Справа № 357/10788/25
Провадження № 2/355/1054/25
(заочне)
12 листопада 2025 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Цирулевської М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Верби Ю. О., Бережної Ю. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», кредитодавець, кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , позичальник, клієнт) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 104145710 (надалі також договір № 104145710 від 26.10.2021, договір, кредитний договір) в письмовій (електронній) формі згідно із Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «МІЛОАН» (надалі також ТОВ «МІЛОАН», товариство, первісний кредитор) взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язалася повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Кредит надається загальним строком на 15 днів з 26.10.2021 по 10.11.2021.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
За доводами позовної заяви, ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов'язання, перерахувавши суму кредиту ОСОБА_1 . Відповідачка не виконала належним чином взяті на себе договірні зобов'язання.
27.01.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений договір відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т, згідно із умовами якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників «МІЛОАН», в тому числі і до відповідачки.
Станом на дату укладення означеного договору відступлення прав вимоги відповідачка має заборгованість за кредитним договором у розмірі 27686,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7600,00 грн; заборгованість за процентами - 18566,00 грн; заборгованість за комісією - 1520,00 грн.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачки означену заборгованість в загальній сумі 27686,00 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином.
Відповідачка процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти позову не подав.
ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.
26 серпня 2025 року до суду надійшли матеріали справи № 357/10788/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», за підписом представника позивача, адвоката Усенка Михайла Ігоровича (а.с 1-8).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.09.2025 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 17.10.2025.
У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 7).
З огляду на зазначені клопотання, в судові засідання 17.10.2025 та 12.11.2025 представник позивача не з'явився. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці повернулось із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 16.10.2025, що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.
У судове засідання 17.10.2025 сторони не з'явилися, відповідачка не повідомила про причини неявки, клопотань не надходило.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 17.10.2025 розгляд справи відкладено на 12.11.2025. При цьому, судове засідання відкладалося з огляду на неявку відповідачки та надання їй можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову.
У подальшому рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці повернулось із позначкою «вручено особисто», проставленою 01.11.2025, що відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.
У судове засідання 12.11.2025 сторони не з'явилися, відповідачка не повідомила про причини неявки, клопотань не надходило.
У зв'язку із неявкою відповідачки, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 12.11.2025 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
До позовної заяви додано договір про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (а.с. 28-37), за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором (п. 1.1 договору).
Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021 є паспорт споживчого кредиту №104145710 (а.с. 38-39).
За умовами договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 8000,00 грн (п. 1.2 договору). Кредит надається строком на 15 днів з 26.10.2021 (п. 1.3 договору).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 10.11.2021 (п. 1.4 договору).
Комісія за надання кредиту: 1520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору).
Відповідно до п.п. 1.5.2, 1.6 договору проценти за користування кредитом: 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Даних щодо конкретного номеру рахунку, як і належність такого карткового рахунку власне відповідачці умови договору не містять.
На підтвердження укладення та підписання відповідачкою кредитного договору позивачем надана довідка про ідентифікацію, з якої вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 104145710 від 26.10.2021, ідентифікована ТОВ «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником здійснено із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором V13860, надісланого позичальнику 26.10.2021 о 17:37 год на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 40).
Суд зауважує, що в тексті як кредитного договору, як і в тексті його додатків відсутні дані щодо їх підписання ОСОБА_1 саме означеним одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження надання кредиту ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надало копію платіжного доручення № 34304742 від 26.10.2021 на суму 8000,00 грн., в якому зазначений отримувач ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_2 та призначення платежу: кошти згідно договору 104145710 (а.с. 41).
Суд зазначає, що копія означеного платіжного доручення не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки.
Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до кредитного договору) платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачкою 10.11.2021 (а.с. 37).
На підтвердження заборгованості ОСОБА_1 позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, за підписом генерального директора ТОВ «МІЛОАН» (а.с. 42-43).
27 січня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 79-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуває права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників до означеного договору відступлення права вимоги. Позивачем надані докази на підтвердження виконання зобов'язань, у тому числі, проведення розрахунків між сторонами означеного договору відступлення прав вимоги (а.с. 44-52, 55).
Із акту приймання-передачі реєстру боржників від 27 січня 2022 року до договору відступлення права вимоги № 79-МЛ/Т від 27.01.2022 вбачається, що новий кредитор прийняв реєстр боржників від кредитора у загальній кількості 2643 (а.с. 54).
До матеріалів справи надано витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 79-МЛ/Т від 27.01.2022 (а.с. 53).
Позивач зазначає, що відповідачка має заборгованість за кредитним договором в розмірі 27686,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7600,00 грн; заборгованість за процентами - 18566,00 грн; заборгованість за комісією - 1520,00 грн.
Позивач вважає, що відповідачкою порушені умови договору про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.
Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за кредитним договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Як слідує із статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За п. 8 - 16 Положення про порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті в особливий період, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 23.12.2003 № 577 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), уповноважений банк здійснює переказ коштів у разі функціонування системи електронних платежів Національного банку в порядку, встановленому нормативно-правовим актом Національного банку, який регулює безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Уповноважений банк здійснює переказ коштів із рахунків суб'єктів господарювання на підставі платіжного доручення, оформленого на паперових носіях, у разі тимчасового порушення функціонування системи автоматизації банку або внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи (далі - ВМПС), або порушення роботи СЕП.
Платник оформляє платіжне доручення не менше ніж у чотирьох примірниках із використанням технічних засобів або заповнює власноручно. Примірник платіжного доручення, який залишається в уповноваженому банку, повинен містити підписи осіб, які мають право розпоряджатися рахунком. Під час підписування платіжного доручення не дозволяються використання факсиміле, а також виправлення.
Уповноважений банк приймає від платника платіжне доручення на паперовому носії за формою, встановленою нормативно-правовим актом Національного банку, який регулює безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, або в довільній формі із зазначенням обов'язкових реквізитів.
Відповідальний виконавець уповноваженого банку платника, зокрема, повертає платнику один примірник платіжного доручення, оформленого на паперовому носії, із заповненим реквізитом «Дата надходження», списує кошти з поточного рахунку платника. надсилає до уповноваженого банку, що обслуговує отримувача, сформовані пачки платіжних доручень і два примірники реєстру платіжних доручень, один примірник меморіального ордера, на підставі якого кошти списані з кореспондентського рахунку банку платника.
Відповідальний виконавець уповноваженого банку отримувача перевіряє правильність заповнення в платіжних дорученнях реквізитів отримувачів: «Отримувач», «Код отримувача», «Рахунок отримувача», «Банк отримувача», списує кошти з кореспондентського рахунку та зараховує на відповідний балансовий рахунок кошти, одержані від уповноваженого банку платника, у разі відповідності реквізитів у платіжних дорученнях перераховує кошти з відповідного балансового рахунку на рахунки отримувачів, повертає банку платника реєстр виконаних платіжних доручень.
Детальний порядок здійснення безготівкових розрахунків регламентовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 №22 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), пункт 2.14 якої передбачає заповнення банком платника реквізитів «дата надходження» і «дата виконання», а банком стягувача - «дата надходження в банк стягувача» та засвідчення їх власноручним підписом уповноваженого виконавця та відбитком штампа банку.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891-15, банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
За висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.08.2023 у справі № 206/3009/15, банківські виписки рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідачка - разом з поданням відзиву.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.
Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних, суми комісії.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.
За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.
Судом встановлено, що договір про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021 підлягав укладенню між сторонами в електронній формі, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».
В той же час, доданий до позовної заяви кредитний договір та вказані додатки до нього не містять даних про їх підписання одноразовим ідентифікатором, більше того, саме із зазначенням номеру такого ідентифікатора V13860, зазначеного у відповідній довідці ТОВ «МІЛОАН», наданій позивачем.
Позивачем також не доведено, що номер телефону НОМЕР_1 належить саме відповідачці, що саме на цей номер телефону був направлений одноразовий ідентифікатор V13860 для укладення та підписання кредитного договору відповідачкою.
Окремо суд зауважує, що ні кредитний договір, ні додатки до нього не містять даних про їх підписання саме одноразовим ідентифікатором V13860.
Також суд зазначає, що умови кредитного договору та/або додатки до нього не містять положень про перерахування кредитних коштів саме на картковий рахунок НОМЕР_2 , зазначений у платіжному дорученні, наданому позивачем.
Суд також зазначає, що позивачем не надано жодних доказів та/або відомостей щодо видачі кредитної картки на ім'я відповідачки за кредитним договором, зокрема, картки за номером НОМЕР_2 .
Що стосується копії платіжного доручення № 34304742 від 26.10.2021, наданого позивачем на підтвердження отримання кредитних коштів відповідачкою, суд зауважує, що копія означеного платіжного доручення не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки, що унеможливлює встановлення обставин отримання саме відповідачкою, ОСОБА_1 , кредитних коштів за договором про споживчий кредит № 104145710 від 26.10.2021.
Крім того, відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, на які посилається позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений документ створений первісним кредитором, а, відтак, інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він були складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Банківської виписки по кредитному рахунку клієнта ОСОБА_1 за відповідний період з дати укладення кредитного договору по дату подання позову, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, як належного доказу отримання кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором, матеріали справи не містять.
Окремо суд зауважує, що відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором не відображає рух коштів по банківському рахунку відповідачки, розрахунок заборгованості також до позовної заяви не додавався, тому суд у будь-якому випадку позбавлений можливості визначити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед первісним кредитором/позивачем.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд констатує недоведеність заявлених позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами, а саме, позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження укладення кредитного договору відповідачкою, надання відповідачці кредитних коштів та користування ними, наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором та її розміру.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст.13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст.13 ЦПК України).
Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідачки про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, неподання ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву та заперечень проти викладених позивачем обставин, зустрічних доказів саме по собі не свідчить про визнання нею обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Отже, за змістом цих норм процесуального права, сторона зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається, доказами, які вона надає самостійно або шляхом витребування доказів судом.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.
Відтак, суд доходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України.
Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 77), який, з огляду на відмову в позові, покладається на позивача.
Також, зважаючи на відмову в позові, витрати на професійну правничу допомогу теж покладаються на позивача.
Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачки, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 17.11.2025.
Дані відносно позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»
код ЄДРПОУ 35234236
місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79018.
Дані відносно відповідачки:
ОСОБА_1
РНОКПП: НОМЕР_3
АДРЕСА_1 .
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА