справа № 991/10582/23
провадження №21-з/991/57/25
13 листопада 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві заяву ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2023 року,
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2023 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52023000000000547 від 02 листопада 2023 року залишено без задоволення.
11 листопада 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла заява ОСОБА_5 про роз'яснення вищевказаної ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, в якій заявник просив роз'яснити судове рішення шляхом надання відповідей на зазначені в заяві запитання.
В судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав подану ним заяву та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з'явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.
Враховуючи встановлений строк розгляду заяви про роз'яснення судового рішення та положення ст.380 КПК, суд вважав за можливе провести розгляд заяви за відсутності прокурора.
Перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що заява про роз'яснення судового рішення задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За положеннями ч.1 ст.380 КПК якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Роз'яснення рішення суду є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні незрозумілості його і викладенні рішення суду у більш зрозумілій формі. Рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Отже, роз'ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання. Це дає змогу усунути недоліки судового рішення, які стосуються недотримання його ясності та визначеності. У заяві про роз'яснення рішення повинно бути зазначено, що саме в рішенні є незрозумілим, у чому полягає незрозумілість, які припускаються варіанти тлумачення тих чи інших формулювань та найголовніше - як це впливає на неможливість реалізації судового рішення.
Відтак, роз'яснення судового рішення має значення не саме по собі, а в контексті його правильного виконання з урахуванням змісту рішення і волі суду, який його ухвалив. Метою роз'яснення судового рішення є його удосконалення для правильного розуміння учасниками судового провадження, органом виконання судового рішення. Роз'яснення судового рішення спрямоване на усунення незрозумілості, що ускладнює його реалізацію. Суть роз'яснення судового рішення полягає не в роз'ясненні мотивів, які покладені в основу рішення, а в роз'ясненні рішення з метою наступного його виконання.
Аналізуючи зміст ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2023 року, колегія суддів вважає, що судове рішення викладено в доступній для його розуміння формі, мотиви прийняття такого рішення є доступними для сприйняття, не допускають подвійного тлумачення, в ухвалі містяться посилання на відповідні положення закону та судову практику, якими керувалась колегія суддів, а резолютивна частина судового рішення містить зрозумілий висновок.
Так, резолютивну частину постановленої 19 грудня 2023 року ухвали викладено ясною, зрозумілою літературною мовою з використанням сталої в понятійному сенсі термінологією, яка унеможливлює різне її тлумачення. Мотиви суду, на підставі яких він дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, відображені у мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2023 року не потребує залучення до її виконання будь-яких суб'єктів, а реалізація і виконання судового рішення, залишеного без змін за наслідками апеляційного перегляду мають здійснюватися уповноваженими на те органами.
Проте, у поданій заяві про роз'яснення судового рішення не йдеться про виникнення труднощів під час виконання ухвали суду апеляційної інстанції. Разом з тим ОСОБА_5 у своїй заяві зазначає, що окремі розділи ухвали залишають без розгорнутої відповіді принципові аспекти судового розгляду, що утруднює оцінку колегією суддів основних доводів апеляційної скарги та розуміння обвинуваченим змісту прийнятого рішення, у зв'язку з чим просив надати детальні письмові роз'яснення ухвали від 19 грудня 2023 року, шляхом надання відповіді на зазначені в заяві запитання, а саме: «Чи здійснювалася колегією суддів перевірка відповідності ухвали слідчого судді від 05 грудня 2023 року вимогам ст.129-1 Конституції України щодо формулювання судового рішення, та де в мотивувальній частині ухвали міститься розгорнута відповідь на це питання? Яким чином в ухвалі розкривається процес застосування принципу прямої дії Конституції України при оцінці законності ухвали від 05 грудня 2023 року? Де в мотивувальній частині рішення міститься пояснення правової позиції колегії щодо співвідношення норм Конституції та норм КПК при оцінці законності? Чи передбачає ухвала або мотивувальна частина інформацію про наявність та момент отримання згоди Вищої ради правосуддя на взяття під варту обвинуваченого? Де саме в ухвалі це зазначено? Яким чином в мотивувальній частині ухвали відображена перевірка наявності такої згоди та її документального оформлення? На якій правовій підставі колегія суддів розглядала питання про достатність дати отримання згоди ВРП на тримання під вартою від 07 грудня 2023 року щодо моменту винесення рішення слідчого судді 05 грудня 2023 року? Яким чином мав бути визначений період дії запобіжного заходу у відповідності з вимогами ч.4 ст.196 КПК в ухвалі від 05 грудня 2023 року, в якій не визначено дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого КПК? Чи перевіряла колегія суддів при розгляді апеляційної скарги наявність такого визначення та чи визнала його прийнятним або порушенням вимог КПК? Де саме в мотивувальній частині це відображено? Чи розглядала колегія можливість скасування ухвали, постановленої не іменем України та ухвалення свого рішення, яке б відповідало вимогам ст.370 КПК? Яким чином обвинувачений та інші учасники провадження мають розуміти момент закінчення дії цього запобіжного заходу і строк дії самої ухвали на основі тексту ухвали від 05 грудня 2023 року, залишеної без змін? Чи враховано було колегією суддів при перевірці законності розрахунків платоспроможності те, що ОСОБА_5 за період з 2017 по 2023 роки, включно, отримав реальний дохід близько 2 млн грн., з врахуванням перерахованих для потреб ЗСУ 1,2 млн грн, а майже все його майно та грошові заощадження заарештовані? Яким методом суд розраховував платоспроможність підозрюваного? Де в ухвалі від 05 грудня 2023 року розкривається цей метод розрахунку? Чи розглядав суд при визначенні застави у 4 млн грн: а) Бази даних про дійсні доходи та видатки підозрюваного (декларації, податкові звіти, банківські витяги)? б) Можливість залучення третіх осіб до внесення застави та реальність такого залучення (де письмові зобов'язання таких осіб)? в) Факт вилучення готівки в сумі ~3 млн.грн. та його вплив на спроможність внесення визначеної застави? г) Стан арештованого майна та можливість його реалізації в строках кримінального провадження? Де в ухвалі від 05 грудня 2023 року міститься документальне обґрунтування врахування хоча б одного з цих факторів? Чи набрала ухвала від 19 грудня 2023 року законної сили з моменту її проголошення та чи є вона остаточною в розумінні КПК? Як саме мають інтерпретуватися положення ухвали щодо одночасного визнання суворості одного запобіжного заходу та ефективності альтернативи в розумінні логіки судового мотивування? На якій правовій підставі було вирішено не застосовувати альтернативні менш сурові запобіжні заходи, якщо ухвала визнає їх ефективність? Де це пояснено в ухвалі від 19 грудня 2023 року? Яким чином в мотивувальній частині розкривається процес порівняння та обґрунтування вибору саме тримання під вартою серед інших можливих запобіжних заходів? Чи розглядала колегія суддів можливість застосування цілодобового домашнього арешту як запобіжного заходу, що займає проміжне положення між триманням під вартою та іншими менш суворими заходами? Де в ухвалі від 19 грудня 2023 року міститься аналіз та обґрунтування відхилення цієї пропозиції, якщо вона розглядалась? Яким чином в мотивувальній частині рішення розкривається процес розгляду аргументів сторони захисту з цього питання? Якщо дія запобіжного заходу припиняється з закінченням розслідування (30 січня 2024 року), то яким чином в ухвалі від 05 грудня 2023 року могла бути встановлена дата 03 лютого 2024 року, яка перебуває за межами строю розслідування? Де в мотивувальній частині ухвали розкривається логіка цього розрахунку? Чи означає визнання того, що запобіжний захід припиняється з закінченням розслідування, що ухвала від 05 грудня 2023 року мала встановити максимально допустиму дату 30 січня 2024 року? Період з 31 січня по 3 лютого 2024 року в ухвалі не має жодного нормативного обґрунтування. Як колегія суддів обґрунтувала цей період? Де в ухвалі міститься пояснення стосовно цієї часової невідповідності? Де в мотивувальній частині ухвали міститься обґрунтування того, що максимальний строк досудового розслідування (встановлений ст.219 КПК як 60 днів) не поширюється також на визначення періоду, на який встановлюється початкова ухвала про тримання під вартою? Зокрема, якими нормативно-правовими положеннями колегія суддів обґрунтувала роздільне застосування цих норм та висновок про те, що обмеження ч.3 ст. 197 КПК («не може перевищувати строю досудового розслідування») регулює виключно продовження, а не також встановлення початкової ухвали? Де в мотивувальній частині ухвали міститься аналіз того, як встановлений період тримання під вартою (до 03 лютого 2024 року) при закінченні строку досудового розслідування (30 січня 2024 року) відповідає стандартам ЄСПЛ щодо: а) пропорційності обмеження права на свободу - чи розглядалось питання про те, чи є тримання під вартою за період часу без проведення розслідування пропорційною метам кримінального провадження? б) мінімальної необхідності обмеження - на яких фактичних підставах колегія суддів дійшла висновку про необхідність продовження тримання після завершення строю розслідування? в) справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та приватними правами - де в ухвалі розкривається такий баланс у контексті тримання в період без активного розслідування? Які конкретні рішення ЄСПЛ колегія суддів враховувала при обґрунтуванні цього висновку? Де на них наведено посилання в мотивувальній частині ухвали? Яким чином в одній ухвалі суд обґрунтував необхідність застосування саме тримання під вартою як пріоритетного заходу, враховуючи наявність альтернативних запобіжних заходів? Чи містяться у мотивувальній частині рішення конкретні підстави, які визначають, чому інші заходи, зокрема цілодобовий домашній арешт чи застава, є недостатніми в цьому кримінальному провадженні? Чи перевіряла колегія суддів наявність окремого процесуального рішення у формі постанови про уповноваження прокурора на вручення повідомлення про підозру, як це передбачено процедурою за ст.277-278 КПК? Де в ухвалі міститься аналіз процесуальної правильності включення «доручення» про вручення безпосередньо в текст повідомлення про підозру, з посиланням на відповідні статті КПК? Як саме розуміти відповідність такого оформлення вимогам ст.277 КПК щодо вичерпного переліку реквізитів та змісту повідомлення про підозру? На якій правовій підставі колегія суддів визнала прийнятним включення елементів ст.278 КПК (доручення про вручення) в текст документа, що підлягає регулюванню ст.277 КПК? Де в мотивувальній частині ухвали міститься обґрунтування того, чому вимоги ст.277 КПК щодо вичерпного змісту не стосуються наведеного повідомлення? Яким чином такий підхід узгоджується з доктринальним розумінням двох відокремлених етапів: складання тексту повідомлення і його вручення з роз'ясненнями? Чи перевіряла колегія суддів при розгляді апеляційної скарги наявність належних ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, документально підтверджених? Де в ухвалі міститься аналіз з урахуванням постанови Великої Палати ВС від 18 грудня 2018 року у справі №439/397/16-к щодо допустимості доказів, отриманих без належного дозволу слідчого судді? Яким чином колегія суддів оцінила законність використання протоколів НСРД в якості обґрунтування підозри без відповідних ухвал слідчого судді про дозвіл на їх проведення?».
Таке посилання особи у заяві на вказані обставини, які на його думку потребують роз'яснення, не є належною підставою для роз'яснення судового рішення від 19 грудня 2023 року, доводи про необхідність роз'яснення рішення саме через незрозумілість мотивів його прийняття та/або незгодою з ними не свідчать про наявність перешкод для виконання цієї ухвали, а відтак не є обставинами, що унеможливлюють та/або свідчать про неможливість виконання судового рішення.
Таким чином колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду дійшла висновку, що в ухвалі від 19 грудня 2023 року дотримані вимоги ст.372 КПК, рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги не допускає різночитання та є зрозумілим для виконання, мотиви, з яких суд дійшов такого висновку, у достатньому обсязі зазначені в ухвалі колегії суддів.
За таких обставин роз'яснення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2023 року матиме суто формальний характер та не створить жодних юридичних наслідків для її виконання, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_5 та роз'яснення ухвали суду, у зв'язку з чим, керуючись статтями 372, 380 КПК, колегія суддів
У задоволенні заяви ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2023 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3