Справа № 758/6780/25
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
14 жовтня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 40 537,46 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.11.2023 р. між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1828-1349-1, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 461228 (04.11.2023 о 14.15.46).
Умовами кредитного договору передбачено: сума кредиту - 5 000,00 грн.; строк - 365 днів з 04.11.2023р.; дата погашення кредиту - 03.11.2024 року; процентна ставка - 3,5 % в день; загальні витрати за кредитом 10250,00 грн.; нараховані проценти за користування кредитом 5 250,0 %; тип процентної ставки за договором - фіксована.
На банківську картку позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач станом на 30.04.2025р. має заборгованість перед ТОВ «ФК «Процент», яка становить 40 537,46 грн. та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 4 895,83 грн. та простроченої заборгованості за відсотками - 35 641,63 грн., яку не сплачено у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач до суду повторно не з'явилась, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від неї до суду не надходило.
Зважаючи на відсутність заперечень представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, з можливістю ухвалення заочного рішення по справі (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 04.11.2023 р між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №1828-1349-1, за умовами кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим Договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.7. договору кредит надається позичальнику шляхом перерахування суми Кредиту на банківський (картковий) рахунок позичальника.
Сторонами визначено умови кредиту: сума кредиту - 5 000,00 грн.; строк - 365 дні з 04.11.2023р.; дата погашення кредиту - 03.11.2024 року; процентна ставка - 3,5 % в день; загальні витрати за кредитом 10250,00 грн.; нараховані проценти за користування кредитом 5 250,0 %; тип процентної ставки за договором - фіксована.
Договір про надання кредиту №1828-1349-1 від 04.11.2023 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 461228 (04.11.2023 14:15:46).
04.11.2023 року ТОВ «ФК «Процент» перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5 000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «ФК «Елаєнс» від 29.04.2025 року .
Так, 04.11.2023 року на карту ОСОБА_1 №5167803233689079 зараховано 5000,00 грн., номер транзакції в системі Fondy - 678576167.
Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, сума заборгованості за договором 1828-1349-1 від 04/11/2023 за період з 04.11.2023 по 29.01.2024 по 03.11.2024 складає 40 537,46 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 895,83 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 35 641, 63 грн.
Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Так, звертаючись до суду із позовом ТОВ «ФК «Процент» надало належні та допустимі докази укладення ОСОБА_1 договору позики №1828-1349-1 від 04.11.2023 року. ОСОБА_1 отримала кредит за договором №1828-1349-1 , проте не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернула.
Доказів того, що відповідач здійснила оплату заборгованості матеріали справи не містять.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 895,83 грн.
Вирішуючи питання про стягнення відсотків, суд керується таким. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
За умовами договору №1828-1349-1 від 04.11.2023 кредитні кошти надавалися до 03.11.2024 року.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором складено станом на 30.04.2025. Вбачається, що відсотки кредитор нараховував за період з 04.11.2023 по 03.11.2024 р., тобто в межах дії договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості по відсоткам, її розмір становить 35 641,63 грн.
Отже, суд дійшов висновку про законність вимог позивача щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому договором, за весь період, протягом якого ОСОБА_1 не повертала кошти.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 4 895,83 грн. тіла кредиту та 35 641, 63 грн. відсотків, а всього 40 537,46 грн.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання юридичних послуг №03/06/2024 від 03 червня 2024 року; акт приймання-передачі наданих послуг №18 від 28 лютого 2025 року; витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №18 від 28 лютого 2025 року.
Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №2486 від 05.05.2025 про сплату судового збору у сумі 2 422 грн. 40 коп., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625,630, 631, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за Кредитним договором №1828-1349-1 від 04.11.2023 у розмірі 40537,46 грн.,судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнути 52 959,86 грн. (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 86 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», ЄДРПОУ 41466388, місто Київ, бул. Вацлава Гавела, 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Т. В. Войтенко