12 листопада 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового засідання: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08.11.2025 року в кримінальному провадженні №62025240050000529 щодо ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 листопада 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС п'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Чернівцях) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Хмельницькому ОСОБА_8 та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, одруженого, уродженця с. Селище Сокирняського району Чернівецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника служби військової техніки озброєння в/ч НОМЕР_1 , не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 04 січня 2026 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України, визначено йому запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 968 200 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.
В разі внесення застави та звільнення підозрюваного з під варти, покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України та роз'яснено, що він має виконувати обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
ЄУНСС 727/14279/25 НП 11сс/822/350/25 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_9 .
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На вказану ухвалу слідчого судді адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. У разі, якщо суд не знайде підстав для зміни запобіжного заходу, зменшити розмір застави.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що в пред'явленій підозрі вказано троє різних людей: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а тому не зрозуміло кому ця підозра пред'явлена.
Вказував, що військовослужбовець ОСОБА_12 не перебуває в підпорядкуванні у ОСОБА_7 , останній не має відношення до паливно- мастильних матеріалів та розпоряджень щодо них. На думку апелянта, жодні із долучених до клопотання процесуальних документів не свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_7 за ч.4 ст. 410 КК України. Також шкода у виді 80 тон паливно-мастильних матеріалів нічим не підтверджена, а автомобілі, на яких здійснювалося транспортування ПММ, були передані на баланс військової частини.
Зазначав, що слідчим суддею було помилково враховано ризики, передбачені ст. 177 КПК України, належним чином не враховано дані про особу ОСОБА_7 , який є військовослужбовцем, характеризується виключно з позитивної сторони за місцем служби, є учасником бойових дій, одружений, має на утриманні двоє дітей та батька інваліда ІІ групи, має постійне місце проживання, що свідчить про його міцні соціальні зв'язки, до кримінальної відповідальності не притягувався. Стверджував, що слідчим суддею не було враховано вимоги ст. 182 КПК України та майновий стан ОСОБА_7 , а відтак і здатність останнього сплатити такий розмір застави.
На думку апелянта, ухвалу слідчого судді не можливо залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_6 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, який просив відмовити в задоволенні вимог захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з матеріалами клопотання п'ятим слідчим відділом (з дислокацією у місті Чернівцях) Територіального управління ДБР, розташованого в м. Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025240050000529 від 19.05.2025, за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 - старший лейтенант, який перебуває на посаді начальника служби військової техніки озброєння в/ч НОМЕР_1 та є військовою службовою особою, який обіймає посаду, пов'язану із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, разом із ОСОБА_12 , який є солдатом в/ч НОМЕР_1 та призначений на посаду водія-заправника автомобільного взводу автомобільної роти підвозу пального та мастильних матеріалів в/ч НОМЕР_1 , діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими на даний час військовослужбовцями та військовими службовими особами військової частини НОМЕР_1 , у спосіб, який на теперішній час встановлюється досудовим розслідуванням, здійснили привласнення ввіреного майна військової частини НОМЕР_1 , а саме: дизельного палива у кількості 88 тон та, у подальшому у незаконний спосіб із залученням транспортних засобів, що не перебувають у власності в/ч НОМЕР_1 , а власником яких є дружина ОСОБА_7 , здійснили транспортування та реалізацію вказаних ПММ на територію Чернівецької, Дніпровської та Київської областей.
06.11.2025 ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208, 615 КПК України.
07.11.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_7 , дослідивши матеріали досудового розслідування, які у сукупності формують у колегії суддів внутрішнє переконання щодо того, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні та що до їх вчинення може бути причетний ОСОБА_7 . А тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ст. 183 ч.1 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.
З даних про особу ОСОБА_7 вбачається, що він підозрюється у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину, є військовослужбовцем, раніше не судимий, є учасником бойових дій, одружений, має на утриманні двох дітей, інкримінований йому злочин вчинив в період воєнного стану в Україні.
Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що ОСОБА_7 у період режиму воєнного стану підозрюється у вчиненні злочину, проти встановленого порядку несення військової служби, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, знайомий зі свідками та іншим підозрюваним в цьому кримінальному провадженні, йому відомі обставини кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що усвідомлюючи наслідки, які можуть для нього настати за вчинення інкримінованого йому злочину, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, він може вчиняти дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому слідчий суддя правильно оцінив ризики у сукупності з даними про особу підозрюваного та дійшов висновку про можливість забезпечити кримінальне провадження саме таким запобіжним заходом.
Що стосується тверджень захисника про неврахування слідчим суддею вимог ст. 182 КПК України, то вони спростовуються наступним.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно ч.5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Зважаючи на обставини інкримінованого підозрюваному злочину, ймовірні наслідки у виді завданої злочином майнової шкоди, які на даний час підтверджені зібраними доказами, дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені ст.177 цього Кодексу, колегія суддів приходить до висновку, що застава, як альтернативний запобіжний захід, з огляду на тяжкість інкримінованого злочину в розмірі 650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, достатньою мірою зможе гарантувати належне виконання ОСОБА_7 , покладених на нього процесуальних обов'язків.
Саме такий розмір застави у сукупності з покладенням на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, дозволить контролювати його місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді щодо виключності зазначеного випадку, оскільки на це вказує характер інкримінованого підозрюваному злочину, тяжкість можливого призначеного покарання, характеристика майнового стану останнього, а також його особисту роль у вчиненні інкримінованого злочину, тому розмір застави у межах, зазначених в п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не буде здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Підстав для скасування ухвали слідчого судді та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу немає.
А тому в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
В задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 відмовити, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 листопада 2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія. Згідно з оригіналом: суддя