Справа № 638/9379/25
Провадження № 2/638/4938/25
Іменем України
14 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
за участю секретаря Суслової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання втрати права користування житлом,
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання втрати права користування житлом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.04.2011 року визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і малолітньою ОСОБА_3 право користування кімнатами АДРЕСА_1 , житловою площею 25,03 м.кв. (згідно технічного паспорту: 12, 80 + 12, 50 = 25,03) в загальній квартирі АДРЕСА_2 . Визнано основним наймачем кімнат № 1, № НОМЕР_1 , житловою площею 25, 03 м. кв. в загальній квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_4 .
На виконання вказаного рішення суду, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.02.2012 р. № 79 ОСОБА_1 визнано наймачем двох кімнат АДРЕСА_3 та № 3, житловою площею 25, 03 м. кв. в комунальній квартирі АДРЕСА_4 зі складом сім?ї 3 особи: ОСОБА_1 - наймач; ОСОБА_2 - дружина; ОСОБА_3 - дочка.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 04.07.2003 р., реєстраційний № 3893, записаному у реєстрову книгу за № B-60740 (далі-Свідоцтво) та технічного паспорту на цю квартиру, інші три кімнати з п?яти кімнат цієї комунальної квартири, належать на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які становлять 61/100 частки цієї квартири, що підтверджується доданими копіями відповідного Свідоцтва та технічного паспорту від 23.06.2003 р.
Відповідно довідки КП «Харківське МБТІ» від 27.02.2008 р. № 23-06638 на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.11.2007 р., справа № 2-7400 реєстрація права власності на ім?я ОСОБА_6 на частину квартири АДРЕСА_2 анульована.
Таким чином, на цей час право власності на вказану 61/100 частки цієї квартири залишилось за ОСОБА_5 .
Відповідно доданої копії довідки № 424155181 від 25.04.2025 р. інша 39/100 частка цієї квартири належить на праві власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради у вигляді двох кімнат, наймачем яких являється ОСОБА_1 на сім?ю з трьох осіб (він, дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 ) на підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.02.2012 р. № 79.
61/100 частка цієї квартири, яка належить ОСОБА_5 до нового реєстру, який запроваджено з 2013 р., не перенесена.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених даних, відповідно до доданої довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23.04.2025 р. наразі в цій квартирі зареєстровано мешканців двох сімей: сім?ї позивача ОСОБА_1 , його дружини ОСОБА_2 та їх повнолітньої дочки ОСОБА_3 на 39/100 частках квартири у вигляді двох кімнат, що належить територіальній громаді та матері ОСОБА_1 . ОСОБА_5 в складі: вона та її повнолітня онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На вказані дві частини цієї квартири відкрито окремі особові рахунки на сплату комунальних послуг, в тому числі за споживання газу: на ОСОБА_5 , особовий рахунок НОМЕР_2 (на вказаних 2 зареєстрованих осіб) та на ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_3 (на вказаних 3 зареєстрованих осіб).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано 04.11.2020 року.
Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 з вказаної квартири виїхала до свого житла, але до цього часу з реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 , не знялась.
Продовження реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , яка внесена до особового рахунку позивача у вказаній квартирі призводить до його додаткових витрат на сплату комунальних послуг, які нараховуються на кількість зареєстрованих в комунальній квартирі осіб, що обтяжує його бюджет пенсіонера.
У зв'язку з чим, позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Вважає, що позбавлення відповідача права користування квартирою є наслідком його не проживання в ній більше 6 місяців.
На думку ОСОБА_1 , позбавлення відповідача права користування квартирою може надати йому можливість зняти її з реєстрації цієї квартири на підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 28 травня 2025 року відкрито провадження по справі в загальному позовному порядку, призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просив задовольнити. Вважають за можливе слухати справу без участі відповідача.
Відповідач до суду не з'явилася, повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відзиву та заперечень на позовну заяву не подавала.
Третя особа до суду не з'явилася, повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України, судове засідання було відкладене для складання повного рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.04.2011 року за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і малолітньою ОСОБА_3 визнано право користування кімнатами №1, №3 житловою площею 25,03 м. кв. в загальній квартирі АДРЕСА_2 . Основним наймачем кімнат №1, АДРЕСА_5 житловою площею 25,03 м. кв. в загальній квартирі АДРЕСА_2 визнано ОСОБА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.02.2012 р. № 79 «Про визнання громадян наймачами житлової площі», ОСОБА_1 визнано наймачем двох кімнат АДРЕСА_3 та № 3, житловою площею 25, 03 м. кв. в комунальній квартирі АДРЕСА_4 зі складом сім?ї 3 особи: ОСОБА_1 - наймач; ОСОБА_2 - дружина; ОСОБА_3 - дочка.
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23.05.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_6 , з урахуванням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.04.2011 року.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_4 від 04.07.2003, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають на праві спільної сумісної власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , 61/100 частки комунальної квартири.
Відповідно до довідки КП «Харківське МБТІ» від 27.02.2008 р. № 23-06638 на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.11.2007 р., справа № 2-7400 реєстрація права власності на ім?я ОСОБА_6 на частину квартири АДРЕСА_2 анульована.
Згідно з Технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 є власником 61/100 частки вказаного майна.
Відповідно до довідки № 424155181 від 25.04.2025, Територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради належить на праві власності 39/100 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвали шлюб 04.11.2020 року у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Також у судовому засіданні були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_5 вказала, що проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Колишня дружина позивача виїхала з вказаної квартири близько 10 років тому, свої речі вивезла та більше не поверталася. Вказала, що відповідача не бачила, зв'язок не підтримує з нею, вона проживає з іншим чоловіком, була в Сумській області, пізніше виїхала за кордон.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні вказала, що проживає у цій квартирі близько чотирьох років, позивач з колишньою дружиною розлучений, відповідач у цьому помешканні не з'являлася.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
3гідно ст. 64 Житлового кодексу УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуватись нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Відповідно ст. 65 Житлового кодексу УРСР, наймач вправі у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 Житлового кодексу України), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 Цивільного кодексу України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 Житлового кодексу України, ст. 405 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім?ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі місяців.
Відповідно ст. 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування житлом внаслідок відсутності понад встановлених строків вирішується в судовому порядку.
Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Як вбачається з матеріалів справи, предмет спору складають вимоги позивача щодо втрати відповідачем права на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_6 , вказуючи на те, що відповідач тривалий час не проживає у житловому приміщенні, не несе витрати за житлово-комунальні послуги, таким чином, порушуючи права позивача, як наймача спірної квартири.
Вказане також підтверджується показаннями свідків, а також доданими до справи доказами.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого житлового законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_6 , правовим наслідком чого є зняття відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою, - оскільки судом встановлено, що відповідач тривалий час не проживає за вказаною адресою, не веде нарівні із позивачем спільне господарство, будь-яких поважних причин, які б перешкоджали відповідачу користуватись спірною квартирою, судом не встановлено, що, відповідно, порушує право позивача, як відповідального квартиронаймача, який одноособово несе тягар матеріального утримання спірного нерухомого майна.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 64, 65, 71, 107 Житлового кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання втрати права користування житлом, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р.О. Агапов