20 листопада 2025 року
м. Чернівці
справа № 722/664/20
провадження № 22-ц/822/942/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.
за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Суський О. І.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 .
Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 277 857 гривень та моральну шкоду у сумі 50 000 гривень.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання позивача.
Ухвала суду мотивована тим, що ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 січня 2025 року закрито підготовче провадження в даній цивільній справі та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні на 25 лютого 2025 року. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено сторін та їх представників.
25 лютого 2025 року позивач та його представник у судове засідання не з'явилися. Представником позивача надіслано клопотання про проведення судового засідання без участі позивача, а також представника у зв'язку з його зайнятістю у іншій справі.
31 березня 2025 року позивач та його представник повторно у судове засідання не з'явилися, представником позивача надіслано клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та представника у зв'язку з його зайнятістю у іншій справі.
У ході розгляду справи по суті виникла необхідність допитати позивача та представника позивача в судовому засідання щодо предмету позову, в зв'язку з чим судове засідання відкладено на 29 квітня 2025 року та судом визнано обов'язковою особисту участь позивача ОСОБА_1
29 квітня 2025 року, 28 травня 2025 року, 17 червня 2025 року, 09 липня 2025 року, 11 серпня 2025 року (позивачем подано заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з сімейними обставинами) та 25 серпня 2025 року позивач повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Також як вбачається із поданих клопотань його представником просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи наведене, а також те, що позивача, явка якого була визнана судом обов'язковою, і який будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно, не з'явився у судове засідання, не повідомив про причини своєї неявки, і його неявка перешкоджає подальшому розгляду справи, суд прийшов до висновку про залишення позову без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 просить ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права.
Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу від 25 серпня 2025 року належним чином не дослідив обставини щодо належного повідомлення позивача як учасника справи, а також його представника, про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 25 серпня 2025 року.
Вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права позбавили його права на доступ до суду.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , подав відзив на апеляційну скаргу.
Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2025 року залишити без змін.
Посилається на те, що ухвала суду є законною та обґрунтованою.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, з'ясовані судом апеляційної інстанції
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 25 лютого 2025 року (том 4, а. с. 49).
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 31 березня 2025 року визнано обов'язковою участь позивача ОСОБА_1 у судових засіданнях (том 4, а. с. 85).
Ухвала суду мотивована тим, що особиста явка позивача є необхідною для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
У судове засідання призначене на 11 серпня 2025 року позивач та його представник не з'явились, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою суду (том 4, а. с. 111).
Проте від позивача ОСОБА_1 08 серпня 2025 року надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у останнього можливості прибути до суду у призначене на 11 серпня 2025 року судове засідання за сімейними обставинами (том 4, а. с. 110).
У зв'язку з неявкою позивача у призначене на 11 серпня 2025 року судове засідання розгляд справи відкладено на 25 серпня 2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи судову повістку про виклик позивача ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 25 серпня 2025 року, направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення 14 серпня 2025 року, трек-номер поштового відправлення 0610274163928 (том 4, а. с. 129, 139-141).
З сервісу АТ «Укрпошта» за посилання https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, апеляційним судом встановлено, що поштове відправлення № 0610274163928, яким направлено вищевказану повістку, отримано позивачем лише 05 вересня 2025 року.
З матеріалів електронної справи в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС апеляційним судом встановлено, що судова повістка про виклик у судове засідання, призначене на 25 серпня 2025 року, як і технологічний документ про внесення дат слухання, представнику позивача ОСОБА_7 до його електронного кабінету не надсилалися.
Вказані документи у справі доставлені 14 серпня 2025 року лише до електронних кабінетів ОСОБА_6 та Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Також в матеріалах справи наявні клопотання представника ОСОБА_7 від 24 лютого 2025 року (том 4, а. с. 60), від 31 березня 2025 року (том 4, а. с. 82) про розгляд справи за відсутності його та позивача ОСОБА_1 та від 28 квітня 2025 року (том 4, а. с. 88), від 16 червня 2025 року (том 4, а. с. 99-100) про розгляд справи за відсутності представника.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно з частинами першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 25 серпня 2025 року не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини друга статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).
У частинах третій-шостій статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини третьої статті 217 ЦПК України з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
За обставин цієї справи розгляд справи по суті розпочато 31 березня 2025 року.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.
Отже, норми частини п'ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Тож, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16 (провадження № 61-9020св21), від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц (провадження № 61-2876св21).
У постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) вказано, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Окрему увагу колегія суддів акцентує на тому, що у теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.
Імперативні (зобов'язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.
Колегія суддів проаналізувавши положення частини п'ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України зауважує, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду.
Формулювання «суд залишає позовну заяву без розгляду», що міститься у частині п'ятій статті 223 ЦПК України, та формулювання «суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду», що міститься у пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене апеляційний суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 905/458/21.
Разом з цим, як зазначалося вище повноваженнями на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням вищевикладеного першочерговим є з'ясування обставин повідомлення позивача та/або його представника про розгляд справи у судовому засіданні, у зв'язку з неявкою у яке, судом постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду.
За обставин цієї справи у судове засідання призначене на 11 серпня 2025 року позивач та його представник не з'явились, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою суду (том 4, а. с. 111).
Проте від позивача ОСОБА_1 08 серпня 2025 року надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у останнього можливості прибути до суду у призначене на 11 серпня 2025 року судове засідання за сімейними обставинами (том 4, а. с. 110).
У зв'язку з неявкою позивача у призначене на 11 серпня 2025 року судове засідання розгляд справи відкладено на 25 серпня 2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи судову повістку про виклик позивача ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 25 серпня 2025 року, направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення 14 серпня 2025 року, трек-номер поштового відправлення 0610274163928 (том 4, а. с. 129, 139-141).
З сервісу АТ «Укрпошта» за посилання https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, апеляційним судом встановлено, що поштове відправлення № 0610274163928, яким направлено вищевказану повістку, отримано позивачем лише 05 вересня 2025 року.
З матеріалів електронної справи в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС апеляційним судом встановлено, що судова повістка про виклик у судове засідання, призначене на 25 серпня 2025 року, як і технологічний документ про внесення дат слухання, представнику позивача ОСОБА_7 до його електронного кабінету не надсилалися.
Вказані документи у справі доставлені 14 серпня 2025 року лише до електронних кабінетів ОСОБА_6 та Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
За вказаних обставин ані ОСОБА_1 , ані його представник ОСОБА_7 , не були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні, призначеному на 25 серпня 2025 року, що позбавляло можливості суд першої інстанції залишати позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою для скасування ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2025 року у цій справі.
Разом з цим колегія суддів вважає за необхідне звернути також увагу на наступному.
Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції ухвалою від 31 березня 2025 року визнав обов'язковою участь позивача ОСОБА_1 у судових засіданнях з тих мотивів, що особиста явка позивача є необхідною для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору (том 4, а. с. 85).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2023 у справі № 910/17906/21 зазначено, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вищевказані висновки є релевантними до спірних правовідносин, оскільки аналогічні норми містяться й у ЦПК України (частина п'ята статті 223 - за виключенням слова «повторно» та частина третя статті 257 - за виключенням такої підстави як «позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору»).
Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.
За обставин цієї справи позивач, в інтересах якого діяв представник ОСОБА_7 , послідовно наполягали на розгляді справи по суті за їх відсутності.
За таких обставин для залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання, явку якого суд визнав обов'язковою та наявності клопотання про розгляд справи за його відсутності, суду відповідно до вимог процесуального закону слід було належним чином мотивувати у чому полягає неможливість вирішення спору по суті за відсутності позивача.
Разом з цим, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду, суд першої інстанції в порушення норм ЦПК України обмежився лише формальним посиланням на те, що неявка позивача перешкоджає подальшому розгляду справи та не навів мотивів неможливості вирішення спору по суті за його відсутності.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Встановлене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права (залишення судом позову без розгляду на пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України за відсутності доказів повідомлення позивача про розгляд справи) є самостійною та достатньою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, безвідносно до інших доводів ОСОБА_1 , наведених ним у апеляційній скарзі.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу, яка перешкоджає провадженню з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 серпня 2025 року скасувати та направити справу № 722/664/20 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 21 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Ігор ЛИСАК