Єдиний унікальний №336/3186/25 Головуючий в 1 інст. Вайнраух Л.А.
Провадження №33/807/840/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
17 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Іващенко М.І., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Степне Запорізького району Запорізької області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований,
визнано винуватим у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді громадських робіт на строк 40 годин, стягнуто судовий збір -
Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 23 березня 2025 року о 05-27 годині, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за адресою: м.Запоріжжя, вул. Юності, буд. 143, не виконував неодноразову законну вимогу працівника поліції капітана поліції Булки В.В. залишити місце у зв'язку із обмеженням доступу на визначену територію для збереження та фіксації слідів адміністративного правопорушення відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, за що передбачена відповідальність згідно зі ст. 185 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, зокрема у злісній непокорі працівникам поліції, оскільки така кваліфікація є необґрунтованою, незаконною та не підтверджена належними доказами.
Вказує, що долучений до справи відеозапис не містить ознак непокори. Натомість відеозапис, який перебуває в його розпорядженні засвідчує перевищення працівниками поліції службових повноважень, а саме нанесення йому тілесних ушкоджень, однак даний відеозапис не був оглянутий суддею місцевого суду.
Наголошує, що суд з власної ініціативи допитав виключно зацікавлених осіб - працівників поліції, чим фактично прийняв на себе роль обвинувачення, оскільки відшукував докази на користь обвинувачення, що є порушенням права на захист.
Стверджує, що невиконання вимог поліцейського не було злісним, в його діях відсутній умисел, а вимоги поліцейського не відповідали положенням ст. 36 ЗУ «Про Національну поліцію».
Просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 12 червня 2025 року, провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причини його пропуску.
В обґрунтування своїх доводів зазначив, що в судовому засіданні оскаржувана постанова не оголошувалася, з її змістом він ознайомився 18 червня 2025 року, отримавши її на електрону пошту.
Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, ним пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП, вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 12 червня 2025 року.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Іващенко М.І. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Вважає, що відносно ОСОБА_1 були застосовані заходи, які порушили його права. Наголосила на невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні, передбаченого ст. 185 КУпАП. У разі визнання судом ОСОБА_1 винуватим, просила змінити адміністративне стягнення та накласти на останнього штраф, в межах санкції інкримінованої статті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши адвоката Іващенко М.І., перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
На переконання судді апеляційного суду, розглянувши вказану справу, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з'ясуванню, зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення та винність особи в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суддя апеляційного суду вважає, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду дотримано в повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, суддя місцевого суду в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії АА №341937 від 23 березня 2025 року, зокрема на протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 серії АА №049905 від 23 березня 2025 року, рапорт працівника поліції від 23 березня 2025 року, відеозапис події.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АА №341937 від 23 березня 2025 року, складеним відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП вбачається, що 23 березня 2025 року о 05-27 годині, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за адресою: м.Запоріжжя, вул. Юності, буд. 143, не виконував неодноразову законну вимогу працівника поліції капітана поліції Булки В.В. залишити місце у зв'язку із обмеженням доступу на визначену територію для збереження та фіксації слідів адміністративного правопорушення відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, за що передбачена відповідальність згідно зі ст. 185 КУпАП.
У протоколі, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що невідомі особи у формі зупинили його без причин із застосуванням до нього фізичної сили, не показали своє посвідчення (а.с. 1).
Відповідно до протоколу затримання серії АА № 049905 від 23 березня 2025 року вбачається, що метою для затримання ОСОБА_1 стало припинення вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та складання відповідного протоколу (а.с. 2);
З рапорту інспектора взводу 1 роти 2 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП ст. лейтенанта поліції Г.Завізона вбачається, що під час несення служби в складі екіпажа Хижак 0012, разом із капітаном поліції Булка В.С. 23 березня 2025 року о 05 год. 18 хв. отримано запит на допомогу в радіоефірі від екіпажу Хижак 602 (Яцків, Прінь). Прибувши на місце події за адресою:м.Запоріжжя, вул. Юності 143, було виявлено екіпаж Хижак 602, Хижак 251 та групу раніше невідомих осіб, пізніше встановлених як: гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який керував т/з Deawoo sens Р7199АВ в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив ст. 130 КУпАП та громадянин ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП. У зв'язку з чим о 05:27 год., поліцейськими на підставі ст. 36 ЗУ «Про Національну поліцію» було обмежено доступ на визначену територію, для збереження слідів та фіксації адміністративного правопорушення, дану вимогу неодноразово було висунуто гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та надано достатньо часу для її виконання. Громадянин ОСОБА_1 не виконував законну вимогу капітана поліції ОСОБА_5 , чим вчинив злісну непокору та порушив вимоги ст. 185 КУпАП. У зв'язку із чим, о 05 год. 30 хв., з метою припинення правопорушення, встановлення особи, яка вчинила правопорушення та складання адміністративних матеріалів, керуючись положеннями ст.ст. 260, 261, 262 КУпАП ОСОБА_1 був затриманий. До вищевказаного громадянина на підставі ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію» було застосовано фізичну силу та на підставі ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію» застосовано спеціальний засіб кайданки (час застосування 05:30-06:05), з метою затримання особи та забезпечення особистої безпеки. Громадянина було доставлено до ближчого ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (а.с. 3).
За обставин, зафіксованих відеозаписом події, який міститься в матеріалах справи встановлено, що на місці події екіпажем поліції з'ясовуються обставини вчинення громадянином ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та громадянина ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 173 КУпАП. При цьому, на місці події знаходиться особа, яка не має жодного відношення до вищенаведених адміністративних правопорушень, як в подальшому встановлено співробітниками поліції - ОСОБА_6 , який систематично звертається до представників поліції із застосуванням нецензурної лексики, має очевидні візуальні ознаки сп'яніння. На зауваження поліцейських не реагує, перешкоджає з'ясуванню обставин вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на протязі тривалого часу не виконує вимогу працівника поліції відповідно до ст. 36 ЗУ «Про Національну поліцію». (а.с. 5).
З пояснень, наданих ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції вбачається, що він не зміг пояснити суду, що надало йому підстави вважати, що у поліцейській формі знаходяться особи, які в дійсності не є працівниками поліції. Разом з цим зауважив, що працівники поліції, присутні під час судового засідання, яке відбулося 12 червня 2025 року, дійсно представились та пред'явили свої службові посвідчення. ОСОБА_1 не зміг також на запитання суду пояснити, чому дозволив собі під час фіксації правопорушень (за ст.ст 173, 130 КУпАП, відносно інших осіб, що не заперечується ОСОБА_1 ) вживати нецензурну лексику та образливі вирази, висловлював побоювання щодо причетності працівників поліції до здійснення російської агресії, виявляючи зневажливу поведінку тощо. Додатково пояснив, що скарг на дії працівників поліції не подавав, процедуру адміністративного затримання не оскаржував (а.с. 16).
Дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, суддя апеляційного суду вважає, що вони в своїй сукупності відображають усі обставини, які мають значення для повного та об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення та підтверджують факт невиконання ОСОБА_1 законних вимог працівника поліції.
Твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом даного правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. Склад даного адміністративного правопорушення є формальним і вважається закінченим з моменту вчинення.
Суб'єкт адміністративного проступку загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Кваліфікуючою ознакою цього правопорушення визначають спосіб його вчинення злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
Згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено основні обов'язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до пунктів 1, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 62 цього Закону, законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Положеннями ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про Національну поліцію» закріплено, що поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об'єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров'я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення.
Як засвідчують дослідженні матеріали справи, законні вимоги працівників поліції до ОСОБА_2 полягали у необхідності залишити місце у зв'язку із обмеженням доступу на визначену територію для збереження та фіксації слідів адміністративного правопорушення. Однак, відеозаписом події та матеріалами справи, чітко зафіксовано факт не виконання ОСОБА_2 неодноразової законної вимоги працівників поліції
Таким чином, доводи апеляційної скарги про невинуватість ОСОБА_2 та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є неспроможними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні в справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_7 не викликають.
Суддя апеляційного суду вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП, а також враховано, що останній не має офіційного джерела доходу, не працевлаштований, мав бажання сплатити штраф, проте офіційного джерела заробітку не повідомив.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування та зміни під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 336/3186/25