21 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10747/25 пров. № А/857/32973/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої суддіМатковської З. М.,
суддів:Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження, у місті Львові, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 460/10747/25 (суддя Щербаков В.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності щодо обчислення пенсії без встановлення доплати за понаднормовий стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання здійснити такий перерахунок та виплату пенсії з 01 червня 2025 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року позов задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач безпідставно обчислював позивачу пенсію без врахування положень частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та застосовував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини 2 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, чим протиправно звузив існуюче право позивача на соціальний захист у повному розмірі, як потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, який просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення щодо проведення перерахунку пенсії з врахуванням пункту 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсійний орган керується законодавством, яке діє на момент спірних правовідносин, а саме коли позивач звернувся із заявою. Оскільки законодавство зазнало змін, то ГУ ПФУ правомірно відмовило позивачу у перерахунку його пенсії.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з таких міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, отримуючи з 23.08.03 пенсію.
Згідно з посвідченням, позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), відповідно має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На запит позивача щодо перерахунку пенсії на умовах ч.2 ст.56 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії на підставі ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить з таких міркувань.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону.
У той же час для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 03 жовтня 2017 року, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 постраждалих від аварії на ЧАЕС, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1 чоловіки - 10 років і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії, шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року (справа № К/9901/684/17), від 05 вересня 2018 року (справа № 565/1062/17), від 10 жовтня 2018 року ( справа № 679/952/17).
При цьому безпідставними є доводи відповідача про неможливість застосування до позивача частини 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у попередній редакції з посиланням на умову, яка пов'язується з призначенням особі пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (так звана двоскладова формула).
Слід звернути увагу на те, що пенсія позивачу була призначена до внесення до закону змін, які передбачили цю умову (тобто до 03 жовтня 2017 року), відтак попередня редакція цієї статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії саме на підставі частини 2 статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначені зміни (після 03 жовтня 2017 року) стосуються лише тих пенсій, які були призначені вперше та виключно після внесення цих змін. Отже, оскільки пенсія позивачу не призначається вперше, а перераховується, то на спірні правовідносини не поширюється вказана умова.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд встановив те, що відповідач протиправно не здійснив перерахунку пенсії позивача на пільгових умовах, у зв'язку з чим зобов'язаний перерахувати та виплатити позивачу пенсію зі збільшенням її розміру.
Вказаний висновок апеляційного суду є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи, відповідно до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 460/10747/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя З. М. Матковська
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин