Справа № 481/1319/25
Провадж.№ 2/481/625/2025
іменем України
17.11.2025 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Вжещ С.І.,
за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в м. Новий Буг цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
04.09.2025 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся представник Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» Гнип В.В. з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 4884403164 від 17.12.2019 року, що станом на 01.07.2025 року становить 53036,90 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 29762,45 гривні, заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) - 5167,22 гривень, заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) - 18107,23 гривень; та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позов мотивував тим, що 17.12.2019 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» було укладено Кредитний договір №4884403164. Відповідно до п.1.2. умов Кредитного договору кредит надається Позичальнику на наступних умовах: сума кредиту - 35400 гривень; строк користування - 36 місяців; річні проценти - 11,99 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,49 % від суми кредиту. Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, отже Кредитодавець, свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті, що призвело до утворення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 53036,9 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) у розмірі 29762,45 грн.; заборгованості по річним процентам (в т. ч. прострочена) у розмірі 5167,22 грн.; заборгованості по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) у розмірі 18107,23 грн.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.09.2025 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.
Ухвалою судді від 05.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до розгляду на 29.09.2025 року 11:30 годину.
Ухвалою суду від 29.09.2025 року на підставі пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України відкладено судовий розгляд по справі на 16.10.2025 о 11:00 год.
15.10.2025 року на електронну адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Павлюк С.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що із заявленими позовними вимогами відповідач не погоджується та просить суд розглянути справу з урахуванням наступного. Згідно із п.5 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Компенсацією у разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором згідно п. 5 паспорту кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР" № 4403146 є встановлення щомісячних процентів за кожен день користування позикою у розмірі 2,99% від суми кредиту згідно з графіком платежів. Графік платежів визначено в п. 6 паспорту кредиту: з 25.02.2020 по 23.12.2020 року протягом 35 місяців підлягало сплаті 2,99% від суми кредиту в розмірі 1058,46 грн. щомісяця. Нараховані позивачем річні та щомісячні проценти за користування кредитом відповідач вважає такими, що не відповідають засадам цивільного законодавства справедливості та розумності. Встановлений сторонами у кредитному договорі № 4884403164 від 17.12.2019 року розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв'язку з чим підлягає зменшенню до 50% заборгованості по тілу кредиту.
23.10.2025 року на електронну адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, якщо це не суперечить закону. Кредитний договір №4884403164 був підписаний відповідачем добровільно, після ознайомлення з усіма істотними умовами, зокрема - з паспортом кредиту, графіком платежів, розміром процентів, строком та порядком погашення. Відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором. Ознайомившись з умовами кредитного договору, відповідач мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляв, що свідчить про свідоме визнання ним умов договору, в тому числі й тих, які заперечуються його представником. На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до позивача із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, фактично погодився зі всіма умовами такого договору. Жодних доказів примусу, обману або введення в оману відповідачем не надано. Відповідач, відповідно до ст. 15 Закону «Про споживче кредитування» не скориствався правом відмовитись від кредитного договору. Натомість користувався кредитними коштами, отриманими від позивача. Відсотки, визначені у Договорі №4884403164, не є компенсацією в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки таку слід розглядати як правові наслідки, що настають у разі порушення зобов'язання (неустойка, збитки тощо). Це є платою за користування кредитними коштами, тобто економічною складовою договору позики, що відповідає суті зобов'язання. Встановлення відсоткової ставки - це реалізація принципу свободи договору і не може бути підставою для зменшення зобов'язань, якщо ставка визначена чітко, сторони її узгодили, а договір не визнаний недійсним. Крім того, неустойка (штрафи, пеня) взагалі не нараховувалась відповідачу. Проценти, нараховані за договором, не є санкцією, а є основною умовою договору та не можуть бути зменшені судом на підставі принципів справедливості, оскільки їх розмір не перевищує законодавчо встановлених меж і був погоджений сторонами. Вимога відповідача про зменшення заборгованості до 50% від тіла кредиту не ґрунтується на нормах права і є спробою ухилення від виконання договірних зобов'язань. Відповідач отримав кредит, користувався коштами, але своїх зобов'язань з повернення не виконав, у зв'язку з чим Банк звернувся до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом останній направив до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи, у разі неявки відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Павлюк С.О. в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви і відзиву та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 17.12.2019 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4884403164, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 35400 грн, строком користування 36 місяців, зі сплатою загальних річних процентів 11,99 % від суми боргу за договором, щомісячних процентів 2,99 % від суми кредиту, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з пунктом 1.3. Договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в паспорті кредиту № 4403164, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору всі інші умови кредитного договору викладені в паспорті кредиту та в умовах отримання фінансових кредитів TOB «ФК «ЦФР», редакція від 18.09.2019 року, які розміщені на сайті TOB «ФК «ЦФР».
Відповідно до пункту 2.2. Договору Цей договір, паспорт кредиту та умови отримання фінансових кредитів TOB «ФК «ЦФР» складають єдиний кредитний договір.
17.12.2019 року право вимоги за кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року.
Пунктом 2.2. договору відступлення сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог.
ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 03.06.2025 р. виникла заборгованість у розмірі 53036,90 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) у розмірі 29762,45 грн.; заборгованості по річним процентам (в т. ч. прострочена) у розмірі 5167,22 грн.; заборгованості по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) у розмірі 18107,23 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості по кредитному договору № 4884403164 від 17.12.2019 р. укладеному з позичальником ОСОБА_1 .
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Щодо відступлення права вимоги.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
На підтвердження заявлених позовних вимог в частині відступлення права вимоги позивачем надано копію договору № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, укладеному між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК».
Відповідно до пункту 9.2. договору цей договір діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Пунктом 9.4. договору визначено, що у випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору жодна з сторін не ініціювала його розірвання договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.
Таким чином самим договором про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року передбачена пролонгація, тобто автоматичне продовження строку дії договору на кожен наступний рік, у разі відсутності з жодної із сторін бажання на його розірвання. Сторонами цього договору не ініціювалося його розірвання, відтак він був діючим на дату відступлення права вимоги, а саме 17.12.2019 року.
Крім того позивачем надано реєстр прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 18.12.2019 року, яким право вимоги за кредитним договором № 4884403164 попереднім кредитором ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передано новому кредитору АТ «ТАСКОМБАНК».
Також матеріалами справи підтверджено факт здійснення оплати за відступлення права вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» на рахунок ТОВ «ФК «ЦФР» (меморіальний ордер № 629919972 про сплату коштів в сумі 2703745,40 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів згідно з договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року, без ПДВ).
Таким чином суд прийшов до висновку, що долучені до позову докази є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Щодо доведеності укладання кредитного договору та розміру заборгованості
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Отже одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як видно з матеріалів справи перед укладенням кредитного договору № 4884403164 ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма його умовами, зокрема з умовою про сплату щомісячних процентів у розмірі 2,99 % від суми кредиту, річних процентів у розмірі 11,99 % від суми боргу за договором, порядком повернення кредиту і погодився укласти договір саме на таких умовах, про що свідчить його підпис на кожній сторінці паспорта кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 4403164.
Тому наявні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору із ОСОБА_1 товариство дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які були укладені.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4884403164 від 17.12.2019 року, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Таким чином з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, та відповіда на відзив, підстав для висновку про недоведеність розміру позовних вимог не має.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте, відповідач ОСОБА_1 не надав жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості або свідчили про її погашення, а тому суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 2422,40 грн
Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 274-278 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (Код ЄДРПОУ: 09806443) заборгованість за кредитним договором № 4884403164 від 17.12.2019 року, що станом на 01.07.2025 року становить 53036 (п'ятдесят три тисячі тридцять шість) гривень 90 копійок, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у розмірі 29762 (двадцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 45 копійок, заборгованості по річним процентам (в т.ч. прострочена) у розмірі 5167 (п'ять тисяч сто шістдесят сім) гривень 22 копійки, заборгованості по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) у розмірі 18107 (вісімнадцять тисяч сто сім) гривень 23 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (Код ЄДРПОУ: 09806443) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлено 21.11.2025 року.
Суддя С.І. Вжещ