Справа № 545/3228/23
Провадження № 1-кп/553/366/2025
Іменем України
19.11.2025м. Полтава
Подільський районний суд м. Полтави в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві кримінальне провадження № 1-кп/553/366/2025 на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_8 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України,
В провадженні Подільського районного суду м.Полтави перебуває зазначене кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зменшились та можуть реально настати, якщо запобіжний захід змінити, тобто обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора зазначивши, що наявність ризиків зазначених прокурором є його припущеннями, оскільки не підтверджуються належними доказами.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти клопотання прокурора та просив замінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічним позбавленням волі.
Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 24.09.2025 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.11.2025 року.
Судове засідання призначене на 19.11.2025 року має бути відкладене на раніше узгоджену дату 04.12.2025, для продовження дослідження письмових доказів сторони обвинувачення та допиту свідків.
Таким чином, строк дії запобіжного заходу обвинуваченому має сплинути до завершення судового провадження.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Досліджуючи особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_8 раніше не засуджувався, одружений, до призову на військову службу офіційно не працював, проживав з дружиною, дітьми, тестем та тещею.
Як на підставу продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді триманні під вартою, прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, може незаконно впливати на свідків, потерпілу, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Дослідивши клопотання суд вважає, що прокурором доведено продовження існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі, тому останній, з метою уникнення такого покарання може переховуватись від суду. Також, перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на свідків, а саме військовослужбовців з якими проходить військову службу з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих пояснень або до відмови від їх надання. Крім того, обвинувачений перебуваючи на волі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом уникнення від явок до суду та невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Разом з тим, суд в черговий раз зазначає, що зазначений прокурором ризик незаконного впливу на потерпілу не доведено, оскільки потерпіла вже допитана в судовому засіданні та надала покази.
Дотримуючись вимог ст. 184 КПК України, щодо обґрунтування неможливості запобігання зазначеним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства з хуліганських мотивів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, щодо недоцільності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання або застави. Питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисту поруку було предметом розгляду судом 18.09.2024 року та у задоволенні відповідного клопотання захисника відмовлено. Враховуючи те, що обвинувачений хоча і має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, разом з тим суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з перебуванням обвинуваченого в Тернопільській області під час дії воєнного стану, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків в суді та не зможе запобігти встановленим ризикам.
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що у судовому засіданні було доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищеназваним ризикам та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, будь-яких відомостей щодо неможливості за станом здоров'я подальшого його тримання під вартою суду не надано, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів, без визначення розміру застави з урахуванням положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 331 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.
Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжити строком на 60 днів, тобто по 17 січня 2026 року, включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3