адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
17.11.2025 Справа № 917/1118/25
Суддя Кльопов І.Г., розглянувши
заяву Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтавафармація", вул. Шевченка,76, м.Полтава, 36039
про відшкодування судових витрат по справі № 917/1118/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська М'ясна Компанія", просп. Перемоги (Курський), буд. 147, м.Суми, 40020
до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтавафармація", вул. Шевченка,76, м.Полтава, 36039
про розірвання договору оренди
встановив:
У провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/1118/25
Суд ухвалою від 23.10.2025 закрив провадження у справі у зв"язку з відмовою позивача від позову.
23.10.2025 до суду від представника відповідача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтавафармація" надійшло клопотання про стягнення з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська М'ясна Компанія" понесених Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтавафармація" витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи № 917/1118/25 у розмірі 20 000,00 грн (вх. № 13659).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.11.2025 клопотання Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтавафармація" прийнято до розгляду.
10.11.2025 за вхід. № 14425 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська М'ясна Компанія" надійшли заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на відсутність підстав для покладення на позивача судових витрат відповідача.
Дослідивши матеріали заяви Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтавафармація" суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати згідно зі ст. 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу.
Правила розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду встановлені ст. 130 ГПК України, згідно з ч. ч. 3, 5 якої у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі №904/1478/19 дійшла висновку, що у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у відповідача згідно з першим реченням частини третьої статті 130 ГПК України виникає право на відшкодування йому за рахунок позивача понесених витрат, до яких належить і судовий збір, і витрати, пов'язані з розглядом справи.
Отже, у випадку відмови позивача від позову, відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено, зокрема в частині третій статті 130 ГПК України.
Водночас механізм реалізації закріпленого у частині третій статті 130 ГПК України права на відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (до яких належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу), закріплений у частині п'ятій статті 130 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у відповідача згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України виникає право на відшкодування йому понесених витрат (і судового збору, і пов'язаних з розглядом справи), при цьому розподіл витрат, пов'язаних з розглядом справи, здійснюється у відповідності до вимог частини п'ятої статті 130 ГПК України.
У контексті наведеного, суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20, де відзначено, що правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема закриття провадження у справі, суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Отже, при застосуванні частини п'ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.
Відтак відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:
- чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов;
- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача;
- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
Суд враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, Верховний Суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Відповідно до положень статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відмова від позову за заявою позивача є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.
Так, відмова від позовних вимог відносно є виключно свідомим волевиявленням позивача.
Верховний Суд виходить з того, що подання позову (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред'явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже доступ до суду є правом особи, гарантованим державою.
Так само і сам по собі факт подання заяви/клопотання про залишення позову без розгляду, чи то відмову від позову у справі не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачем, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Підставою для подання позивачем заяви про відмову від позову стало те, що сторонами досягнуто згоди щодо мирного врегулювання спору та розірвання договору оренди до розгляду справи по суті.
Так, дана обставина не свідчить, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою до закриття провадження у справі відносно відповідача діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору, чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).
Поряд з тим, аргументованих обґрунтувань наведених вище обставин як і доказів на їх підтвердження заява Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтавафармація" не містить.
Керуючись ст. 123, 124, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтавафармація" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу по справі № 917/1118/25 (вх. № 13659) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 17.11.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України
Суддя Кльопов І.Г.