Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8381/25
Номер провадження2-адр/711/3/25
Іменем України
(додаткове)
21 листопада 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого-судді Демчика Р.В., при секретарі Кобилки Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фещенко Микола Леонідович про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Фещенко Микола Леонідович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,,-
встановив:
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Фещенко Микола Леонідович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволений. Скасовано постанову №1419/М/2025 від 04.04.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34000.00 грн.
У встановлений строк від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додано докази понесених позивачем витрат на адвоката в розмірі 6000,00 гривень.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Відтак, з урахуванням ч.3 ст.252, ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, заяву представника позивача про стягнення витратта сплачений судовий збір, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.3,4,5 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Позивачем при звернення до суду сплачено судовий збір в розмірі 605.60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №ОНО3-5АХТ-СВЕ5-НОАМ від 06.09.2025.
Судом встановлено, що у рішенні Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 жовтня 2025 року не було вирішено питання щодо розподілу витрат у вигляді судового збору.
Зважаючи на те, що позовна вимога - скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволена, суд приходить до висновку, що невідшкодована сума судового збору в сумі 605.60 грн. грн. також підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як встановлено судом, професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатом Фещенко М.Л..
На підтвердження витрат на правову допомогу адвокатом було надано, в т.ч. копії договору про правничу допомогу №501, укладеного 01.09.2025 між адвокатом Фещенко М.Л. та позивачем ОСОБА_2 , акту приймання виконаних робіт від 29.10.2025, Додаткова угода №1 до Договору про надання правової допомоги та квитанцію про оплату позивачем правничої допомоги у розмірі 6000,00грн, а також ордер на надання правничої допомоги.
Вказані вище документи відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат, які понесла позивач саме у цій справі (6000грн.).
Таким чином, розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.
Відповідачем заперечень щодо заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 605.60 грн. та 6000.00 грн. витрат на правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Заяву задоволити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000.00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий: Р. В. Демчик