2021 р. було закрито підготовче провадження з призначенням судового розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Відповідачі та треті особи в судове засідання не з'явилися, про час, дату і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог закону. Представник третьої особи - Міністерства юстиції України подала заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником домоволодіння за номером АДРЕСА_1 та йому належить 2/9 частки будинку (18 кв м), право власності на які він набув:
- на 1/9 частку - на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.09.1992 р., посвідченого державним нотаріусом Мойсеєнко Т.А.;
- на 1/9 частку - на підставі договору дарування від 02.04.2013 р., серія та номер: 757, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мельниченко І.О.
Рішенням Подільського районного суду міста Києві від 25.02.2013 р. (справа № 2607/7118/12) визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/9 частини жилого будинку АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками є: 1) ОСОБА_5 (третя особа), у власності якого перебуває 3/9 часток будинку (27 кв.м.), право власності на які набуто: на 1/9 частку - на підставі договору дарування від 18.04.2006, зареєстрованого в Реєстрі за № 3-2849, на 2/9 частки - на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 25.02.2013р.; 2) ОСОБА_7 (третя особа) право власності на які набуто: на 1/9 частку будинку (9 кв м), право власності на яку набуто на підставі свідоцтво про право на спадщину від 28.07.1993 р; 3) ОСОБА_6 (відповідач) право власності на які набуто: на 1/3 частку будинку (27 кв.м.), право власності на яку набув від ОСОБА_2 , яка отримала частину будинку на підставі рішення народного суду Октябрського району м. Києва від 26.08.1965 р.
Відповідно до інформації, отриманої з листа Ірпінського міського відділу ДРАЦС від 21.03.2019 р. № 450/16.27-30, є в наявності актовий запис про смерть ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 473 від 08.08.2018 р.).
Рішенням Народного суду Октябрського району міста Києва від 26 листопада 1965 р за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 було визначено порядок користуванням домоволодінням АДРЕСА_5 та виділено в користування власниці 1/3 частки будинку ОСОБА_2 приміщення 1-7 площею 11,7 кв м, 1-6 площею 6,3 кв м., 1-8 площею 9,2 кв м., решту приміщень залишено в користуванні відповідачки ОСОБА_9 . Таким чином у користуванні ОСОБА_2 за зазначеним рішенням перебувала частка, що становить 27,2 кв м. Після смерті ОСОБА_2 її частку успадкував ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до даних технічного паспорту будинковолодіння від 1987р. загальна площа будинку становить 89 кв м. Дана обставина сторонами не заперечується.
Відповідно до даних з технічного паспорту будинковолодіння від 1987 року загальна площа будинку становить 89 кв м.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними в визначаються у дробовому вираженні.
Відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 13-03/18, виданого 06.03.2018 ТОВ «Укртехексперт», ОСОБА_6 виділив свою частку, яка становила 27,2 кв.м., на два окремих житлових будинки літер «А» та літер «Б», і таким чином створено два самостійних об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 20,4 к.в. та за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 16,1 кв.м. Доказів отримання згоди інших співвласників на поділ домоволодіння матеріали справи не містять.
23.03.2018 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області - Осиповичем Ігорем Віталійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер: 40270290 та номер запису про право власності: 25384840 та зареєстровано право власності ОСОБА_6 на виділений із спірного будинковолодіння окремий об'єкт, а саме на будинок АДРЕСА_1 загальною площею 20,4 кв.м., за реєстраційним номером 1513863780000. Підставою для виникнення права власності став висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 13-03/18, виданий 06.03.2018 ТОВ «Укртехексперт».
05.04.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко Олегом Анатолійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 40517370 та номер запису про право власності 25616658, відповідно до якого зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на 14 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 16,1 кв.м., підстава виникнення права власності - договір купівлі продажу, серія та номер: 627.
06.04.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко Олегом Анатолійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 40529320 та номер запису про право власності 25627408, відповідно до якого зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на частку житлового будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 16,1 кв.м., підстава виникнення права власності - договір дарування, серія та номер: 648.
Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, 24.12.2019 року будинок АДРЕСА_1 , перейшов у порядку спадкування ОСОБА_3 , рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер: 50447200 від 24.12.2019 13:50:59, номер запису про право власності: 34850472, розмір частки: 1/3. 13.10.2020 року ОСОБА_2 було передано 2/3 частки у спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_4 , виданий 13.10.2020 ОСОБА_4 , рішення про державну реєстрацію за індексним номером: 54556843 від 13.10.2020 12:23:23, номер запису про право власності: 38641127. Внаслідок укладених договорів, спадкування прав, на час розгляду справи судом власниками виділеної без згоди співвласників частки будинку АДРЕСА_1 є: на виділену частину по АДРЕСА_3 (загальна площа 20,4 кв.м.): ОСОБА_4 - 2/3 частки на підставі договору дарування; ОСОБА_3 - 1/3 частки у порядку спадкування, а на виділену частину по АДРЕСА_3 (загальна площа 16.1 кв. м.): ОСОБА_2 : частка на підставі договору купівлі-продажу від 05.04.2018р., а частина - подарована ОСОБА_2 06.04.2018 р.
Згідно зі статтею 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183,358,364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом, або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки. З цього слідує, що виділ у натурі частки із будинковолодіння можливе за згодою усіх співвласників такого нерухомого майна, якщо згоди не досягнуто то спір між співвласниками вирішується у судовому порядку.
Доказів згоди співвласників матеріали справи не містять.
Як вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав, внаслідок виділу ОСОБА_6 істотно збільшилась площа його частки у нерухомому майні - з 27,2 кв. до 36,5 кв.м.
Відповідачами не надано доказів того, що іншим співвласникам компенсована вартість їх часток, які зменшились за рахунок виділу частки ОСОБА_6 або що виділ відбувся за згоди інших співвласників.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєї власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використанні власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4 частини першої статті 3 цього Закону у редакції, що була чинною на час виникнення спірних справовідносин). Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 вказаного Закону у тій же редакції).
Державний реєстратор, яким може бути і нотаріус (пункт 2 частини першої статті 10 вказаного Закону у зазначеній редакції): 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1-2 частини третьої статті 10 того ж Закону у відповідній редакції).
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абзац перший частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Відповідно до пунктів 54-56 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин. При цьому, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке створюється шляхом поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності, крім документів, передбачених пунктом 54 цього Порядку, також подається письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності. У разі, коли в результаті поділу або об'єднання майна, що перебуває у такому праві спільної власності, також подається письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно. При цьому право спільної власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об'єднання майна, не припиняється (п. 55 Порядку).
Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подається договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документів, що посвідчують право власності на нерухоме майна до його поділу або виділу в натурі частки. У разі, коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (пункт 4 частини першої, абзац перший частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Отже, за відсутності документів, необхідних для державної реєстрації права власності така реєстрація проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідній редакції.
Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абзац перший частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а). За змістом абзацу першого частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності ОСОБА_6 , у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Відтак, позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту його порушеного права, який узгоджувався зі змістом статей 26 і 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у вказаній редакції.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України)
На переконання суду, позивачем не доведено належними і допустимими доказами підставність та обґрунтованість позовних вимог.
Крім того, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25.02.2013 р. ( справа № 2607/7118/12) визначено порядок права власності жилого будинку АДРЕСА_1 .
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі “Хаджинастасіу проти Греції» національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України», “Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі “Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі “Роуз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі “Хірвісаарі проти Фінляндії», параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Міністерство юстиції України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович про скасування державної реєстрації права власності - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін у справі:
позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач-1 - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач-2 - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий);
відповідач-3 - ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий);
третя особа-1 - ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 );
третя особа-2 - ОСОБА_7 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 );
третя особа-3- Міністерство юстиції України (місцезнаходження: м.Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРОПУ 00015622).
Суддя Н. М. Ларіонова