20 листопада 2025 рокусправа № 380/25551/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області із вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 26.11.2024 №50975/13-01-07-09.
В обґрунтування позову вказав, що у контексті підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, на який міститься покликання у наказі про призначення перевірки, слід констатувати, що у цьому наказі немає покликання наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Вказав, що контролюючий орган, при розгляді заперечень на акт перевірки (лист ГУ ДПС у Волинській області від 15.11.2024 за № 17099/6/03-20-07-05-06) визнав, що фактичною підставою для призначення та проведення фактичної перевірки передбачених була наявність податкової інформації. Стверджує, що якщо податковий орган покликається на податкову інформацію, то може йтися про документальну позапланову перевірку, але не про фактичну перевірку. Вважає, що відсутність у контролюючого органу будь-яких обґрунтованих підстав для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.6, пункту 80.2 статті 80 ПК України з огляду на те, що попередня перевірка не проводилася, а жодних порушень законодавства позивачем, зазначених у пункті 75.1.3 ПК України, не виявлено. Отже, наказ від 27.09.2024 за № 3329-п не міг бути підставою для фактичної перевірки позивача.
Щодо ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач вказав таке. Оскарженим податковим повідомленням-рішенням застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 170656,60 грн у зв'язку з встановлення перевіркою фактів продажу в період перевірки товарів, не облікованих у встановленому законодавством порядку на загальну суму 170656,60 грн. Позивач вважає, що такий акт не містить відомостей, у який спосіб в ході фактичної перевірки встановлені описані вище порушення. Стосовно обліку товарних запасів, зазначив, що безпосередньо у акті перевірки вказано, що в день початку перевірки особою, що здійснила розрахункову операцію на усний запит перевіряючих було надано завірену копію форми обліку товарних запасів та первинні документи за визначеною Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, що затверджений наказом МФ України від 03.09.2021 № 496, а саме: завірену копію договору комісії №ХД-02-09-24-МР від 02.09.2024, який укладений з ФОП ОСОБА_2 та завірені копії Актів приймання-передачі товару до договору. Наведене спростовує висновки щодо порушення обліку товарних запасів, наведені у акті перевірки. Позивач стверджує, що надані контролюючому органу форми ведення обліку товарних запасів складені у відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 та дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, вартість товару. Реквізити у формах обліку співпадають з кореспондуючими реквізитами у наданих первинних документах, котрі є невід'ємною частиною такого обліку. Жодних підстав для неврахування договору комісії, актів приймання-передачі до нього та форм обліку товарних запасів на підставі цих актів приймання-передачі, на думку позивача, у контролюючого органу не було. Тобто ці товари були належним чином обліковані відповідно до Порядку № 496, що вказує на відсутність підстав для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР. Тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 26.12.2024 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами
Ухвалою суду від 31.01.2025 залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву а також додаткові поясненя, в яких проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що З метою перевірки питань дотримання ФОП Хмілевським порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, перед початком проведення перевірки 27.09.2024 о 17.54 було придбано кабель Lightning to USB Cable (1 m) 1 шт. по ціні 200 грн. Розрахункова операція проведена у готівковій формі, видано фіскальний чек. У проведені розрахунку за товар із використанням електронних платіжних засобів особою, що здійснювала розрахунок ОСОБА_3 було відмовлено у зв'язку з відсутністю банківського платіжного терміналу за вказаною адресою Перевіркою встановлено, що в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснюється торгівельна діяльність в сфері роздрібної торгівлі технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту ФОП ОСОБА_1 . На час перевірки використана наявна в ГУ ДПС у Волинській області інформація даних СОД РРО, стосовно даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій ( в т.ч. електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових операцій. В ході перевірки виявлені факти продажу товарів через ПРРО товарів, первинний документ по надходженню яких не відображений у відповідному обліку - формі обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки. Платником податків через особу, яка здійснювала розрахунок - ОСОБА_4 додатково надано акти приймання-передачі товарів від 18.09.2024 та від 27.09.2024 до договору комісії № ХД-02-09-24-МР від 02.09.2024 та форму ведення обліку товарних запасів до якої внесені зміни щодо надходження товарів. Таким чином, в період проведення перевірки встановлено факти продажу товарів в магазині (торговій точці) за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність позивач, первинні документи по надходженню яких 18.09.2024 та 27.09.2024 не обліковані у встановленому законодавством порядку у формі ведення обліку товарних запасів на загальну суму 170656,60 грн.
Відповідач стверджує, що саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення. Виконання контролюючим органом своїх обов'язків щодо організації податкового контролю, зокрема шляхом проведення фактичної перевірки, не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, складання фінансової звітності та ведення бухгалтерського/податкового обліку у відповідності до норм законодавства. Також вказав, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою вищезазначеним підпунктом (80.2.6) є факт виявлення порушення норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за результатами попередньої перевірки. Передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача в даному спірному випадку було встановлення за результатами проведеної попередньої фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 порушення порядку здійснення платником податків розрахункових операцій та порядку ведення обліку товарних запасів, що відповідно відображено в акті фактичної перевірки від 16.09.2024 № 25882/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , про що позивачу відомо та не може відповідно заперечуватись з огляду на отримання такого акта та прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Відповідач повідомив, що пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Вказав, що підпунктом 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів а також забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (п.п. 16.1.12 п. 16.1. ст. 16 ПК України). Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Повідомив, що чинним законодавством передбачено обов'язок ФОП надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Зазначив, що на початок проведення перевірки 27.09.2024 акти приймання передачі товарів від 18.09.2024 та від 27.09.2024 про передачу товару на суму 170 656,00 грн. були відсутніми, як і відсутній запис у Формі ведення обліку товарних запасів (гр. 3-7 щодо надходження товару) про передачу комітентом ФОП ОСОБА_2 комісіонеру ОСОБА_1 . Відповідно, мав місце факт продажу товарів в магазині (торговій точці) за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , так як первинні документи по надходженню переданого товару від 18.09.2024 та 27.09.2024 (акт приймання передачі товарів від 27.09.2024 до Договору комісії від 02.09.2024 на загальну суму 170656,00 грн) не облікований у встановленому законодавством порядку порядку у формі ведення обліку товарних запасів, чим порушено порядок ведення обліку товарних запасів, оскільки дозволена реалізація лише тих товарів, які відображені у відповідному обліку. Відповідач вважає, що аргументи та обґрунтування наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки акта фактичної перевірки та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення рішення щодо нарахування штрафної санкції за порушення вимог п 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Просив у задоволенні позову відмовити.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.
Копію ухвали від 31.01.2025 та позовної заяви третій особі направлено засобами електронного зв'язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Станом на день розгляду справи пояснення третьої особи на адресу суду не надходили.
Суд вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 27.09.2024 за № 3329-п. «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку від 27.09.2024 №№ 5332, 5333, 5334, від 30.09.2024 № 5361, від 5374 від 01.10.2024 проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований на адресою: АДРЕСА_1 суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання норм Податкового Кодексу, законодавства про укладення трудового договору, Закону України № 481/95-ВР, Закону України № 3817-IX та інших законодавчих актів.
За результатами проведеної фактичної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 44, 85 ПК України, ст. 24 Кодексу законів про працю України, п. 28 ст. 38 Закону України “Про платіжні послуги», постанови КМ України від 17.06.2015 № 413.
Виявлені перевіркою порушення відображено в акті фактичної перевірки № 28281/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 04.10.2024.
На час початку перевірки, платником податків через особу, що здійснювала розрахунок- ОСОБА_3 надано копії: форми обліку товарних запасів та первинні документи за визначеною Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. платників єдиного податку, затвердженого наказом МФУ від 03.09.2021 № 496 формою станом на 27.09.2024; договір комісії № ХД-02-09-24-МР від 02.09.2024, який укладений з ФОП ОСОБА_2 ; акти приймання-передачі: від 02.09.2024, від 03.09.2024, від 05.09.2024, від 10.09.2024 та від 14.09.2024 до договору комісії № ХД-02-09-24-МР від 02.09.2024; договір суборенди нежитлового приміщення №09-С від 01.09.2024 та договір про співпрацю від 01.09.2024.
В ході перевірки виявлені факти продажу товарів через ПРРО товарів, первинний документ по надходженню яких не відображений у відповідному обліку - формі обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки. Платником податків через особу, яка здійснювала розрахунок ОСОБА_4 додатково надано акти приймання-передачі товарів від 18.09.224 та від 27.09.2024 до договору комісії № ХД-02-09-24-МР від 02.09.2024 та форму ведення обліку товарних запасів до якої внесені зміни щодо надходження товарів.
Таким чином посадовими особами Головного управління ДПС у Волинській області в період проведення перевірки встановлено факти продажу товарів в магазині (торговій точці) за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність позивач, первинні документи по надходженню яких 18.09.2024 та 27.09.2024, не обліковані у встановленому законодавством порядку у формі ведення обліку товарних запасів на загальну суму 170656,60 грн.
Позивач 30.10.2024 скерував на поштову адресу ГУ ДПС у Волинській області заперечення на акт перевірки.
Розгляд заперечень на акт перевірки був оформлений листом ГУ ДПС у Волинській області від 15.11.2024 за № 17099/6/03-20-07-05-06. У цьому листі вказано, що заперечення прийняте до уваги, однак не спростовує висновку акту фактичної перевірки.
ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 №50976/13-01-07-09, за яким нарахувало на позивача «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушенням норм регулювання обігу готівки» у розмірі 170 656,60 грн, мотивовані пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 ПК України та ст. 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погодившись із прийнятим податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України № 265/95-ВР.
Як передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Щодо процедурних порушень, на які звертає увагу позивач (неналежне оформлення наказу на проведення перевірки; встановлення порушень не у спосіб визначений чинним законодавством), суд враховує таке.
Абзацом першим пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Зміст наказу на проведення перевірки від 05.09.2024 року за № 3063-П та акт перевірки вказує на те, що відповідачем проведено фактичну перевірку.
Згідно із положеннями п. 80.1. ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп. 80.2.2);
письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підп. 80.2.3);
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підп. 80.2.7).
Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Так, у відповідності до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
В силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд, застосовуючи пункту 81.1 статті 81 ПК України, у п. 50 постанови від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 дійшов до таких висновків: “Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.».
Більше того, у пунктах 58 та 59 цієї ж постанови Верховний Суд дійшов до таких висновків:
“Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».
В матеріалах справи міститься лист Державної податкової служби України за № 12571/7/99-00-07-04-02-07 від 29.04.2024 року та доповідна записка управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області від 27.09.2024 за № 348/03-20-07-05-01, зміст яких вказує на наявність інформації до призначення перевірки про можливі порушення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою.
Позивач здійснює свою підприємницьку діяльність у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою, що не заперечується сторонами.
Враховуючи наведені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, суд вважає, що наявність посилання у згаданому наказі на проведення перевірки на підп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є лист Державної податкової служби України № 12571/7/99-00-07-04-02-07 від 29.04.2024 року та доповідна записка управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області від 27.09.2024 за № 348/03-20-07-05-01, не може вказувати на протиправність такого наказу, та як наслідок такої перевірки.
У аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що наказ ГУ ДПС у Волинській області від 27.09.2024 № 3331-П “Про проведення фактичної перевірки ГО» містить відомості, зокрема, про:
- мету перевірки дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору;
- вид перевірки - фактична перевірка;
- підстави для проведення перевірки - підпункти 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України;
- об'єкт, перевірка якого проводитиметься, магазин “Ябко» за адресою: м. Нововолинськ, б-р Шевченка, 4.
Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95- ВР, в частині не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Як зафіксовано актом перевірки від 04.10.2024 № 003201 на момент проведення перевірки в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 що належить ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), встановлено факт порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, а саме відсутні первинні документи, що підтверджують походження товарів, оскільки на початок проведення перевірки в місці продажу знаходились товари, отримані згідно з актами приймання-передачі товарів від 02.09.2024, від 27.09.2024 до Договору комісії № ХД-02-09-24-Го, які не були відображені в первинних документах, внесених до форми обліку товарних запасів станом на дату проведення перевірки.
Пізніше такі документи (форма обліку товарних запасів до якої внесено зміни щодо надходження товарів) були надані контролюючому органу.
Таким чином, перевіркою встановлено факти наявності у продажу, станом на 27.09.2024 товарів, не облікованих у встановленому законодавством порядку на загальну суму 179237,00 грн, отриманих відповідно до актів приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та від 27.09.2024 до Договору комісії № ХД-02-09-24-Го від 02.09.2024.
Як з'ясовано судом, спірним питанням в даному випадку є те, чи ненадання позивачем первинних документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів на початок проведення перевірки є підставою для застосування до нього фінансової санкції.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (діла - Закону № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/ або безготівковій формі.
Розділ ІІ Закону № 265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання.
У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу(господарському об'єкті).
Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в новій редакції:
«Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством,облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місціпродажу (господарському об'єкті)».
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Приписи пункту 12 статті 3, статті 20 Закону №265/95-ВР сформульовані достатньо чітко та зрозуміло без колізій і протиріч.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) , за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Внесені до Закону № 265/95-ВР зміни до п. 12 ст. 3, ст. 20, передбачають розширене коло обов'язків суб'єкта господарювання та збільшену кількість підстав, за яких може бути накладено відповідальність.
Суд зауважує, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (підпункт 75.1.3. пункту 75.1. статті 75, пункт 80.1. статті 80 Податкового кодексу України), тобто, без попередньої вимоги, раптово з метою з'ясування на певну календарну дату обставини дотримання/недотримання платниками податків законодавства, в тому числі ведення суб'єктами господарювання в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Поєднання "раптовості" як визначальної мети фактичної перевірки, а також визначеного п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, є законодавчо встановленою формою контролю за належним оподаткуванням господарської діяльності відповідного суб'єкта в кінці звітного податкового періоду, саме в день перевірки і на відповідну календарну дату.
При цьому норми як п. 12 ст. 3 Закону № 295/95 так і п.85.2 ст.85 ПК України, узгоджуються між особою щодо необхідності та обов'язку платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Взаємна дія правових положення абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95 ВР і пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов'язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Коментований обов'язок є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб'єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу, що виникає у платника податків в силу закону при пред'явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.
В розумінні п. 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов'язаний подавати до фактичної перевірки не тільки документи про "походження" товару, але й документи які окремо засвідчують обставину "облік" товарів.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем на початок проведення перевірки надано копії форми обліку товарних запасів та первинні документи за визначеною Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. платників єдиного податку, затвердженого наказом МФУ від 03.09.2021 № 496 формою станом на 27.09.2024; договір комісії № ХД-02-09-24-МР від 02.09.2024, який укладений з ФОП ОСОБА_2 ; акти приймання-передачі: від 02.09.2024, від 03.09.2024, від 05.09.2024, від 10.09.2024 та від 14.09.2024 до договору комісії № ХД-02-09-24-МР від 02.09.2024; договір суборенди нежитлового приміщення № 09-С від 01.09.2024 та договір про співпрацю від 01.09.2024.
Щодо доводів позивача про те, що платник податків може надавати первинні документи упродовж усієї перевірки або після її завершення до прийняття рішення за наслідками такої перевірки суд вказує на таке.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Обов'язки платника податків встановлено статтею 16 Податкового кодексу України.
Підпунктом 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів а також забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (п.п. 16.1.12 п. 16.1. ст. 16 ПК України).
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 та п. 178.6 ст. 178 ПК України фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
На виконання вимог статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку, розробленим (далі - Порядок № 496).
Порядок № 496 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону № 265 зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Так, фізичні особи-підприємці будь-якої системи та групи оподаткування, які здійснюють свою діяльність у сферах: реалізації технічно-складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, реалізації лікарських засобів, виробів медичного призначення, реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та напів дорогоцінного каміння.
У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг),
місце зберігання - стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів визначена додатком до Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Так, ФОП вносить до Форми обліку відомості в такому порядку:
1) у графі 1 зазначається порядковий номер рядка , у якому здійснено відповідний запис;
2) у графі 2 - дата запису;
3) у графі 3-6- реквізити первинного документа (вид первинного документа, дата його складання, номер первинного документа (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті);
4) у графі 7 - загальна вартість товару, відповідно до первинного документа про походження товару;
5) у графі 8 - загальна вартість товару, відповідно до первинного документа про вибуття (крім даних щодо продажу через РРО, або ПРРО);
6) у графі 9 - зазначаються примітки.
Вибуттям товарів вважається: продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено у встановлених законодавством випадках без застосування РРО/ ПРРО, внутрішнє переміщення товару між належними одній ФОП місцями продажу (господарськими об'єктами( та/або місцями зберігання, знищення або втрата товару, повернення товару постачальнику, використання товару на власні потреби.
Для ФОП, в яких виникає обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів, перший запис, що вноситься ФОП до Форми обліку, має відображати інформацію про залишки товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів.
Такий запис вноситься до Форми обліку на підставі самостійно складеного ФОП документа щодо опису залишків у такому порядку:
1) графа 1 - цифра « 1»;
2) графі 2 - дата внесення запису;
3) графа 3 - опис залишку товарів на початок обліку;
4) графа 4- дата складання опису залишку товарів на початок обліку;
5) графа 5 - цифра « 1»;
6) графа 7 - загальна вартість товару, відповідно до опису залишку товарів на початок обліку;
7) графи 6, 8, 9 - не заповнюються.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Згідно із п. 1 Розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП, або окремим місцем продаж (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремим місцем продажу (господарським об'єктом). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Пунктами 10, 11 розділу ІІ Порядку № 496 визначено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 за № 261 затверджено нову Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення (далі - Наказ № 261)
Згідно із п. 1 Наказу № 261 фізичні особи-підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі самозайняті особи), зобов'язані вести облік доходів і витрат. На підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Абзацом 2 п. 1 розділу І Наказу № 261 визначено, що на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
В силу правових вимог пунктів 2-4 Наказу № 261 облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством.
Належне ведення Типової форми дає змогу щоденно відобразити придбання товарів та послуг, відповідно обліковувати товарні запаси на підставі записів до Типової форми, а також відповідних документів, які підтверджують придбання.
Згідно з підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Аналіз наведених вище приписів Закону № 265/95-ВР, Порядку № 496 та Наказу № 261 дає підстави для висновку, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік товарних запасів, доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару, що утримується ФОП для подальшого продажу, за кожним окремим місцем продажу. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Отже, вищенаведеними нормативними актами визначений обов'язок ФОП надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Суд звертає увагу на правовий висновок, сформований Верховним Судом саме щодо правомірності застосування штрафних санкцій за ненадання суб'єктами господарювання документів які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) саме на початок проведення фактичної перевірки.
Так, у постанові від 11.01.2024 у справі № 420/12275/23 Верховний Суд вказав: …..таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР є обґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції, не довів правопорушення позивача у сфері податкових правовідносин, а тому приймаючи оскаржуване рішення, діяв протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовну.
В силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.