Справа №357/11311/25Головуючий у І інстанції: Шовкопляс О.П.
Провадження №33/824/4926/2025
15жовтня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04вересня 2025 року,
Постановою Білоцерківськогоміськрайонного суду Київської області від 04вересня 2025 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування поданої апеляційної скаргизазначає, що під час зупинки транспортного засобу у нього були відсутні будь-які ознаки алкогольного сп'яніння, що також вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, наявного в матеріалах справи.
Крім цього, як стверджуєОСОБА_1 ,під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції не роз'яснили йому права, передбачені ст.268 КУпАП, та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також зазначає, що під час спілкування з працівниками поліції, вони буквально схилили йогодо відмови від огляду шляхомпогроз відвезти до ТЦК, а тому він після того, як вже погодився їхати в заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, був вимушений відмовитись від проходження такого огляду.
За наслідками апеляційного розгляду просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадженняза відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційноїскарги, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16.07.2025 о 08 год. 42 хв. керував на трасі АД М-05 Київ-Одеса 78 КМ, транспортним засобом марки Рено д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Оглядом на стан сп'яніння, проведеного у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», яким зафіксовано наявність в його організмі алкоголю в кількості 0,62 проміле, встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи та дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху,що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9 (а) ПРД суд послався на наявні в матеріалах справи докази, а саме: дані протоколу про адміністративне правопорушення, роздруківку з мобільного принтеру Drager про результат проведення огляду на стан сп'яніння, яким зафіксовано наявність в організмі ОСОБА_1 алкоголю в кількості 0,62 проміле, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції та інші, наявні в матеріалах справидокази.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Зокрема, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, підписаний ним без застережень, відповідає вимогам ст.256 КУпАП та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
Також до протоколу про адміністративне правопорушення долучено чек з приладу «Драгер», за допомогою якого проводився огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, яким встановлено наявність в організмі ОСОБА_1 алкоголю в кількості 0,62 проміле. У відповідній графі наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з результатами огляду.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджує, що в нього були відсутні будь-які ознаки алкогольного сп'яніння. Проте дані доводи спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, направленням на огляд водія транспортного засобу, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 наявні такі ознаки сп'яніння, як запах алкоголю з порожнини рота.
З приводу доводів ОСОБА_1 про те, що йому не було роз'яснено його правами, то таке твердження не відповідає дійсності, оскільки із протоколу про адміністративне правопорушення, підписаного ОСОБА_1 , вбачається, що він містить дані про те, що ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
Також в доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджує, що працівники поліції фактично схилили його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я під погрозою доставки до ТЦК. Однак суд не приймає до уваги ці доводи, оскільки вони не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та доводами апеляційної скарги.
При цьому, ОСОБА_1 мав можливість у встановлені законом строки оскаржити дії працівників поліції, вважаючи їх незаконними. Проте, як вбачається з матеріалів справи, даних про те, що такі дії працівників поліції ним оскаржувались та визнані незаконними, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, як про це зазначається в апеляційній скарзі.
Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову Білоцерківськогоміськрайонного суду Київської області від 04вересня 2025 року, якоюОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Мосьондз