Ухвала від 20.11.2025 по справі 638/23154/25

Справа № 638/23154/25

Провадження № 1-кс/638/2858/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221200002263 від 19.11.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Димитрове Олександрійського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовець ЗСУ, перебував на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 20.12.2024 Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, призначено службове обмеження для військовослужбовців на строк 2 роки

за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України

УСТАНОВИВ:

20 листопада 2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Клопотання слідчого обгрунтовано тим, що 19.04.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мобілізовано ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних сил України та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 в званні молодший сержант.

Згідно ст. 68 Конституції України, ОСОБА_4 , зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 , зобов'язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до співслужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не передбачуючи можливості настання тяжких суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого, хоча маючи певний життєвий досвід повинен був і міг передбачити їх настання, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 17 листопада 2025 року приблизно о 17 год. 00 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 разом із своєю дівчиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та співмешканцем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на кухні зазначеної квартири вживали алкогольні напої.

Через деякий проміжок часу, а саме 18 листопада 2025 року приблизно о 02 год. 30 хв. у гр. ОСОБА_4 на фоні раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_8 .

ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_8 , діючи умисно, протиправно, наніс ОСОБА_8 декілька ударів руками, а саме кулаками, у ділянку грудної клітки та обличчя, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_8 згідно довідки із висновку експерта №20251121010003090 від 19.11.2025 наступні тілесні ушкодження: сукупну травму тіла. Ушкодження внаслідок контакту з тупим твердим предметом, що і стала причиною смерті потерпілого.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України 19.11.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Димитрове, Олександрійського району, Кіровоградської області, українець, громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, не одружений, військовослужбовець ЗСУ стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 ВЧ НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 20 грудня 2024 року Хортиицьким районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 263, КК України, якому призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Відповідно до ст. 58 КК України замість покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі призначено службове обмеження для військовослужбовців на строк 2 (двох) років.

Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- протоколом огляду місця події від 18.11.2025 за адресою: АДРЕСА_2 під час якого було виявлено та вилучено речові докази;

- протоколом огляду трупа від 18.11.2025 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- протоколом огляду трупа від 19.11.2025 в умовах ДСУ ХОБСМЕ за адресою: м. Харків, вул. Дмитрівська, 14;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;

- протоколам слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 , в ході якого було на місці відтворено події спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ;

- протоколам слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 , в ході якого було на місці відтворено події спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.;

- Витягом з наказу командира В/Ч НОМЕР_2 відносно ОСОБА_4 ;

- довідки ДСУ ХОБСМЕ про причину смерті №20251121010003090 від 19.11.2025.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 , був зобов'язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчим зібрано достатньо доказів, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення підозрюваним ОСОБА_4 , враховано тяжкість покарання, вік підозрюваного.

Крім цього підозрюваний ОСОБА_4 , може фізично або психологічно незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, тим самим примусити змінити свої показання або взагалі відмовитись від них, щоб уникнути покарання.

Крім того, у разі перебування на свободі згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України особа може вчинити інше кримінальне правопорушення, спрямоване на приховування вчиненого злочину.

Також зазначено, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні 24.02.2022 з 05 години 30 хвилин введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжено.

На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Отже, ОСОБА_4 , будучи професійним військовим перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 в званні молодший сержант, має фізичну, психологічну підготовку, навички володіння вогнепальною зброєю та вибуховими речовинами, може впливати на свідків вчиненого злочину, та в умовах військового стану продовжувати злочинну діяльність та вчинювати інші кримінальні правопорушення усвідомлюючи невідворотність покарання.

На теперішній час останній інкримінують вчинення злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого.

Наразі виникає необхідність у проведенні подальших слідчих дій по даному кримінальному провадженню, тому вплив підозрюваного може зашкодити проведенню всебічного, повного та об'єктивного досудового розслідування.

Відповідно до ст. 178 КПК України установлено вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. Стан його здоров'я та вік не перешкоджає обранню запобіжного заходу - тримання під вартою.

Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:

1. п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 , проходить військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 в званні молодший сержант, місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.

2. п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

3. п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що

ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 , незаконно впливати, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.

4. п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Виходячи із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.

Також, слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі по відношенню до ОСОБА_4 не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також забезпечити належну йому поведінку.

Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України, вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності. Враховуючи те, що ОСОБА_4 обізнаний про можливе покарання у вигляді позбавлення волі та те, що він вчинив тяжке кримінальне правопорушення, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке створюють в очах громадян та суспільства в цілому, негативне враження безладдя, безкарності та з метою забезпечення дієвості правоохоронних органів в боротьбі зі злочинністю, доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання з підстав, викладених в клопотанні, просили його задовольнити, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання з підстав, зазначених у ньому, та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні підозрюваний не заперечував щодо застосування стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак вказав, що не збирається переховуватися від органів досудового розслідування, а тому застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу було б доцільним за даних обставин.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України - запобіжний захід тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Крім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вивченням особи підозрюваного судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Димитрове Олександрійського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, неодружений, військовослужбовець ЗСУ, стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 20.12.2024 Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, призначено службове обмеження для військовослужбовців на строк 2 роки

При обранні запобіжного заходу слідчий суддя виходить з того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який є тяжким злочином, за який законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Відтак підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому, без застосування запобіжного заходу, суд вважає доведеним ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Водночас суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наразі підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Вказана поведінка підозрюваного свідчить про схильність останнього до вчинення злочинів та доводить існування ризику, передбаченого п. 5 частини першої статті 177 КПК України.

Разом з тим 19.11.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень частини п'ятої статті 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Причетність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- протоколом огляду місця події від 18.11.2025 за адресою: АДРЕСА_2 під час якого було виявлено та вилучено речові докази;

- протоколом огляду трупа від 18.11.2025 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- протоколом огляду трупа від 19.11.2025 в умовах ДСУ ХОБСМЕ за адресою: м. Харків, вул. Дмитрівська, 14;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;

- протоколам слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 , в ході якого було на місці відтворено події спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ;

- протоколам слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 , в ході якого було на місці відтворено події спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.;

- Витягом з наказу командира В/Ч НОМЕР_2 відносно ОСОБА_4 ;

- довідки ДСУ ХОБСМЕ про причину смерті №20251121010003090 від 19.11.2025.

Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Підставою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вказані вище дії.

Суд виходить з того, що вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням наявності вагомих доказів вчинення підозрюваною ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення-злочину, а також те, що він може переховуватись від органу досудового розслідування, може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілого, а тому запобіжний захід не пов'язаний із позбавлення волі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти вищевказаним ризикам та не буде сприяти встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому.

Також суд враховує обставини, характер та суспільну небезпеку вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду;

3) незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинення інших кримінальних правопорушень.

Підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити вказані вище дії.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому.

Також суд враховує обставини, характер та суспільну небезпеку вчинення даного кримінального правопорушення.

При цьому, враховуючи реальне існування встановлених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин та характер вчинення кримінального правопорушення, а саме, особу підозрюваної, суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а тому доходить висновку, що до останньої необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.

За приписами частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Вирішуючи питання щодо визначення підозрюваному розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні, суд враховує приписи статей 177, 178, 182, 183 КПК України.

Виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу.

Вирішуючи питання щодо визначення підозрюваному розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні, суд враховує приписи статей 177, 178, 182, 183 КПК України.

Виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу.

Відповідно до статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 182 КПК України, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, враховуючи наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, разом із тим, беручи до уваги, що ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий злочин, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу в межах, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України, а саме, 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп, розмір якої є достатньою мірою для того, щоб гарантувати виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.

Згідно зі статтею 205 КПК України ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На підставі викладеного і керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221200002263 від 19.11.2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на строком на 60 (шістдесят) днів, тобто 18 січня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп, яка підлягає внесенню на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код отримувача код за ЄДРПОУ: 26281249, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача: 820172, рахунок отримувача:UA208201720355299002000006674).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов'язати прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 негайно повідомити близького родича, члена сім'ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або іншу особу за вибором підозрюваного про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_4 - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали до 18 січня 2026 року.

Повний текст ухвали складено та проголошено 21 листопада 2025 року о 09 год 45 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1