12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 606/611/25 пров. № А/857/28024/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області,
на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року (суддя - Мельник А.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Теребовля, дата складання повного тексту - 26.05.2025),
в адміністративній справі №606/611/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача інспектор відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Цимбала Роман Васильович,
про скасування постанов,
встановив:
У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ НП в Тернопільській, в якому просив: 1) постанову серії ЕНА 4566300 від 23 квітня 2025 року, яка винесена інспектором відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП в Тернопільській області Цимбалою Р.В. про притягнення позивача до адміністративно відповідальності за ч.2 ст.126 КУПАП та накладення адміністративного стягненні стосовно позивача у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. - скасувати за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення; 2) постанову серії ЕНА №4565982 від 23 квітня 2025 року, яка винесена інспектором відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП в Тернопільській області Цимбалою Р.В. про притягнення позивача до адміністративно відповідальності за ч.5 ст.121 КУПАП та накладення адміністративного стягненні стосовно позивача у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. - скасувати за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Відповідач позовних вимог не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26.05.2025 адміністративний позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4565982 від 23.04.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн - скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4566300 від 23.04.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн - скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення суду винесене всупереч об'єктивним обставинам справ, а тому це рішення суду підлягає скасуванню з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час перевірки документів працівниками поліції було встановлено, що позивач позбавлений права керування транспортними засобами. Після встановлення особи позивача розпочато розгляд справи, заслухано усні пояснення, повідомлено, яка справа розглядається, роз'яснено позивачу права та обов'язки. Факт здійсненого ОСОБА_1 правопорушення підтверджується відео з реєстратора, закріпленого у службовому автомобілі працівників поліції, відео з бодікамери, на якому позивач визнає свою вину. Долучені відеозаписи є належними та допустимими доказами у справі. Записані на оптичний диск - носій інформації електронні файли у вигляді відеозаписів є оригіналом (відображенням) електронного документу, а тому не потребують засвідчення їх ЕЦП. Вважає скаржник, що адміністративна постанова є обґрунтованою та законною, позивач дійсно допустив порушення ПДР, тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи, тому позов до задоволення не підлягає.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Суд встановив такі фактичні обставини справи.
23.04.2025 інспектором відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Цимбалою Р.В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№4565982, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.2).
Згідно вказаної постанови 23.04.2025 о 15 год 29 хв. у с-щі Микулинці, вул. Балканська, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Chevrolet Нива, р.н. НОМЕР_1 , не користувався ременем пасивної безпеки, чим порушив п. 2.3В ПДР. За відомостями постанови до неї додається відео із бодікамери 859089.
Також, 23.04.2025 інспектором відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Цимбалою Р.В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№456300, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. (а.с.1).
Згідно вказаної постанови 23.04.2025 о 15 год 30 хв. у с-щі Микулинці, вул. Балканська, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Нива, р.н. НОМЕР_1 , не маючи на це права керування, чим порушив п. 2.1А ПДР. За відомостями постанови до неї додається відео із бодікамери 859089.
Не погоджуючись із винесеними постановами серії ЕНА№4565982, ЕНА№456300 від 23.04.2025, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, перевіривши оскаржене рішення суду на предмет законності та обґрунтованості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.2.3 «в» ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.2.1 «а» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що частинами 1 та 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відносно питання щодо наявності в діях позивача ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП, тобто керування транспортним засобом з порушенням правил користування ременями безпеки (пункт 2.3 «в» ПДР), а також відносно питання щодо наявності в діях позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (пункт 2.1 «а» ПДР), то колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність належних доказів вини позивача у вчиненні такого адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд апеляційної інстанції враховує, що на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірних постанов серії ЕНА№4565982 і серії ЕНА№456300 від 23.04.2025 року за адміністративне правопорушення у керуванні транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки, а також керування транспортним засобом як особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, відповідач надав відеозаписи з нагрудної камери поліцейського відео (бодікамери) 859089 та з відеореєстратора, що є належними і допустимими доказами.
Разом з тим, з огляду наданих суду відеозаписів не можливо встановити, що позивач керував 23.04.2025 о 15 год. 29 хв. транспортним засобом Chevrolet Нива, р.н. НОМЕР_1 , а лише сидів за кермом. Транспортний засіб перебував у нерухомому стані, двигун вимкнений. У своїх пояснення позивач заперечив керування цим транспортним засобом та вказував, що не є водієм.
Отже, наявні у матеріалах справи докази не дають підстави вважати доведеним факт порушення з боку позивача пунктів 2.3 «в», 2.1 «а» Правил дорожнього руху та відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що як уже було вказано апеляційним судом вище, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення та складу адміністративного правопорушення в діях відповідної особи.
Досліджуваними у справі обставинами суд не встановив порушення позивачем вимог п пунктів 2.3 «в», 2.1 «а» ПДР та відповідно, вчинення ним пред'явлених у вину адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121 і ч.2 ст.126 КУпАП.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про протиправність та необхідність скасування спірних постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№4565982 від 23.04.2025 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП за порушення вимог пункту 2.3. «в» ПДР і серії ЕНА№456300 від 23.04.2025 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП за порушення вимог пункту 2.1. «а» ПДР.
У зв'язку із цим, з врахуванням приписів статті 286 КАС України, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.5 ст.121, ч.2 ст.126, на підставі п.1 ст.247 КУпАП підлягає закриттю, що підтверджує обґрунтованість позовних вимог та правильність висновків суду першої інстанції, сформованих на підставі повно встановлених обставин справи та застосованих судом норм матеріального права при вирішенні спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, а тому немає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 243, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року в адміністративній справі №606/611/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанов - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос
Повний текст постанови суду складено 21.11.2025 року