Справа № 534/2279/24 Номер провадження 22-ц/814/3452/25Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д. Ю. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
04 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 червня 2025 року, постановлене суддею Комаровою Д.Ю.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16.09.2024 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося в суд із указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.07.2023 у розмірі 24 682,00 грн. станом на 28.08.2024, яка складається із: 16 999,61 грн. - заборгованість за кредитом; 7 682,39 грн. - заборгованість за відсотками; а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 10.07.2023 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, тим самим приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в А-банку. На підставі відповідної заяви ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок, встановлено на нього кредитний ліміт зі сплатою процентів за користування кредитом у 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Указані документи містять усі істотні умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо.
ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачці кредит у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку із чим станом на 28.08.2024 утворилася заборгованість у загальному розмірі 24 682,00 грн. заявлена до стягнення, а також витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 09.06.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.07.2023 у сумі 16 525,86 грн., а також судовий збір у розмірі 2 027,40 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення міського суду вмотивовано тим, що позивачем не підтверджено належними доказами погодження позичальником істотних умов кредитування, зокрема процентів, та постановлено до стягнення фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти, які ним не повернуті у добровільному порядку.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення міського суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Зазначає, що надані позивачем Тарифи по картці та Умови і Правила кредитування не містять відомостей про доведення їх до відома позичальника. Наполягає на тому, що вона, ОСОБА_1 , не була обізнана із істотними умовами кредитування та не підписувала відповідну редакцію Тарифів по картці та Умов і Правил кредитування, що виключає підстави вважати їх складовою частиною електронного договору.
Факт укладення із позивачем кредитного договору та отримання кредитної картки зі встановленим лімітом у розмірі 17000,00 грн. відповідачка заперечує, як і підписання паспорту споживчого кредиту. При цьому, сам факт підписання паспорту споживчого кредиту не свідчить про укладення кредитного договору, оскільки у такому документі не відбувається фіксація волі сторін такого договору.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої залишив поза увагою, що в рахунок заборгованості за тілом кредиту позичальник безпідставно врахував комісію у розмірі 735,61 грн., а також не врахував суму зарахувань - 1825,00 грн.
Зазначає, що ухвалою від 03.03.2025 суд витребовував від АТ «А-Банк» оригінал кредитного договору №б/н від 10.07.2023, а також докази отримання кредитної картки №4323347394369877. Проте позивач належним чином таку ухвалу суду не виконав, надавши електронні копії анкети-заяви, паспорту споживчого кредиту та заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою.
Позивач АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позову та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводить, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався у подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку.
Користуючись кредитними коштами, позичальник фактично висловив свою згоду із формою договору, а саме - офертою, а також його умовами, включно із відсотками.
Посилаючись на положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, вважає, що фактичне прийняття позичальником пропозиції до укладення договору дією та сплата періодичних платежів є доказом дотримання А-Банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Вважає, що незалежно під підписання позичальником Умов і Правил надання банківських послуг, а також тарифів А-Банку, районний суд відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України повинен був стягнути із відповідача на користь банку відсотки за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки НБУ.
Заперечує проти врахування судом позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки у цій справі позичальник за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав заяву щодо встановлення кредитного ліміту, а також паспорт споживчого кредиту, у яких чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка. Тому застосуванню підлягає позиція Верховного Суду, сформована у постанові 02.12.2020 №284/157/20, за змістом якої підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту, позичальник погодився на такі умови кредитного договору, включно із відсотками за користування кредитними коштами.
Стосовно дати актуальності інформації посилаючись на положення ч.2 ст.638, ст.643, ч.3 ст.645 ЦК України доводить, що паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування», і строк кредиту зазначається у розділі «2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» у підрозділі «Строк кредитування», де зазначено строком кредитування 240 місяців; а порядок обчисленні реальної річної процентної ставки визначено п.13 розділу 4 Паспорту.
Керуючись п.4 розділу 7 Паспорту доводить, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 17.07.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 21.07.2025.
05.08.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.07.2023 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена»» та анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банк. Зазначено, що позичальник згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, між нею та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг, умови його їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого підпису з особистим ключем і відповідним їй відкритим ключем 035е03с8е89d6c4526a8b6bd00913a06821b70cc861877828b687567d0f6a1ce3d, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнає, що ЕУП є аналогом власноручного підпису./а.с.6, 9/
10.07.2023 ОСОБА_1 підписала кваліфікованим електронним підписом (ключ: 035е03с8е89d6c4526a8b6bd00913a06821b70cc861877828b687567d0f6a1ce3d) заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, у якій просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 на наступних умовах: вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок; тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання - споживчі цілі; пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць. Строк кредитування - 240 місяців. При невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% на місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості./а.с.7-8/
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua./terms в розділі «Умови та правила»; ТАРИФИ по картці «Зелена»/а.с.16-24/
АТ «А-Банк» складено довідки, якою повідомлено, що ОСОБА_1 визначено кредитний ліміт 17000,00 грн. та відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано наступні картки: № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031; №4323347387563486, строком дії до грудня місяця 2031 року./а.с.13, 14/
На підтвердження розміру стягнення банком надано розрахунок заборгованості та виписку по картці ОСОБА_1 , за змістом яких станом на 28.08.2024 заборгованість за кредитним договором становить 24 682,00 грн. та складається із: 16 999,61 грн. - заборгованість за кредитом; 7 682,39 грн. - заборгованість за відсотками./а.с.5, 11-12/
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 12.02.2025 витребувано у АТ «А-Банк» оригінал Договору б/н від 10.07.2023, укладеного між АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 , а також докази отримання нею кредитної картки №4323347394369877.
На виконання вимог ухвали суду від 12.02.2025 позивач надав заяву, в якій зазначив, що відкриття кредитної лінії відбувалось через мобільний додаток «A24», а підписання Анкети-Заяви, Паспорту споживчого кредиту та заяви щодо встановлення кредитного ліміту здійснювалось за допомогою кваліфікованого електронного підпису. На підтвердження отримання кредитної картки позивач надав скріншот із бази даних банку, на якому клієнт тримає картку у відділенні банку./а.с.60/
Частково задовольняючи позовні вимоги, міський суд виходив із того, що позивач стверджує, що підписання Анкети-Заяви та Паспорту споживчого кредиту відбувалось за допомогою кваліфікованого електронного підпису через мобільний додаток «A24». Однак надана копія Анкети-Заяви не містить істотних умов кредитування, зокрема щодо сплати відсотків, а позивач не підтвердив автентичність кваліфікованого електронного підпису відповідача, як того вимагає ч.2 ст.100 ЦПК України.
Установивши викладене, суд першої інстанції визнав за доцільне застосувати позицію Верховного Суду, сформовану у справах №755/1549/22 від 22.03.2023,№705/2045/16-ц від 31.03.2021, за змістом якої копії електронних доказів, автентичність яких викликає сумніви, не беруться до уваги без надання оригіналу.
Отже, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися, а позивач не надав підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу умови, Витяг з Умов та Правил та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору.
Таким чином, враховуючи, що відповідач фактично отримала та використовувала кошти позивача на суму 26 033,25 грн., а повернула лише 1 825,00 грн, суд першої інстанції визначив розмір загальної заборгованості, як різницю між використаною сумою та внесеними платежами, виходячи із розрахунку: 26 033,25 грн 25 коп. - 1 825,00 грн. При цьому, міський суд не вбачає підстав для включення у рахунок заборгованості суми списаних відсотків (7 682,39 грн.), оскільки Анкетою-Заявою, підписаною відповідачем, ці платежі не передбачені, а Тариф по картці та Умови і правила, як було встановлено, відповідач не підписувала.
Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційних скарг, із висновками суду першої інстанції не погоджується.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, які містять підписи представника банку та позичальника (електронний підпис вчинено 10.07.2023 18:58:52 накладений ОСОБА_1 та перевірено за допомогою відкритого ключа: 035е03с8е89d6c4526a8b6bd00913a06821b70cc861877828b687567d0f6a1ce3d),що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.
Згідно із абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно зі статтею 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.07.2023 АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 уклали (підписали) кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій позичальник висловила своє волевиявлення на укладення Договору про надання банківських послуг та засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій; визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
10.07.2023 ОСОБА_1 підписала заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, у якій просила відкрити поточний рахунок в банку у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт зі сплатою процентів за користування кредитом у 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та погоджено інші істотні умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо./а.с.7-8/
Крім електронного підпису сторін договору мають інші відомості про відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов'язань./а.с.24/
Доказів, що указані в договорі та паспорті споживчого кредиту електронні підписи та персональні дані належать третім особам, а не позичальниці, останньою не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальниця могла отримати кредитні кошти.
Отже, підписавши указаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов'язання. При цьому, нерозуміння умов зобов'язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов'язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальниця, будучи попередньо ознайомленою із умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредиту, мала можливість відмовитися від договору без пояснення причин. Відповідачка таким правом не скористалася та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставила під сумнів умови кредитування, зокрема, розмір відсотків, у контексті їх несправедливості.
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновка, що позичальниця, будучи вільною в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, погодила істотні умови зобов'язання та допустила порушення його виконання. Доводів на спростування викладеного відповідачем не надано, як і заперечень щодо підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, дійшовши посилкового висновку про недоведеність належними доказами погодження сторонами зобов'язання істотних умов кредитування, зокрема, ціни договору у формі процентів за користування кредитними коштами.
Наведена судом першої інстанції позиція Верховного Суду, сформована у справах №755/1549/22 від 22.03.2023 та у справі №705/2045/16-ц від 31.03.2021 апеляційний суд до ваги не приймає, оскільки така практика є нерелевантною до спірних правовідносин.
Так, у справі №755/1549/22 при ухваленні постанови від 22.03.2023 Верховний Суд вказав, що уподанні апеляційної скарги на офіційні електронні пошти судів першої та апеляційної інстанцій, а не через підсистему «Електронний суд», необхідно врахувати, що Київський апеляційний суд через певні обставини не підключений до цієї підсистеми, а тому подання апеляційної скарги на електронну пошту суду є правомірним, оскільки подання апеляційної скарги в електронному вигляді гарантовано заявнику законом.
Натомість, у справі №705/2045/16-ц мова йде про те, що заяви про видачу готівки позивачем було подано до суду першої інстанції з порушенням порядку, встановленому ч.ч.2,9 ст.83 ЦПК України, такі докази всупереч положенням ч.8 ст.83 ЦПК України були приєднані до матеріалів справи. Під час ознайомлення з вказаними заявами про видачу готівки, стороною відповідача було встановлено, що на заяві про видачу готівки №70 від 03.10.2008 міститься підпис, який не належить позичальнику у зв'язку з чим було проведено комплексну судову технічну експертизу.
Отже, оскільки Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22), апеляційний суд не приймає до уваги наведену практику.
Згідно вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Із огляду на викладене та враховуючи, що належність виконання зобов'язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги позивача та підставності стягнення заборгованості за відсотками, розмір яких відповідачем не спростовано.
Доводи апеляційної скарги відповідача, що надані позивачем Тарифи по картці та Умови і Правила кредитування не містять відомостей про доведення їх до відома позичальника, не впливають на підставність стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, оскільки фіксація волевиявлення сторін та погодження істотних умов кредитування відбулася у заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що позичальниця не була обізнана із істотними умовами кредитування та не використовувала кредитні кошти, які були перераховані кредитором на вказаний нею у заяві рахунок № НОМЕР_1 , рух коштів за яким підтверджений первинними бухгалтерськими документами (виписка по картці ОСОБА_1 ).
Інші доводи апеляційної скарги відповідача колегією суддів до уваги не приймається, які такі, що зводяться до нерозуміння природи зобов'язання та не містять доказів, які б підтверджували належність його виконання.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу позивача - задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у стягненні відсотків, ухвалити нове рішення, яким такі вимоги задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати, а саме, з ОСОБА_2 на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн. та витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн., а всього 6 661,60 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 червня 2025 року в частині, якою відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за відсотками скасувати.
Змінити рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 червня 2025 року, збільшивши розмір заборгованості, постановленої до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» за кредитним договором №б/н від 10 липня 2023 року із 16 525,86 грн. на 24 682,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 6 661,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак