Унікальний номер справи 760/15392/25
Номер апеляційного провадження 33/824/4185/2025
Суддя суду першої інстанції О. В. Бурлака
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
16 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Ореста Михайловича на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина
України, адреса :
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, та відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.05.2025 о 20 годині 54 хвилин в м. Києві по вул. Михайла Донця, 19 Б, керував транспортним засобом марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки, що зафіксовано на нагрудні камери 472265, 472268. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 14.05.2025 о 20 годині 54 хвилин в м. Києві по вул. Михайла Донця, 19 Б, керуючи транспортним засобом марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «Volkswagen Touran», д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук О. М.подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Вказав, що суддя, всупереч заявленному стороною захисту клопотанню, не опитав у якості свідка ОСОБА_2 , якому ОСОБА_1 на передодні предав ключі від транспортного засобу марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 . Зокрема сторона захиста просила допитати у якості свідків працівників патрульної поліції, однак суддею не було допитано цих осіб.
Крім того суддя істотно змінив по суті показання свідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що бачила ОСОБА_1 на місці події, але не знає чи він спричинив ДТП чи ні, чи був ОСОБА_1 за кермом автомобіля вона пояснити не може, як сталася подія не знає, хто був за кермом повідомити не може. При цьому показання свідка ОСОБА_4 надані фактично під диктовку працівника поліції. ОСОБА_1 не заперечує факт перебування на місці події, однак вказує, що ДПТ скоїв ОСОБА_2 , який покинув місце події.
Захисник вказує на те, що оскаржувана постанова ґрунтується фактично на показаннях одного свідка, яка надала свої пояснення на емоціях в день події, під впливом працівника поліції, який фактично диктував суть пояснень.
Суддя не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів на підставі яких можна поза розумним сумнівом дійти висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та здійснив ДТП. Частина доказів, зокрема пояснення ОСОБА_1 були отримані з порушенням права на захист, що свідчить про їх недопустимість.
З огляду на зазначене, захисник вважає відсутніми у матеріалах справи належних і допустимих доказів у розумінні ст. 251 КУпАП на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, захисник просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що постанова за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення не була вручена йому у визначений законом строк. Копію постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року отримано захисником Шевчуком О. М. 25.07.2025, апеляційну скаргу до суду подано 29.07.2025.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що захисником Шевчуком О. М. строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника Шевчука О. М. та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, які б спростовували наведені у клопотанні обставини.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Шевчук О. М. повторно не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Захисник Шевчук О. М. повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що він бере участь у розгляді іншої справи, яка перебуває у провадженні Деснянського районного суду м. Києва.
Вирішуючи питання щодо поважності причин повторного неприбуття захисника та ОСОБА_1 у судове засідання та відкладення розгляду справи апеляційний суд дійшов висновку про можлиість перегляду справи за відсутності належно повідомлених ОСОБА_1 та захисника Шевчука О. М., визнавши причини неприбуття ОСОБА_1 та його захисника у судове засідання неповажними, оскільки повторна участь захисника в іншій справі, зокрема кримінальному провадженні, без обґрунтування її пріоритетності, не є поважною причиною повторного неприбуття в суд апеляційної інстанції, яким розглядається апеляційна скарга, подана самім захисником Шевчуком О.М.
З метою дотримання процесуальних строків, апеляційний суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та захисника Шевчука О. М., оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
З урахуванням належного повідомлення ОСОБА_1 та захисника Шевчука О. М. про розгляд справи, відсутність причин для повторного відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважав за можливе проводити судове засідання за відсутності особи, яка подала апеляційну скаргу та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Переглянувши справу про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із останнім.
Склад правопорушення, за який передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, передбачає наявність трьох елементів об'єктивної сторони (протиправне діяння): 1) порушення правил дорожнього руху, 2) наслідки у вигляді, зокрема, пошкодження транспортних засобів, 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням Правил дорожнього рухута наслідками.
Таким чином, настання наслідків дорожньо-транспортної пригоди у вигляді пошкодження транспортних засобів мають бути обумовлені саме порушенням певним учасником дорожнього рухуПравил дорожнього руху, тобто має бути наявний прямий чи опосередкований причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками.
Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв'язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.
Причинно-наслідковий зв'язок між пригодою та порушенням ПДР встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.
Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв'язку.
Відповідно до вимогп. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Під терміном безпечна дистанція, ПДР розуміє відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.
Під терміном безпечний інтервал ПДР розуміє відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.
Крім того, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану наркотичного сп'яніння, визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 та ст.266 КУпАП.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Висновок судді суду першої інстанції про вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддею надано належну оцінку, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №330612 від 14.05.2025; схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, де зафіксовано розташування транспортних засобів на місці ДТП, локалізація та вид механічних пошкоджень, які отримали транспортні засоби, відеозаписом нагрудних камер інспекторів поліції №472265, №472268; письмовим поясненням учасників ДТП та свідка, які були надані на місці пригоди, де зафіксовано вказану подію, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Зокрема матеріалами справи підтверджується факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Суддя законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що обгрунтовано підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №330598 від 14.05.2025, складеним відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; розпискою ОСОБА_5 про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом; письмовими поясненнями свідка та потерпілої особи, відеозаписами з нагрудних камер інспекторів поліції №472265, №472268, де зафіксовано вказану подію, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пунктів 13.1, 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Апеляційним судом встановлено відсутність обставин, що виключають розгляд справи, протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протоколи про адміністративні правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправні дії.
Так, відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З аналізу положень вказаної статті вбачається, що у даній справі протоколи про адміністративні правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступають ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст.254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамер інспекторів поліції вбачається, що працівники поліції по приїзду на місце події за викликом, який надійшов на 102, підходять до транспортного засобу марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , поряд з яким перебуває ОСОБА_1 , який не заперечує факт керування ним транспортним засобом, а, навпаки пояснює працівникам поліції, що самостійно зупинив автомобіль і зателефонував у поліцію, їхав з бульвару Лепсе, 75-а, скоїв ДТП. Під час перевірки документів та у ході розмови інспектор поліції відчув у водія запах алкоголю з порожнини рота та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку - на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер» або у найближчому медичному закладі охорони здоров'я у лікаря - нарколога.
Отже, ОСОБА_1 не заперечував обставин, що на момент вчинення ДТП він перебував за кермом транспортного засобу марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 . Про передачу ключів від належного йому автомобіля ОСОБА_2 він працівникам поліції не вказував.
У своїх судових рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Європейської конвенції з прав людини.
Оскільки в межах даного судового провадження відбувається судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, то у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для перевірки обставин щодо порушення ПДР іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди, на якого вказує особа, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином доводи апеляційної скарги в частині відсутності доказів факту керування ОСОБА_1 14.05.2025 транспортним засобом марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , та вчинення ним дорожньо - транспортної пригоди апеляційний суд оцінює критично, оскільки вказані факти визнавалися ОСОБА_1 на місці події.
Зокрема на відеозаписі відображено чітку відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у запропонований інспектором поліції спосіб (як на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», так і у найближчому медичному закладі охорони здоров'я у лікаря - нарколога). Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 також заперечував факт перебування в стані алкогольного сп'янінння.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
Адже ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Натомість заперечення цих фактів тепер свідчить про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинені ним діяння, проте висновків судді вони не спростовують.
Отже, долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у їх вчиненні.
Та обставина, що на відеозаписі зафіксовані не всі дії працівників поліції щодо оформлення протоколів само по собі не може свідчити про фальсифікацію вказаного доказу та його недопустимість.
Апеляційним судом встановлено, що суддя, встановлюючи обставини справи, покладався зокрема на пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які у судовому засіданні підтвердили, що у момент здійснення ДТП саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 .
Вказані пояснення свідків повністю узгоджуються із встановленими судом обставинами події, що мала місце 14.05.2025 та наявними у матерілах справи доказами, яким суддею при розгляді справи про адміністративне правопорушення надано належну оцінку, тобто повно і всебічно встановлено фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови судді.
Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, захисником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди сторони захисту та особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.
Факт вчинення ОСОБА_1 дорожньо - транспортної пригоди є доведеним, а тому у нього, як водія, був обов'язок виконати вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (як на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», так і у найближчому закладі охорони здоров'я у лікаря - нарколога). При цьому відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та є закінченим складом правопорушення.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні ним п. 13.1, п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали по документуванню адміністративних правопорушень складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , що перебувало у причинному зв'язку із наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, а також про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого як ст. 124 КУпАП, так і ч.1 ст. 130 КУпАП, та на законних підставах наклав на водія стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчинених правопорушень у протоколах про адміністративне правопорушення викладено із належною повнотою та відповідає диспозиціям ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Показання потерпілого повністю підтверджуються: протоколом по адміністративне правопорушення; схемою місця ДТП; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.
Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, вони підтверджують вчинення ОСОБА_1 вказаних адміністративних правопорушень.
Доказів для спростування вини ОСОБА_1 стороною захисту не надано.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про позбавлення ОСОБА_1 права на захист, оскільки на відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції зафікосано, що інспектором поліції було роз'яснено ОСОБА_1 права передбачені ст. 266 КУпАП, зокрема ст. 63 Конституції України, повідомлено про те, що відсносно нього буде складено протоколи про адімінстративні правопорушення за порушення ним п. 2.5. та 13.1. ПДР.
Протоколи підписані особою, яка їх склала із зазначенням всіх необхідних даних, особа, відносно якої їх складено, від підпису відмовилась. При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протоколи, щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, не керування транспортним засобом, порушення його прав тощо не зазначила.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп'яніння.
Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст.256 КУпАП.
ОСОБА_1 не був позбавлений можливості зазначити у протоколах про адміністративні правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні, однак свою незгоду із викладеними у ньому відомостями не вказав.
Права ОСОБА_1 ,передбаченіст. 268 КУпАП, були дотримані судами шляхом виклику останнього та його захисника як до суду першої так і апеляційної інстанції. Реалізації зазначених прав пов'язана виключно із волевиявленням осіб і апелянт реалізував зазначені права при апеляційному перегляді.
Інтереси ОСОБА_1 представлені професійним захисником на підставі договору про надання правової допомоги, і жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи захисником не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного перегляду
Отже, право на захист ОСОБА_1 було поновлено під час розгляду справи суддею суду першої інстанції та апеляційним судом, який поновив захиснику строк на апеляційне оскарження постанови судді.
Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколів про адміністративні правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 та його захисник апеляційному суду не надали.
Будь - яких порушень при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушеньпередбачених ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, що йому інкримінується.
Інших доводів, якими б спростовувався висновок судді про наявність у діях ОСОБА_6 порушень вимог п. 2.5, п. 13.1 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, апеляційна скарга не містить.
Порушень вимог процесуального права, які б могли слугувати підставами для скасування постанови, не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5, 13.1 ПДР та вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції без змін. Підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушеньпередбаченихст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Шевчуку Оресту Михайловичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року.
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Ореста Михайловича залишити без задоволення.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач