line-break:strict'>
20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 554/13989/22
провадження № 61-14004ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 рокуу справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором
від 20 лютого 2020 року № 076660-ПО1-002 у розмірі 17 072 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір в розмірі 2 481 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 рокуапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задоволено частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором від 20 лютого
2020 року № 076660-ПО1-002 про надання кредиту в сумі 40 272 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 24 322,30 грн та заборгованості по процентах 15 949,70 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір в розмірі 2 096,45 грн сплачений при подачі позовної заяви, а також судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі
2 515,56 грн, а загалом стягнуто 4 612 грн.
У листопаді 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави
від 20 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 29 жовтня 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ціна позову у даній справі становить 47 658,98, що станом на 01 січня 2025 року у сукупності не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 250= 757 000,00 грн).
Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
У касаційній скарзі заявник посилається на підпункт в) пункту 2
частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі чи у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, а саме: що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів достатньо переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення.
Зазначені доводи заявниці зводяться до незгоди із визначенням розміру заборгованості, присудженої до стягнення із неї, підставністю такого нарахування, обґрунтованістю розрахунку.
Втім, наведені доводи не можуть бути предметом оцінки щодо обставин, за наявності яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у малозначній справі, оскільки скрутний майновий стан та неможливість виконання судового рішення не є тими обставинами, з якими закон пов'язує можливість допуску до касаційного перегляду малозначної справи.
Посилання заявника на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Отже, заявником належно не обґрунтовано в чому полягає таке виняткове значення у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Ураховуючи наведене, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник