Справа № 457/517/25
провадження №2-др/457/10/25
17 жовтня 2025 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі: головуючого судді Марчука В.І.,
секретар судового засідання Ярова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хевпи Іванни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Кобак О.В. про визначення права власності на частку у спільному майні,
з участю представника позивача - адвоката Жаворонок В.В.,
представника відповідача - адвоката Хевпи І.М., -
В провадженні Трускавецького міського суду Львівської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Кобак О.В. про визначення права власності на частку у спільному майні.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 18 вересня 2025 року за заявою позивача ОСОБА_2 , позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Кобак О.В. про визначення права власності на частку у спільному майні - залишено без розгляду.
24 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Хевпа І.М. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі. В обгрунтування заяви зазначає, що для уникнення винесення негативного рішення у користь позивача ОСОБА_2 , представником останньої ОСОБА_3 подано заяву про залишення позовної заяви без згляду, що можна трактувати як необгрунтовані дії зі сторони позивача у судовому процесі. Щодо участі у судових засіданнях позивачем та представником позивача по даній справі, 04 червня 2025 року відбулося судове засідання, на якому суд розглядав клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі, проте позивач не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про розгляд справи. Представник відповідача ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_1 були присутні. 25.08.2025 року повинно було відбутися підготовче судове засідання, проте ні позивач ні представник позивача не були присутні та причини неявки не повідомили суд, на підставі чого суд відклав дане судове засідання на 18.09.2025 року. Представник відповідача ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_1 були присутні. 18.09.2025 року відбулося судове засідання на якому суд ухвалив залишити позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду на підставі заяви представника позивача ОСОБА_3 проте ні позивач ні представник позивача не були присутні та причини неявки не повідомили суд. Представник відповідача ОСОБА_4 була присутня. Зазначає, що не з?явлення позивача ОСОБА_2 і представника позивача ОСОБА_3 на судові засідання 04.06.2025 року, 25.08.2025 року, 18.09.2025 року хоча належним чином останні були повідомлені про час і дату судових засідань і не повідомлення суд про причини неявки можна трактувати як зловживання правом, а також необгрунтованих дій у судовому процесі. Таким чином відповідач ОСОБА_1 для захисту свого майнового права та інтересу змушена була звернутися за професійною правничою допомогою, вартість якої згідно Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 19.09.2025 року становить 25000,00 грн. А тому просить суд ухвалити додаткове судов рішення по справі щодо компенсації понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених витрат в розмірі 25 000,00грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася.
Представник позивача - адвокат Жаворонок В.В. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначила, що жодного зловживання зі сторони позивача не було і зазначена сума є необгрунтованою.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Хевпа І.М. у судовому засіданні просила задоволити заяву про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу та подала додаткові письмові пояснення в яких зазначила що у суді перебуває на розгляді інший позов ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 де сторона позивача подає заяви про відкладення розгляду справи з різних підстав. Вважає, що дії позивача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Жаворонок В.В. носять системний характер, і зловживають своїми правами та обов'язками, появляють явну неповагу до суду та до учасників.
Заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши матеріали заяви про компенсацію здійснених витрат на професійну правничу допомогу, матеріали цивільної справи, та докази в їх сукупності, суд вважає, що заяву, слід задоволити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадку, встановленому частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).
Згідно із частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті133та частин 1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3статті 134 ЦПК Українивизначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( п. 4 ч. 1ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:
1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);
2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);
3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);
4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Таким чином, в силу імперативного припису ч. 5ст. 142 ЦПК України відповідні витрати відповідача, у тому числі на правову допомогу адвоката, компенсуються позивачем за умови встановлення судом саме необґрунтованих дій останнього.
Суд з урахуванням обставин конкретної справи може встановити дії позивача необґрунтованими та постановити компенсувати за його рахунок витрати відповідача у відповідності до положень ч. 5ст. 142 ЦПК України.
Разом з цим, ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак, очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Так судом встановлено, що позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду ухвалою суду від 18 вересня 2025 року з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1ст. 257 ЦПК України.
Під час розгляду вказаної справи відповідачка - ОСОБА_1 була змушена звернутися за професійною правничою допомогою, а тому витрати відповідача на правову допомогу адвоката, на підставі ч. 5ст. 142 ЦПК України мають бути відшкодовані позивачем.
Із матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів в суді відповідача ОСОБА_1 здійснювала адвокат Хевпа Іванна Миколаївна, що підтверджується наданими документами: договором про надання правової допомоги №5/С від 28.03.2025, додатком №1 до договору від 28.03.2025, додатком №2 до договору від 28.03.2025, ордером про надання правничої допомоги від 04.04.2025 серії ВС №1359331.
Крім того, долучено Акт приймання-передачі наданих послуг по договору №5/С від 28.03.2025 року, довідку про сплату коштів згідно Акту приймання-передачі наданих послуг по договору №5/С від 28.03.2025 року на загальну суму 25 000,00 грн.
За матеріалами справи витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються укладеними договорами про надання правової(правничої)допомоги, звітами про надану правничу допомогу, копіями квитанцій про оплату, безпосередньою участю адвоката у судових засіданнях. Докази на підтвердження витрат на правничу допомогу представлені в порядку та строки встановлені законом.
Стороною позивача не зазначено та долучено жодного доказу, який би спростовував першочергового заявлений розмір судових витрат, понесених відповідачем.
Так само, в матеріалах справи відсутні будь - які докази чи обґрунтовані спростування розміру судових витрат на правову допомогу, зазначеного в заяві про ухвалення додаткового рішення.
Окрім цього, судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та пропорційності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
У справі, яка розглядалася, взявши до уваги рівень складності, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником відповідача заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, незмінність правової позиції сторін у справі, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу відповідача є співмірним, відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
Керуючись ст.270 ЦПК України, с у д, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хевпи Іванни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Кобак О.В. про визначення права власності на частку у спільному майні- задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення через Трускавецький міський суд Львівської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В. І. Марчук