справа№380/14772/25
18 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби з врахуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом станом на 01.01.2020 нарахованої на виконання рішення Львівського окружною адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №380/7279/24.
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням із військової служби, і врахуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом станом на 01.01.2020, нарахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №380/7279/24.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з квітня 2014 року по 18 грудня 2020 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2020 №275 Позивача звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу частини. При звільненні йому виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Проте, Позивач вказує, що розрахунок цієї допомоги здійснений Відповідачем невірно, оскільки базувався на заниженому розмірі місячного грошового забезпечення. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №380/7279/24, яке набрало законної сили 09.01.2025, було визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення грошового забезпечення Позивача із застосуванням застарілого розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року. Суд зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 18.12.2020, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
Позивач стверджує, що оскільки судовим рішенням встановлено факт неправильного нарахування грошового забезпечення за останній місяць служби (грудень 2020 року), який є базою для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні, то відповідно і розмір цієї допомоги, виплачений при звільненні, є заниженим та підлягає перерахунку. 19.05.2025 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду у справі №380/7279/24. Листом від 17.06.2025 №71/1/596 Відповідач відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність підстав. Вважаючи таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує його соціальні права, Позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 23 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позиція Відповідача. Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 - скористався правом на подання відзиву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на те, що розрахунок одноразової грошової допомоги (ОГД) при звільненні проведено у відповідності до вимог чинного на той момент законодавства. Зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (зі змінами, внесеними Постановою № 103) та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення, затвердженої наказом Міноборони від 07.06.2018 № 260, для розрахунку посадових окладів військовослужбовців застосовувався прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 року.
Крім того, Відповідач стверджує, що одноразова грошова допомога при звільненні має разовий характер, а тому, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", не підлягає індексації. Також Відповідач наголошує на тому, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому застосування нових розрахункових величин до вже виплачених сум є неправомірним. Окремо представник відповідача подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, вважаючи, що Позивач мав дізнатися про порушення свого права ще в момент отримання виплат при звільненні у 2020 році.
Ухвалою від 18 листопада 2025 року у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, оскільки право на перерахунок виникло у Позивача після набрання законної сили рішенням суду у справі №380/7279/24, яке встановило факт порушення при нарахуванні основного грошового забезпечення.
Суд, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2020 №275 Позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та виключено зі списків особового складу частини.
При звільненні Позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 6 календарних років служби.
Розрахунок допомоги здійснювався виходячи з розміру грошового забезпечення, обчисленого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року (1762 грн).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №380/7279/24, яке набрало законної сили 09.01.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 було задоволено.
Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення Позивачу за період з 30.01.2020 по 18.12.2020 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Суд зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за вказаний період, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти.
19.05.2025 Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з нового (збільшеного) розміру грошового забезпечення за останній місяць служби, розрахованого з використанням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020.
Листом від 17.06.2025 №71/1/596 Відповідач відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на те, що виплата ОГД має разовий характер і підстави для її перерахунку відсутні.
Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на момент звільнення позивача), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 1 Розділу XXXII Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Ключовим для вирішення даного спору є визначення бази нарахування одноразової грошової допомоги (ОГД), а саме поняття "місячне грошове забезпечення".
Згідно з пунктом 5 Розділу XXXII Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненням із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено преюдиціальний факт, підтверджений рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 380/7279/24, яке набрало законної сили. Цим рішенням встановлено протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення грошового забезпечення Позивача у 2020 році (в тому числі у місяці звільнення - грудні) із застосуванням заниженого прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2018). Суд зобов'язав відповідача перерахувати грошове забезпечення, використовуючи прожитковий мінімум станом на 01.01.2020 (2102 грн).
Таким чином, факт того, що посадовий оклад та оклад за військовим званням Позивача на момент звільнення (18.12.2020) розраховані неправильно (у заниженому розмірі), є встановленим і не потребує доказування. Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням є базовими величинами, від яких залежить розмір інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії тощо), то їх перерахунок автоматично тягне за собою зміну (збільшення) розміру всього місячного грошового забезпечення за останньою посадою.
Одноразова грошова допомога при звільненні є похідною виплатою, розмір якої прямо та безпосередньо залежить від розміру місячного грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував (або мав право отримувати згідно із законом) на день звільнення. Логічним, послідовним та юридично обґрунтованим є висновок, що якщо складові формули розрахунку (місячне грошове забезпечення) змінилися (збільшилися) на підставі судового рішення, яке відновило порушене право позивача, то і результат розрахунку (сума ОГД) має бути перерахований відповідно до нових, законних вихідних даних.
Невиконання цього обов'язку Відповідачем призводить до порушення права Позивача на отримання допомоги у повному обсязі, гарантованому статтею 15 Закону № 2011-XII, та нівелює саму суть соціальних гарантій військовослужбовців.
Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що ОГД має разовий характер і тому не підлягає перерахунку, а також посилання на Закон України "Про індексацію грошових доходів населення". У даній справі мова йде не про індексацію допомоги у зв'язку з інфляцією, а про відновлення порушеного права на правильний первісний розрахунок її розміру.
Якщо первісний розрахунок базувався на занижених окладах (що встановлено судовим рішенням), то і сума ОГД була виплачена у заниженому розмірі, тобто не в повному обсязі, передбаченому законом.
Верховний Суд у своїй сталій практиці неодноразово наголошував на єдності правової природи грошового забезпечення та виплат, що здійснюються при звільненні. Зокрема, у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/4840/20 Верховний Суд зазначив, що вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом.
Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору.
Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців є також одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Верховний Суд у п. 23 постанови від 10.02.2022 р. у справі №420/13606/21 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зробив висновок, що в аспекті спірних правовідносин поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Це означає, що на них поширюються однакові гарантії щодо повного та своєчасного розрахунку.
Посилання Відповідача на п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції Постанови № 103 також є безпідставними та не беруться судом до уваги, оскільки, як вже було встановлено судовим рішенням у справі №380/7279/24, до спірних правовідносин (грошове забезпечення у 2020 році) має застосовуватися прожитковий мінімум станом на 01.01.2020 року, з огляду на визнання нечинним пункту 6 Постанови КМУ № 103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний виконувати судові рішення, що набрали законної сили.
Отже, Відповідачем протиправно допущено бездіяльність, яка полягає у нездійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні після того, як змінилася (була відновлена судом) база її нарахування. Внаслідок цього порушено майнові права Позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності відмови у перерахунку. Його аргументи зводяться до заперечення факту збільшення грошового забезпечення, що вже встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням. Оцінивши докази, суд вважає позицію Позивача доведеною та обґрунтованою.
Суд, діючи в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, керуючись принципами верховенства права та офіційного з'ясування всіх обставин справи, доходить висновку, що бездіяльність Відповідача порушила право Позивача на належний соціальний захист (ст. 46 Конституції).
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, наявною в матеріалах справи. Отже, він звільнений від сплати судового збору.
Оскільки судовий збір позивачем не сплачувався, а доказів понесення інших судових витрат не надано, підстави для їх розподілу та стягнення з відповідача відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби з врахуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом станом на 01.01.2020 нарахованої на виконання рішення Львівського окружною адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №380/7279/24.
3. Зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням із військової служби, і врахуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом станом на 01.01.2020, нарахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі №380/7279/24.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.11.2025
Суддя Коморний О.І.