Унікальний номер справи 760/12424/25
Номер апеляційного провадження 33/824/4387/2025
Суддя суду першої інстанції С. А. Горбатовська
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
16 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., переглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником - адвокатом Пилипець Антоном Юрійовичем, на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина
України, адреса місця реєстрації:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.04.2025 о 23:10 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Ніжинській, 16 у м. Києві з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нестійка хода, почервоніння покриву шкіри обличчя) Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 через свого захисника - адвоката Пилипець А. Ю. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Захисник вказав, що протокол про адміністративне правопоршення, складений відносно ОСОБА_1 є незаконним. Матеріалами справи не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а відповідно не довдено його статус водія. Навпаки, згідно пояснень ОСОБА_2 транспортним засобом керував не ОСОБА_1 .
Також захисник вказав на порушення порядку огляду особи на стан сп'яніння. За наявних матеріалів у справі про адміністративне правопорушення поліцейськими не задокументовано належним чином та не доведено належними та допустими доказами факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР та не виконано обов'язок щодо збирання доказів, який покладено на поліцейських ч. 2 ст. 251 КУпАП.
Загалом захисник вважає, що наявні у справі докази не підтверджують факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Крім того, захисник просить поновити ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що постанова за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення не була вручена йому у визначений законом строк, а захисник у період з 25.08.2025 по 14.09.2025 перебував у відпустці.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, які б спростовували наведені у клопотанні обставини.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Пилипець А. Ю. не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом доставлення судової повістки - повідомлення до елетронного кабінета захисника 03.10.2025. Причини неявки суду невідомі. Будь - яких заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходило.
З метою дотримання процесуальних строків, апеляційний суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та захисника Пилипець А. Ю., оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду справи.
При цьому апеляційний суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
З урахуванням належного повідомлення особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності та його захисника про розгляд справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважав за можливе проводити судове засідання у відсутність особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності та його захисника.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп'яніння, визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 та ст.266 КУпАП.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №301769 від 16.04.2025, складеним відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Ніжинська, 16 у м. Києві, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, не стійка хода, почервоніння покриву шкіри обличчя); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з відміткою «водій від огляду відмовився»; поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції, де зафіксовано вказану подію, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Апеляційним судом встановлено відсутність обставин, що виключають розгляд справи, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тому у нього не виниколо обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння, не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
На думку апеляційного суду для вирішення питання про доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, дійсно підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, що прямо вбачається із диспозиції цієї норми закону.
Між тим, факт керування транспортним засобом повинен доказуватись усією сукупністю доказів, вичерпний перелік яких передбачений ч. 1 ст. 251 КпАП України.
Так, з долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамери інспектора поліції вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з інспектором поліції не заперечував факт керування ним транспортним засобом «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , та пояснював обставини дорожньо - транспорної пригоди. Також на відеозаписі зафіксовано як працівник поліції відбирає пояснення у свідка, яка вказує на те, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 . У ході розмови поліцейським виявлено у водія ознаки алкогольного сп'янніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нестійка хода, почервоніння покриву шкіри обличчя), про що повідомлено ОСОБА_5 . Його поведінка була суперечливою, що слугувало підставою затримання водія, про що було складено протокол за ч. 2 ст. 262 КУпАП серії АП 318 №005830.
З відеозапису вбачається, що інспектором поліції було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що водій спочатку погодився, проте подальша його поведінка свідчила про намір ухилитися від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Таким чином із відеозапису вбачаться, що водій ОСОБА_5 загалом висловив відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку. Водієві було роз'яснено інспектором поліції його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Таким чином, вказаним відеозаписом спростовуються зазначені доводи апеляційної скарги сторони захисту. На ньому чітко зафіксована пропозиція інспектора поліції водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'янінн як на місці зупинки за допомогою приладу AlkotestDrager так і у найближчому закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога. Від проходження огляду у запропонований поліцейським спосіб як на місці зупинки, так і у медичному закладі у лікаря - нарколога водій ОСОБА_1 відмовився.
Працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яння у встановленому законом порядку, відсторонення від керування транспортним засобом, та повідомлено про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за порушення п 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, а відтак вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується.
При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов'язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, а саме за відмову водія від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП.
Таким чином відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не враховано ОСОБА_1 та його захисником.
Натомість захисник у апеляційній скарзі не навів беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 не було запропоновано інспектором поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у визначений законом спосіб. А тому такі доводи повністю спростовуються відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції.
Протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення є належними та допустимими письмовими доказами в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки містять відомості про подію правопорушення (час, місце, суть) і факт притягнення особи до відповідальності, що підтверджує склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили водія в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у лікаря - нарколога у медичному закладі, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.
Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (п. 2 Порядку № 1103).
Пунктом 3 Порядку № 1103 визначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Аналіз указаної норми закону дає підстави стверджувати те, що законодавцем було передбачено два варіанти гарантування законності проведення поліцейським дій, пов'язаних із виявленням стану алкогольного сп'яніння та фіксування відповідних результатів, можливості використання цих результатів у якості доказу, оцінки цих доказів з точки зору їх належності та допустимості, а також урегулювання будь-яких суперечностей, які можуть виникнути при вчиненні цих дій, підтвердження чи спростування законності вчинюваних дій при чому як поліцейськими, так і особами, щодо яких проводиться огляд, а також іншими особами, присутніми при вчиненні цих дій.
Такими гарантіями є: проведення відеозапису указаних вище дій, або вчинення цих дій у присутності двох свідків.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність даних, зафіксованих на відеозаписі, наданому працівниками поліції.
За таких обставин, дії поліцейських щодо фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольно сп'яніння та складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відповідають положенням ст.266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, тому твердження захисника про те, що поліцейським належним чином не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими не було допущено порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими.
Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З аналізу положень вказаної статті вбачається, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст.254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку).
Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп'яніння, вказані у протоколі, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Саме невиконання ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху є об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і являється предметом судової перевірки у даній справі.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №301769 від 16.04.2025 за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений, відповідно до ст.255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення, у даному випадку також зазначені ознаки алкогольного сп'яніння та порядок проходження огляду на стан сп'яніння), з посиланням на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП.
Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням всіх необхідних даних та особою, відносно якої його складено. У протоколі ОСОБА_1 вказав, що не керував транспортним засобом, вийшов з клубу, побачив чоловіка і попросив підігнати машину.
При цьому ОСОБА_1 та його захисник не надали пояснень судді суду першої інстанції та не вказали у апеляційній скарзі, якому саме чоловіку було передано ОСОБА_1 ключі від автомобіля та з якою метою вказаний ним чоловік повинен був підігнати транспортний засіб. Відтак зазначене апеляційний суд розціює як намір ОСОБА_1 ухилися від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Зокрема, будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо нероз'яснення йому прав, позбавлення його права на захист, відсутності пропозиції проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, про що прямо вказано інспектором поліції у протоколі, не зазначив.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп'яніння.
Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 та його захисником апеляційному суду не надано.
Будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрунтовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського, відмовився пройти у встановленому порядку огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення.
У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. Відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.
Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені судом обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.
Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником - адвокатом Пилипець Антоном Юрійовичем, залишити без задоволення.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач