П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19985/25
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.03.2025 включно, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, за період з 01.01.2024 по 31.03.2025 включно, із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ, Порядку №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших втрат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок №44), із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність України щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 - 2024 роки, грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2024, 2025 роки, додаткової соціальної відпустки на дітей за 2021-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні із служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань виплаченої у 2018 - 2024, грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2024 рік у кількості 30 днів, за 2025 рік у кількості 10 днів , додаткової соціальної відпустки на дітей за 2021-2025 роки у кількості 50 діб та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку №44;
- визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2024, 2025 роки, додаткової соціальної відпустки на дітей за 2021-2025 роки при звільненні із служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168);
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2024 рік у кількості 30 днів, за 2025 рік у кількості 10 днів , додаткової соціальної відпустки на дітей за 2021-2025 роки у кількості 50 діб з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення місячного грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку №44.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження служби відповідач не в повному обсязі нараховував та виплачував грошове забезпечення, зокрема, у спірний період не виплачував індексацію грошового забезпечення, попри те, що це прямо передбачено Законом №1282-ХІІ.
Окрім цього, позивачка вважає, що відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, зокрема, посадовий оклад, оклад за військовим званням, додаткові види грошового забезпечення, а також інші виплати, без врахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Відтак, оскільки нарахування та виплата грошового забезпечення здійснені в заниженому розмірі, позивачка вважає такі дії протиправними та такими, що призводять до порушення його конституційного права на належний рівень грошового забезпечення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року суд відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно позов ОСОБА_1 повернуто в частині таких заявлених позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.03.2025 включно, відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ), та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078), із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, за період з 01.01.2024 по 31.03.2025 включно, із застосуванням березня 2018 року, як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ, Порядку №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44, із врахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 - 2024 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
-зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань виплаченої у 2022 - 2024, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку, відповідно до п.2 Порядку №44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2024, 2025 роки, додаткової соціальної відпустки на дітей за 2021-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні із служби ОСОБА_1 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2024 рік у кількості 30 днів, за 2025 рік у кількості 10 днів, додаткової соціальної відпустки на дітей за 2021-2025 роки у кількості 50 діб та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсація за невикористані календарні дні основної відпустки за 2024, 2025 роки, додаткової соціальної відпустки на дітей за 2021-2025 роки при звільненні із служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2024 рік у кількості 30 днів, за 2025 рік у кількості 10 днів, додаткової соціальної відпустки на дітей за 2021-2025 роки у кількості 50 діб з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення місячного грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Мотивуючи свою позицію апелянт зазначає, що індексація грошового забезпечення при обчисленні згадуваних вище видів грошового забезпечення не враховується, та зауважував на тому, що при звільненні позивачці була нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні основної відпустки та додаткової соціальної відпустки на дітей відповідно до приписів чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не врахував, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а тому відсутні підстави для включення цієї винагороди до компенсації за невикористані дні відпусток.
Позивачка своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах України, зокрема, у період з в період з 21.08.2018 по 01.05.2025 у ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2024 №44 о/с сержант ОСОБА_1 звільнена відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
Згідно витягу з Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.05.2025 №123 (по стройовій частині), припинений (розірваний) контракт про проходження військової служби із ОСОБА_1 та виключена із списків військової частини та всіх видів забезпечення з 01.05.2025.
Згідно вказаного наказу, щорічну основну відпустку за 2024 рік позивачка не використала у кількості 30 календарних днів.
Щорічну основну відпустку за 2025 рік не використала у кількості 10 календарних днів.
Додаткову соціальну відпустку на дітей за 2021-2025 рік не використала у кількості 50 календарних днів.
Виплатити компенсацію за невикористані 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік.
Виплатити компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік.
Виплатити компенсацію за 50 календарних днів додаткової соціальної відпустки на дітей за період з 2021 по 2025 рік.
Допомога для оздоровлення за 2025 рік виплачувалась.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік передбачена Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої Наказом МВС від 15.03.2018 № 200, не виплачувалась.
Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої Наказом МВС від 09.04.2025 № P-72 виплатити премію за 01.05.2025 в розмірі 530% відсотків від посадового окладу.
У відповідь на адвокатський запит ВЧ НОМЕР_1 листом №2/3/58/12-685-вн-2025 від 17.05.2025 повідомила, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 та під час звільнення проводились нарахування та виплати грошового забезпечення в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства. Обіймала посаду командира взводу за 7 тарифним розрядом. Базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.
При звільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 була нарахована компенсація за належне, але неотримане речове майно в сумі 38 742,13 грн., але не виплачена у зв'язку з ненадходженням коштів до військової частини.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини щодо неврахування індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 під час обчислення компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка має право на перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2024 - 2025 роки, додаткової соціальної відпустки на дітей за 2021-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням індексації та додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у складі місячного грошового забезпечення.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, суд вказав, що при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яка позивачці нараховувалася та виплачувалася.
Водночас, суд відмовив в задоволенні вимог щодо визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.03.2025 та зобов'язання здійснити виплату індексації з використанням базового місяця березень 2018 року, оскільки встановив, що під час проходження військової служби та на момент звільнення нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалися з використанням базового місяця для розрахунку індексації - березень 2018 року, а тому такі вимоги суд визнав безпідставними.
Також суд відмовив в задоволенні вимог в частині здійснення відповідних виплат із одночасною компенсацією, передбаченою Порядком № 44, оскільки на відповідача, як податкового агента, покладений обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачці та вважав, що позовні вимоги в цій частині є передчасними і задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно частин 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Приписи пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII визначають, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:
- 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої Наказом МВС України від 15.03.2018 № 200 (далі- Інструкція №200) у разі звільнення військовослужбовців до закінчення календарного року, за який вони вже використали щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військової частини проводиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
У разі звільнення військовослужбовців зі служби та невикористання ними щорічної основної відпустки за їх бажанням надається невикористана відпустка з наступним звільненням їх зі служби. Датою звільнення військовослужбовця зі служби в такому разі є останній день відпустки. Грошове забезпечення за період цієї відпустки їм виплачується до дня, що настає за днем звільнення зі служби.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), накази про звільнення яких підписано в минулому році, але які не виключені зі списків військовою частиною, відпустки за період служби в поточному році не надаються. Грошове забезпечення в році звільнення виплачується до дня, що настає за днем звільнення зі служби.
Згідно з пунктом 1 розділу XXXІІ Інструкції №200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону № 2011-XII.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».
У разі першого звільнення цих осіб з військової служби до вислуги років для виплати їм одноразової грошової допомоги зараховується також період строкової військової служби.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) які у разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються:
- для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія);
- для військовослужбовців, які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних начальників (командирів), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до чинного законодавства.
Крім того, за змістом пункту 1 розділу І Інструкції №200 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) (у тому числі слухачам, ад'юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розділ XІX Інструкції №200 визначає, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) (у тому числі слухачам, ад'юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командирові (начальнику) - на підставі наказу командира (начальника) вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину (у тому числі у дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік), якщо військовослужбовці раніше не скористалися правом на отримання цієї допомоги.
Військовослужбовцям, прийнятим на військову службу за контрактом, та військовослужбовцям, прийнятим безпосередньо після закінчення строкової військової служби на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, допомога для оздоровлення перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов'язків за посадами, на які призначені, тільки в тому разі, якщо військовослужбовець має право на щорічну основну відпустку незалежно від її тривалості.
Розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час виплати допомоги для оздоровлення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається допомога для оздоровлення, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними обіймалися.
Відповідно до розділу ХХ Інструкції №200 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.
Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини.
Матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку.
Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується командиром військової частини, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансового підрозділу для виплати матеріальної допомоги.
Матеріальна допомога військовослужбовцям надається за місцем штатної служби.
Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), розмір матеріальної допомоги визначається з урахуванням розміру місячного грошового забезпечення, яке отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними обіймалися.
Відповідаючи на доводи апелянта про те, що індексація грошового забезпечення при обчисленні згадуваних вище видів грошового забезпечення не враховується, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з положеннями абзацу 2 Інструкції №200 до складу грошового забезпечення військовослужбовців (крім курсантів вищих військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.
Водночас індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії, оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі і вище - Закон №1282-XII).
Стаття 1 Закону №1282-XII визначає, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
17.07.2003 постановою Кабінету Міністрів України №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо виплати індексації, положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону №1282-XII та Порядку №1078, слід застосовувати субсидіарно.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Відтак, індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, Верховний Суд виснував, що вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Враховуючи вище викладене, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених вище висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що індексація грошового забезпечення, як його складова, має враховуватись при нарахуванні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Стосовно доводів апелянта про те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а тому відсутні підстави для включення цієї винагороди до компенсації за невикористані дні відпусток, колегія суддів зазначає таке.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168).
При цьому, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 висловив правову позицію щодо питань, чи враховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення, при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні відпусток.
Відповідаючи на питання щодо умов обчислення розміру компенсації за невикористані військовослужбовцем дні відпусток, Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Таким чином, враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та відповідно до довідки військової частини виплачувалася позивачці протягом 2022-2025 років, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
Відповідної правової позиції дотримувався Верховний Суд і у постановах від 19.12.2024 у справі № 580/3483/24, від 07.11.2024 у справі №240/23909/23.
Зважаючи на наведені правові позиції Верховного Суду, які є застосовними до спірних правовідносин, відповідач при обчисленні розміру компенсації за невикористані позивачкою дні відпустки, повинен був урахувати суму винагороди.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування компенсації за невикористані відпустки з урахуванням додаткової допомоги, передбаченої Постановою №168 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок компенсації з урахуванням вказаної допомоги, та вважає, що доводи апелянта висновків не спростовують та суперечать наведеній вище позиції Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко