Справа № 758/16081/24
Категорія 52
07 серпня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Кузьменко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, -
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач, потерпілий) звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до комунального підприємства «Київпастранс» (надалі за текстом - відповідач, підприємство), третя особа ОСОБА_3 (надалі за текстом - третя особа, винуватець), про відшкодування майнової та матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зазначає, що через пошкодження транспортного засобу Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 (надалі за текстом - автомобіль) який належить позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю трамваю №321 (надалі за текстом - трамвай) під керуванням винуватця позивачу було спричинено збитки, з огляду на що, позивач просить суд стягнути шкоду у сумі 444 372,98 грн, які складаються з вартості відновлювального ремонту у розмірі 431 372,98 грн, вартості послуг зберігання автомобіля - 4200,00 грн, вартості послуг евакуатора - 1800,00 грн. та вартості послуг експерта - 7000,00 грн та моральну шкоду у сумі 20 000,00 грн.
Відповідач частково заперечує проти позову та вказує, що позивач має право на відшкодування завданої йому шкоди у розмірі 274 019,00 грн як вартість матеріального збитку.
Відповідач вказує, що підстави для відшкодування шкоди у розмірі вартості відновлювального ремонту без урахування зносу відсутні. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що відновлення автомобіля без заміни певних деталей та складників на нові є неможливим, або що така заміна пояснюється зняттям з виробництва деталей та складників, що підлягають заміні та доказів на підтвердження факту відновлення автомобіля (акту виконаних робіт), доказів, які підтверджують оплату відновлення автомобіля (квитанції, чеки).
Відповідач звертає увагу суду, за результатами перевірки з'ясовано, що автомобіль не перебуває у власності позивача, що підтверджується роздруківкою з сайту e-driver.mvs.gov.ua, також, згідно інформації на сайті ua.carplates.app автомобіль 10.10.2024 був перереєстрований на нового власника за договором купівлі-продажу.
Таким чином, за висновком відповідача, в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, позивач має право на відшкодування завданої йому шкоди у розмірі різниці вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку.
В той же час, відповідач заперечує проти стягнення моральної шкоди у зв'язку з її необгрунтованістю.
Ухвалою Суду від 18 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.
30.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив.
У підготовчому засіданні 19.02.2025 взяли участь представники учасників судової справи.
У підготовчому засіданні 19.02.2025 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 17.04.2025 взяли участь представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та дослідивши докази, суд встановив наступне.
Третя особа є водієм філії трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо ім. Шевченка КП «Київпастранс».
06 серпня 2024 року о 10 годині 01 хвилині по вулиці Глибочицька, 16 у м. Києві водій третя особа, керуючи трамваєм, бортовий номер 321, допустив самовільний рух трамваю, що спричинило зіткнення, зокрема, з автомобілем, що призвело до механічних пошкоджень транспортого засобу.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 761/31239/24 третю особу визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини працевлаштування третьої особи, заподіяння шкоди автомобілю та наявність вини у діях третьої особи є встановленими та не потребують повторного доказування.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 позивач є власником автомобіля.
Згідно Висновку експерта №200/24 від 03.09.2024 ринкова вартість досліджуваного КТЗ на момент ДТП складає 569 904,00 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу - 274 019,00 грн; вартість відновлювального ремонту - 431 372,98 грн.
Позивачем сплачено 1800,00 грн за послуги вантажного перевезення (евакуатор), що підтверджується фіскальним чеком від 03.10.2024.
Позивачем сплачено 4200,00 грн за послугу паркування автомобіля, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.10.2024.
У судовому засіданні позивачем повідомлено, що автомобіль було продано 10.10.2024 за 7000,00 доларів США, що, за розрахунком суду, еквівалентно 288 353,80 грн (7000,00 доларів США х 41,1394 грн.).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач на момент ДТП володів трамваєм (використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку) та використовував його у своїй господарській діяльності, а водій - третя особа на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував трудові обов'язки, тому саме відповідач, як роботодавець, повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків джерелом підвищеної небезпеки відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України
Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що ринкова вартість досліджуваного КТЗ на момент ДТП складає 569 904,00 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу - 274 019,00 грн; вартість відновлювального ремонту - 431 372,98 грн.
Жодних обгрунтованих заперечень щодо вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача (розміру матеріального збитку) відповідачем до суду подано не було.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що ч. 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:
а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),
б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.
За змістом ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Виходячи з положень ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати, виходячи з вартості запасних частин і відновлюваного ремонту.
Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль не було знищено внаслідок ДТП та судом з'ясовано, що позивачем було відчужено автомобіль 10.10.2024 за 7000,00 доларів США, що, за розрахунком суду, еквівалентно 288 353,80 грн (7000,00 доларів США х 41,1394 грн.).
Поруч з цим, як вказано судом вище вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу - 274 019,00 грн
В той же час, відповідач частково визнає позов відповідачем та вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 143 019,18 грн різниці між вартістю відновлювального ремонту - 431 372,98 грн та ціни продажу автомобіля - 288 353,80 грн.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 Постанови від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 143 019,18 грн різниці між вартістю відновлювального ремонту - 431 372,98 грн та ціни продажу автомобіля - 288 353,80 грн.
Позовні вимоги у частині стягнення вартості послуг зберігання автомобіля у сумі 4200,00 грн та вартості послуг евакуатора у сумі 1800,00 грн. суд залишає без задоволення, адже вказані збитки позивача покриваються різницею вартості продажу автомобіля (288 353,80 грн) з вартістю відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу (274 019,00 грн).
Щодо стягнення з відповідача вартість послуг експерта у сумі 7000,00 грн, як збитків, суд зазначає, що такі витрати позивача не є збитками, а є судовими витратами позивача та будуть вирішенні шляхом прийняття відповідного додаткового рішення.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Однак, у цій справі позивачем не надано жодного доказу в частині обґрунтування суми відшкодування моральної шкоди, яка обгрунтована стресом та дискомфортом через відсутність автомобіля, крім цього суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження перебування на стаціонарному лікуванні або лікарських висновків щодо травм внаслідок ДТП. Також, суду не було надано доказів того було принижено честь або гідність позивача, або порушились нормальні життєві зв'язки.
Відтак, у відшкодуванні моральної шкоди, слід відмовити.
Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково;
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 143 019 (сто сорок три тисячі дев'ятнадцять) гривень 18 копійок;
В іншій частині позову відмовити;
Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 17 вересня 2025 року об 15 год. 30 хвилин в залі судових засідань Подільського районного суду м. Києва;
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Комунальне підприємство «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код: 31725604)
Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП - невідомий);
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.В. Гребенюк