Апеляційне провадження № 22-ц/824/14810/2025
Справа № 752/23618/24
Іменем України
20 листопада 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року (повний текст рішення складено 26 червня 2025 року), ухвалене у складі судді Кордюкової Ж.І. в м. Київ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У жовтні 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Процент» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 803-686-1 від 11 жовтня 2023 року станом на 29 жовтня 2024 року в розмірі 68875 грн., яка складається з 5000 грн. заборгованості за кредитом та 63875 грн. заборгованості за нарахованими процентами за період з 11 жовтня 2023 року по 10 жовтня 2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5 % річних) та графіку платежів, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та 10000 грн. витрат та правничу допомогу.
Позов мотивував тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 803-686-1 від 11 жовтня 2023 року, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. строком на 365 днів до 10 жовтня 2024 року шляхом його переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5 % річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затверджені наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Процент» викладені для загального доступу в мережі Інтернет https://procent.com.ua/about_us.
При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.
У порядку, визначеному ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач зареєструвався на веб-сайті в мережі інтернет https://procent.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву із зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «Процент» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://procent.com.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Повідомляв детальну хронологію оформлення позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту, за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем інтернет ресурсу https://procent.com.ua, зазначав, що сума кредиту по укладеному кредитному договору перераховується на платіжну картку відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом за правилами міжнародних платіжних систем. Таким чином, виключно особа відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку № НОМЕР_1 після укладення кредитного договору.
Зазначив, що електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 264314 направлявся відповідачу 11 жовтня 2023 року о 13:17:08 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений в кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 11 жовтня 2023 року о 13:17:20 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 264314 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://procent.com.ua.
Кредитні кошти були відправлені відповідачу 11 жовтня 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується чеком.
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5 % річних). Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3 кредитного договору становить 365 днів. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору періодичність платежів зі сплати процентів становлять кожні 30 днів, що відображено в додатку № 1 до кредитного договору. Відповідно до п.п. 2.4.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3 кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, нарахування процентів за кредитним договором здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника) до дня повернення грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у п. 8 цього договору включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Починаючи з 10 жовтня 2024 року відповідач має обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов'язань не сплачує її. В порушення умов кредитного договору відповідач не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов'язань.
Позивач звертає стягнення виключно на заборгованість за простроченими процентами та сумою кредиту за період з 11 жовтня 2023 року по 10 жовтня 2024 року.
В зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 29 жовтня 2024 року становить 5000 грн. заборгованості за кредитом, 63875 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 11 жовтня 2023 року по 10 жовтня 2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5 % річних) та графіку платежів.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 803-686-1 від 11 жовтня 2023 року в розмірі 68875 грн., яка складається з 5000 грн. заборгованості за кредитом та 63875 грн. заборгованості за нарахованими процентами, та судові витрати в розмірі 8422,40 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року та ухвалити нове рішення.
Апеляційну скаргу мотивував тим, що починаючи з 24 лютого 2022 року він як військовослужбовець Збройних Сил України, приймав участь у веденні бойових дій з метою відсічі збройної агресії рф проти України. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їй сімей» військовослужбовці, які брали безпосередню участь у відбитті та стримуванні збройної агресії рф проти України, звільняються від нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також пені та штрафів. Заперечував проти доказів, використаних судом першої інстанції, оскільки у зв'язку з безпосередньою участю у відбитті та стримуванні збройної агресії рф проти України ТОВ «Фінансова компанія «Процент» не мала права нараховувати йому відсотки, пеню та штрафи.
Відтак, просив суд задовольнити його апеляційну скаргу та призначити суму до відшкодування ним на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» 5000 грн.
Від позивача ТОВ «Фінансова компанія «Процент» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій позивач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Наводив власні доводи щодо укладення договору № 803-686-1 від 11 жовтня 2023 року в електронній формі, а також ознайомлення відповідача з Правилами надання грошових коштів у позику, повідомляв, що відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 14 листопада 2024 року на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а згідно виписки по картці № НОМЕР_3 , наданої АТ КБ «ПриватБанк», 11 жовтня 2023 року було зараховано 5000 грн.
Щодо нарахування відсотків позивачем за кредитним договором, наводив зміст ст. 526, 527, 530 ЦК України, п. 1.2, 1.3, 2.4.1, 4.2 кредитного договору, наголошував, що в порушення умов кредитного договору, а також наведених вимог ЦК України відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав.
Звертав увагу, що предметом стягнення з відповідача на користь позивача по справі є стягнення заборгованості за сумою кредиту та нарахованими процентами за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України, а не процентів, пені, штрафів за час затримки розрахунку відповідно до ст. 549, 625 ЦК України.
Щодо застосування норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їй сімей» завертав увагу, що відповідач зазначає про те, що він є військовослужбовцем, однак доказів проходження військової служби у ЗСУ за мобілізацією не надав. Разом з поданням апеляційної скарги надано посвідчення учасника бойових дій, яке не може розглядатись та досліджуватись судом, оскільки не подано для оцінки до суду першої інстанції.
Наголошував, що Міністерство оборони України на запит Національного банку щодо застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їй сімей» надало наступне роз'яснення щодо надання пільги військовослужбовцям, а також їхнім дружинам (чоловікам), які перебувають на інших видах військової служби, крім мобілізації.
Так, відповідна пільга таким військовослужбовцям надається лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період, тому відповідна пільга має надаватися на підставі вказаного у роз'ясненні переліку документів.
Посилався на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 426/4264/19, згідно яких документами, які надають мобілізованому позичальнику право на звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом, є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
За складання та подання відзиву на апеляційну скаргу просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., на підтвердження чого до суду буде надано завірену копію акту приймання-передачі наданих послуг; завірену копію платіжної інструкції про сплату витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції станом на час надходження апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Процент», суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 11 жовтня 2023 року укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання; ТОВ «ФК «Процент» надав ОСОБА_1 кредит шляхом перерахування коштів в розмірі 5000 грн. на рахунок відповідача, однак станом на день подачі позову до суду відповідачем борг за кредитним договором не повернуто, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитним договором від 11 жовтня 2023 року № 803-686-1, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Апеляційний суд в цілому погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено договір №803-686-1 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний з використанням одноразового ідентифікатора 264314 (а. с. 18 - 23).
Згідно витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://procent.com.ua, електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 264314 направлявся відповідачу 11 жовтня 2023 року о 13:17:08 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений в кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 11 жовтня 2023 року о 13:17:20 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 264314 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://procent.com.ua (а. с. 30 - 31).
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5 % річних). Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3 кредитного договору становить 365 днів. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору періодичність платежів зі сплати процентів становлять кожні 30 днів, що відображено в додатку № 1 до кредитного договору. Відповідно до п.п. 2.4.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3 кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, нарахування процентів за кредитним договором здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника) до дня повернення грошових коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у п. 8 цього договору включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. строком на 365 днів зі сплатою процентів у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожний день.
11 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Процент» перерахувало 5000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу: перерахування коштів за договором №803-686-1 від 11 жовтня 2023 року (а. с. 24).
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 14 листопада 2024 року, на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Згідно з виписки по картці № НОМЕР_3 , наданої АТ КБ «Приватбанк», 11 жовтня 2023 року було зараховано 5000 грн. (а. с. 75).
Згідно з розрахунком, зробленим позивачем, відповідач станом на 29 жовтня 2024 року має заборгованість за договором від 11 жовтня 2023 року №803-686-1 в сумі 68875 грн., яка складається з 5000 грн. - заборгованість за кредитом, 63875 грн. - заборгованість за відсотками (а. с. 25 - 29).
03 червня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Процент» уклало з ОСОБА_2 договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг, п. 3.1 якого передбачено, що вартість послуг виконавця становить 9000 грн. - складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника, 1000 грн. - складання заяв, клопотань (а. с. 50).
Згідно витягу з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 2 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг, підписаного ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_2 , виконавець підготував позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 803-686-1 від 11 жовтня 2023 року та клопотання про витребування доказів загальною вартістю 10000 грн.
Платіжною інструкцією від 25 липня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Процент» сплатило на користь ОСОБА_2 оплату за надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року згідно акту № 2 від 24 липня 2024 року.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги долучено копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , виданого кадровим центром ЗСУ 28 березня 2024 року на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 8 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в даній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали (а. с. 68).
Копію ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2024 року разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів направлено на адресу ОСОБА_1 , разом із тим, поштове відправлення було повернуте до суду з відмітками про закінчення терміну зберігання (а. с. 74), отже, докази отримання ним копії позовної заяви з додатками та ухвали суду в матеріалах справи відсутні.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви із додатками, а відтак відсутні докази обізнаності відповідача про рух справи в суді першої інстанції, причини неподання ним доказів до суду першої інстанції визнаються апеляційним судом поважними, а відтак дані докази приймаються судом.
Апеляційний суд також враховує, що право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, тому прийняття доказів, наданих відповідачем, та їх оцінка є необхідними для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи в межах апеляційного перегляду.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Судом першої інстанції встановлено і відповідачем не заперечується, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін, відповідач ознайомився із запропонованими умовами та погодився з ними, позивач ТОВ «ФК «Процент» надав ОСОБА_1 кредит шляхом перерахування коштів в розмірі 5000 грн. на рахунок відповідача, який останнім повернуто не було і проценти за користування кредитними коштами не сплачено, що призвело до утворення заборгованості станом на 29 жовтня 2024 року має заборгованість за договором від 11 жовтня 2023 року №803-686-1 в сумі 68875 грн., яка складається з 5000 грн. - заборгованість за кредитом, 63875 грн. - заборгованість за відсотками.
Доводи апеляційної скарги зводяться до заперечення відповідача проти нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами, а також пені та штрафів.
Апеляційний суд звертає увагу, що предметом стягнення з відповідача на користь позивача по справі є стягнення заборгованості за сумою кредиту та нарахованими процентами за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України, а не процентів, пені, штрафів за час затримки розрахунку відповідно до ст. 549, 625 ЦК України, будь-які суми пені або штрафів позивачем до стягнення не заявлені і відповідно, рішенням суду першої інстанції з відповідача не стягувались.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами в зв'язку з тим, що починаючи з 24 лютого 2022 року він як військовослужбовець Збройних Сил України, приймав участь у веденні бойових дій з метою відсічі збройної агресії рф проти України і відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їй сімей» як військовослужбовець, який брав безпосередню участь у відбитті та стримуванні збройної агресії рф проти України, звільняється від нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також пені та штрафів, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
На підтвердження обставин поширення на нього положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей відповідач надав суду копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , виданого кадровим центром ЗСУ 28 березня 2024 року на ім'я ОСОБА_1 .
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Надана відповідачем копія посвідчення підтверджує наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та права на пільги (з 28 березня 2024 року) відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв'язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.
Будь-яких інших підстав для скасування судового рішення ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не наведено.
Разом із тим, при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано, що ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %, з 20 серпня 2024 року - не більше 1 %.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом, які нараховувались кредитором, нараховані за процентною ставкою 3,5 % у період з 11 жовтня 2023 року по 10 жовтня 2024 року включно, незважаючи на те, що з 24 грудня 2023 року вже діяло законодавчо визначене обмеження по процентній ставці 2,5 % в день, з 22 квітня 2024 року - 1,5 % в день, з 20 серпня 2024 року - 1 % в день.
Відтак, нараховані ТОВ «Фінансова компанія «Процент» проценти за користування кредитом підлягали відповідному зменшенню за період з 24 грудня 2023 року по 10 жовтня 2024 року, і загальний розмір заборгованості, мав становити 45500 грн., з яких 5000 грн. - основна сума заборгованості, 40500 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Разом із тим, суд першої інстанції вказані обставини залишив поза увагою та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» вказану заборгованість в повному обсязі, що суперечить положенням ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Процент», апеляційний суд виходить із того, що умови кредитного договору від 11 жовтня 2023 року № 803-686-1 відповідачем належним чином не виконані, відповідач отримав кредит у сумі 5000 грн., які ним повернуті не були і проценти за користування кредитом не сплачені.
Таким чином, в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором від 11 жовтня 2023 року № 803-686-1 з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Процент» підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 45500 грн., з яких 5000 грн. - основна сума заборгованості, 40500 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат, і оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено на 71 % (стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 45500 грн. із заявлених до стягнення 63875 грн.), з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені ним під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 7100 грн., що підтверджується договором від 03 червня 2024 року № 03/06/2024 про надання юридичних послуг, витягом з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 2 та платіжною інструкцією від 25 липня 2024 року.
Судовий збір, сплачений ТОВ «Фінансова компанія «Процент», пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1719,90 грн. підлягає компенсації позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (м. Київ б-р. Вацлава Гавела 4 код ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором від 11 жовтня 2023 року № 803-686-1 станом на 29 жовтня 2024 року в розмірі 45500 грн., з яких 5000 грн. - основна сума заборгованості, 40500 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 7100 грн.
В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» відмовити.
Судовий збір за подання позовної заяви, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» в розмірі 1719,90 грн., компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.