Справа №367/4064/25Головуючий у І інстанції: Білогруд О.О.
Провадження №33/824/4202/2024
14жовтня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Семенець Г.Л. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ірпінськогоміського суду Київської областівід 07липня 2025 року,
Постановою Ірпінськогоміського суду Київської областівід 07 липня 2025 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5років.
Не погоджуючись з даним рішенням судді,захисник Семенець Г.Л. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діяхОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що рішення суду першої інстанції суперечить принципам логіки та права, оскільки суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на п'ять років, при цьому, що ОСОБА_1 взагалі такого права не мав.
Також захисник стверджує, що повторність правопорушення не підтверджена належними та допустимими доказами, оскільки відсутні докази того, що постанова від 15.10.2024 року набрала законної сили.
Крім цього, за доводами захисника, в матеріалах справи взагалі відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин, оскільки поліцейськими не було надано відео- або фотодоказів керування ОСОБА_1 автомобілем, та законності підстав зупинки транспортного засобу.
За наслідками апеляційного розглядупросить апеляційну скаргу задовольнити, постанову Ірпінського міського суду Київської області від 07.07.2025 року скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, закрити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисникаСеменець Г.Л. на підтримку поданоїапеляційної скарги,проаналізувавши доводи апеляційної скарги,суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 08.04.2025 року об 11 год. 10 хв.в порушення вимог п.2.1 «а» ПДРповторно протягом рокуздійснював керування транспортним засобом марки VOLKSWAGEN PASSAT д.н.з. НОМЕР_1 ,в селищі Ворзель по вулиці Шевченка, не маючи права керування транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, оцінених на предмет належності та допустимості, за результатами чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Зокрема, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, підписаний ним без зауважень та застережень, відповідає вимогам ст.256 КУпАП та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
Також до протоколу додана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3272262 від 15.10.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.
Адміністративне правопорушення, яке полягає у повторному керуванні транспортним засобомособою,яка не має права керування таким транспортним засобом, за яке ОСОБА_1 притягується за оскаржуваною постановою, ним вчинено протягом року після вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності постановою від 15.10.2024 року.
Доказів того, що постанова від 15.10.2024 рокує нечинною, оскаржена в установленому законом порядку та не набрала законної сили, матеріали справи не містять.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не було відомо про дану постанову та останньому вона не направлялась не знаходять свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП була винесена працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а тому йому було достеменно відомо про складання такої постанови, її зміст та порядок оскарження.
У своїй апеляційні скарзі захисник також стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, оскільки працівниками поліції не було долучено відеозапис з нагрудної камери працівників поліції.
Дійсно, до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , не було долучено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції. Проте, як вірно у своїй постанові зазначив суд першої інстанції, Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 року №1395, не містить обов'язку працівникам поліції долучати відео або фотодокази керування ОСОБА_1 транспортним засобом та доказів обґрунтування законності зупинки. Поряд з цим, ОСОБА_1 мав можливість в п.14 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №294097, складеному відносно нього, зазначити про невідповідність протоколу фактичним обставинам, однак ОСОБА_1 цього зроблено не було.
Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив суду, що обставин притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.12 КУпАП не пам'ятає, а протокол за ч.5 ст.126 КУпАП складений відносно нього безпідставно, оскільки він не керував транспортним засобом за вказаних у протоколі обставин.
Позицію ОСОБА_1 суд розцінює як таку, яка не підтверджується матеріалами справи та спрямована на уникнення ним відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Також у своїй апеляційній скарзі захисник стверджує, що суд не міг позбавити ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, оскільки у нього такого права і не було.Дані доводи суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення адміністративного стягнення. Притягнення особи, яка адміністративне правопорушення, до адміністративної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності.
Санкція ч.5 ст.126 КУпАП має чітко визначений, безальтернативний вид покарання, у випадку встановлення у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною частиною статті. При цьому, аналіз норм Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить про те, що вони не містять жодних застережень чи умов застосування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Семенець Г.Л. та закриття провадження суд апеляційної інстанції не вбачає.
Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника Семенець Г.Л. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову Ірпінськогоміського суду Київської областівід 07липня 2025 року, якоюОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 8000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 5років, - залишити без змін, аапеляційну скаргу захисника Семенець Г.Л. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Мосьондз