адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
20.11.2025 Справа № 917/1679/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Отюгова О.І., розглянувши справу № 917/1679/25
за позовною заявою Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вул. Миру, 3, с. Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область, 39354
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ТОТАЛБУД", вул. Центральна, 28, с. Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область, 39354
про стягнення 577 131,01 грн заборгованості -
29.08.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ТОТАЛБУД" про стягнення збитків в результаті завищення вартості робіт в загальному розмірі 577 131,01 грн за договором №160 від 06.07.2023 року (вх. № 1742/25).
Ухвалою від 02.09.2025 року суд залишив позовну заяву Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви. Позивачу необхідно було надати належним чином засвідчені копії: проектно - кошторисної документації на реконструкцію громадського будинку за адресою: вул. Корчукова, 2в, с. Нехвороща Полтавського району Полтавської області, під багатоквартирний житловий будинок для облаштування місць проживання внутрішньо переміщених та евакуйованих осіб; експертного звіту №0706Є-05/23 від 18.05.2023 року, виданого ТОВ "ЄВРОЕКСПЕРТИЗА" та зміни до вказаної проектної документації у листопаді 2023 року; експертного звіту №0219/23ЕК від 14.12.2023 року, виданого ТОВ "Експертна компанія "Основа"; акту приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в №4 за грудень 2023 на суму 5 918 714,16 грн; акту ф. КБ-2в №1 за вересень 2023 року на суму 2 157 045,86 грн; акту ф. КБ-2в №2 за вересень 2023 року на суму 2 613 012,22 грн; акту ф. КБ-2в №4 за грудень 2023 року на суму 5 695 469,77 грн., акту ф. КБ-2в №5 за грудень 2023 року на суму 630 092,86 грн, а також викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення з відповідача завищеної вартості виконаних робіт за спірним договором внаслідок включення до акту ф. КБ-2в №5 за грудень 2023 року податку на додану вартість в повному обсязі.
08.09.2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками (вх. № 11579) та уточнена позовна заява з додатками (вх. № 11476).
Актом Господарського суду Полтавської області від 08.09.2025 року було зафіксовано відсутність додатків №16 до уточненої позовної заяви, а саме: документів, що підтверджують направлення позовної заяви з додатками відповідачу на 2 арк.
11.09.2025 року до суду через систему електронний суд від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 11661), в яких зазначено, що до заяви про усунення недоліків та до уточненої позовної заяви помилково не було долучено доказів їх направлення на адресу відповідача. У зв'язку із зазначеним позивач просив долучити до матеріалів справи копію опису вкладення у цінний лист та поштової накладної №3935410216361 від 05.09.2025 року.
Суд ухвалою від 15.09.2025 року відкрив провадження у справі № 917/1541/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). У даній ухвалі встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 15.09.2025 року була надіслана відповідачу в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету - 17.09.2025 року о 15 год. 00 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
06.07.2023 року за результатами проведення відкритих торгів з особливостями укладено договір між Замовником - виконавчим комітетом Нехворощанської сільської ради (позивач) та Підрядником - ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» (відповідач) укладено договір № 160 з «реконструкції громадського будинку, що знаходиться за адресою вул. Корчукова, буд. 2в, в с. Нехвороща, Полтавського району Полтавської області під багатоквартирний житловий будинок для облаштування місць проживання внутрішньо переміщених та евакуйованих осіб» (арк. справи 17-21, том 1).
При укладенні Договору № 160 (далі- Договір) сторони узгодили, зокрема, наступне:
- Підрядник повинен виконати роботи, передбачені цим договором, якість яких повинна відповідати технічним вимогам Замовника та кошторисним нормам України «Настановам з визначення вартості будівництва», які затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві» (п.2.1);
- ціна Договору становить 14 975 647,50 грн., у тому числі ПДВ 20%, що складає 2 495 941,25 грн. Джерело фінансування - кошти місцевого та державного бюджетів. Договірна ціна - динамічна (п.3.1);
- п. 4.1. Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Підрядником актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2, КБ-3), підтверджених підписом та печаткою (у разі наявності) представника технічного нагляду, уповноваженої особи Замовника та Підрядника протягом 15 робочих днів, з можливістю відстрочки платежу на 90 календарних днів;
- Підрядник зобов'язується щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків за виконані роботи та складати акт звірки взаєморозрахунків з Замовником, який є підставою для остаточного розрахунку (п.4.5);
- Пунктом 5.1. Договору передбачено, що строк виконання робіт - до 20.12.2023 року;
- термін дії договору до 31.12.2023 (п.10.1).
До Договору укладено сім додаткових угод (арк. справи 22,24,26,29,34,36,41, том 1).
З матеріалів справи вбачається, що сторонами складено та підписано довідки про вартість робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в (далі -Акти) №4 за грудень 2023 на суму 5 918 714,16 грн; акту ф. КБ-2в №1 за вересень 2023 року на суму 2 157 045,86 грн; акту ф. КБ-2в №2 за вересень 2023 року на суму 2 613 012,22 грн; акту ф. КБ-2в №4 за грудень 2023 року на суму 5 695 469,77 грн., акту ф. КБ-2в №5 за грудень 2023 року на суму 630 092,86 грн (арк. справи 14-89, том 2).
Роботи прийняті і оплачені позивачем без зауважень.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, проведено перевірку відкритих торгів з особливостями у Виконавчому комітеті Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області. В ході перевірки досліджувались питання дотримання вимог законодавства при проведенні Замовником закупівлі за предметом «Реконструкція громадського будинку, що знаходиться за адресою вул. Корчукова, буд. 2в, в с. Нехвороща, Полтавського району Полтавської області під багатоквартирний житловий будинок для облаштування місць проживання внутрішньо переміщених та евакуйованих осіб», про що складено Акт від 21.02.2025 року № 201631-11/26 (арк. справи 46-71, том 1).
Перевіркою встановлено, що в квітні 2023 року ФОП Ярошенко П.В. розроблено проектно-кошторисну документацію на реконструкцію громадського будинку за адресою: вул. Корчукова, 2в, с. Нехвороща Полтавського району Полтавської області, під багатоквартирний житловий будинок для облаштування місць проживання внутрішньо переміщених та евакуйованих осіб.
Відповідно до Експертного звіту №0706Є-05/23 від 18.05.2023, виданого ТОВ «ЄВРОЕКСПЕРТИЗА» (реєстраційний номер в ЄДЕССБ ЕХ01:4842-0372-9603- 9653) загальна кошторисна вартість Об'єкта будівництва складала 15623,21 тис. грн. (арк. справи 10-11).
В листопаді 2023 року до вказаної проектної документації внесені зміни.
Відповідно до Експертного звіту №0219/23ЕК від 14.12.2023, виданого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕКСПЕРТНА КОМПАНІЯ "ОСНОВА" (Реєстраційний номер в ЄДЕССБ ЕХ01:1130-0745-9369- 1052) загальна кошторисна вартість Об'єкта будівництва складає 13129,05 тис. грн. (арк. справи 12-13, том 2).
Аналізом причин зменшення кошторисної вартості Об'єкта будівництва після коригування проектно-кошторисної документації встановлено, що зменшення вартості відбулось за рахунок виключення з ПКД реконструкції гаражів на 4 автомобілі, яка була передбачена первинною ПКД, та зменшено ціни на основні будівельні матеріали (газобетонні блоки, цегла, плити перекриття, металочерепиця, утеплювач тощо).
Зменшення цін на будівельні матеріали при виконанні договору від 06.07.2023 № 160 відображене в Акті приймання виконаних будівельних робіт ф. № КБ-2в № 4 за грудень 2023 року на суму 5 918 714,16 гривень.
Під час документальної перевірки досліджено питання щодо правильності визначення вартості виконаних ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» робіт на етапі взаєморозрахунків за виконані роботи (при складанні Актів КБ-2в), за результатами якого встановлено завищення вартості виконаних ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» робіт внаслідок включення до Актів ф. № КБ-2в понаднормативних витрат будівельних матеріалів.
Під час перевірки зроблено перерахунок вартості виконаних ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» виходячи з нормативних витрат матеріальних ресурсів, за результатами якого встановлено, що внаслідок порушення п. 2.2, 2.5 РЕКНб Вказівки в частині включення до Актів КБ-2в понаднормативних витрат матеріальних ресурсів завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 91 188,84 гривень (розрахунок в мат справи, арк. справи 15, том 1).
Також під час перевірки зроблено перерахунок вартості робіт з улаштування покрівлі із металочерепиці «Монтерей» без урахування вартості робіт з укладання утеплювача, за результатами якого встановлено, що внаслідок порушення ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» п. 6.3 Настанови в частині не виключення вартості робіт з укладання утеплювача при улаштуванні покрівлі із металочерепиці «Монтерей» яка не виконувалась, завищено вартість робіт на суму 4343,62 гривень (розрахунок в мат. справи, арк. справи 16, том 1).
Крім того, з Актів ф. № КБ-2в встановлено, що ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» включено податок на додану вартість в розмірі 20% від загальної вартості будівельно-монтажних робіт за актами КБ-2в, що суперечить пункту 197.15 статті 197 розділу V Податкового кодексу України. Згідно розрахунку до Актів безпідставно включено ПДВ в сумі 481 598,55 грн. (арк. справи 17, том 1).
Позивач зазначав, що внаслідок нарахування ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» податку на додану вартість на загальну вартість будівельних робіт з будівництва житла в повному обсязі, який компенсовано Виконавчим комітетом Нехворощанської сільської ради, на стадії укладання Договору порушено п. 5.34 «Настанов з визначення вартості будівництва», які затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», що в подальшому призвело до порушення п. 6.1 Настанови на стадії взаєморозрахунків та завищено вартість виконаних будівельних робіт, які оплачені за рахунок Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об'єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії на загальну суму 481 598,55 грн.
Позивач на обґрунтування позовних вимог подав як докази: копії акту про результати перевірки закупівель Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 21.02.2025 року № 201631 -11 /26, розрахунку завищення вартості виконаних ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» робіт, претензії, відповіді на претензію, повторного листа про погодження відшкодування збитків, звіту про результати проведення процедури закупівлі номером ІD: ІІА-2023 -06-13 -014776-а), договору № 160 від 06.07.2023 року, календарного графіку виконання робіт, звіту обстеження технічного стану будівельних конструкцій, додаткових угод, проектно-кошторисної документації, ухвала від 10.01.2024 року у справі № 554/344/24, опис речей і документів, вилучених згідно ухвали суд, експертних висновків ТОВ «Експертна компанія «Основа» та ТОВ «Євроекспертиза», акти форми КБ-2 з довідками про вартість робіт.
Відповідач правом на подачу доказів не скористався.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 2 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ст. 877 Цивільного кодексу України).
Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Відповідно до п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Режим звільнення від оподаткування ПДВ за приписами вказаної норми застосовується до операцій, а не до суб'єктів.
Умовами укладеного договору визначено, що замовником будівництва є виконавчий комітет Нехворощанської сільської ради, Підрядником - ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД», предметом договору є будівельні роботи з реконструкції громадського будинку, що знаходиться за адресою вул. Корчукова, буд. 2в, в с. Нехвороща, Полтавського району Полтавської області під багатоквартирний житловий будинок для облаштування місць проживання внутрішньо переміщених та евакуйованих осіб.
Відповідач не спростував, що будівництво здійснювалось за державні кошти.
Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Поняття «будівництво житла за державні кошти» у п. 197.15. ст. 197 Податкового кодексу України, слід розуміти як будівництво за грошові кошти, що належать державі.
Поняттю «державні кошти» відповідає інше поняття, яке застосовується у чинному законодавстві «публічні кошти». Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» визначено, що публічні кошти - кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності тощо.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), юридичні особи, які є установами, організаціями, які забезпечують потреби держави та є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.
Отже, грошові кошти, що отримані відповідачем як підрядником і надавачем (постачальником) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла є державними коштами, отриманими з державного бюджету, що відповідає умовам договору.
Наказом Міністерства фінансів України № 397 від 09.08.2024 затверджено «Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України» (далі - Узагальнююча консультація), у якій сформовано загальну позицію щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, у разі оплати таких робіт за рахунок державних коштів.
Згідно з положеннями Узагальнюючої консультації генеральний підрядник (платник податку на додану вартість) зобов'язаний відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що були нараховані за операцією з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість, за правилами, встановленими статтею 192 розділу V ПКУ, зокрема:
- повернути замовнику суму попередньо нарахованого податку на додану вартість;
- скласти розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена з нарахуванням податку на додану вартість, в якому вказати зі знаком «-» показники щодо поставлених будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН замовником;
- скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на операцію з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ, без нарахування податку (з позначкою «Без ПДВ»).
Предметом договору було виконання будівельних робіт з реконструкції громадського будинку, що знаходиться за адресою вул. Корчукова, буд. 2в, в с. Нехвороща, Полтавського району Полтавської області під багатоквартирний житловий будинок для облаштування місць проживання внутрішньо переміщених та евакуйованих осіб, за рахунок державних коштів, операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, а отже включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.
Пунктом 3.1 вказаного Договору передбачено, що ціна Договору становить 14 975 647,50 грн., у тому числі ПДВ 20%, що складає 2 495 941,25 грн. Джерело фінансування - кошти місцевого та державного бюджетів. Договірна ціна - динамічна.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що Підрядник повинен виконати роботи, передбачені цим договором, якість яких повинна відповідати технічним вимогам Замовника та кошторисним нормам України «Настановам з визначення вартості будівництва», які затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві».
Суд враховує, що норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов'язком, а не правом платника податку.
Суд також враховує, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
За викладених обставин, суд вважає що при укладенні договору сторонами до ціни договору податок на додану вартість було включено неправомірно, а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині позову в сумі 481 598,55 грн.
Стосовно стягнення завищеної вартості робіт суд виходить з наступного.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пред'явив вимогу про стягнення з відповідача суми завданих збитків, яка ґрунтується виключно на акті про результати перевірки закупівель виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 21.02.2025 року № 201631-11/26, складеним Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для покладення на суб'єкта господарювання відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідно встановити склад цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені, та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
У контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки", заявлена до стягнення з відповідача сума перерахована йому як виконавцю будівельних робіт за договорами підряду, ця сума не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.
З 28 лютого 2025 року набув чинності Закон України № 4196-ІХ «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» від 9 січня 2025 року, яким визнано Господарський кодекс України таким, що втратить чинність 28.08.2025.
Оскільки між сторонами у справі було укладено договори підряду за бюджетні кошти, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за договорами підряду робіт, такі кошти набуто за наявності правової підстави - договорів, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті з відповідача як збитки.
Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування збитків.
Посилання позивача на акт перевірки №130316-22/1 від 16.12.2024, складений Управлінням Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області за наслідками перевірки закупівель у позивача, як на доказ заподіяння збитків останньому, не приймається судом до уваги, оскільки акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки. Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватись в суді.
Крім цього, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
До того ж акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Акт ревізії є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, він містить лише думку органу, який його склав, акт перевірки (ревізії) не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки.
Аналогічною є також правова позиція Верховного Суду з цього питання, яка була висловлена ним в постанові від 13.02.2018 у справі № 815/2689/15 (касаційне провадження №К/9901/8377/18) з приводу результатів зустрічних звірок).
Отже, акт перевірки закупівель не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто, укладання сторонами у справі договорів підряду, дії сторін щодо виконання їх умов, у тому числі виконання відповідних робіт та їх оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі № 916/1906/18 та від 17.03.2020 року у справі №911/1102/19.
Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним та достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договорами підряду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 року у справі №922/2310/17, від 16.10.2018 року у справі № 910/23357/17, від 18.10.2018 року у справі №917/1064/17, від 26.03.2019 року у справі № 910/26948/15, від 20.02.2020 у справі №345/1575/15-а.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 1 серпня 2005 року, у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті, то у п. 98 цих умов визначено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду, порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду (п. 99 умов).
Коригування суми, що підлягає сплаті замовником може здійснюватися на стадії перевірки вартості, фактичного обсягу виконаних робіт, які включені до актів приймання виконаних робіт та покладається на замовника під час підписання актів.
Оскільки мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня, акти приймання виконаних будівельних робіт підписані замовником, скріплені печатками без будь-яких зауважень, а тому слід вважати, що позивач погодився з вартістю та обсягом робіт, зауважень з цього приводу у нього не було.
З огляду на наведене не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді завищення вартості виконаних ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» робіт внаслідок включення до актів ф. № КБ-2в понаднормативних витрат будівельних матеріалів в сумі 91 188,84 грн та завищення вартості робіт внаслідок не виключення вартості робіт з укладання утеплювача при улаштуванні покрівель мансардних з металочерепиці «Монтерей», яке не виконувалось, в сумі 4343,62 гривень.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в частині стягнення збитків сумі 481 598,55 грн. внаслідок безпідставного нарахування ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» податку на додану вартість на загальну вартість будівельних робіт з будівництва житла в повному обсязі, який компенсовано Виконавчим комітетом Нехворощанської сільської ради.
Включення у спірних правовідносинах податку на додану вартість на загальну вартість будівельних робіт з будівництва житла у Акти ф. № КБ-2в суперечить п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, а отже включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення 481 598,55 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок безпідставного нарахування ТОВ «Компанія «ТОТАЛБУД» податку на додану вартість на загальну вартість будівельних робіт з будівництва житла.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 7 223,98 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233,237-238 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ТОТАЛБУД" (вул. Центральна, 28, с. Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область, 39354, ідентифікаційний код 41719513) на користь Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області (вул. Миру, 3, с. Нехвороща, Полтавський район, Полтавська область, 39354, ідентифікаційний код 04382613) збитки в розмірі 481 598,55 грн. та 7 223,98 грн. судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. Відмовити в задоволенні вимог в іншій частині позову.
Рішення підписано 20.11.2025 року
Суддя О.М. Тимощенко
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України