Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10861/25
Номер провадження 2/711/4667/25
про відмову у відкритті провадження у справі
21 листопада 2025 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Петренко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 та виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган опіки та піклування, про визнання протиправною та скасування постанови,
15 листопада 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бібік Олена Миколаївна, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд:
- поновити строк на подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №79433772 від 27 жовтня 2025 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №79433772 від 27 жовтня 2025 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань визнати неправомірною відмову Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України документально підтверджені судові витрати, сплачені при зверненні до суду в сумі 1211,20 грн;
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2025 року означеній позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 711/10861/25 та визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Петренка О.В.
Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви, приходить до такого висновку.
Відповідно до ст.55 Конституції України, зокрема, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до положень ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно роз'яснень, викладених в абз.2 п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Водночас ч.1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Як установлено суддею з матеріалів позовної заяви, предметом позову ОСОБА_1 є визнання протиправною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №79433772.
Із копії постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зайцевої Н.В. від 27.10.2025, що винесена в межах виконавчого провадження №79433772, що відкрите на підставі виконавчого листа №711/362/25, який виданий 21.10.2025 Придніпровським районним судом м. Черкаси, стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 16000 грн виконавчого збору.
Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 906/515/17 (провадження № 12-246гс18), від 16 січня 2019 року у справі № 910/22695/13 (провадження № 12-277гс18), від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 15 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.001073 (провадження № 11-709апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), та постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справа №754/2223/15-ц (провадження №14-568цс19) вказано, що «імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані».
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Такий правовий висновок щодо юрисдикції оскарження учасниками виконавчого провадження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору викладений, зокрема в постанові Верховного Суду від 09 липня 2025 року в справі №636/3930/23 (провадження № 61-8594св24), що застосовується судом з метою дотримання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Оскільки позивач ОСОБА_1 оскаржує саме рішення державного виконавця про стягнення з неї виконавчого збору, тому такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Що стосується посилань позивача як на підставу звернення з позовом в порядку цивільного судочинства на те, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, то суддя відхиляє його з підстав того, що ч.4 ст.263 ЦПК України обов'язковому застосуванню підлягають правові висновки щодо застосування конкретних правових норм, що викладені лише у постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною 2 ст.186 ЦПК України передбачено, що про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
Частиною 5 ст.186 ЦПК України встановлено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання означеної норми процесуального права, суддя роз'яснює позивачу, що означені вище позовні вимоги, у відкритті провадження в яких суддею відмовлено, піддягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.186, ст. 259, 260, 261, 353, 355 ЦПК України, суддя
відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 та виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган опіки та піклування, про визнання протиправною та скасування постанови.
Роз'яснити позивачу, що позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею проте може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана суддею 21 листопада 2025 року.
Суддя: О. В. Петренко