Провадження № 2-з/359/161/2025
Справа № 359/12907/25
Іменем України
04 листопада 2025 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
31 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника заявника адвоката Хачатурова Д.К. до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову, якою просить суд :накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки площею 0,1200 га., категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення: для колективного садівництва; склад угідь: багаторічні насадження за кадастровим номером 3220882600:04:002:0016, яка розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Гнідинська сільська рада (зараз - Золочівська територіальна громада), СТ «Лелека», яка перебуває у власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки площею 0,1200 га., категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення: для колективного садівництва; склад угідь: багаторічні насадження за кадастровим номером 3220882600:04:002:0017, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада (зараз - Золочівська територіальна громада), СТ «Лелека», яка перебуває у власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмістрова Наталія Вікторівна, приват-ний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода Олександр Миколайович, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Гадуп'як Сергій Миколайович про витребування майна з чужого незаконного володіння. Предметом спору у даній справі є витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме земельних ділянок, які внесенні до державного земельного кадастру за кадастровими номерами 3220882600:04:002:0016, 3220882600:04:002:0017. Відповідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок ВСР № 125336 від 17 березня 2006 року та НОМЕР_2 від 17 березня 2006 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав державні акти на право власності на дві земельні ділянки, площею по 0,1200 га., серія ЯД № 679044 та серія ЯД № 679045, які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада (на даний час - Золочівська територіальна громада), СТ «Лелека». Позивач є єдиним власником зазначених земельних ділянок. З 13 березня 2022 року ОСОБА_1 перетнув державний кордон України і по теперішній час до України не повертався. В подальшому, 15 квітня 2024 року в ході телефонної розмови з незнайомою особою, позивачу стало відомо про протиправне заволодіння невідомими особами належни-ми йому земельними ділянками, а саме, що вищевказані земельні ділянки перебувають на продажі, однак, він не мав наміру їх відчужувати. Надалі з'ясувалося, що спірні земельні ділянки були продані вже неодноразово. Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 жовтня 2025 року, в ході перевірки стану права власності на належні позивачу земельні ділянки за кадастровими номерами 3220882600:04:002:0016, 3220882600:04:002:0017 було встановлено, що право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за іншою особою. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 жовтня 2025 року, були укладені договори купівлі продажу № 759, № 760 від 18 квітня 2024 року, посвідчених приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Гадуп'яком Сергієм Миколайовичем, дані земельні ділянки відчужені, а власником є ОСОБА_2 . Крім того, відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 жовтня 2025 року, на підставі заяви про об'єднання земельних ділянок від 22 жовтня 2024 року дані земельні ділянки за кадастровими номерами 3220882600:04:002:0016, 3220882600:04:002:0017 перебувають в процесі об'єднання, серія номер: 6637, видавник: Шкода О.М., приватний нотаріус Київсь-кого міського нотаріального округу. Право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, з кадастровими номерами 3220882600:04:002:0016, 3220882600:04:002:0017, які знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада (зараз - Золочівська територіальна громада) СТ «Лелека» порушено шляхом вибуття їх у власність ОСОБА_2 поза волею позивача. Забезпечення позову спрямоване, насамперед, проти несумлінних дій відповідача, які на час розгляду справи можуть приховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. У позивача є всі підстави вважати, що незастосування заходів забезпечення позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Згідно положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Судом встановлено, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває справа ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бурмістрова Наталія Вікторівна, приват-ний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шкода Олександр Миколайович, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Гадуп'як Сергій Миколайович про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову провадження у вказаній справі ще не відкрито.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Судом встановлено, що у сторін існує спір щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме земельних ділянок, які внесенні до державного земельного кадастру за кадастровими номерами 3220882600:04:002:0016, 3220882600:04:002:0017.
Так, відповідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок ВСР № 125336 від 17 березня 2006 року та ВСР № 125337 від 17 березня 2006 року, ОСОБА_1 , отримав державні акти на право власності на дві земельні ділянки, площею по 0,1200 га., серія ЯД № 679044 та серія ЯД № 679045, які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада (на даний час - Золочівська територіальна громада), СТ «Лелека».
Однак, відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 жовтня 2025 року, в ході перевірки стану права власності на належні позивачу земельні ділянки за кадастровими номерами 3220882600:04:002:0016, 3220882600:04:002:0017 встановлено, що право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за іншою особою - ОСОБА_2 .
Проте, представник заявника належним чином не обґрунтував заяву про забезпечення позову в частині існування ризику реалізації вказаного майна під часрозгляду справи та не надав суду жодних доказів на підтвердження вказаних доводів.
При цьому, із вказаної заяви не вбачається ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій, направлених на відчуження нерухомого майна, які належать відповідачу на праві власності та не приєднано доказів на підтвердження даних тверджень.
З врахуванням наведеного суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Відповідно ч. 10, 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 - 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Яковлєва Л.В.