20 листопада 2025 рокуСправа № 160/18561/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» її представником - адвокатом Полєшко Ельвірою Павлівною, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 045550021854 від 05.03.2024 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період провадження підприємницької діяльності з 01.05.2003 до 31.05.2003, з 01.06.2003 до 30.06.2003, з 01.07.2003 до 31.07.2003, з 01.08.2003 до 31.08.2003, з 01.09.2003 до 30.09.2003, з 01.01.2004 до 31.12.2004, з 01.01.2006 до 31.01.2006, з 01.02.2006 до 28.02.2006, з 01.03.2006 до 31.03.2006, з 01.04.2006 до 30.06.2006, з 01.07.2006 до 31.07.2006, з 01.08.2006 до 31.08.2006, з 01.09.2006 до 31.10.2006, з 01.11.2006 до 31.12.2006, з 01.01.2007 до 31.07.2007, з 01.08.2007 до 31.08.2007, з 01.09.2007 до 30.09.2007, з 01.10.2007 до 31.12.2007, з 01.08.2009 до 30.09.2009, з 01.01.2011 до 31.03.2011;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня її подання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.09.2023 позивач після досягнення віку 60 років звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідача-1) із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 045550021854 від 28.09.2023 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. 27.02.2024 позивач повторно звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 045550021854 від 05.03.2024 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Спірні періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності не зараховано до її страхового стажу у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків. Позивач вважає протиправною відмову у призначенні пенсії, оскільки з урахуванням періоду підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування та фіксованого податку, вона має достатній страховий стаж.
Ухвалою суду від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано докази у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які постановлено надати суду у строк для подання відзиву.
У відзиві Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, який надійшов до суду 01.08.2024, відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що 27.02.2024 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 05.03.2024 № 045550021854 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу, який становить 30 років. Страховий стаж позивача - 29 років 11 місяців 13 днів. За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 06.01.2001 до 31.12.2001, з 01.05.2003 до 31.12.2003, з 01.01.2004 до 30.04.2011, оскільки відсутні відомості про сплату внесків.
23.10.2024 надійшло подане представником позивача клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі вважається врученою Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідачу-1) 16.07.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом на час розгляду справи від відповідача-1 до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що відповідача-1 було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач-1 не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Витребувані судом докази від відповідача-1 не надійшли, як і повідомлення про неможливість їх подання у встановлений судом строк.
Згідно з частиною дев'ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Станом на час розгляду справи інших заяв по суті справи до суду не надійшло. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення № 045550021854 від 28.09.2023 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 30 років. У рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 07 місяців 06 днів. До страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 06.01.2001 до 31.12.2001, з 01.05.2003 до 31.12.2003, з 01.01.2004 до 30.04.2011, оскільки відсутнє підтвердження сплати внесків.
Заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.02.2024 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яким прийнято рішення № 045550021854 від 05.03.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 30 років. У рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 11 місяців 13 днів. До страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 06.01.2001 до 31.12.2001, з 01.05.2003 до 31.12.2003, з 01.01.2004 до 30.04.2011, оскільки відсутні відомості про сплату внесків. Право на пенсійну виплату набуде 07.09.2026.
Згідно з розрахунком страхового стажу позивача (формою РС-право) до страхового стажу зараховано такі періоди: 01.09.1980-20.06.1985 (навчання), 12.08.1985-22.05.1995, 01.01.1998-05.01.2001, 01.01.2002-30.04.2003, 01.12.2005-02.12.2005, 01.05.2011-31.05.2011, 01.06.2011-29.02.2020, 01.03.2020-30.04.2020 (ФОП (карантин 01.03.2020-31.05.2020), 01.05.2020-30.11.2020, 01.12.2020-31.05.2021 (ФОП (карантин 01.12.2020-31.05.2021), 01.06.2021-31.03.2022, 01.08.2023-31.12.2023.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 № 444858 ОСОБА_1 було зареєстровано як фізичну особу-підприємця 30.05.1995.
У листі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 325/6-04-36-24-11-13 від 03.01.2024 зазначено, що відповідно до інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 30.03.1995, здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012. З урахуванням терміну зберігання особових рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети та державні цільові фонди, який становить п'ять років, надати інформацію щодо системи оподаткування ОСОБА_1 за період з 30.03.1995 до 31.12.2011 немає можливості.
24.05.2011 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного внеску було взято на облік в органі Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується повідомленням № 383 від 25.05.2011.
24.04.2012 Державною податковою службою України видано ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку серії А № 035827, у якому зазначено дату обрання або переходу на спрощену систему оподаткування - 01.01.2012.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) міститься інформація про щомісячну сплату позивачем страхових внесків у період травень 2011 року - лютий 2020 року, травень 2020 року - листопад 2020 року, червень 2021 року - березень 2022 року.
На підтвердження періодів провадження ОСОБА_1 підприємницької діяльності разом із позовною заявою надано копії патентів (відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»): серії ПАВ № 356609 (термін дії з 01.01.2003 до 31.01.2003, продовжений до 30.09.2003), серії ПАД № 166125 (термін дії з 01.01.2006 до 31.01.2006, продовжений до 31.12.2006), серії ПАД № 679760 (термін дії з 01.04.2007 до 31.05.2007, продовжений до 31.12.2007), серії ПАД № 706230 (термін дії з 01.08.2009 до 31.08.2009, продовжений до 30.09.2009), серії ПАЕ № 603279 (термін дії з 01.01.2011 до 31.03.2011), які містять суму фіксованої плати прибуткового податку за патент.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
06.09.2023 позивач досягла віку 60 років.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частинами 1, 2 статті 21 Закону № 1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV визначено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; надання страховикам, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який набрав чинність 06.01.1993 та втратив чинність 01.01.2012, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо:
кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином - платником податку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, не перевищує п'яти;
валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках. Доходи такого громадянина, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються у загальному порядку.
Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту, в якому зазначаються: прізвище та ім'я цього громадянина; його ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності; місце здійснення підприємницької діяльності; назва органу, що видав патент.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.
Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, застрахованими особами є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
В оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 045550021854 від 05.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу зазначено, що до її страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 06.01.2001 до 31.12.2001, з 01.05.2003 до 31.12.2003, з 01.01.2004 до 30.04.2011, оскільки відсутні відомості про сплату внесків.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач-2 діяв необґрунтовано.
Згідно з патентами (відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян») ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням фіксованого податку з 01.01.2003 до 30.09.2003, з 01.01.2006 до 31.12.2006, 01.04.2007 до 31.12.2007, з 01.08.2009 до 30.09.2009, з 01.01.2011 до 31.03.2011.
Відомості про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми утриманих з них податків за 3 та 4 квартали 2003 року було подано ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі 01.10.2003 та 12.01.2004, відповідно.
Лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 325/6-04-36-24-11-13 від 03.01.2024 не містить відомостей про наявність у позивача заборгованості зі сплати необхідних платежів під час провадження нею підприємницької діяльності.
Відповідачем-1 не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які свідчать про те, що позивач у періоди з 01.05.2003 до 30.09.2003, з 01.01.2006 до 31.12.2006, 01.04.2007 до 31.12.2007, з 01.08.2009 до 30.09.2009, з 01.01.2011 до 31.03.2011, які підтверджуються патентами, не здійснювала сплату внесків. Як вже зазначено, підставою для видачі патенту відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» був документ, що засвідчує сплату фіксованого податку.
Отже, наявні підстави для зарахування періодів провадження підприємницької діяльності із застосуванням фіксованого податку з 01.05.2003 до 30.09.2003, з 01.01.2006 до 31.12.2006, 01.04.2007 до 31.12.2007, з 01.08.2009 до 30.09.2009, з 01.01.2011 до 31.03.2011, до страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що протиправно не зарахувавши періоди провадження позивачем підприємницької діяльності за вказані періоди до її страхового стажу, відповідач-2 передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 045550021854 від 05.03.2024.
Разом із тим, судом не встановлено підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів провадження позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2004 до 31.12.2004, з 01.01.2007 до 31.03.2007, оскільки матеріали справи не містять відомостей про сплату позивачем фіксованого податку за вказаний період. Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати належний орган призначення пенсії зарахувати до страхового стажу позивача періоди провадження підприємницької діяльності з 01.05.2003 до 30.09.2003, з 01.01.2006 до 31.12.2006, 01.04.2007 до 31.12.2007, з 01.08.2009 до 30.09.2009, з 01.01.2011 до 31.03.2011, та повторно розглянути її заяву від 27.02.2024 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії та призначення пенсії, суд зазначає таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та прийняття рішення за заявою позивача від 27.02.2024 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви від 27.02.2024 про призначення пенсії позивачу саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, як визначеного суб'єкта призначення.
Заяву позивача від 21.09.2023 про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві. Рішення, прийняте вказаним суб'єктом владних повноважень за результатами розгляду заяви про призначення пенсії, не є предметом оскарження у даній справі. Підстави для зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 21.09.2023 відсутні.
Беручи до уваги, що відповідача-1 не було визначено органом призначення пенсії позивачу, позовні вимоги, пред'явлені позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, задоволенню не підлягають.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За подання до суду даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 968,96 грн (3028,00 х 0,4 х 0,8).
Позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн відповідно до квитанції № 2365-2133-5358-0911 від 03.07.2024. Отже, позивачем надміру сплачено судовий збір у сумі 242,24 грн (1211,20-968,96).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно зі ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідачів на її користь витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн до позовної заяви додано: копію договору про надання правничої допомоги № 18/04-24 від 18.03.2024, укладеного між адвокатом Полєшко Е.П. та ОСОБА_1 ; копію акта № 1 від 16.09.2024 прийому-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги № 18/04-24 від 18.03.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4953, виданого Полєшко Е.П. 25.09.2020; ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Полєшко Е.П. серії АЕ № 1161306 від 10.07.2024; рахунок-фактуру № 18/03 від 18.03.2024.
В акті № 1 від 16.09.2024 прийому-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги № 18/04-24 від 18.03.2024 зазначено, що адвокат надав послуги (правничу допомогу), а саме: ознайомлення з наданими документами, вивчення законодавства та судової практики, проведення консультації щодо розяснення питання звернення до судових органів; підготовка та направлення адвокатських запитів до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області та ГУ ДПС у Дніпропетровській області; підготовка документів, написання позовної заяви, подання позовної заяви до суду; підготовка, написання та подання відповіді на відзив. Загальна сума винагороди за правничу допомогу становить 8000,00 грн.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, її розгляд здійснюється судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Оскаржуєтся рішення територіального органу Пенсійного фонду України про відмову у призначення пенсії, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Крім позовної заяви та клопотання про долучення доказів, інших заяв по суті справи представником позивача до суду не було подано.
Витрати позивача на оплату консультації не належать до судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи. Ознайомлення з наданими документами, вивчення законодавства та судової практики фактично є однією послугою з підготовки позовної заяви до суду.
Враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, з урахуванням часткового задоволення позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, документально підтвердженим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 2000,00 грн, яка відповідно до положень ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 134, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 045550021854 від 05.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області:
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди провадження підприємницької діяльності з 01.05.2003 до 30.09.2003, з 01.01.2006 до 31.12.2006, 01.04.2007 до 31.12.2007, з 01.08.2009 до 30.09.2009, з 01.01.2011 до 31.03.2011;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.02.2024 та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548.
Повний текст рішення складено 20.11.2025.
Суддя В.В. Рянська