Рішення від 12.11.2025 по справі 910/7660/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2025Справа № 910/7660/25

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Глиняної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/7660/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» (65111, місто Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, буд. 51; код ЄДРПОУ 39341579)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНЕКС СОЛЮШН» (01033, місто Київ, вул. Саксаганського, 15, оф. 10; код ЄДРПОУ 44950104)

про стягнення 46 853 132 грн 30 коп.,

за участю представників:

від позивача - Круторогова С.І.,

від відповідача - не з'явився,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1. Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНЕКС СОЛЮШН» про стягнення 46 853 132,30 грн., з яких: 42 589 423,25 грн. - сума основного боргу; 3 542 022,52 грн. - пеня за прострочення поставки товару згідно Додатків № № 4-6 до Договору; 553 662,50 грн. - інфляційні збитки (інфляційне збільшення суми боргу); 168 024,03 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки товарів №240108/1 від 08.01.2024 не у повному обсязі поставив позивачу товар, вартість якого була оплачена позивачем шляхом попередньої оплати, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму осиного боргу у розмірі 42 589 423, 25 грн,а також нараховану 3 542 022,52 грн - пеню за прострочення поставки товару згідно Додатків № № 4-6 до Договору; 553 662,50 грн. - інфляційні збитки (інфляційне збільшення суми боргу); 168 024,03 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами.

2. Стислий виклад заперечень відповідача.

07.07.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково заперечує проти заявлених позовних вимог, та зазначає, що твердження позивача про несплату або невиконання Відповідачем зобов'язань не відповідає дійсності, оскільки частина товару була фактично поставлена, і Відповідач належно виконав відповідну частину своїх договірних зобов'язань. Наявність часткової поставки товару має бути врахована судом при розгляді справи, зокрема при визначенні дійсного обсягу невиконаних зобов'язань, наявності чи відсутності правових підстав для стягнення повної суми, заявленої у позові.

Відповідач зазначає, що діяв добросовісно, здійснював комунікацію з Позивачем та не уникав досудового врегулювання спору, для врегулювання ситуації та забезпечення виконання зобов'язань пропонував позивачу варіанти досягнення домовленостей.

Відповідач у своєму відзиві зазначив про те, що має тяжкий матеріальний стан свого підприємства (відповідно до фінансового звіту малого підприємства за I Квартал 2025 року збиток підприємства складає 9 224,8 тис. грн. (код рядка 2350), та зазначає, що розмір визначений позивачем неустойки є надмірним, тому заявив клопотання про зменшення пені у розмірі подвійної ставки НБУ, інфляційних збитків та 3 % річних від неповернутих коштів, на 75% від заявленого до стягнення позивачем розміру. Також відповідач просить врахувати об'єктивні обставини пов'язані з війною з Російською Федерацією, скрутне фінансове становище і відсутність умисної вини відповідача.

3. Стислий виклад заперечень позивача на відзив на позовну заяву.

У відповіді на відзив на позовну заяву 11.07.2025 позивач проти доводів відповідача заперечує з огляду на таке.

У відзиві на позов Відповідач вказує, що Позивач не бере до уваги факт часткового виконання Відповідачем умов Договору: здійснення відвантаження товару загальною вартістю 16 810 636,75 грн. Але зазначене твердження Відповідача не відповідає дійсності, адже Позивач не заперечує факт часткової поставки товару на оплаченої ним його загальної вартості. Позивач в порядку умов Договору, Додатків №№ 4-6 своєчасно оплатив Відповідачу 59 400 060,00 грн., тобто Відповідачем не було поставлену Позивачу Товар фактично на оплаченої ним передоплати в розмірі 42 589 423,25 грн.

Позивач посилається на те, що відповідач підтверджує факт отримання від Позивача вимоги від 28.04.2025 року, якою, зокрема, в порядку ст.ст. 538, 693 ЦК України, Позивач фактично відмовився від подальшої поставки товару згідно Додатків №№4-6 до Договору, і в якій Позивачем не було поставлено на обговорення питання про отримання від Відповідача можливих варіантів врегулювання виниклого спору, оскільки, маючи право на повернення передоплати через порушення умов Договору Відповідачем, Позивач скористався саме таким правом та відмовився від подальшої поставки Товару, попросивши повернути грошові кошти Відповідача, який на момент отримання Вимоги 4 місяці безоплатно користувався грошовими коштами Позивача у великому розмірі 42 589 423,25 грн.

Також позивач зазначає, що Відповідач, на наявності реального наміру врегулювання спору ще до отримання Вимоги Позивача міг ініціювати мирне врегулювання спору шляхом внесення змін до Договору з огляду на запропоновані ним в його листі умови, надавши до такого листа й відповідний проєкт додаткової угоди до Договору на внесення змін до нього. Але Відповідач з моменту початку затримки поставки Товару, який мав бути поставлений до 22.12.2024 року, 31.01.2025 року, 15.02.2025 року відповідно не вчинив жодних дій, направлених на попередження Позивача про можливе прострочення поставки Товару, дій з попередження настання прострочення поставки Товару, на вжиття ним всіх можливих заходів до виконання свого зобов'язання.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних збитків, 3 % річних, 75 % позивач не погоджується, заперечує та зазначає, що Відповідач, отримавши кошти в грудні 2024 року - січні 2025 року від Позивача у строк, встановлений Договором, та не поставивши йому Товар загальною вартістю 42 589 423,25 грн., й досі абсолютно безоплатно користується цими коштами Позивача. В той час, як Позивач через таку несумлінну та не добропорядну поведінку Відповідача зазнав та продовжує зазнавати збитків, про які зазначено вище. Крім того, наданий Відповідачем до відзиву на позовну заяву фінансовий звіт малого підприємства за I Квартал 2025 року не доводить його тяжкий матеріальний стан, а навпаки - свідчить про наявність матеріальних активів, які можуть забезпечити закриття заборгованості перед Позивачем в повному обсязі.

4. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30.07.2025.

07.07.2025 через систему "Електронний суд" від Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНЕКС СОЛЮШН" надійшов відзив на позовну заяву.

07.07.2025 через систему "Електронний суд" від Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНЕКС СОЛЮШН" надійшла заява про застосування ч. 3 ст. 551 ЦКУ (зменшення неустойки) та зменшення витрат на правову допомогу.

08.07.2025 через систему "Електронний суд" від Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНЕКС СОЛЮШН" надійшла заява про розстрочку виконання судового рішення.

11.07.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву у справі №910/7660/25.

11.07.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» надійшли заперечення проти заяви про застосування ч. 3 ст. 551 ЦКУ (зменшення неустойки) та зменшення витрат на правову допомогу у справі № 910/7660/25.

14.07.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» надійшли заперечення проти заяви про розстрочку виконання судового рішення.

15.07.2025 через систему "Електронний суд" від Круторогової Світлани Ігорівни надійшла заява, в якій просить забезпечити проведення судового засідання y справі № 910/7660/25 призначеного 30.07.2025 року о 17:00 год в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою свого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 заяву Круторогової Світлани Ігорівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Забезпечено участь представника позивача Круторогової Світлани Ігорівни у розгляді справи №910/7660/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 .

29.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНЕКС СОЛЮШН» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

30.07.2025 у судове засідання з'явилась представник позивача.

Представник відповідача не з'явився у судове засідання 30.07.2025. Представник відповідача через систему «Електронний суд» направив до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи від 29.07.2025.

Представник позивача заперечила щодо клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи від 29.07.2025, висловила позицію та надала пояснення.

Заслухавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, судом 30.07.2025 клопотання представника відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи від 29.07.2025 залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 відкладено підготовче засідання у даній справі на 20.08.2025.

20.08.2025 у судове засідання з'явився представник позивача.

20.08.2025 у судове засідання відповідач (представник) не з'явився. Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставлення електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового процесуального рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового процесуального рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від відповідача (представника) клопотань, заяв про відкладення розгляду судового засідання та/або про неможливість прибути у судове засідання, та/або про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом» (посилання в мережі інтернет - https://vkz.court.gov.ua/) згідно ст. 197 ГПК України, призначене на 20.08.2025, до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» не подано, клопотань/заяв від відповідача (представника) не було подано до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд», а також не направлено до суду через відділення поштового зв'язку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 01.10.2025.

01.10.2025 у судове засідання з'явилась представник позивача.

01.10.2025 у судове засідання відповідач (представник) не з'явився. Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставлення електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового процесуального рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового процесуального рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від відповідача (представника) клопотань, заяв про відкладення розгляду судового засідання та/або про неможливість прибути у судове засідання, та/або про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом» (посилання в мережі інтернет - https://vkz.court.gov.ua/) згідно ст. 197 ГПК України, призначене на 01.10.2025, до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» не подано, клопотань/заяв від відповідача (представника) не було подано до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд», а також не направлено до суду через відділення поштового зв'язку.

01.10.2025 у засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 01.10.2025 представник позивача не заперечувала щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 12.11.25.

04.11.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО надійшла заява про долучення до матеріалів справи підсумкову виписку за період з 01.01.2024 по 01.10.2025.

У судове засідання 12.11.2025 з'явився представник позивача.

12.11.2025 у судове засідання не з'явився відповідач (представник). Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставлення електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового процесуального рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового процесуального рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи. Від відповідача (представника) клопотань, заяв про відкладення розгляду судового засідання та/або про неможливість прибути у судове засідання, та/або про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом» (посилання в мережі інтернет - https://vkz.court.gov.ua/) згідно ст. 197 ГПК України, призначене на 12.11.2025, до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» не подано, клопотань/заяв від відповідача (представника) не було подано до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд», а також не направлено до суду через відділення поштового зв'язку.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 12.11.2025 з'явився представник позивача.

12.11.2025 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

12.11.2025 у судовому засіданні представник відповідача не з'явилися.

12.112025 у судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення суду.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

08.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНЕКС СОЛЮШН» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» (далі - Покупець) було укладено Договір поставки товарів №240108/1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), в погоджені строки на умовах, викладених в Договорі та Додатках до нього, товари сільськогосподарського призначення, а саме: Мінеральні добрива, в кількості, якості, асортименті, за ціною та в строки, що визначені в додатках до цього договору, що іменуються далі по тексту - «Товар», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, що передбачені в цьому договорі.

Згідно з п. 1.2. Договору, номенклатура (асортимент) Товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість партії встановлюються Сторонами за погодженням в додатках до цього Договору і вказуються в розрахункових документах та/або у відвантажувальних документах (рахунках-фактурах, видаткових накладних тощо) на Товар.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що товар за цим Договором поставляється партіями. Під партією сторони розуміють кількість Товару, що вказана в одному Додатку до цього Договору. Загальна кількість Товару, що поставляється Покупцю за цим Договором, визначається сукупною кількістю всього Товару, що зазначений у всіх видаткових накладних або актах приймання-передачі Товару, складених Сторонами на виконання зобов'язань за цим Договором.

Вартість кожної окремої партії Товару визначається Сторонами у відповідних Додатках на кожну окрему партію Товару. Загальна вартість Товару, що постачається за даним Договором (загальна сума Договору) визначається шляхом складання вартості всього товару, поставленого за цим Договором (п. 1.4 Договору).

Сторони в письмовій формі у відповідних Додатках до цього Договору узгоджують найменування Товару, одиниці виміру, кількість Товару, ціна за одиницю Товару без ПДВ, загальна вартість партії Товару без ПДВ, сума ПДВ (20 %), загальна вартість партії Товару з ПДВ (20%), грошовий валютний еквівалент ціни за одиницю Товару та загальної вартості партії Товару умови поставки (відвантаження) Товару відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, місце поставки, умови щодо транспорту, умови, за наявності яких здійснюється відвантаження товару, строки оплати погодженої за додатком партії товару, інші умови (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, кожний додаток, укладений за цим договором, є правочином, укладеним в рамках даного Договору згідно до чинного законодавства України. Кожний наступний правочин не відміняє та не призупиняє дію попередніх правочинів ні повністю, ані в частині, якщо в ньому не передбачено інше. Всі Додатки, укладені Сторонами протягом всього терміну дії даного Договору, є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 3.1. договору, кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами в додатках до цього договору, складених та підписаних обома сторонами. Фактична кількість і вартість тієї або іншої партії товару вказується у видаткових документах на товар (видаткові накладні та/або акти прийому-передачі товару).

Пунктами 4.1. - 4.2. Договору визначено, що товар поставляється погодженими партіями, згідно із додатками, укладеними сторонами відповідно до цього договору. Оформлені належним чином додатки є невід'ємною частиною цього договору.

Зобов'язання постачальника по поставці товару в рамках договору виникає після підписання сторонами відповідного додатку до даного договору та отримання від покупця попередньої оплати в порядку та у строки, визначені в додатках до цього договору.

Відповідно до п. 4.6. договору, зобов'язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними і право власності на партію товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві при умові виконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару на умовах попередньої оплати (п. 7.1. договору).

Ціна за одиницю товару в гривні та, відповідно, загальна ціна партії товару встановлюється сторонами в додатках до договору (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 5.2 .- 5.3. Договору, орієнтовна загальна сума договору на момент укладення становить до 120 000 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20 000 000, 00 грн.

Загальна вартість товару, що постачається за даним договором (загальна вартість договору) визначається шляхом складання вартості всього товару, поставленого за цим договором.

Пунктами 5.4.-5.5. Договору визначено, що в додатках на поставку певної партії товару сторони фіксують грошовий еквівалент в доларах США ціни за одиницю товару та грошовий еквівалент в доларах США загальної вартості партії товару, які в свою чергу визначаються в порядку, який вказаний в додатках.

Ціна за одиницю товару в гривні та, відповідно, загальна вартість партії товару за відповідним додатком може бути змінена постачальником, якщо станом на день, що передує даті рахунку, курс продажу долару США до гривні на міжбанківському валютному ринку України (відповідно до даних, розміщені на фінансовому порталі Мінфіну), зміниться по відношенню до курсу, зафіксованого сторонами у відповідному додатку до цього договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору, покупець зобов'язується оплатити товар прямим банківським переказом на умовах 100 % попередньої оплати повної вартості партії товару (якщо інше не передбачене сторонами в додатках до даного договору), у тому числі ПДВ, яка зазначена у додатку до цього договору або в рахунках на кожну окрему партію товару. Строки оплати певної партії товару зазначаються сторонами у відповідному додатку до цього Договору.

Згідно з п. 8.4. Договору, за порушення строків поставки товару з вини Постачальника, постачальник зобов'язується сплатити на вимогу покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення строків поставки товару.

Відповідно до п. 11.1. Договору, цей Договір чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє по 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених цим договором і додатками до нього, якщо їх виконання розпочалося чи повинно було розпочатись до закінчення дії договору.

Додатком № 4 від 10.12.2024 до Договору (далі - Додаток) сторони погодили наступну партію Товару, що поставляється за цим Додатком: гранульована сечовина (карбамід) марки В кількістю 1000, 000 т, ціною без ПДВ за одиницю товару - 16 666, 70 грн та загальною вартістю партії товару з ПДВ 20 % - 20 000 040, 00 грн (п. 1 Додатку).

Відповідно до п. 2. - п. 3. Додатку, грошовим валютним еквівалентом по оплаті ціни за одиницю Товару за цим Додатком Сторони визначають 400, 931 доларів США за одиницю Товару, без ПДВ.

Грошовий валютний еквівалент загальної вартості партії Товару за цим Додатком складає: 400 930, 96 доларів США, без ПДВ.

Пунктом 6 Додатку, сторони визначили, що поставка товару постачальником здійснюється на умовах FCA, місце поставки: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 13 згідно до ІНКОТЕРМС-2010.

Відповідно до п. 7 Додатку, відвантаження партії товару покупцю за цим додатком здійснюється тільки після надходження на поточний банківський рахунок Постачальника, зазначений в Договорі, 100 %попередньої оплати загальної вартості партіх Товару за цим Додатком. Строк оплати: до 10.12.2024 включно.

Пунктом 9 Додатку встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити повний об'єм Товару з 17.12.2024 по 22.12.2024.

Додатком № 5 від 11.12.2024 до Договору (далі - Додаток) сторони погодили наступну партію Товар, що поставляється за цим Додатком: аміачна селітра кількістю 2000, 000 т, ціною без ПДВ за одиницю товару - 12 000, 00 грн та загальною вартістю партії товару з ПДВ 20 % - 28 800 000, 00 грн (п. 1 Додатку № 5).

Відповідно до п. 2. - п. 3. Додатку № 5, грошовим валютним еквівалентом по оплаті ціни за одиницю товару за цим додатком сторони визначають 287, 839 доларів США за одиницю товару, без ПДВ.

Грошовий валютний еквівалент загальної вартості партії Товару за цим Додатком складає: 575677, 62 доларів США, без ПДВ.

Пунктом 6 Додатку № 5, сторони визначили, що поставка Товару Постачальником здійснюється на умовах FCA, місце поставки: 68831, Україна, Одеська обл., село Орлівка, Поромна дорога, 1 згідно до ІНКОТЕРМС-2010.

Відповідно до п. 7 Додатку № 5, відвантаження партії товару покупцю за цим додатком здійснюється тільки після надходження на поточний банківський рахунок Постачальника, зазначений в Договорі 100 % попередньої оплати загальної вартості парті Товару за цим Додатком. Строк оплати: до 25.01.2025 включно.

Пунктом 9 Додатку встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити повний об'єм Товару з 19.12.2024 по 31.01.2025.

Додатком № 6 від 25.12.2024 до Договору (далі - Додаток) сторони погодили наступну партію Товар, що поставляється за цим Додатком: гранульована сечовина (карбамід) марки В кількістю 500, 000 т, ціною без ПДВ за одиницю товару - 17 666, 70 грн та загальною вартістю партії товару з ПДВ 20 % - 10 600 020, 00 грн (п. 1 Додатку №6).

Відповідно до п. 2. - п. 3. Додатку № 6, грошовим валютним еквівалентом по оплаті ціни за одиницю товару за цим додатком сторони визначають 421,237 доларів США за одиницю товару, без ПДВ.

Грошовий валютний еквівалент загальної вартості партії Товару за цим Додатком складає: 210 618, 74 доларів США, без ПДВ.

Пунктом 6 Додатку № 6, сторони визначили, що поставка Товару Постачальником здійснюється на умовах FCA, місце поставки: Одеська обл., Одеський р-н, с. Визирка, вул. 1-й кілометр траси до МТП «ПІВДЕННИЙ» 1Ф/2а згідно до ІНКОТЕРМС-2010.

Відповідно до п. 7 Додатку № 6, відвантаження партії товару покупцю за цим додатком здійснюється тільки після надходження на поточний банківський рахунок Постачальника, зазначений в Договорі 100 % попередньої оплати загальної вартості партії Товару за цим Додатком. Строк оплати: до 06.01.2025 включно.

Пунктом 9 Додатку встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити повний об'єм Товару до 15-го лютого 2025 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНЕКС СОЛЮШН» були виставлені рахунки на оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.», а саме: №241210-2 від 10.12.2024 на суму 20 000 040, 00 грн (з ПДВ); №241211-1 від 11.12.2024 на суму 28 800 000, 00 грн (з ПДВ); №241225-1 від 25.12.2024 на суму 10 600 020, 00 грн (з ПДВ).

Так, на виконання умов договору та додатків № 4,5,6 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.») перерахував на рахунок відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНЕКС СОЛЮШН») грошові кошти в загальному розмірі 71 100 060,00 грн (59 400 060, 00 грн було сплачено Позивачем згідно Додатків №№ 4-6 до Договору), що підтверджується платіжними інструкціями: № 837 від 10.12.2024, № 3873 від 11.12.2024, № 3991 від 26.12.2024, № 861 від 02.01.2025, № 4040 від 02.01.2025, № 4207 від 23.01.2025.

Відповідачем, у свою чергу, було частково здійснено поставку товару:

- 13.01.2025 Відповідач поставив Позивачу 24 тони аміачної селітри вартістю 345 600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 250113-1 від 13.01.2025;

- 14.01.2025 Відповідач поставив Позивачу 215,5 тон тони аміачної селітри вартістю 3 103 200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 250114-7 від 14.01.2025;

- 15.01.2025 Відповідач поставив Позивачу 292 тони аміачної селітри вартістю 4 204 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 250115-1 від 15.01.2025;

- 17.01.2025 Відповідач поставив Позивачу 68,3 тони аміачної селітри вартістю 983 520,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 250117-3 від 17.01.2025;

- 18.01.2025 Відповідач поставив Позивачу 28,68 тон гранульованої сечовини (карбаміду) марки В вартістю 573 601,15 грн., що підтверджується видатковою накладною № 250118-2 від 18.01.2025;

- 18.01.2025 Відповідач поставив Позивачу 125,16 тон аміачної селітри вартістю 1 802 304,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 250118-6 від 18.01.2025;

- 23.01.2025 Відповідач поставив Позивачу 289,88 тон гранульованої сечовини (карбаміду) марки В вартістю 5 797 611,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 250123-1 від 23.01.2025.

Непоставленим залишився товар на суму попередньої оплати в розмірі 42 589 423, 25 грн.

28.04.2025 Позивачем за місцезнаходженням Відповідача було направлено вимогу, згідно якої Позивач просив протягом 7 календарних днів з моменту одержання цієї вимоги повернути на користь ТОВ «ХІМАГРО.» (Покупця) суму попередньої оплати в розмірі 42 589 423,25 грн. за непоставлений своєчасно Товар: гранульовану сечовину (карбамід) марки В в кількості 1 181,44 тон, аміачну селітру в кількості 1 275,04 тон, оплативши вказану вище суму за відповідними реквізитами зазначеними у даній вимозі. Таким чином, відправивши Відповідачу Вимогу, Позивач відмовився від подальшої поставки товару згідно Додатків №№4-6 до Договору.

Вимога була отримана Відповідачем 01.05.2025, що підтверджується трекінгом відправлень за номером 6511100045954 з сайту Укрпошта. У відповідь на Вимогу Відповідач з електронної пошти: info@unexllc.ua, на особисту електронну пошту керівника Позивача: v.vvergeles@icloud.com, надіслав лист від 01.05.2025 р. вих. № 250501/1, згідно якого (надалі - Лист Відповідача): Відповідач приносить вибачення за невиконання договірних зобов'язань щодо відвантаження мінеральних добрив, вказує, що у зв'язку з низкою обставин, у тому числі затримкою фінансування та перебоями в поставках продукції від виробника, на сьогоднішній день постачання товару за договором не здійснено, а фінансові ресурси спрямовані на підготовку нових поставок; повідомив, що очікує повернення грошових коштів за невиконання умов договору від постачальників та новий об'єм партії товару, пропонує наступні варіанти врегулювання виниклого спору: 1. переоформити зобов'язання на нову партію товару з використанням попередньої оплати в рахунок майбутніх постачань після надходження фінансування; 2. укласти додаткову угоду, якою буде зафіксовано існуючу заборгованість та погоджено продовження строків виконання договірних зобов'язань; 3. провести поетапне постачання товару залежно від доступного обсягу; 4. надати гарантійний лист на підтвердження наших зобов'язань із чітким зазначенням планових строків виконання 5. пропозиція узгодити поетапне повернення коштів за нашим зобов'язанням, яке дозволить поступово погасити заборгованість без суттєвого навантаження.

При цьому, як зазначає позивач, до Листа Відповідача останнім в порядку вимог ЦК України не було додано жодних проектів додаткових угод, які б свідчили про його реальні наміри. Також Відповідач не звертався до Позивача з відповідними листами, вказуючи та попереджаючи, що не зможе виконати свого обов'язку у встановлені Додатками №№ 4-6 строки.

З огляду на те, що відповідач не поставив оплачений товар у повному обсязі та не повернув сплачені за нього грошові кошти, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь 42 589 423,25 грн - суму основного боргу. Також позивач нарахував 3 542 022,52 грн. - пені за прострочення поставки товару згідно Додатків № № 4-6 до Договору; 553 662,50 грн. - інфляційних втрат; 168 024,03 грн. - 3% річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: Договору поставки товарів № 240108/1 від 08.01.2024, Додатку №4 від 10.12.2024 до Договору поставки товарів № 240108/1 від 08.01.2024, Додатку № 5 від 11.12.2024 до Договору поставки товарів № 240108/1 від 08.01.2024, Додатку № 6 від 25.12.2024 до Договору поставки товарів № 240108/1 від 08.01.2024; рахунків на оплату № 241210-2 від 10.12.2024 року, № 241211-1 від 11.12.2024 року, № 241225-1 від 25.12.2024 року; платіжних інструкцій № 837 від 10.12.2024 року, № 3873 від 11.12.2024 року, № 3991 від 26.12.2024 року, № 861 від 02.01.2025, № 4040 від 02.01.2025, № 4207 від 23.01.2025; видаткової накладної № 250113-1 від 13.01.2025, видаткової накладної № 250114-7 від 14.01.2025, видаткової накладної № 250115- 1 від 15.01.2025, видаткової накладної № 250117-3 від 17.01.2025, видаткової накладної № 250118-2 від 18.01.2025, видаткової накладної № 250118- 6 від 18.01.2025, видаткової накладної № 250123-1 від 23.01.2025; Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: 01.10.2024- 13.06.2025; вимоги від 28.04.2025 з доказами відправлення Відповідачу вимоги від 28.04.2025: опису вкладення та поштової квитанції; принтскрін трекінгу відправлень за номером 6511100045954 з сайту Укрпошта - копія, як електронний доказ (роздруківка з сайту Укрпошта); листа від 01.05.2025 р. вих. № 250501/1; принтскрін супровідного листа Відповідача, відправленого з електронної пошти: info@unexllc.ua, на особисту електронну пошту керівника Позивача: v.vvergeles@icloud.com; розрахуну пені, інфляційних збитків, відсоток за користування грошовими коштами у розмірі 3% річних; виписки з ЄДР щодо Позивача; витягу з https://opendatabot.ua/ на Відповідача; фінансової звітності малого підприємства 1кв 2025.p відповідача; кредитних договорів, укладених Позивачем із АТ «ПроКредит Банк» та із АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в розмірі 41 500 000,00 грн. та 14 000 000,00 грн., підписані КЕП з боку обох сторін; виписок щодо нарахування відсотків за кредитними договорами, укладеними Позивачем із АТ «ПроКредит Банк» та із АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в розмірі 41 500 000,00 грн. та 14 000 000,00 грн.; виписки за період з 01.01.2024 по 01.10.2025, отриману Позивачем від АТ «Акцент-Банк», та виписку по рахунку N НОМЕР_2 з 01.01.2024 до 01.10.2025, видану Позивачу АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК", судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що 08.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНЕКС СОЛЮШН» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» (далі - Покупець) було укладено Договір поставки товарів №240108/1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), в погоджені строки на умовах, викладених в Договорі та Додатках до нього, товари сільськогосподарського призначення, а саме: Мінеральні добрива, в кількості, якості, асортименті, за ціною та в строки, що визначені в додатках до цього договору, що іменуються далі по тексту - «Товар», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, що передбачені в цьому договорі.

Крім цього, сторони уклали Додаток № 4 від 10.12.2024 до Договору, в якому погодили наступну партію Товару, що поставляється за цим Додатком: гранульована сечовина (карбамід) марки В кількістю 1000, 000 т, ціною без ПДВ за одиницю товару - 16 666, 70 грн та загальною вартістю партії товару з ПДВ 20 % - 20 000 040, 00 грн (п. 1 Додатку).

Відповідно до п. 7 Додатку, відвантаження партії товару покупцю за цим додатком здійснюється тільки після надходження на поточний банківський рахунок Постачальника, зазначений в Договорі, 100 %попередньої оплати загальної вартості партії Товару за цим Додатком. Строк оплати: до 10.12.2024 включно.

Пунктом 9 Додатку встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити повний об'єм Товару з 17.12.2024 по 22.12.2024.

Також, Додатком № 5 від 11.12.2024 до Договору (далі - Додаток) сторони погодили наступну партію Товар, що поставляється за цим Додатком: аміачна селітра кількістю 2000, 000 т, ціною без ПДВ за одиницю товару - 12 000, 00 грн та загальною вартістю партії товару з ПДВ 20 % - 28 800 000, 00 грн (п. 1 Додатку № 5).

Пунктом 9 Додатку встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити повний об'єм Товару з 19.12.2024 по 31.01.2025.

Тобто, умовами Договору та Додатками до нього, передбачено, що відвантаження партії товару покупцю за Додатком № 4,5,6 здійснюється тільки після надходження на поточний банківський рахунок Постачальника, зазначений в Договорі 100 % попередньої оплати загальної вартості партії Товару за цим Додатком

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 у справі № 917/265/18 зазначив, що необхідно розрізняти поняття "додаток до договору" та "додаткова угода до договору".

Так, додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз'яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов.

Водночас додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК, а також положення про нікчемність.

Відповідно до матеріалів справи, на виконання умов договору та додатків № 4,5,6 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.») перерахував на рахунок відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНЕКС СОЛЮШН») грошові кошти в загальному розмірі 71 100 060,00 грн (59 400 060, 00 грн було сплачено Позивачем згідно Додатків №№ 4-6 до Договору), що підтверджується платіжними інструкціями: № 837 від 10.12.2024, № 3873 від 11.12.2024, № 3991 від 26.12.2024, № 861 від 02.01.2025, № 4040 від 02.01.2025, № 4207 від 23.01.2025.

Відповідачем, у свою чергу, було частково здійснено поставку товару:

Непоставленим залишився товар на суму попередньої оплати в розмірі 42 589 423, 25 грн.

Згідно поданого до суду відзиву, Відповідач не заперечував факт оплати на його рахунок грошових коштів у розмірі - 59 400 060,00 грн відповідно до платіжних інструкцій та на підставі Додатків №№ 4- 6 до Договору.

Водночас, вказав на те, що Відповідачем частково виконано умови Договору, зокрема - здійснення відвантаження товару, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Також згідно правової позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 18 серпня 2023 року у cправі № 927/211/22 оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Отже, наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій № 837 від 10.12.2024, № 3873 від 11.12.2024, № 3991 від 26.12.2024, № 861 від 02.01.2025, № 4040 від 02.01.2025, № 4207 від 23.01.2025, згідно яких Позивачем було перераховано Відповідачу 71 100 060,00 грн., з яких 59 400 060,00 грн. було сплачено Позивачем згідно Додатків №№ 4-6 до Договору.

Відповідачем свого обов'язку, передбаченого Договором та Додатками 4, 5, 6, до Договору (поставити Покупцю узгоджену партію товару та в строки, узгоджені Сторонами у відповідних Додатках) здійснено не було.

Беручи до уваги викладене вище та наявність в матеріалах справи платіжних інструкцій з призначенням платежу в свою чергу свідчить про обізнаність між сторонами узгодженої партії, яка підлягала поставці Відповідачем Позивачу за умовами Договору №240108/1 від 08.01.2024 та Додатків 4, 5, 6.

Так, пунктами 4.1.-4.2. договору визначено, що товар поставляється погодженими партіями, згідно із додатками, укладеними сторонами відповідно до цього договору. Оформлені належним чином додатки є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що пунктами 1, 6,9 додатку № 4 сторони визначили, що поставка товару постачальником здійснюється на умовах FCA, місце поставки: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 13 з ІНКОТЕРМС-2010, 1 000 т у строк з 17.12.2024 по 22.12.2024.

Згідно з пунктами 1, 6, 9 додатку № 5 сторони визначили, що поставка товару постачальником здійснюється на умовах FCA, місце поставки: 68831, Україна, Одеська обл., село Орлівка, Поромна дорога, 1 згідно з ІНКОТЕРМС-2010, 2 000 т у строк з 19.12.2024 по 31.01.2025.

Також пунктами 1, 6, 9 додатку № 6 сторони визначили, що поставка товару постачальником здійснюється на умовах FCA, місце поставки: Одеська обл., Одеський р-н, с. Визирка, вул. 1-й кілометр траси до МТП «ПІВДЕННИЙ» 1Ф/2а згідно до ІНКОТЕРМС-2010, 500 т у строк до 15.02.2025.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах від 23.10.1991 "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", від 01.06.2006 "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Статтею 692 Цивільного кодексу України законодавцем було унормовано загальні положення, якими врегульовано загальні питання оплати товару, порядку виконання такого обов'язку та наслідків його порушення, одночасно з цим закріпивши в приписах ст. 693 - 695 цього Кодексу спеціальні норми якими врегульовано правовідносини купівлі-продажу у випадках коли розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати або ж продаж здійснюється з відстрочкою (у кредит) чи розстрочкою.

Визначаючи в таких положеннях наслідки порушення своїх обов'язків учасниками правовідносин купівлі-продажу законодавцем, зокрема, було встановлено, що:

- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України).

Отже, законодавцем, зокрема, було визначено такі рівнозначні правові наслідки порушення зобов'язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати; і навпаки: якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.

Однак, якщо питання моменту виникнення у продавця/покупця відповідних прав вимог є зрозумілим (з моменту порушення строків оплати/поставки), то встановлюючи такі наслідки законодавцем не було визначено чіткого моменту настання кореспондуючих таким правам обов'язків продавця/покупця з повернення передоплати чи повернення товару.

Тому, визначаючи такий момент слід керуватися загальними нормами, під правове рулювання яких підпадають питання виконання зобов'язань.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, із закінченням строку виконання зобов'язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов'язання припиняється і відповідно трансформується в зобов'язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов'язання припиняється і трансформується в зобов'язання з повернення продавцю відповідного товару.

Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів внаслідок непоставки продавцем (відповідачем) товару не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені часиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

При цьому припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Також, суд зазначає, що волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Матеріалами справи встановлено, що 28.04.2025 Позивачем за місцезнаходженням Відповідача було направлено вимогу, згідно якої Позивач просив протягом 7 календарних днів з моменту одержання цієї вимоги повернути на користь ТОВ «ХІМАГРО.» (Покупця) суму попередньої оплати в розмірі 42 589 423,25 грн. за непоставлений своєчасно Товар: гранульовану сечовину (карбамід) марки В в кількості 1 181,44 тон, аміачну селітру в кількості 1 275,04 тон, оплативши вказану вище суму за відповідними реквізитами зазначеними у даній вимозі. Таким чином, відправивши Відповідачу Вимогу, Позивач відмовився від подальшої поставки товару згідно Додатків №№4-6 до Договору.

Одночасно, відповідно до матеріалів справи, відповідачем поставлено позивачу оплачений товар лише частково, а саме на загальну суму 16 810 636, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними № 250113-1 від 13.01.2025; № 250114-7 від 14.01.2025; № 250115-1 від 15.01.2025; № 250117-3 від 17.01.2025; № 250118-2 від 18.01.2025; № 250118-6 від 18.01.2025; № 250123-1 від 23.01.2025.

Отже, непоставленим залишився товар на суму попередньої оплати в розмірі 42 589 423, 25 грн.

Доказів повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів у розмірі 42 589 423, 25 грн матеріали справи не містять.

Так, за результатами аналізу наявних у справі доказів судом визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 42 589 423, 25 грн як передоплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем зобов'язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 589 423, 25 грн., попередньої оплати, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 542 022,52 грн - пені (за прострочення поставки товару згідно Додатків № № 4-6 до Договору), 553 662,50 грн - інфляційні збитки (інфляційне збільшення суми боргу), 168 024,03 грн - 3% річних за користування грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

Відповідно до п. 8.4 Договору, за порушення строків поставки товару з вини Постачальника, постачальник зобов'язується сплатити на вимогу покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення строків поставки товару.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені - 3 542 022, 52 грн; інфляційні втрати - 553 662, 50 грн; 3 % річних - 168 024, 03 грн.

Разом з тим, розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 75 %, а саме суми пені, інфляційних збитків та 3 % річних, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Також, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов'язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов'язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов'язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Поряд з цим ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України, надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

Враховуючи викладене вище, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

При цьому, при вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Суд звертає увагу, що згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22 зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Також у цій постанові суд звернув увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.

Так, позивачем у позовній заяві до стягнення було заявлено 3 542 022,52 грн - пені за прострочення поставки товару згідно Додатків № № 4-6 до Договору.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 у п. 7.45 зазначено, що враховуючи індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити.

Відтак, суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість зменшення заявлено до стягнення розміру пені з метою дотримання збалансованості інтересів обох контрагентів на 30 %, тобто, з урахуванням наведеного обґрунтованими є стягнення пені за прострочення поставки товару згідно Додатків № № 4-6 до Договору у розмірі 2 479 415, 76 грн. (два мільйони чотириста сімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн 76 коп.

Враховуючи зазначене, заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню.

Щодо заяви ТОВ «Юнекс Солюшн» про розстрочення виконання рішення суду у справі №910/7660/25 строком на 12 місяці з дати набрання рішенням законної сили, шляхом сплати заборгованості рівними частинами щомісяця, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання судового рішення, ТОВ «Юнекс Солюшн» посилається на те, що складна фінансова ситуація, що виникла у зв'язку з затримками у розрахунках з контрагентами відповідача та дією укладених з ними договорів, а також необхідністю здійснення виплат іншим партнерам, унеможливила своєчасне погашення зазначеної заборгованості. Також зазначає, що на поточну дату на банківському рахунку ТОВ «ЮНЕКС СОЛЮШН» відсутні достатні грошові кошти, а також відсутнє майно, яке могло б бути використане для виконання судового рішення. Введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 впливає на спроможність своєчасного ведення відповідачем розрахунків, тому слід врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан (відповідно до фінансового звіту малого підприємства за I Квартал 2025 року збиток підприємства складає 9 224,8 тис. грн. (код рядка 2350)) , ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Об'єднана палата КГС ВС у постанові від 06.06.2025 у справі №908/1721/23 виснувала, що відмова суду у відстроченні чи розстроченні виконання рішення не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Отже, питання щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

З огляду на наведене вище, судом враховано, що рішення суду підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Суд зазначає, що на підтвердження скрутного фінансового стану ТОВ «Юнекс Солюшн» не надано суду будь-яких доказів, а введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 не є виключною обставиною, що ускладнює виконання рішення суду, більше того, перераховані кошти у вигляді передоплати, які позивач просить повернути, не належать відповідачу, відповідно доводи останнього про неможливість повернення всієї суми одночасно є безпідставними.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що перелічені відповідачем обставини не є виключними і такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, а тому суд відмовляє ТОВ «Юнекс Солюшн» у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду у цій справі із підстав необґрунтованості.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява № 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, №274).

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 23.07.2024 у справі № 913/162/22.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» підлягають частковому задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНЕКС СОЛЮШН» (01033, місто Київ, вул. Саксаганського, 15, оф. 10; код ЄДРПОУ 44950104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» (65111, місто Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, буд. 51; код ЄДРПОУ 39341579) 42 589 423 (сорок два мільйони п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять три) грн 25 коп. - сума основного боргу; 2 479 415 (два мільйони чотириста сімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн 76 коп. - пеня за прострочення поставки товару згідно Додатків № № 4-6 до Договору; 553 662 (п'ятсот п'ятдесят три тисячі шістсот шістдесят дві) грн 50 коп. - інфляційні втрати; 168 024 (сто шістдесят вісім тисяч двадцять чотири) грн 03 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНЕКС СОЛЮШН» (01033, місто Київ, вул. Саксаганського, 15, оф. 10; код ЄДРПОУ 44950104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» (65111, місто Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, буд. 51; код ЄДРПОУ 39341579) судовий збір у розмірі 549 486 (п'ятсот сорок дев'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 31 коп.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» про розстрочення виконання рішення суду у справі №910/7660/25 від 07.07.2025 - відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 21.11.2025.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА

Попередній документ

131939969

Наступний документ

131939971

Інформація про рішення:

№ рішення:	131939970
№ справи:	910/7660/25
Дата рішення:	12.11.2025
Дата публікації:	24.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.11.2025)
Дата надходження:	18.06.2025
Предмет позову:	стягнення 46 853 132,30 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

30.07.2025 17:00	Господарський суд міста Києва
01.10.2025 12:00	Господарський суд міста Києва
12.11.2025 12:30	Господарський суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

БЛАЖІВСЬКА О Є

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНЕКС СОЛЮШН"

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРО."

представник позивача:

Круторогова Світлана Ігорівна