21 листопада 2025 року
м. Чернівці
Справа № 725/6351/25
провадження № 822/934/25-ц
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б.,
за участю секретаря Скулеби А.І.,
учасники справи:
стягувач Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
боржник ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівці від 11 вересня 2025 року,
головуючий у суді першої інстанції суддя Скуляк І.А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Просило суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олексюка Олександра Івановича про закінчення виконавчого провадження від 07 жовтня 2024 року, прийняту у виконавчому провадженні № 5000448.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівці від 11 вересня 2025 року скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову заступника начальника Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олексюка Олександра Івановича про закінчення виконавчого провадження № 5000448 від 07 жовтня 2024 року, залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаргу на дії державного виконавця скаржником направлено до суду поштовим відправленням 12 березня 2024 року, тобто не у строк, передбачений ст.449 ЦПК України та ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
Так як заявником пропущено строк звернення до суду зі скаргою, заявник не зазначив обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана постанова державного виконавця, у встановленому статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» порядку, їм не надсилалась.
При цьому, апелянт покликається на висновки Верховного Суду у постанові від від 09 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13.
Зазначає, що наведеного суд першої інстанції не врахував, тому висновок суду про залишення скарги без розгляду є передчасним, а ухвала постановлена без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» подав до суду відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За правилами частин першої, другої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 зазначено, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі №918/333/13-г».
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
АТ «Державний експортно-імпортний банк України», як сторона виконавчого провадження, у порядку статті 447 ЦПК України, 21 липня 2025 року звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, вказавши, що про оскаржувані дії державного виконавця їм стало відомо лише 24 березня 2025 року.
Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.
Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).
З наведеного слідує презумпція обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Як зазначено та визнано самим заявником АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у поданій до суду першої інстанції скарзі, останній ніби-то дізнався про порушення своїх прав 24 березня 2025 року.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Також слід зазначити, що АТ «Державний експортно-імпортний банк України», як сторона виконавчого провадження, маючи доступ до вказаної системи, мав можливість здійснювати моніторинг вчинених виконавчих дій у спірному виконавчому провадженні, винесених постанов, та довідуватись про порушення його прав при вчиненні/не вчиненні державним виконавцем відповідних дій/бездіяльності у виконавчому провадженні.
Оскільки скаржником не спростовано наявності у нього можливостей контролювати виконавче провадження та своєчасно отримувати інформацію про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, інших об'єктивних, що не залежали від його волі, обставин пропуску строку на подання скарги на дії/бездіяльність державного виконавця скаржником не наведено, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 126, 449 ЦПК України, відмовивши АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у поновленні строку на подання скарги та залишивши таку скаргу без розгляду.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене вище, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.
Ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівці від 11 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 24 листопада 2025 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О.Одинак
І.Б. Перепелюк