вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/789/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Суворова, буд. 3) в інтересах держави в особі:
1) Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, м. Київ, вул. Солом'янська, 1)
2) Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, площа Соборна, 1)
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А)
про стягнення 456010,89 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу,
секретар судового засідання: Ліщук М.Ю.
Представники сторін:
прокурор: Набок Ю.В. (посвідчення № 069103);
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача: Зубчук О.Р. (адвокат, ордер від 03.04.2025 р. серія АІ № 1863321) - в режимі відеоконференції
Керівник Фастівської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі - позивач 1) та Фастівської міської ради (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» (далі - відповідач, ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ») про стягнення 456010,89 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час реалізації представницьких повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Фастівською окружною прокуратурою було виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони захисту та раціонального використання лісових ресурсів.
Так, працівниками лісової охорони філії «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» було виявлено факт незаконної порубки 95 дерев у кварталі 13 виділ 2, кварталі 23 виділ 1, 4, кварталі 27 виділ 1, кварталі 29 виділ 1 Снітинського лісництва, що розташоване в адміністративних межах Фастівського району Київської області. За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки працівниками лісової охорони філії «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» 11.05.2022 р. складено акт № 2 огляду місця вчинення лісопорушення.
Відповідно до розрахунку шкоди, заподіяної лісу, проведеного провідним інженером з охорони та захисту лісу ДП «Білоцерківське лісове господарство» Клеваком Р.В. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір збитків становить 456010,89 грн.
Враховуючи, що земельна ділянка, на якій виявлено незаконну порубку дерев, знаходиться в адміністративних межах Фастівської територіальної громади, прокурор звернувся до суду з даним позовом з метою захисту інтересів держави, зокрема, в особі Фастівської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2025 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Підготовче засідання відкладалося.
17.03.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» від відповідача надійшла заява б/н від 17.03.2025 р. (вх. № 3588/25 від 17.03.2025 р.) про вступ у справу представника.
19.03.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 19.03.2025 р. (вх. № 3757/25 від 19.03.2025 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.
07.04.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 04.04.2025 р. (вх. № 4629/25 від 07.04.2025 р.), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Фастівської міської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ», посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 р. № 303 відповідач був позбавлений можливості у здійсненні заходів державного контролю в сфері охорони лісу, що є незалежною від волі відповідача обставиною та, на думку останнього, виключає наявність вини з боку відповідача. Також відповідач зазначає, що в силу дії форс-мажорних обставин (введення воєнного стану на території України та встановлення комендантської години на території України) він не мав можливості в повній мірі здійснювати заходи щодо охорони лісів. Відповідач у відзиві зазначає, що прокурором не визначено жодної дії, спрямованої на охорону лісових ресурсів, яка не була б дотримана з боку Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ», що, в свою чергу, призвело до незаконної порубки лісових ресурсів. Натомість відповідач виконував усі залежні від нього дії, спрямовані на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, а прокурором не доведено недотримання відповідачем процедури перевірки лісових ресурсів, які знаходяться у його постійному користуванні, та невжиття останнім заходів реагування з питань незаконної вирубки лісів. Окрім того, відповідач вважає, що розрахунок шкоди, нанесеної лісовому господарству за вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту дерев по ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 11.05.2022 р., є неналежним доказом та не може бути розглянутим судом, адже не містить даних щодо того, який індекс інфляції застосовано, та на підставі якого документа його отримано, відтак, не може бути підставою для встановлення розміру шкоди. Також розрахунок не містить даних про те, яким чином та із застосуванням якого вимірювального засобу здійснювалися заміри діаметрів пнів при оформленні розрахунку завданої шкоди та чи проходив такий прилад повірку.
05.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему “Електронний суд» від відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи б/н від 05.05.2025 р. (вх. № 6013/25 від 05.05.2025 р.), в якій відповідач просив суд проводити підготовче судове засідання 05.05.2025 р. у справі № 911/789/25 у відсутність представника відповідача.
28.05.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» надійшло клопотання б/н від 28.05.2025 р. (вх. № 7332/25 від 28.05.2025 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було задоволено ухвалою суду від 02.06.2025 р.
Окрім того, 28.05.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду б/н від 28.05.2025 р. (вх. № 7321/25 від 28.05.2025 р.), в якій остання просить суд залишити без розгляду позовну заяву Керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Фастівської міської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» про стягнення 456010,89 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, з мотивів незазначення прокурором у позовній заяві належного обґрунтування підстав для звернення до суду. На думку відповідача, звертаючись з цим позовом до суду, прокурор фактично перебирає на себе компетенцію відповідного уповноваженого органу та намагається зобов'язати відповідача до вчинення певних дій у судовому порядку, оскільки уповноваженими на це органами цього здійснено протиправно (на думку прокурора) не було.
Також 05.06.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду б/н від 05.06.2025 р. (вх. № 7824/25 від 05.06.2025 р.), зміст якої збігається зі змістом заяви про залишення позову без розгляду б/н від 28.05.2025 р. (вх. № 7321/25 від 28.05.2025 р.).
04.08.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від Фастівської окружної прокуратури надійшли заперечення № 57/1-3958 від 01.08.2025 р. (вх. № 10716 від 04.08.2025 р.) на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
04.08.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від Фастівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 57/1-3959 від 01.08.2025 р. (вх. № 10728 від 04.08.2025 р.).
Протокольною ухвалою суду від 04.08.2025 р. було відмовлено в задоволенні заяв відповідача про залишення позову без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У позові прокурор зазначив, що порушення інтересів держави в даному випадку полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення. Водночас, Державною екологічною інспекцією Столичного округу не було вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди. Відповідно, звернення із цим позовом спрямоване на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в порядку ч. 3 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з нездійсненням суб'єктами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.
Суд відзначає, що, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру»).
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Разом із тим, у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17, від 18.08.2020 р. у справі № 914/1844/18, від 08.12.2020 р. у справі № 908/1664/19.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).
Поряд з цим, статтею 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.
Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р. № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів.
Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.
Згідно з п.п. 5 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 р. № 18 “Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекції Столичного округу (нова редакція)», Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах тощо.
Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів і, відповідно, є належним позивачем у даній справі.
Як слідує з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією Столичного округу, у тому числі з приводу листа Фастівської окружної прокуратури від 31.01.2025 р. № 57/1-612вих-25 щодо вжиття заходів, спрямованих на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев, будь-яких заходів не здійснювалося, що вказує на невжиття уповноваженим органом заходів, спрямованих на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев.
Таким чином, невжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією Столичного округу щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, свідчить про бездіяльність позивача 1.
Окрім того, слід відзначити, що право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.ст. 13, 142, 145 Конституції України, ст.ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Зокрема, до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з приписами п. б ч. 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Фастівська міська рада, якою так само заходи щодо стягнення шкоди не вживалися, у відповідь на лист Фастівської окружної прокуратури від 31.01.2025 р. № 57/1-611вих-25 повідомила прокуратуру листом від 11.02.2025 р. № 06-16/707 про те, що Фастівська міська рада не заперечує проти наміру прокуратури звернутися до Господарського суду Київської області із заявою про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев, на суму 456010,89 грн.
Відтак, прокурор, звернувшись до суду з даним позовом, виконав обов'язок щодо попереднього повідомлення позивачів відповідно до частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи, що позивачами не було вжито заходів щодо подання до суду відповідної позовної заяви, прокуратура звернулася з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з нездійсненням позивачами як суб'єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.
Таким чином суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись з даним позовом, обґрунтував, у чому полягають інтереси держави та необхідність їх захисту, вірно визначив органи, які мають компетенцію захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, підтвердив бездіяльність таких органів та дотримався процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, заява відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
06.08.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 06.08.2025 р. (вх. № 10870/25 від 06.08.2025 р.).
07.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від прокуратури надійшли заперечення № 57/1-3958вих.-25 від 01.08.2025 р. (вх. № 5054/25 від 07.08.2025 р.).
07.08.2025 р. до Господарського суду Київської області від прокуратури повторно надійшла відповідь на відзив на позовну заяву № 57/1-3959вих.-25 від 01.08.2025 р. (вх. № 5053/25 від 07.08.2025 р.).
05.09.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 05.09.2025 р. (вх. № 12230/25 від 05.09.2025 р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була задоволена ухвалою суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2025 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2025 р.
07.10.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н від 07.10.2025 р. (вх. № 13854 від 07.10.2025 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була задоволена ухвалою суду.
У судовому засіданні 20.10.2025 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
У травні 2022 року працівниками лісової охорони філії «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» було виявлено факт незаконної порубки 95 дерев у кварталі 13 виділ 2, кварталі 23 виділ 1, 4, кварталі 27 виділ 1, кварталі 29 виділ 1 Снітинського лісництва, що розташоване в адміністративних межах Фастівського району Київської області.
За результатами виявлення вищевказаної незаконної рубки працівниками лісової охорони філії «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» 11.05.2022 р. складено акт № 2 огляду місця вчинення лісопорушення.
Відповідно до розрахунку шкоди, заподіяної лісу, проведеного провідним інженером з охорони та захисту лісу ДП «Білоцерківське лісове господарство» Клеваком Р.В. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір заподіяних вказаною незаконною порубкою збитків становить 456010,89 грн.
Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 р. № 943 було прийнято рішення про припинення ДП «Білоцерківське лісове господарство» та створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ», яке є правонаступником прав та обов?язків ДП «Білоцерківське лісове господарство».
Наказом ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» від 26.12.2023 р. № 2059 затверджено Положення про філію «Білоцерківське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» (далі - Положення).
Відповідно до п. 1.1 Положення філія є відокремленим підрозділом ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ».
Філія є відокремленим структурним підрозділом ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ», яка не має статусу юридичної особи. (п. 3.1 Положення).
Відповідно до п. 7.8 Положення, на земельних ділянках, які знаходяться постійному користуванні ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ», свою господарську діяльність здійснює філія.
Наказом ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» № 249 від 09.01.2023 р. за філією закріплено майно, права і обов?язки, які передані передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 р. № 66 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство».
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Сторони визнають, що ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «Білоцерківське лісове господарство» станом на час виявлення незаконної рубки дерев було постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій виявлена така рубка.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно зі ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Таким чином, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Як слідує з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебуває у постійному користуванні ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ», зокрема, філії «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ», що не заперечується сторонами.
Пунктом 2.1 Положення про філію «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ», затвердженого наказом від 26.12.2023 р. № 2059 (далі - Положення), передбачено, що філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Предметом діяльності філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; вжиття заходів у порядку та в межах визначених законодавством щодо запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства (п.п. 2.2.2, 2.2.3 Положення про філію).
Статтею 89 Лісового кодексу України встановлено, що охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.
Відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009 р., лісничий та майстер лісу відносяться до посадових осіб державної лісової охорони.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України № 262 від 31.08.2010 р., у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Таким чином, акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним доказом на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Слід зазначити, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Поряд з цим, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Приписами чинного законодавства, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, оскільки обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 р. № 906/133/18, від 09.08.2018 р. № 1909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 р. у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 р. у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 р. у справі № 925/382/17, від 27.03.2018 р. у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 р. у справі № 920/1106/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 р. у справі № 9901/93/19 викладено правову позицію, відповідно до якої, виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 р. у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 р. у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 р. у справі № 922/2317/21).
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.
Тобто відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, які спричинили збитки.
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Подані до матеріалів справи докази на підтвердження вищезазначених обставин є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (введення воєнного стану та встановлення комендантської години) як на підставу відсутності вини відповідача, оскільки сам факт введення воєнного стану, а також запровадження комендантської години, не може вважатись належною правовою підставою для невиконання постійним лісокористувачем покладених на нього обов'язків з охорони лісу та запобігання незаконної рубки.
Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що незаконна вирубка дерев відбулась під час комендантської години, а також не містять будь-яких доказів, які б підтверджували доводи відповідача про неможливість виконання покладених на нього обов'язків з охорони лісу під час воєнного стану. Водночас, значний обсяг вирубки свідчить про те, що її здійснення потребувало певного часу та залучення техніки.
Твердження відповідача про те, що відповідно до Постанови КМУ від 13.03.2022 р. № 303 відповідач був позбавлений можливості здійснювати заходи державного контролю в сфері охорони лісу, відхиляються судом, адже положення даної постанови поширюються не на ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ», а на Державну екологічну інспекцію Столичного округу, яка уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу по філії «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» Снітинського лісництва, квартал 13 виділ 2, квартал 23 виділ 1, 4, квартал 27 виділ 1, квартал 29, складеного провідним інженером з охорони та захисту лісу Клеваком Р.В., внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства державі заподіяно шкоду у розмірі 456010,89 грн.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 р., з урахуванням індексації 2022 року.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Дослідивши поданий розрахунок, суд вбачає його обґрунтованим та арифметично вірним, відтак, вимога прокуратури про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу, у розмірі 456010,89 грн. є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також суд вважає за необхідне відзначити, що згідно зі ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Фастівської територіальної громади Київської області, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди на єдиний казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на Фастівську міську раду, згідно з кодом бюджетної класифікації. У даному випадку - це «грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності», код класифікації доходів 24062100.
Даний рахунок відкритий за балансовим рахунком, має назву: "кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетом". Вся сума стягується на один рахунок міської ради, а потім відбувається автоматичний відсотковий розподіл між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.
Відтак, оскільки місце заподіяння екологічної шкоди - порубки дерев знаходиться в адміністративних межах Фастівської громади, то відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» надходження грошових коштів на спеціальний рахунок Фастівської міської ради буде правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, код 44768034) на користь держави в особі Фастівської міської ради (08500, Київська обл., м. Фастів, площа Соборна, 1, код 34446857) 456010 (чотириста п'ятдесят шість тисяч десять) грн. 89 коп. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною порубкою лісу.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код 02909996) 6840 (шість тисяч вісімсот сорок) грн. 16 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 20.11.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна