Справа № 554/14518/24 Номер провадження 22-ц/814/3262/25Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
04 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючої судді: Чумак О.В.
суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 07 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про стягнення коштів.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (далі - ПрАТ «СК «Саламандра»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про стягнення коштів.
В обґрунтування позову вказував, що 13.11.2023 о 06:40 год. на перехресті вулиць Магістральна - Маяковського в м. Боярка , Фастівського району Київської області відбулася ДТП за участі автомобіля «Hyundai Santa FE», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , яка виїхала на регульоване перехрестя на жовтий забороняючий рух сигнал світлофора та скоїла зіткнення з автомобілем «Opel», д.н.з НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку та повертав ліворуч, після чого автомобіль «Opel», д.н.з НОМЕР_2 , зіткнувся з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_3 , який зупинився по вулиці Маяковського на червоний сигнал світлофора. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілого, була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра», про що зазначено в страховому полісі № НОМЕР_4 . При цьому страхова сума на відшкодування шкоди спричинено майну складає 159 500 гривень і 500 гривень франшиза. 25.04.2024 до відповідача подано заяву про страхове відшкодування, але на дату звернення із цим позовом до суду жодної відповіді не було та розрахунків не проводилось. Також додатково до ПрАТ «СК «Саламандра» направлялось 05.09.2024 р. рішення Київського апеляційного суду у судовій справі №369/20453/23 та 09.09.2024 р., звіт про оцінку вартості матеріального збитку №06/24.05.24 від 09.05.2024, тому всі необхідні додатки до заяви страховику надано і отримано, що підтверджується відповідями під час листування електронною поштою (докази додаються).
Під час розгляду справи позивачем було зменшено позовні вимоги, та просив стягнути з відповідача кошти в сумі 69 830,63 грн., що складаються з: сума невиплаченого страхового відшкодування - 35 909,16, грн., пеня у розмірі 10716,61 грн., 3 % річних у розмірі 2355,73 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 07 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 69 830,63 гривень, що складаються із: суми не виплаченого страхового відшкодування - 35 909, 16 гривень; пені у розмірі 20 849,13 гривень; інфляційних втрат у розмірі 10 716,61 гривень; трьох відсотків річних у розмірі 2 355,73 гривень.
Стягнуто із ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1884,08 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. та 4500 грн. за складання звіту оцінки вартості матеріального збитку, а всього 16384,08 грн.
Не погодившись з цим рішенням ПрАТ «СК «Саламандра» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивачем отримано страхову виплату у розмірі 123590, 84 грн. Зазначає, що якщо потерпілому недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Звертає увагу, що ПрАТ «СК «Саламандра» анульовано ліцензію на страхову діяльність. Вважає незаконним стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки зупинення грошового зобов'язання виключає можливість його прострочення.
Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з'явилися.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Приймаючи до уваги те, що сторони були повідомлені про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, доказів поважності причин неявки не подали, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року (справа № 369/20453/23) 13.11.2023 року близько 06 год. 40 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 , на перехресті вулиць Магістральна - Маяковського, в м. Боярка, Фастівського району Київської області, на регульованому перехресті перед зміною напрямку руху, а саме повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечно, не надав дорогу автомобілю «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку прямо та скоїв зіткнення з ним, після чого зіткнувся з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_3 , який зупинився на вулиці Маяковського на червоний сигнал світлофора. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі щодо неї - закрито, на підставі п. 7 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито, на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв'язку відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.10-13).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником автомобіля марки «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а.с.44).
З копії Звіту № 06/24.05.24 від 09.05.2024 р. про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля марки «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , виготовленого ФОП ОСОБА_3 , слідує, що вартість матеріального збитку становить 260 885,74 грн. (а.с.19-26).
25.04.2024 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» із заявою про страхове відшкодування, у якій просив відшкодувати шкоду, пов'язану з механічними пошкодженнями автомобіля «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 . відповідно до калькуляції страхового експерта (а.с. 18).
З копії страхового акту № 0048986.11.23/1 складеного СК «Саламандра» вбачається, що розмір страхового відшкодування автомобіля марки «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 , розрахованого на підставі звіту № 164/06-24 від 08.06.24 та № 16401/06-24 від 08.06.24 становить 123590,84 грн.(а.с.91).
З копії відповіді МТСБУ на запит ОСОБА_5 вбачається, що 10.01.2025 відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснило регламентну виплату відшкодування шкоди ОСОБА_1 у розмірі 123590,84 грн. Крім того, повідомлено, що 02.08.2024 р. ПрАТ «СК «Саламандра» відповідно до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» втратило статус асоційованого члена МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ та припинило членство в МТСБУ (а.с.133).
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За положеннями статті 1 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення страхових правовідносин, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів може відбуватись лише за умови членства страхової компанії у МТСБУ та наявності ліцензії на її здійснення, виданої відповідно до законодавства.
Так, відповідно до пункту 49.1 статті 49 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент виникнення страхових правовідносин, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом МТСБУ. У разі припинення страховиком членства в МТСБУ уповноважений орган зобов'язаний зупинити дію ліцензії.
Припинення членства та виключення із членів врегульовано положеннями статті 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зокрема, пунктом 52.1 статті 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент втрати відповідачем статусу асоційованого члена МТСБУ, передбачено, що членство страховика в МТСБУ припиняється в разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ.
Пунктом 52.2 статті 52 встановлено, що виключення страховика із членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ з таких підстав: а) подання страховиком заяви про припинення членства в МТСБУ або позбавлення статусу повного члена МТСБУ; б) відсутність у страховика ліцензії на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності або її анулювання; в) припинення дії договору про співпрацю між МТСБУ та страховиком - членом МТСБУ згідно із законодавством; г) виключення страховика - члена МТСБУ з Державного реєстру страховиків (перестраховиків); ґ) неплатоспроможність (банкрутство) страховика - члена МТСБУ; д) ліквідація страховика - члена МТСБУ як юридичної особи; е) наявність заборгованості страховика - члена МТСБУ з оплати перестрахувальних платежів за договорами перестрахування, укладеними відповідно до вимог МТСБУ, понад шість місяців; є) порушення страховиком - членом МТСБУ вимог законодавства, положень Статуту МТСБУ, рішень органів управління МТСБУ або договору про співпрацю з МТСБУ.
За положеннями пунктів 52.4, 52.5 статті 52 цього Закону страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування.
Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, пунктом 146 розділу 21 Постанови Правління Національного Банку України від 25 грудня 2023 року № 183 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України коригувальних заходів, заходів раннього втручання, заходів впливу у сфері державного регулювання діяльності на ринках небанківських фінансових послуг», в редакції на момент винесення рішення про анулювання ліцензії, встановлено, що Національний банк у разі прийняття рішення про анулювання ліцензії страховика має право: 1) прийняти рішення про заборону такому страховику проводити будь-які операції / здійснювати будь-яку діяльність; 2) звернутися до банків, інших установ (у тому числі фінансових), державних реєстраторів із забороною проведення будь-яких операцій з майном страховика.
Зобов'язання за раніше укладеними договорами про надання страхових послуг виконуються сторонами в повному обсязі до повного виконання зобов'язань за договорами в порядку, встановленому законодавством України, включаючи з урахуванням вимог частини п'ятої статті 123 Закону про страхування.
Тобто, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде не можливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов'язань за існуючими договорами. Зобов'язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.
Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов'язаний виконати всі договірні зобов'язання з відшкодування шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.
МТСБУ має зобов'язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.
Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв'язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов'язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов'язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат.
До подібних висновків пришла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц.
У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Аналізуючи наведені норми права колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав стягнення збитків заподіяних в наслідок дорожньо-транспортної пригоди саме з ПрАТ «СК «Саламандра» в межах суми страхового відшкодування.
При цьому, звертає увагу, що анулювання ліцензії не є беззаперечною підставою для припинення обов'язків страховика по вже укладених договорах, тоді як на момент подачі позову та розгляду справи, як судом першої так і апеляційної інстанцій ПрАТ «СК «Саламандра» не ліквідовано.
У свою чергу безпідставними є доводи наведені в апеляційній скарзі щодо виплати позивачу страхового відшкодування, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування в межах страхової суми, тоді як шкода завдана ОСОБА_1 значно перевищує її розмір. Відповідачем не доведено факт того, що розмір шкоди завданої позивачу становить саме 123590,84 грн., а не 260 885,74 грн.
Надаючи оцінку рішенню суду, щодо стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За правилами ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За частиною 1 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо виплати йому страхового відшкодування.
За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо правильності проведення розрахунків судом першої інстанції розміру стягнутих пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, а тому суд апеляційної інстанції не перевіряє їх правильність.
Разом з цим, неспроможними є доводи ПрАТ «СК «Саламандра» стосовно того, що зупинення грошового зобов'язання виключає можливість його прострочення, оскільки, як вже встановлено судами, грошові зобов'язання відповідача за вже укладеними, на момент анулювання ліцензії, договорами не зупинялися та не припинялися.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 07 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Чумак
Судді Л.І. Пилипчук
В.М. Триголов