ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа №910/2294/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод»
про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу
у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод»до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек»
за участю Військової прокуратури Дарницького гарнізону
про стягнення 1 533 897,97 грн., -
За участю представників сторін:
від позивача (заявника): не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від прокуратури: не з'явились;
Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" про стягнення 1533897,97 грн., з яких 928967,34 грн. основний борг, 561103,73 грн. збитків від інфляції та 43826,90 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек" на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" суму основного боргу в розмірі 928967,34 грн. та судовий збір.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016.
07.12.2016 на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2017 постанову Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 залишено без змін. Також стягнуто з ТОВ "Інжиніринговий центр Ай. Бі. Тек" до спеціального фонду Держбюджету України (УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код 38004897, ГУ ДКСУ у м.Києві 820019, рахунок 31211254700007 код класифікації доходів бюджету 22030104 символ звітності банку 254) 27610,16 (двадцять сім тисяч шістсот десять) грн. 16 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.
22.02.2017 на виконання вищевказаної постанови видано відповідний наказ.
27.10.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» надійшли заява про заміну стягувача у справі №910/2294/16 та про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу і видачу його дублікату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» про заміну сторони виконавчого провадження призначено на 18.11.2025.
Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу і видачу його дублікату призначено на 18.11.2025.
18.11.2025 до суду від заявника надійшла заява про розгляд його заяв без участі представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі №910/2294/16.
В судове засідання 18.11.2025 учасники справи не з'явились, про час та місце повідомлялись належним чином та відповідно до положень ст. 329 ГПК України їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про розгляд заяви.
Дослідивши подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі №910/229416 та видачу дублікату наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.
Вказана норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Отже, при розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.
При цьому причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» зазначає про те, що наказ було пред'явлено до виконання, де він перебував тривалий термін та мав бути повернутий стягувачу, проте органом ДВС не надано доказів на підтвердження його направлення стягувачу, а тому можна зробити висновок, що виконавчий документ втрачено.
У зв'язку з чим заявник стверджує, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання ним було пропущено з поважних причин, так як стягував не був обізнаний, що виконавче провадження завершено, а виконавчий лист втрачено при пересиланні.
Як вбачається з поданої заяви, заявник звертався до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із запитом про надання інформації щодо виконавчого провадження №53213652 про стягнення заборгованості з ТОВ «Інжиніринговий центр Ай.Бі.Тек» (ЄДРПОУ 32072453) на користь ДП «Київський бронетанковий завод».
Листом №23500 від 23.09.2025 Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (відділ) повідомив заявника, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №53213652 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/2294/16 від 07.12.2016.
Так, у вищезазначеному листі зазначено наступне:
- 30.12.2016 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження;
- 07.02.2017 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника та направлено до виконання до фінансових установ;
- 05.02.2018 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 5, 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (набрав чинності 05.06.2016) (надалі - Закон України «Про виконавче провадження» 2016 року) визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
В частині 1 статті 12 Закону України “Про виконавче провадження» 2016 року вказано, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України “Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно частини 5 статті 12 Закону України “Про виконавче провадження» 2016 року у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа, у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Станьо проти Бельгії" від 07.07.2009 року суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти. Аналогічно і строк пред'явлення наказу до виконання має на меті забезпечення правової визначеності, оскільки він захищає боржника від прострочених вимог стягувача.
За приписами статтей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд зазначає, що не подання заяви про поновлення строків для пред'явлення виконавчого документу до виконання протягом більше як сім років, не є розумним строком та свідчить про те, що стягувач не вживав достатніх дій для з'ясування ходу виконавчого провадження та користування своїми процесуальними правами на подання заяви про поновлення строку пред'явлення наказу до виконання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявник не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 до виконання пропущено з поважних причин, а саме за непереборних обставин, що не залежали від волі заявника, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський бронетанковий завод» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 07.12.2016 у справі №910/2294/16 не підлягає задоволенню.
У відповідності до п. 19.4 “Перехідних положень» Розділу XI Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Наказ Господарського суду міста Києва у справі №910/2294/16 від 07.12.2016 був дійсний для пред'явлення до виконання до 02.11.2019.
Тоді як, заявник звернувся до суду з вказаною заявою про видачу дубліката наказу у справі 910/2294/16 - 27.10.2025, тобто з пропуском строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дублікату наказу після закінчення строку, встановленого для його пред'явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу судом відмовлено, суд дійшов висновку, що заява про видачу дублікату наказу від 07.12.2016 у справі №910/2294/16 не узгоджується з положеннями пункту 19.4 “Перехідних положень» Розділу XI Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 233, 234, та п. 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Сергій МОРОЗОВ