Провадження № 3/641/1551/2025 Справа № 641/1846/25
17 листопада 2025 року Суддя Слобідського районного суду м. Харкова Зелінська І.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
26.02.2025 року о 22-03 год. за адресою: м. Харків, пр. Байрона, 154 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Captiva», номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, що підтверджується тестом №3775 від 26.02.2025 року, результат огляду становить 0, 89% проміле. Дії ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимоги п.2.9а ПДР України, кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав та просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення або ж закрити провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із вчиненням дій особою у стані крайньої необхідності.
Зазначив, що 26.02.2025 року керував транспортним засобом «Chevrolet Captiva» із залегендованим номерним знаком, виконуючи наказ керівництва ГУР МО, який є військовою таємницею. Був зупинений працівниками поліції та останньому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Зазначив, що повідомляв поліцейських, що є діючим військовослужбовцем, надав відповідні документи та зазначив, що його огляд має бути здійснений виключно уповноваженими особами Військової служби правопорядку, крім того, повідомив поліцейських, що виконує наказ керівництва, не розголошуючи такий, у зв'язку з військовою таємницею. Натомість працівники поліції вдались до провокації, змусивши його пройти огляд на стан сп'яніння у незаконний спосіб. Зазначив, що мав бути направлений на огляд як військовослужбовець, тобто як спеціальний суб'єкт в порядку ст. 266-1 КупАП, та на нього мав бути складений протокол за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Таким чином, вважав, що свідоме та умисне складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо нього, як військовослужбовця під час виконання службових обов'язків, є протиправним та незаконним. Відтак, посилаючись на ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, зазначив, що додані до протоколу докази слід визнати недопустимими. Зазначив також, що рапорт поліцейського від 13.07.2025 року не є доказом та не може бути прийнятий судом на підтвердження обставин, викладених поліцейським у протоколі. Вказав на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу. Крім іншого, просив суд, при прийнятті рішення, врахувати його позитивну характеристику та взяти до уваги, що накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами призведе до невиправданого позбавлення бойової військової частини кваліфікованого співробітника, здатного забезпечити обороноздатність Збройних сил та логістичного забезпечення бойових підрозділів при виконанні бойових (спеціальних) завдань, пов'язаних із обороною та відсіччю збройної агресії РФ.
Заслухавши думку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Пункт 1.3Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1. 9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги Правил дорожнього руху України передбачена ст. 130 КУпАП.
Зокрема, згідно ч.1ст.130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.3, п.4, п.5 розділу ІІ Інструкції поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Відповідно до п.7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до п.10 розділу ІІ Інструкції результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення складено поліцейським саме за керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто поліцейським встановлено порушення водієм вимог п.2.9а ПДР України.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №257330 від 26.02.2025 року; роздруківкою Drager Alcotest 6820 (тест №3775), результат огляду 0,89% проміле; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом поліцейського від 27.02.2025 року; рапортом поліцейського від 13.07.2025 року, згідно якого, на транспортному засобі «Chevrolet Captiva» встановлено номерний знак, який не належить даному транспортному засобу, так як водій надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з іншим номерним знаком НОМЕР_2 , вказаний номерний знак було в подальшому зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з цим суд враховує, що частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліції» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та в силу положень статей 251,252 КУпАП є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, з переглянутих відео, наданих суду, зафіксовано рух транспортного засобу «Chevrolet Captiva», номерний знак НОМЕР_3 , під час зупинки якого, ОСОБА_1 перебуває за кермом транспортного засобу, також з відеозапису вбачається, що на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Alkotest Drager (6820).
Доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про незаконність підстав для зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» поліцейський є спеціально уповноваженою особою на зупинку транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка дій працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія, а питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, відомості про оскарження дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 267 КУпАП, відсутні.
Матеріали справи не містять доказів порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, протокол складений в установленому законом порядку, з дотриманням вимог ст.256,266 КУпАП, та положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року.
Посилання ОСОБА_1 на те, що працівниками поліції не залучено Військову службу правопорядку чим порушено порядок проведення огляду військовозобов'язаних на стан сп'яніння є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Таким чином, аналіз положень ст.ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП.
Згідно з ч. 1ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України
Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов'язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб'єкту владних повноважень військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.
Відтак, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.
Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису подій від 26.02.2025 року за адресою: м. Харків, пр. Байрона, 154 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Chevrolet Captiva», номерний знак НОМЕР_2 , де був зупинений працівниками поліції, тобто поза межами військової частини.
За таких обставин посилання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що він є військовослужбовцем та виконував бойове (спеціальне) керівництва ГУР МО бойового (спеціального) завдання, пов'язаного із обороною та відсіччю збройної агресії РФ на території м. Харкова та, у зв'язку із цим, огляд на стан сп'яніння мав бути проведений виключно посадовою особою Військової служби правопорядку є суб'єктивним та необґрунтованим.
Більш того, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв'язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв'язку з чим, доводи з цього приводу є безпідставними.
Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію».
Доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 щодо відсутності на час проведення зазначених процесуальних дій умислу щодо порушення ним вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, оскільки останній діяв у стані крайньої необхідності та виконував наказ керівництва ГУР МО бойового (спеціального) завдання, пов'язаного із обороною та відсіччю збройної агресії РФ на території м. Харкова не приймаються до уваги судом з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно до постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.12.2018 року в справі № 686/5225/17 у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надано довідку ТВО командира військової частини №222/28/7/1146 від 16.06.2025 року, згідно якої підполковник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 16.02.2024 року по день надання вказаної довідки, а також повідомлення ТВО командира військової частини №222/28/7/3849 від 16.06.2025 року, підполковник ОСОБА_1 , в період з 03.02.2025 року по 06.03.2025 року знаходився на виконанні бойових (спеціальних) завдань, пов'язаних із обороною та відсіччю збройної агресії РФ.
Тобто, на думку суду, будь-яких даних які б свідчили про необхідність ОСОБА_1 саме 26.02.2025 року прибути на територію м. Харкова для виконання бойових та спеціальних завдань, пов'язаних із захистом Держави від вторгнення РФ на територію України, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, досліджена довідка не містить, та обираючи спосіб виконання наказу обрано той, який заподіює шкоду іншим охоронюваним законом інтересам.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, «Коробов проти України» від 21.07.2011 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За таких обставин доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в цій частині є безпідставними, суб'єктивними та розцінюються, як обраний спосіб захисту.
Інші аргументи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не впливають на відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що узгоджуються між собою, є допустимими, належними та достатніми, та всі встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України та його дії за ч.1 ст.130 КУпАП кваліфіковані вірно.
Щодо доводів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності стосовно того, що накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами призведе до невиправданого позбавлення бойової військової частини кваліфікованого співробітника, здатного забезпечити обороноздатність Збройних сил та логістичного забезпечення бойових підрозділів при виконанні бойових (спеціальних) завдань, пов'язаних із обороною та відсіччю збройної агресії РФ належить зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 65 ЗУ «Про правотворчу діяльність» суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом, зокрема, аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини;
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто санкція цієї статті є безальтернативною.
Вимогами ч. 4 ст. 30 КУпАП встановлено, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Крім того, відповідно до вимог Примітки до ст. 22 КУпАП не звільняються від адміністративної відповідальності особи за вчинення ними правопорушення відповідальність за яке, передбачена, зокрема ст. 130 цього Кодексу.
Таким чином, правовим аналізом зазначених норм, встановлено, що чинний КУпАП чітко регулює правовідносини, пов'язані із накладенням адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, суд позбавлений процесуальної можливості звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також не позбавляти останнього права керування транспортними засобами.
Відповідно до довідки інспектора УПП в Харківській області ДПП, ОСОБА_1 згідно облікових даних ІПНП отримував посвідчення водія.
Враховуючи вищевикладене, вважаю необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. 33, 130, 276, 279, 280, 283 - 285, 289, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Слобідський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу згідно з ч. 1ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Повний текст постанови виготовлено 21.11.2025 року.
Суддя- І. В. Зелінська