19 листопада
20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 216/1337/24
провадження № 61-4677св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХБУД КР»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які подані їхнім представником - адвокатом Толстих Анною Борисівною, на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2024 року у складі судді Кузнецова Р. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХБУД КР» (далі - ТОВ «ШЛЯХБУД КР») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина (справа № 216/1337/24).
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ШЛЯХБУД КР» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина (справа № 216/1338/24).
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2024 року цивільну справу № 216/1338/24 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ШЛЯХБУД КР» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина та цивільну справу № 216/1337/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ШЛЯХБУД КР» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина об'єднано в одне провадження під єдиним № 216/1337/24.
Позовні заяви, які є аналогічними за своїм змістом, мотивовані тим, що вони є батьками ОСОБА_3 , який працював у ТОВ «ШЛЯХБУД КР» на посаді помічника машиніста тепловоза на маневрових та господарчих роботах.
Вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 02 год 53 хв з їхнім сином під час виконання ним трудових обов'язків стався нещасний смертельний випадок.
Відповідно до акта спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 16 жовтня 2018 року о 02 год 53 хв на ТОВ «ШЛЯХБУД КР», від 01 квітня 2019 року форми Н-5 та акта № 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 01 квітня 2019 року комісія з проведення спеціального розслідування дійшла висновку, що груповий нещасний випадок зі смертельними наслідками визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
Отже, під час роботи на ТОВ «ШЛЯХБУД КР» з їхнім сином - ОСОБА_3 стався нещасний випадок та він отримав виробничу травму, внаслідок якої настала його смерть.
Посилалися на те, що смертю сина їм завдано моральних страждань, оскільки вони втратила рідну людину, з якою проживали однією сім'єю протягом життя. Потрясіння через смерть сина призвели до того, що вони перебувають у напруженому психічному стані, їм не вистачає спілкування із сином, підтримки останнього. Крім психологічної травми, смерть сина докорінно змінила звичний для них спосіб життя, вони вимушені у похилому віці самостійно облаштовувати свій побут. Смерть рідної людини призвела до незворотних негативних змін у їхньому особистому житті та вимагає від них додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки вони є непрацездатними особами - пенсіонерами за віком.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд стягнути з відповідача на свою користь завдану їм внаслідок смерті сина - ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі по 781 000 грн кожному без відрахування з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ШЛЯХБУД КР» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю сина у розмірі 200 000 грн.
Позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ШЛЯХБУД КР» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану смертю сина у розмірі 200 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що смерть сина позивачів - ОСОБА_3 настала від нещасного випадку на виробництві ТОВ «ШЛЯХБУД КР» під час виконання ним своїх трудових обов'язків, що підтверджується актом від 01 квітня 2019 року форми Н-5 та актом від 01 квітня 2019 року № 2 форми Н-1.
Оскількинещасний випадок, що призвів до смерті ОСОБА_3 , стався внаслідок незабезпечення ТОВ «ШЛЯХБУД КР» безпечних умов праці, належного утримання транспортних засобів посадовими особами підприємства, недостатнього контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, районний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок ТОВ «ШЛЯХБУД КР».
Визначаючи розмір моральної шкоди у розмірі 200 000 грн кожному позивачу, суд першої інстанції урахував ступінь вини роботодавця та самого потерпілого, характер і тривалість моральних страждань позивачів у зв'язку зі смертю сина, істотність вимушених змін у їхньому житті, які назавжди втратили турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, їх невідворотність, а також засади розумності та справедливості.
Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року стягнуто з ТОВ «ШЛЯХБУД КР» на користь держави судовий збір у розмірі 4 000 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при ухваленні рішення судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 4 000 грн відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2024 року змінено, доповнивши посиланням на те, що суми морального відшкодування стягнуті без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд зробив правильні висновки по суті вирішення спору, частково задовольнивши позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правильно встановив фактичні обставини спору, надав правильно правову оцінку поданим сторонам доказам. Висновки про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди у відповідному розмірі суд вважав обґрунтованими.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги представника позивачів щодо наявності підстав для збільшення розміру моральної шкоди, оскільки визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди повністю відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Разом з тим, з урахуванням відповідних норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суми, стягнуті з відповідача на користь позивачів у відшкодування моральної шкоди у зв'язку із заподіянням шкоди здоров'ю на виробництві не підлягають оподаткуванню.
Додаткове рішення суду Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційних скаргах представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Толстих А. Б., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з ТОВ «ШЛЯХБУД КР» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина до 781 000 грн кожному без відрахування з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відповідач судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржив.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У квітні 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які подані їхнім представником - адвокатом Толстих А. Б., на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року надійшли до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2025 рокувідкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Толстих А. Б., на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2025 рокувідкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Толстих А. Б., на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року, роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
У червні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які подані їхнім представником - адвокатом Толстих А. Б., мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої смертю їхнього сина на виробництві, не надали належної оцінки поданим доказам й не врахували ступінь фізичних і моральних страждань батьків загиблого, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у їхньому житті та наслідків, які настали. Вважають, що позов слід задовольнити у повному обсязі, стягнувши з відповідача моральну шкоду у розмірі 781 000 грн кожному, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Толстих А. Б., вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 та постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20, від 03 жовтня 2024 року у справі № 210/1197/23, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційні скарги не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 14 серпня 1971 року (том 1, а. с. 28).
Згідно копією трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_3 з 24 вересня 2015 року працював помічником машиніста тепловоза на маневрових та господарчих роботах ТОВ «ШЛЯХБУД КР» (том 1, а. с. 29-33).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Тернівським районним у м. Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1231 (том 1, а. с. 26).
Відповідно до довідки про причини смерті від 18 жовтня 2018 року причиною смерті ОСОБА_3 , 1971 року народження, стало: особа знаходилася у поїзді або іншому залізничному транспортному засобі пересування, потерпіла внаслідок зіткнення чи удару з рухомим складом (том 1, а. с. 27).
Згідно з актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15 жовтня 2018 року о 20 год 00 хв локомотивна бригада дільниці № 7.3 підйомно-транспортного устаткування залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «Північний ГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР» у складі: машиніста тепловоза на маневрових та господарчих роботах ОСОБА_4 та помічника машиніста тепловоза на маневрових та господарчих роботах ОСОБА_3 , отримала наряд на виконання робіт з управління та обслуговування тепловозу від механіка дільниці ОСОБА_5 (по телефону) і прийняла зміну на тепловозі серії ТЭМ 2 госп. № 79 на залізничній станції «Сырьевая» УЗТ ПрАТ «Північний ГЗК». Після огляду тепловозу ОСОБА_4 отримав по телефону завдання на зміну від диспетчера залізничного цеха з обслуговування об'єктів ПрАТ «Північний ГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР» ОСОБА_6 після екіпірування тепловозу на залізничній станції «Отвальная», слідувати на залізничну станцію «Вскрышная» УЗТ ПрАТ «Північний ГЗК» для подальшого виконання робіт з доставки вагонів хопер-дозаторів серії 20-Х351 на колію ЭКГ № 83 Ганнівського кар?єра ПрАТ «Північний ГЗК» з метою його обробки (дозування щебнем рейко-шпальної решітки). Прибувши на залізничну станцію «Вскрышная», по команді диспетчера станції ОСОБА_7 , локомотивна бригада виконала маневрову роботу з формування на 5-й залізничній колії станції господарського поїзда у складі тепловозу та трьох навантажених вагонів хопер-дозаторів. Раніше зазначені вагони експлуатувалися у зміну з 13-го на 14-те жовтня локомотивною бригадою тепловоза ТЭМ-2 госп. № 151 (машиніст тепловоза ОСОБА_8 та помічник машиніста тепловозу ОСОБА_9 ) у складі господарського поїзда, який проводив обробку (дозування) рейко-шпальної решітки ЄКГ-6,3УС госп. № 86. По закінченню зміни вагони хопер-дозатори були завантажені щебнем та відставлені на 3-тю залізничну колію станції «Вскрышная». Зауважень з приводу роботи гальмівного обладнання вагонів під час їхньої експлуатації у локомотивної бригади не було. Гальма рухомого складу технічно справні та забезпечували зупинку поїзда при їх використанні.
О 19 год 30 хв на дільницю № 1 пересувних залізничних колій Ганнівського кар'єру (розташованій на станції «Вскрышная») прибули майстер шляховий ОСОБА_10 і монтер колії ОСОБА_11 . По прибуттю на станцію «Вскрышная» маневрового тепловозу ТЭМ-2 госп. № 79, після погодження з диспетчером цеха ОСОБА_6 , у кабіну машиніста тепловоза піднялися майстер шляховий ОСОБА_10 і монтер колії ОСОБА_11 для слідування з локомотивною бригадою на колію ЭКГ-8И госп. № 83 станції «Южная» та організації виконання робіт з вивантаження вагонів. О 01:35 год. за командою ОСОБА_7 господарський поїзд відправилася з 5-ої колії станції «Вскрышная» за маршрутом: «станція «Вскрышная» - станція «Северная». О 01:41 год. поїзд прибув до вхідного світлофора станції «Северная» та простояв там в очікуванні дозволу на подальший рух до 02 год 25 хв.
О 02 год 25 хв машиніст тепловозу ОСОБА_4 отримав команду чергової пo залізничній станції «Северная» ОСОБА_12 на відправлення зі станції «Северная» та слідування до вхідного світлофора станції «Южная» по залізничній колії ЭКГ № 68 з послідуючою доповіддю про його проїзд. Почувши по радіозв'язку, що ОСОБА_4 зрозумів отриману команду, ОСОБА_12 дала дозвіл на подальше слідування поїзда до контролю СП102 станції «Южная», про що ОСОБА_4 повторив радіозв?язком. Зі станції «Северная» до станції «Южная» поїзд рухався колією ЭКГ N?68, далі з?єднувальною колією станцій «Северная» - «Южная» і далі на 14 колію станції «Южная» з метою подальшої зупинки на вільній від рухомого складу колії N? 14 на межі «контролю» стрілочного переводу СП102. Проїхавши приямок ЭКГ № 68 локомотивом вперед і доповівши про це черговій по залізничній станції «Северная», машиніст тепловозу ОСОБА_4 (з невстановлених причин при працюючому стаціонарному радіозв?язку) зателефонував мобільним телефоном до чергової по залізничній станції «Южная» ОСОБА_13 і попросив підготувати заздалегідь у маршрут прямування поїзда СП102. Після погодження з ОСОБА_14 переводу СП102 у маршрут прямування локомотивна бригада господарського поїзда повинна була (заїхав за контроль СП102) зупинити поїзд на колії № 14 та після переводу стрілки черговою по станції продовжити рух у зворотному напрямку на колію ЭКГ-8И госп. № 83. Отримавши підтвердження мобільним телефоном про готовність у маршруті стрілочного переводу, поїзд під керуванням ОСОБА_4 продовжив слідувати на колію № 14 станції «Южная». У період проходження господарського поїзда за власним маршрутом по залізничній колії № 211 під ЭКГ-10 госп. № 56 знаходився раніше відправлений зі станції «Южная» спеціалізований поїзд госп. № 3, який складався з тягового агрегата серії ОПЭА під керуванням машиніста тягового агрегату ОСОБА_15 і помічника машиніста тягового агрегату ОСОБА_16 , і дев?яти думкарів типу 2BC105 УЗТ ПрАТ «ПІВНГЗК», в який у цей час відбувалося навантаження гірничої маси. Залізнична з?єднувальна колія від приямка ЭКГ-4У госп. № 68 станції «Северная» до 14 колії станції «Южная» залізнична колія далі в бік навантажувального тупика ЭКГ-10 госп. №5 6, має ламаний профіль з ухилом різної величини по напрямку руху господарського поїзда № 79.
Під час руху господарського поїзда по станції «Южная» локомотивна бригада в складі ОСОБА_4 і ОСОБА_17 не впоралася з його керуванням (рухаючись по ухилу), не зупинила поїзд після проїзду СП102, продовжила подальший рух поїзда у бік залізничних колій станції «Северная» і 16 жовтня 2018 року о 02 год 53 хв допустила зіткнення з тяговим агрегатом ОПЭ1А спеціалізованого поїзда, який перебував в тупику екскаватора ЭКГ-10 госп. № 56. При некерованому русі поїзда ні машиніст тепловоза ОСОБА_4 , ні помічник машиніста тепловоза ОСОБА_17 при працюючому радіозв'язку тепловоза не виходили на зв'язок (з невстановлених причин) з черговими по залізничним станціям і не поставили їх до відома про те що відбувається, для приймання з їхнього боку заходів щодо запобігання можливих наслідків.
У момент зіткнення на тепловозі ТЭМ-2 госп. N? 79, крім локомотивної бригади продовжували перебувати майстер шляховий ОСОБА_10 і монтер колії ОСОБА_18 . У результаті допущеного зіткнення в кабіні тепловоза були смертельно травмовані ОСОБА_4 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , а ОСОБА_10 перед зіткненням зістрибнув з тепловозу та в результаті падіння був травмований. У подальшому ОСОБА_10 був доставлений каретою швидкої допомоги до КЗ «Криворізька міська лікарня N? 7» ДОР» звідки його було переведено до К3 «Криворізька міська клінічна лікарня N? 2» ДОР». Локомотивна бригада тягового агрегату в результаті зіткнення не постраждала (а. с. 9-20).
Відповідно до висновку комісії у акті № 2 форми Н-1 від 01 квітня 2019 року встановлено, що нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. Особи які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: ОСОБА_4 , машиніст тепловоза на маневрових та господарчих роботах дільниці № 7.3 підйомно-транспортного устаткування залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «Північний ГЗК», ТОВ «ШЛЯХБУД КР», який не виконав вимоги пунктів 5.4, 5.8 Розділу 5 залізничного транспорту промислових підприємств, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 15 лютого 2010 року № 70 на залізничному транспорті ПрАТ «Північний ГЗК»; пунктів 7.1, 7.1.4, 7.1.5, 7.1.12 Розділу 7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізничному транспорті ПрАТ «ПІВНГЗК» та пункту 12.2.2 Розділу 12., пункту 13.1.1, Розділу 137 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу ТОВ «ШЛЯХБУД КР» у частині необхідності проведення повного опробування гальм господарського поїзда на працездатність після його формування, яке не було виконане локомотивною бригадою, не здійснював контроль за виконанням своїх обов'язків по проведенню опробування гальм поїзда помічником машиніста тепловоза ОСОБА_3 , та занесенням результатів розрахунків забезпеченості гальмами поїзда у Журналі випробування гальм, який знаходиться на локомотиві. Разом з ОСОБА_3 не оформив необхідні записи у відповідний Журнал і не підтвердив їх достовірність своїм підписом. У порушення вимог Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізничному транспорті ПрАТ «Північний ГЗК», відправившись зі станції «Вскрышная» на станцію «Северная» та при подальшому русі у напрямку станції «Южная» до початку уклону, під час керування поїздом не проводив у визначених місцях перевірки ефективності дії гальм, що не дало йому можливості своєчасно виявити неефективність їхньої роботи. Під час некерованого руху поїзда при працюючому радіозв?язку тепловоза не виходив на зв?язок (з невстановлених причин) з черговими по залізничним станціям і не поставив їх до відома про те що відбувається. Із Протоколу прослуховування записів перемовин радіозв?язком робітників цеха залізничного транспорту з вивезення гірничої маси з Ганнівського кар?єра УЗТ 16 жовтня 2018 року (перемовини між машиністом тепловозу серії ТЭМ-2 госп. № 79 та диспетчером зміни станції «Вскрышная», черговою станції «Северная» та черговою станції «Южная»), було встановлено зафіксований час між початком заїзду тепловоза на колію № 5 станції «Вскрышная» для з?єднання з вагонами, при виконанні маневрової роботи, та доповіддю ОСОБА_4 диспетчеру станції «Вскрышная» ОСОБА_7 про готовність господарчого поїзда після з'єднання до відправлення на місце виконання робіт складав 03 хвилини 44 секунди, що в часовому інтервалі не дає змоги виконати в повному обсязі необхідне опробування гальм сформованого рухомого складу. Заїхати на 5-ту колію станції, з?єднатися тепловозом з вагонами, перевірити щільність гальмівної магістралі, а також роботу та стан гальмівного устаткування кожного вагона, виконати розрахунок забезпеченості поїзда гальмами та зробити відповідний запис у Журналі потребує значно більше часу. ОСОБА_3 , помічник машиніста тепловоза на маневрових та господарчих роботах дільниці № 7.3 підйомно-транспортного устаткування залізничного цеху з обслуговування об?єктів ПрАТ «Північний ГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР», який не виконав вимоги пунктів 5.4, 5.8 Розділу 5 Глави XIII Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств, пунктів 7.1, 7.1.4, 7.1.5, 7.1.12 Розділу 7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізничному транспорті ПрАТ «ПІВНГЗК» та пункту 12.2.2 Розділу 12, пункту 13.1.1 Розділу 13 Інструкції з експлуатації гальм спеціального рухомого складу ТОВ «ШЛЯХБУД КР», у частині необхідності проведення повного опробування гальм господарського поїзда на працездатність після його формування локомотивною бригадою. ОСОБА_3 знехтував своїми обов'язками та не провів опробування гальм поїзда у встановленому порядку. Разом з ОСОБА_4 не оформив необхідні записи в відповідний Журнал і не підтвердив їх достовірність своїм підписом. У порушення вимог Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізничному транспорті ПрАТ «Північний ГЗК» під час некерованого руху поїзда при працюючому радіозв?язку тепловоза не виходив на зв?язок (з невстановлених причин) з черговими по залізничним станціям і не поставив їх до відома про те що відбувається. Вище вказані порушення нормативних документів з безпеки руху та есплуатації гальм рухомого складу стали можливі в результаті невиконання помічником машиніста тепловоза ОСОБА_19 вимог пунктів 1.7, 1.9 п/п 1.9.5.) Глави 1; пункту 3.1.3 Розділу 3.1 та пункту 3.8.1 Розділу 3.8 Глави 3 Інструкції з охорони праці для помічника машиніста тепловоза на маневрових і господарчих роботах ОТ-0010-18, який своїми діями не забезпечив безпеку руху господарчого поїзда при відправленні його зі станції спеціалізованим поїздом у тупику залізничної колії ЭКГ-10 госп. № 56 Ганнівського кар?єра. ОСОБА_5 порушив вимоги пункту 2.2 (п/п. 2.2.1), пункту 2.15 Розділу 2 Посадової інструкції для електромеханіка дільниці № 7.3 підйомно-транспортного устаткування залізничного цеху 3 обслуговування об?єктів ПрАТ «Північний ГЗК», що виразилося в незабезпеченості виконання підлеглим персоналом (локомотивною бригадою у складі машиніста тепловоза ОСОБА_4 та помічника машиніста тепловоза ОСОБА_3 ) своїх обов'язків та виконання ними нормативних документів з охорони праці та безпеки руху. ОСОБА_20 порушив вимоги пунктів 2.1 (п/п 2.1.1), 2.5 та 2.10 Розділу 2 Посадової інструкції головного механіка залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «Північний ГЗК», що виразилося в експлуатації тепловоза з непрацюючим швидкостеміром, та не дало змоги проконтролювати параметри роботи гальм господарського поїзда під управлінням машиніста тепловозу ОСОБА_4 (том 1, а. с. 8-19).
Згідно з актом № 2 форми Н-1 від 01 квітня 2019 року: «смерть настала від несумісних з життям травм тіла, які супроводжувалися розтрощенням та розділенням голови, тулуба та кінцівок. Згідно з МКХ - код основної причини смерті - Т04.8. Код зовнішньої причини захворюваності та смертності - V81/2. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти не виявлені». Причинами нещасного випадку є: основна (організаційна) - порушення вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів та супутня (організаційна) - порушення трудової та виробничої дисципліни; невиконання посадових обов'язків; невиконання вимог інструкцій з охорони праці (том 1, а. с. 20-25).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які подані їхнім представником - адвокатом Толстих А. Б., задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно із частиною першою статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом (частина друга статті 1167 ЦК України).
Зазначена норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також інших умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини заподіювача (крім випадків відповідальності без вини).
У частині другій статті 1168 ЦК України вказано, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Слід враховувати, що у випадку завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки підлягають застосуванню особливі правила, визначені статтею 1187 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, вказаною нормою права передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування у випадку, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Отже, відповідно до Закону України «Про охорону праці» та статті 153 КЗпП України саме на власника підприємства покладається обов'язок щодо створення безпечних і нешкідливих умови праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.
Право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19)).
Конституційний Суд України визнав, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанції встановлено, що внаслідок незабезпечення ТОВ «ШЛЯХБУД КР» безпечних умов праці, незабезпечення належного утримання транспортних засобів посадовими особами підприємства, недостатнього контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, позивачі втратили свого сина. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому їх душевні страждання будуть тривати й надалі.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).
Отже, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року, № 68490/01, «STANKOV v. BULGARIA»).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
Установивши, що смерть ОСОБА_3 настала від нещасного випадку на виробництві ТОВ «ШЛЯХБУД КР» під час виконання ним своїх трудових обов'язків, що підтверджується актом від 01 квітня 2019 року форми Н-5 та актом від 01 квітня 2019 року № 2 форми Н-1, за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам, установив фактичні обставини у справі і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої батькам загиблого: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 саме на відповідача ТОВ «ШЛЯХБУД КР».
Відповідач не довів наявність умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили, які спричинили нещасний випадок на виробництві й судові рішення не оскаржив.
При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, а також глибині моральних страждань, завданих позивачам у зв'язку зі смертю сина, правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачам моральної шкоди, оскільки така шкода пов'язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушення способу їхнього життя. Факт загибелі сина є безумовним свідченням спричинення позивачам глибоких моральних страждань.
З урахуванням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, а також принципів розумності, пропорційності та справедливості, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відшкодування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі по 200 000 грн кожному.
Колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що при визначені розміру відшкодування порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості.Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.
Верховний Суд зазначає, що доводи касаційних скарг щодо розміру морального відшкодування зазначених висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Зроблені судами висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними. Із цих підстав Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги у цій частині. При цьому судова практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та сформованою. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій належно досліджено всі зібрані у справі докази та надано їм правильну правову оцінку, отже, спір вирішено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявників.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які подані їхнім представником - адвокатом Толстих Анною Борисівною, залишити без задоволення.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2024 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник