Справа № 359/5917/25
Провадження №2/359/2870/2025
27.10.2025р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі Кулик Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В квітні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 02 травня 2024 року уклав з ОСОБА_1 договір про надання кредиту №418076-КС-003. За яким ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язався протягом 24 тижнів повернути кредит, сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,5% в день. ОСОБА_1 виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15000 гривень. Також, 08 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до Договору №418076-КС-003 про надання кредиту, відповідно до умов якого сторони погодили, що станом на 08.05.2024 року сума неповернутого кредиту становить 15 000,00 грн. Крім того кредит було збільшено на 7000 грн. Таким чином загальна сума отриманого кредиту становила 22 000,00 грн.Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 60829 гривень 22 копійок, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 21597 гривень 23 копійки, заборгованості за відсотками у розмірі 39 231 гривень 99 копійок. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому ТОВ «Бізнес Позика» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 60 829 гривень 22 копійок.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк», інформацію чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 ; інформацію про рух коштів (виписку) по банківській карті, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 02.05.2024 року (дата видачі кредиту) по 17.10.2024 року (дата закінчення терміну кредитування).
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 20.10.2025 року, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №418076-КС-003 про надання кредиту, за умовами якого: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Строк кредиту складає 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 1,5 (фіксована ставка); занижена процентна ставка в день 1,15011689 (фіксована ставка); загальний розмір кредиту 15 000,00 грн.; термін дії договору до 17.10.2024.
08 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до Договору №418076-КС-003 про надання кредиту від 02 травня 2024 року, за умовами якого: Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 08.05.2024 р. сума неповернутого Позичальником Кредиту отриманого відповідно до умов договору становить: 15 000,00 грн. 2.1. Кредит збільшується на 22 000,00 грн.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором. Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).
Суд встановив, що Договір про надання кредиту №418076-КС-003 від 02.05.2024 та додаткова угода №1 до договору №418076-КС-003 від 02.05.2024 підписано ОСОБА_1 у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджується наданою позивачем візуальними формами послідовності дій клієнта щодо укладення електронного Договору про надання кредиту №473706-КС-001 від 20.09.2023 та додаткова угода №1 до договору №418076-КС-003 від 02.05.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).
На виконання умов договору кредитодавець свої зобов'язання відповідно умов кредитного договору виконав, перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові пошти у загальному розмірі 22 000,00 грн. у відповідно до основного договору та додаткової угоди, що підтверджується довідками ТОВ «ПрофітГід» про успішне здійснення платежів за номером в транзакції 41467-06933-46453 від 02.05.2024 на суму 15 000,00 грн., 41514-94302-13083 від 08.05.2024 на суму 7 000,00 грн. та випискою за договором б/н за період 02.05.2024 - 17.10.2024 наданою АТ КБ «ПриватБанк».
Разом з тим, суд встановив, що анкета клієнта на отримання кредиту містить персональні дані ОСОБА_1 , зокрема, його паспортні дані, номер картки платника податків, номер банківського рахунку та інше.
Приналежність банківської карти ОСОБА_1 підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 12.06.2025 №20.1.0.0.0/7 - 250609/92859-БТ щодо випуску банківської карти № НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_1 .
Поряд з цим, на виконання ухвали суду АТ КБ “ПриватБанк» надало довідку (виписку) по вказаному рахунку за період з 02.05.2024 по 17.10.2024 про перерахування коштів у сумі 8 000,00 грн. та 15 000,00 грн. на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів від позивача.
Суд зауважує, що відповідач не надав доказів повернення платежів, у зв'язку із помилковим надходженням на його банківську карту платежів розміром 8000,00 грн. та 15 000,00 грн.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, в передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за непогашеним основним зобов'язанням, яка складається із непогашеної суми позики в загальному розмірі 21597,23 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному договору становить 21597,23 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
За положеннями статей 1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою і відповідачем кредитного договору від 02 травня 2024 року дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, а останній зобов'язувався повернути надану позику в повному обсязі у визначений договором строк до 17 жовтня 2024 року.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 24 тижні, тобто до 17 жовтня 2024 року.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «Бізнес Позика», вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позиками за період з 18 жовтня 2024 року по 29 квітня 2025 року, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за договором в розмірі, що становить 37800,00 грн. (з 02.05.2024 по 17.10.2024 року).
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного договору належним чином не виконував, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором в розмірі 59 397,23 грн., яка складається із: 21597,23 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.
Згідно із ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2365,47 грн., виходячи з розрахунку: 59397,23 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 60829,22 грн. (розмір заявлених позовних вимог), що є пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611,626,627,628,638,1048-1049,1054,1055,1056-1 Цивільного кодексу України, суд, ст.10-13,141,259,263-265,268,279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, заборгованості за кредитним договором в розмірі 59 397,23 грн. та судовий збір в розмірі 2365,47 грн.
В задоволенні вимог в іншій частині відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст заочного рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя Чирка С.С.