18 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 913/265/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Лисенка В. О. (адвокат),
відповідача - Сєнькова Є. І. (адвокат),
третьої особи - Панченка Ю. В. (адвокат),
розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 (суддя Злепко Н. І.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 (судді: Сгара Е. В. - головуючий, Гетьман Р. А., Склярук О. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
про стягнення 35 605 383,23 грн.
У липні 2023 року до Господарського суду Луганської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", постачальник, позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі - АТ "Оператор ГРС "Луганськгаз", Товариство, споживач, відповідач) про стягнення 35 605 383,23 грн заборгованості.
Позовна заява обґрунтовується тим, що між позивачем і відповідачем було укладено типовий договір постачання природного газу постачальника "останньої надії", що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2501. Позивач виконав у повному обсязі зобов'язання, взяті за вказаним договором і забезпечив з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи, безперервне постачання газу за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 в обсязі 209 715,90 тис. м3 та за період з 01.08.2022 по 29.08.2022 в обсязі 128 552,05 тис. м3, проте відповідач не виконав свій обов'язок з оплати вартості поставленого газу, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення спірної суми заборгованості.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.11.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, що зумовлено, зокрема, недоведеністю отримання (прийняття) та споживання відповідачем природного газу, поставленого позивачем у спірний період (з 01.07.2022 по 29.08.2022) з огляду на втрату відповідачем у спірний період контролю над усіма своїми структурними підрозділами та основними засобами (газопроводи, обладнання тощо) на території Луганської області через військову агресію російської федерації проти України, у зв'язку з чим споживач не мав можливості здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу на території Луганської області, що з урахуванням таких фундаментальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, виключає обов'язок з оплати вартості спірних обсягів поставленого газу.
Водночас, на відміну від суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд додатково зазначив, що згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (далі - наказ № 309) затверджено відповідний Перелік, згідно з яким майже вся територія Луганської області станом на 01.05.2022 відносилася і продовжує відноситися до територій України, тимчасово окупованих російською федерацією, а в силу вимог частини 3 статті 75 ГПК України окупація території Луганської області та ведення на ній активних бойових дій є загальновідомими обставинами та не потребують доказування.
20.03.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", Оператор, третя особа) на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 913/265/23, подані 20.03.2024 через систему "Електронний суд".
У касаційній скарзі ТОВ "ГК "Нафтогаз України" просить скасувати зазначені рішення повністю та передати справу № 913/265/23 на новий розгляд до суду першої інстанції.
У свою чергу, в касаційній скарзі ТОВ "Оператор ГТС України" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 913/265/23 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.05.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 913/265/23 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.05.2024.
10.05.2024 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" через підсистему "Електронний суд" подало клопотання про зупинення провадження у справі № 913/265/23 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата) справи № 908/1162/23.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання, позивач наголошує на тому, що ухвалою від 19.04.2024 об'єднана палата прийняла до розгляду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023.
У справі № 908/1162/23 колегія суддів, зокрема, зауважила, що відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1- 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 131 "Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території" Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.
Утім, відповідно до частини 1 цієї ж статті її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини 1 статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
22.12.2022 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, в якому (переліку) більшу частину територій територіальних громад Старобільського, Сватівського, Щастинського та частині Сєвєродонецького районів Луганської області зазначено як тимчасово окуповані території.
З огляду на те, що в ухвалі від 27.03.2024 про передачу справи № 908/1162/23 на розгляд об'єднаної палати колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини 1 цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України, перед об'єднаною палатою постало питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 висновку про те, що для поширення дії положень частини 2 статті 13 та частини 2 статті 131 цього Закону на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, достатнім є лише загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 у зв'язку з відпусткою судді Вронської Г. О. для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду справи, визначено для розгляду справи № 913/265/23 такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2024 прийнято до розгляду касаційні скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 913/265/23 та призначено зазначені касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.08.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2024 зупинено касаційне провадження у справі № 913/265/23 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в касаційному порядку справи № 908/1162/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень для забезпечення загального доступу 08.10.2025 та до завершення перегляду якої (справи № 908/1162/23) зупинялося касаційне провадження у цій справі (№ 913/265/23), сформульовано такі висновки щодо застосування положень пункту 7 частини 1 статті 11, пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 та статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" в подібних правовідносинах, що виникли в зв'язку з переміщенням електроенергії лініями електропередач на тимчасово окуповані території після їх окупації російською федерацією:
1) з 07.05.2022 ані пункт 7 частини 1 статті 11, ані пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
2) однак відповідно до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася;
3) враховуючи викладене, об'єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
У зв'язку з наведеним об'єднана палата не відступила від викладеного в постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 висновку про поширення положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2025 поновлено провадження за касаційними скаргами ТОВ "ГПК "Нафтогаз України" та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Луганської області від 28.11.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 913/265/23 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 18.11.2025.
Разом з тим під час вивчення матеріалів справи № 913/265/23 колегія суддів установила, що на підставі частини 3 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.11.2025 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 280/5808/23 з метою відступу від сформульованого в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 та в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
При цьому в ухвалі від 05.11.2025 колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила про те, що: 1) рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; 2) загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень; 3) правовідносини у справі № 280/5808/23 є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду в справах № 910/9680/23 і № 908/1162/23, оскільки вирішувалося питання можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, що виникли на територіях, які були фактично окуповані, але щодо яких Кабінетом Міністрів України не приймалося окреме рішення про застосування обмежень. Спільним для цих справ є також правова природа спору, що пов'язана з визначенням умов, за яких факт окупації може бути підставою для застосування економічних обмежень, установлених зазначеними статтями Закону, а відтак - і з необхідністю наявності офіційного рішення Кабінету Міністрів України як передумови для поширення дії обмежень на відповідну територію; 4) законодавство (як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час постановлення ухвали) в умовах воєнного стану передбачає обов'язкову наявність рішення Кабінету Міністрів України про поширення норм статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону.
Крім того, 17.11.2025 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" через підсистему "Електронний суд" подало клопотання про зупинення провадження в справі № 913/265/23 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання, позивач наголошує на тому, що 05.11.2025 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду направлено на розгляд Великої Палати справу № 280/5808/23 щодо застосування обмежень, передбачених статтями 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з незгодою з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, а тому заявник вважає застосування вказаної правової позиції Верховного Суду передчасним.
Колегія суддів Касаційного господарського суду зауважує, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначені ГПК України процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (схожий висновок викладено постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 (пункти 9.27, 9.28, від 16.08.2024 у справі № 925/80/23 (пункт 35), від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 (пункт 43)).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, зважаючи на предмет і підстави позову, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики та дотримання принципу верховенства права, невід'ємним складовим елементом якого є юридична визначеність, а також те, що формування Великою Палатою Верховного Суду висновку щодо застосування положень статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" матиме вирішальне значення для однакового застосування зазначених норм матеріального права судами різних юрисдикцій при розгляді справ зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 913/265/23 до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 280/5808/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Керуючись статтями 228, 232, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Зупинити касаційне провадження у справі № 913/265/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 280/5808/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай