13 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 902/85/18(902/979/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача - Гонта О.А.,
відповідача - Дяк Ю.М.,
третьої особи-1 - не з'явився,
третьої особи-2 - Ковтяга О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 (колегія суддів у складі: Миханюк М.В. - головуючий, Крейбух О.Г., Тимошенко О.М.)
та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2025 (суддя Лабунська Т.І.)
у справі №902/85/18(902/979/24)
за позовом Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гонти Оксани Анатоліївни
до Міністерства охорони здоров'я України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром"; 2) Фонду державного майна України
про визнання права господарського відання
в межах справи №902/85/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Транслайн"
до Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром"
про банкрутство,
Стислий виклад позовних вимог
1. Постановою Господарського суду Вінницької області від 15.12.2022 Дочірнє підприємство "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" (далі - ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром") визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гонту О.А.
2. У вересні 2024 року ліквідатор ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" (далі - ПАТ "Укрмедпром"); 2) Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) про визнання права господарського відання на об'єкти нерухомості.
3. Позов обґрунтовано тим, що під час проведення інвентаризації активів та зобов'язань ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" встановлено, що на балансі банкрута обліковується 50 одиниць нерухомого майна.
4. Також ліквідатор вказав, що наказом МОЗ України від 08.04.2016 №329 "Про закріплення окремого нерухомого майна державної форми власності", серед іншого, було закріплено на праві господарського відання окреме нерухоме майно державної форми власності та земельні ділянки, що належать до сфери управління МОЗ України та підлягають державній реєстрації права державної власності в особі МОЗ України та похідних речових прав на нерухоме майно за підприємствами, на балансі яких обліковується таке майно, згідно з Додатком 2.
5. На думку ліквідатора, відповідно до зазначеного Додатку 2 нерухоме майно, яке обліковується на балансі боржника та щодо якого подано позов про визнання права господарського відання, було закріплено за ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" на праві господарського відання.
6. Ліквідатор аргументує, що оскільки відповідно до п. 5.1 Статуту ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, то перелічене ним нерухоме майно належить ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" на праві господарського відання, а отже згідно з ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) підлягає включенню до складу ліквідаційної маси.
7. Разом з тим, позивач повідомляє, що будь-які записи щодо права власності чи права господарського відання на згадані вище об'єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що унеможливлює проведення реалізації зазначених активів боржника в межах справи №902/85/18 про банкрутство ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром". Також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право державної власності в особі МОЗ України на зазначене майно не зареєстроване, що, своює чергою, унеможливлює проведення державної реєстрації права господарського відання на це майно за ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром".
8. Крім того, позивач повідомляє, що з відповіді ФДМУ відомо, що в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності також відсутня інформація про нерухоме майно, що перебуває на балансі ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром", що, в свою чергу, не дозволяє здійснити реєстрацію права господарського відання на нерухоме майно на підставі відомостей з Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
9. В позовній заяві ліквідатор також вказує, що тривалий час ним безрезультатно вживалися заходи з метою реєстрації права господарського відання на перелічене ним у позовній заяві нерухоме майно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
10. ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" засноване на державній власності та належить до сфери управління МОЗ України.
11. Відповідно до Статуту ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром", МОЗ України та ПАТ "Укрмедпром" є органами уповноваженими здійснювати управління його майном.
12. Ухвалою господарського суду від 30.11.2018 у справі №902/85/18 залучено МОЗ України та ПАТ "Укрмедпром" як учасників у справі №902/85/18 про банкрутство ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром".
13. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №897 "Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості", серед іншого, утворено Державну акціонерну компанію "Укрмедпром" та установлено, що статутний фонд компанії створюється шляхом передачі майна державних підприємств, які належать до сфери управління МОЗ України і на базі яких утворюються дочірні підприємства компанії, та пакетів акцій акціонерних товариств, що перебувають у державній власності.
14. Згідно з Додатком 1 до вказаної постанови, Завод "Екстра", м. Ладижин Вінницької області, було включене до Переліку державних підприємств, на базі яких утворюються дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" та майно яких передається до її статутного фонду.
15. Відповідно до п. 1 наказу МОЗ України від 08.09.2000 №213 "Про реорганізацію державних підприємств та передачу їх майна до статутного фонду ДАК "Укрмедпром", реорганізовано державні підприємства за переліком, що наведений в Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №897 "Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості", та шляхом перетворення створено Дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Укрмедпром".
16. Пунктом 2 вказаного наказу визнано, що дочірні підприємства ДАК "Укрмедпром" є правонаступниками майнових прав та обов'язків державних підприємств, на базі яких вони утворені.
17. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №897 та наказу МОЗ України від 08.09.2000 №213 Державною акціонерною компанією "Укрмедпром" було засноване Дочірнє підприємство "Ладижинський завод "Екстра".
18. 17.10.2000 Головою правління Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" затверджено Статут Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", який в подальшому був зареєстрований Тростянецькою районною державною адміністрацією за реєстраційним номером 307 від 30.11.2000.
19. Зі змісту положень розділу 4 "Майно та Статутний фонд Підприємства" вказаного Статуту від 2000 року: - майно підприємства складається з основних засобів, обігових коштів, нематеріальних активів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства (п. 4.1); - майно підприємства закріплюється за ним на праві повного господарського відання (п. 4.2); - одним із джерел формування майна підприємства є майно, передане йому засновником - ДАК "Укрмедпром" (п. 4.3); - статутний фонд підприємства утворюється за рахунок переданих засновником підприємству на праві господарського відання основних засобів, обігових коштів, нематеріальних активів та інших цінностей, що є власністю засновника (п. 4.4); - розмір статутного фонду підприємства становить 1467600 грн (п. 4.4).
20. Відповідно до п. 5.1 Статуту ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" від 2014 року майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
21. В подальшому, наказом МОЗ України від 17.07.2014 №505 змінено назву Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" на Публічне акціонерне товариство "Укрмедпром" та затверджено нову редакцію Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром".
22. Наказом МОЗ України від 04.09.2014 №624 змінено назву Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" на Дочірнє підприємство "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" та затверджено Статут ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" у новій редакції.
23. Під час проведення інвентаризації активів та зобов'язань ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" ліквідатором було встановлено, що на балансі банкрута обліковується нерухоме майно, яке є предметом спору.
24. Наказом МОЗ України від 08.04.2016 №329 "Про закріплення окремого нерухомого майна державної форми власності", серед іншого, закріплено на праві господарського відання окреме нерухоме майно державної форми власності та земельні ділянки, що належать до сфери управління МОЗ України та підлягають державній реєстрації права власності держави в особі МОЗ України та похідних речових прав на нерухоме майно за підприємствами, на балансі яких обліковується таке майно, згідно з Додатком 2.
25. Відповідно до зазначеного Додатку 2 спірне нерухоме майно закріплено за ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" на праві господарського відання.
26. Будь-які записи щодо права власності чи права господарського відання на спірні об'єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
27. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право державної власності в особі МОЗ України на спірне майно також не зареєстроване.
28. Відповідно до листів ФДМУ, копії яких містяться в матеріалах справи, в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності також відсутня інформація про нерухоме майно, що перебуває на балансі позивача.
29. Арбітражна керуюча Гонта О.А. неодноразово зверталась до відповідача з проханням вжити заходи з метою реєстрації права власності держави в особі МОЗ України на нерухоме майно, що перебуває на балансі позивача та перелічене в Додатку 2 до наказу МОЗ України від 08.04.2016 №329 "Про закріплення окремого нерухомого майна державної форми власності", зокрема, з проханням надати ФДМУ усю інформацію, необхідну для формування, ведення та наповнення даних Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
30. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.03.2025 позов задоволено у повному обсязі. Визнано за ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" право господарського відання, яке є похідним від права власності держави, в особі МОЗ України, на об'єкти нерухомого майна, відповідно до переліку, наведеного в резолютивній частині рішення. Здійснено розподіл судового збору.
31. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2025 залишено без змін.
32. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що як Статутом Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" від 2000 року (п. 4.2), так і Статутом ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" від 2014 року (п. 5.1) визначено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
33. Додатково господарські суди встановили, що наказ МОЗ України від 08.04.2016 №329 "Про закріплення окремого нерухомого майна державної форми власності" беззаперечно свідчить про закріплення відповідачем на праві господарського відання спірних об'єктів нерухомого майна за позивачем, однак відповідач, всупереч своєму ж наказу, заперечує право господарського відання на нерухоме майно позивача та своїми діями унеможливлює реєстрацію права господарського відання на спірні об'єкти нерухомого майна за позивачем.
34. Враховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку, що належним та ефективним способом захисту в цій ситуації є звернення до суду з позовом про визнання права господарського відання на спірні об'єкти нерухомого майна.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
35. МОЗ України (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2025, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
36. Скаржник у заяві для усунення недоліків касаційної скарги як підставу касаційного оскарження судових рішень у справі зазначає обставини, передбачені п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
37. Скаржник вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки, які викладені у постановах від 28.11.2024 у справі №18/2694/11(917/1205/23), від 18.04.2023 у справі №916/2019/13(916/526/22) щодо застосування приписів ст.ст. 23, 29, 324, 327, 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
38. Також скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п. 1 та п. 14 ч. 2 ст. 5, п.11, п. 13, п. 23 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст.ст. 16, 27, 59 Закону України "Про акціонерні товариства" та постанов Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності" та від 30.11.2005 №1121 "Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності".
39. Скаржник зауважує, що наказом МОЗ України від 08.09.2000 №213 "Про реорганізацію державних підприємств та передачу їх майна до статутного фонду "ДАК "Укрмедпром" державні підприємства за переліком, що наданий в додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №897 "Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості" реорганізовані шляхом перетворення на дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Укрмедпром", а їх майно, згідно з п. 3.3 зазначеного наказу передано до статутного капіталу ДАК "Укрмедпром", а наказом МОЗ України №505 від 17.07.2014 відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" здійснено перейменування ДАК "Укрмедпром" на ПАТ "Укрмедпром" без будь-яких змін в організаційно-правовій формі та формі власності.
40. Також скаржник аргументує, що Публічне акціонерне товариство "Укрмедпром" згідно з положеннями пунктів 1.1-1.3 Статуту ПАТ "Укрмедпром" створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №897 "Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості" та зареєстровано 04.08.2000, а основним напрямом діяльності товариства є управління майновими правами держави, в тому числі корпоративними, переданими йому в управління відповідно до мети та предмета діяльності товариства. Майно товариства, передане до статутного капіталу, перебуває у державній власності і закріплюється за товариством на праві господарського відання.
41. На думку скаржника, господарські суди не надали належної оцінки тому факту, що ані МОЗ України, ані ПАТ "Укрмедпром" не мають повноважень щодо відчуження майна зі статутного капіталу ПАТ "Укрмедпром", оскільки такі повноваження належать виключно Кабінету Міністрів України, який згідно з положеннями пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначає умови створення та діяльності господарських структур та приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю. Отже, скаржник вважає, що до статутного капіталу ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" спірне майно не передавалось.
42. Скаржник також зауважує, що згідно з ч. 8 ст. 62 КУзПБ (в чинній редакції) до ліквідаційної маси банкрута державного сектору економіки може бути включене виключно майно, що передано до статутного капіталу банкрута, однак цим обставинам судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень, що підлягають скасуванню.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
43. Ліквідатор ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
44. Ліквідатор вказує на те, що будь-які записи щодо права власності, зокрема, права власності держави в особі МОЗ України, чи права господарського відання на спірні об'єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що унеможливлює проведення реалізації зазначених активів боржника в межах справи про банкрутство ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром".
45. Ліквідатор зауважує, що МОЗ України заперечує право господарського відання ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" на спірні об'єкти нерухомого майна, стверджуючи, що у свій час ці об'єкти були передані до статутного капіталу ДАК "Укрмедпром" (попереднє найменування Публічне акціонерне товариство "Укрмедпром"), однак матеріали справи не містять доказів передачі спірних об'єктів нерухомого майна до статутного фонду ДАК "Укрмедпром".
46. На думку ліквідатора, невизнання скаржником (органом, уповноваженим управляти державним майном) права господарського відання на спірні об'єкти нерухомості, унеможливило проведення позивачем державної реєстрації такого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
47. Ліквідатор також вказує, що відповідно до встановлених господарськими судами обставин справи, якщо операція з передачі спірного нерухомого майна до статутного капіталу ДАК "Укрмедпром", на чому наполягає скаржник, й мала місце, то вона носила виключно технічний характер. Адже, в один день (17.10.2000) майно загальною вартістю 1467,6 тис. грн спочатку було передано Державним підприємством Завод "Екстра" Державній акціонерній компанії "Укрмедпром" і відразу ж (того ж дня) передано Державною акціонерною компанією "Укрмедпром" створеному нею Дочірньому підприємству "Ладижинський завод "Екстра". Проте, в будь-якому випадку, спірне нерухоме майно залишилось у державній власності.
48. З урахуванням викладеного, наведені обставини, на думку ліквідатора, унеможливлюють одночасне перебування майна, за рахунок якого створено це підприємство, і на балансі такого дочірнього підприємства, і на балансі акціонерного товариства. Адже сам факт створення дочірнього підприємства свідчить про те, що материнська компанія (ДАК "Укрмедпром") передає до статутного капіталу створеного нею дочірнього підприємства відповідне майно для забезпечення здійснення виробничої діяльності цього підприємства. Крім того, відповідно до відповіді ПАТ "Укрмедпром" від 27.06.2024 №01-01/27.06 останнє саме визначило майно щодо якого арбітражний керуючий звертався з запитом, як майно ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром", та заперечило перебування вказаного майна на балансових та позабалансових рахунках ПАТ "Укрмедпром".
49. Ліквідатор вказує, що в подальшому, наказом від 08.04.2016 №329 МОЗ України (орган, уповноважений управляти державним майном) закріпило спірне нерухоме майно на праві господарського відання за ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром".
50. Додатково ліквідатор вказує про те, що ч. 8 ст. 62 КУзПБ не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ця норма застосовується до господарських товариств, які пройшли процес приватизації (корпоратизації), а не до підприємств державної форми власності, яким за своєю суттю є боржник у цій справі, тоді як у цьому випадку держава є 100% власником ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" і підприємство не проходило процедуру приватизації (корпоратизації). Крім того, ліквідатор зауважує, що корпоративні права держави в управління ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" не передавались, а відтак не можуть відчужуватись ліквідатором в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство №902/85/18, про що безпідставно стверджує скаржник.
51. Також ліквідатор вказує, що обставини справ №18/2694/11(917/1205/23) та №916/2019/13(916/526/22), на які посилається скаржник, є нерелевантними обставинам справи №902/85/18(902/979/24).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
52. Переглядаючи судові рішення в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд відповідно до ст. 300 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права, не встановлюючи нових фактичних обставин і не переоцінюючи докази.
53. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені за результатом розгляду заявленого у межах справи про банкрутство позову про визнання права господарського відання за боржником на нерухоме майно, відомості про яке у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
54. Відповідно до загальних положень про право власності, встановлених главою 23 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
55. Статтями 324-327 ЦК України визначено об'єкти та суб'єктів права власності Українського народу, права приватної власності, права державної власності, права комунальної власності.
56. Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (ст. 133 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).
57. Верховний Суд враховує, що 28.02.2025 набрав чинності, а з 28.08.2025 ввівся в дію Закон України №4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб. Одним із наслідків цього є те, що згідно зі ст. 17 зазначеного Закону з 28.08.2025 втратив чинність ГК України. Однак, оскільки на момент спірних правовідносин та на момент подання позову і ухвалення оспорюваних судових рішень ГК України був чинним, його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
58. Відповідно до ч. 2 ст. 135 ГК України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.
59. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 5 ст. 22 ГК України).
60. Вказане дозволяє зробити висновок, що право господарського відання та право оперативного управління покладено в основу створення суб'єктів господарювання державного сектора економіки.
61. Згідно зі ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
62. Статтею 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено коло суб'єктів управління об'єктами державної власності, а саме: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
63. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №897 та наказу МОЗ України від 08.09.2000 №213 Державною акціонерною компанією "Укрмедпром" було засноване Дочірнє підприємство "Ладижинський завод "Екстра".
64. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" засноване на державній власності та належить до сфери управління МОЗ України, а відповідно до Статуту ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром", МОЗ України та ПАТ "Укрмедпром" є органами уповноваженими здійснювати управління його майном.
65. Як встановили суди, відповідно до п. 5.1 Статуту боржника майно ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, а наказом МОЗ України від 08.04.2016 №329 "Про закріплення окремого нерухомого майна державної форми власності", серед іншого, було закріплено на праві господарського відання окреме нерухоме майно державної форми власності та земельні ділянки, що належать до сфери управління МОЗ України та підлягають державній реєстрації права власності держави в особі МОЗ України та похідних речових прав на нерухоме майно за підприємствами, на балансі яких обліковується таке майно, згідно з Додатком 2.
66. Стаття 136 ГК України розкриває одну з форм правового режиму майна, закріпленого за суб'єктом підприємництва, а саме - права господарського відання.
67. Термін "право господарського відання" прийшов на заміну терміну "право повного господарського відання", що ним у Законах України "Про власність" (ч. 1 ст. 37), "Про підприємства в Україні" (ч. 3 ст. 10) позначалося право, на якому майно закріплювалося за державними підприємствами.
68. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
69. Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
70. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
71. Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
72. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
73. Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15.02.2023 в справі №753/8671/21, постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справа №582/18/21).
74. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
75. Одним зі способів захисту, який передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права. Норми ч. 2 ст. 20 ГК України визначають такі способи захисту як визнання наявності або відсутності прав.
76. Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
77. Позовні вимоги ліквідатора обґрунтовані тим, що орган, уповноважений управляти майном боржника, своїми діями і бездіяльністю заперечує проти визнання права господарського відання ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" на спірне майно і відповідно створює перешкоди в реалізації цього майна, зокрема, включенню до складу ліквідаційної маси банкрута, та проведення розрахунків з кредиторами в межах провадження у справі №902/85/18 про банкрутство ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром".
78. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 вказав на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено саме відповідачем.
79. У цій справі відповідачем у справі було визначено МОЗ України, як орган, уповноважений управляти майном боржника.
80. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, від 03.04.2024 у справі №917/1212/21).
81. Господарські суди встановили, що фактично спір з приводу якого позивач звернувся до суду в межах заявленого позову у цій справі виник з огляду на те, що будь-які записи щодо права власності (зокрема, право власності держави в особі МОЗ України) чи права господарського відання на спірні об'єкти нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, що унеможливлює проведення державної реєстрації права господарського відання на це майно за ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром". Крім того, позивач повідомив, що з відповіді ФДМУ відомо, що в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності також відсутня інформація про нерухоме майно, що перебуває на балансі ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром", що, своєю чергою, не дозволяє здійснити реєстрацію права господарського відання на нерухоме майно на підставі відомостей з Єдиного реєстру об'єктів державної власності.
82. В позовній заяві ліквідатор боржника також вказує, що тривалий час він звертався до МОЗ України як органу уповноваженому управляти майном боржника з проханням вжити заходи щодо реєстрації права власності держави в особі МОЗ України на нерухоме майно, що перебуває на балансі боржника та перелічене в Додатку до наказу МОЗ України від 08.04.2016 №329 "Про закріплення окремого нерухомого майна державної форми власності", зокрема, надати ФДМУ інформацію, необхідну для формування, ведення та наповнення даних Єдиного реєстру об'єктів державної власності. Проте орган, уповноважений управляти майном боржника своїми діями фактично створює перешкоди в державній реєстрації спірних об'єктів нерухомого майна, раніше переданих боржнику на праві господарського відання. Наслідком таких дій є унеможливлення включення такого майна до ліквідаційної маси банкрута та реалізації цього майна для проведення розрахунків з кредиторами.
83. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
84. Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
85. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).
86. Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов'язковою. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (ст. 3).
87. Водночас, слід відмітити, що право господарського відання як похідне речове право виникає та реєструється після державної реєстрації права власності на відповідний об'єкт; документальною підставою для такої реєстрації є рішення власника (уповноваженого органу) про закріплення майна (п. 7 ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону).
88. З встановлених судами обставин вбачається, що МОЗ України як суб'єкт управління об'єктами державної власності, а також як орган управління боржником заперечує факт передачі відповідного майна до господарського відання позивача.
89. Водночас, господарські суди не врахували таке.
90. Право господарського відання є похідним речовим правом, яке за своєю природою виникає лише після державної реєстрації права державної власності на відповідний об'єкт нерухомого майна.
91. До моменту такої реєстрації похідне право не може виникнути ні в силу закону, ні в силу рішення власника, ні в результаті судового рішення.
92. Визнання в судовому порядку похідного права за відсутності первинної реєстрації державної власності суперечить ст. 182 ЦК України, ст. 3 та ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", а також правовим висновкам Верховного Суду у постановах від 28.11.2024 у справі №18/2694/11(917/1205/23), на яку посилається скаржник, від 28.11.2024 у справі №18/2694/11(917/1206/23) та від 16.01.2025 у справі №18/2694/11(917/1207/23).
93. Визнання судом права господарського відання у ситуації, коли відсутня державна реєстрація права державної власності на відповідні об'єкти, означало б обхід обов'язкової адміністративної процедури, передбаченої законом.
94. Такий підхід нівелює порядок, визначений законодавцем для реалізації державою права власності та управління державним майном, і прямо заборонений практикою Верховного Суду.
95. Верховний Суд зауважує, що факт неправомірності дій/бездіяльності державних органів, у разі доведення, може бути предметом оскарження в порядку, визначеному законодавством.
96. Господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, про що вказано у наведених постановах Верховного Суду і підстав для відступу від цих правових позицій Верховний Суд не вбачає.
97. Щодо тверджень скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.04.2023 у справі №916/2019/13(916/526/22), то у цьому зв'язку Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неподібність спірних правовідносин, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №916/2019/13(916/526/22), суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання права господарського відання з тих підстав, що позивач за зустрічним позовом не довів порушення, невизнання та/або оспорення відповідачем його прав щодо нерухомого майна, яке не належить відповідачеві, як і не довів того, що відсутність правовстановлюючих документів перешкоджає у реалізації останнім права господарського відання на спірні об'єкти.
98. Водночас згідно з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 28.11.2024 у справі №18/2694/11(917/1205/23), на яку посилається скаржник, яка підлягає врахуванню під час вирішення справи, що переглядається, Верховний Суд дійшов висновку про обрання позивачем невірного способу захисту свого порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові.
99. Задовольнивши позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, неправильно застосував положення ст.ст. 15, 16 ЦК України та не врахував висновки Верховного Суду щодо їх застосування, викладені у постановах від 28.11.2024 у справі №18/2694/11(917/1205/23), від 28.11.2024 у справі №18/2694/11(917/1206/23) та від 16.01.2025 у справі №18/2694/11(917/1207/23). З огляду на таке наведена скаржником у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України знайшла своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
100. Оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту (визнання права господарського відання) замість використання передбаченого законом механізму державної реєстрації, це є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові незалежно від інших доводів сторін.
101. Отже, неналежність способу захисту у вигляді визнання права господарського відання без попередньої реєстрації державної власності є визначальним для вирішення цього спору, а ефективність засобу юридичного захисту не може бути протиставлена імперативному порядку державної реєстрації речових прав; судове визнання похідного речового права не може замінити адміністративну процедуру, передбачену законом.
102. Факти бездіяльності органу управління, на які посилається позивач, не змінюють природу обраного позивачем способу захисту, який суперечить публічному порядку реєстрації речових прав.
103. За таких умов Верховний Суд не надає правової оцінки іншим аргументам скаржника чи запереченням позивача, у тому числі щодо застосування ч. 8 ст. 62 КУзПБ або доводів про включення спірного майна до статутного капіталу, оскільки вони не впливають на вирішення спору за обраним способом захисту.
104. Також з огляду на викладене у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування п. 1 та п. 14 ч. 2 ст. 5, п. 11, п. 13, п. 23 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст.ст. 16, 27, 59 Закону України "Про акціонерні товариства" та постанов Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності" та від 30.11.2005 №1121 "Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності".
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
105. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
106. Частиною 1 ст. 311 ГПК України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
107. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати
108. З огляду на висновок Верховного Суду про прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені МОЗ України за подання апеляційної та касаційної скарг на загальну суму 114459,52 грн, у порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
109. Крім того, відповідно до змісту судового рішення першої інстанції, яке скасоване цією постановою, господарський суд стягнув з МОЗ України в дохід Державного бюджету України 32702,72 грн судового збору, оскільки ухвалою від 16.09.2024 про відкриття провадження у справі №902/85/18(902/979/24) відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позову до суду до ухвалення судового рішення по цьому спору.
110. У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судовий збір за подання позову підлягає стягненню з позивача у розмірі 32702,72 грн в дохід Державного бюджету України.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.03.2025 у справі №902/85/18(902/979/24) скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" (ЄДРПОУ 20119003; вул. Незалежності (Леніна), 118, м. Ладижин, Гайсинський (Тростянецький) район, Вінницька область, 24321) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 32702,72 грн судового збору за подання позову.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" (ЄДРПОУ 20119003; вул. Незалежності (Леніна), 118, м. Ладижин, Гайсинський (Тростянецький) район, Вінницька область, 24321) на користь Міністерства охорони здоров'я України (ЄДРПОУ 00012925; вул. Грушевського, 7, місто Київ, 01021) 114459,52 (сто чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 52 коп.) грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков