вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" вересня 2025 р. м. Київ Справа №911/1008/25
За позовом Білоцерківської окружної прокуратури (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 38а) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжки Плюс» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, буд. 41-Г)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А)
про розірвання договору та зобов'язання повернути лісову ділянку
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники учасників:
прокурор: Карнов А.О.
від позивача: Новицька А.О.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Обставини справи:
У березні 2025 Білоцерківська окружна прокуратура (далі - прокурор) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, КОДА) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжки Плюс» (далі - відповідач, ТОВ «Сніжки Плюс») про:
- розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 04.02.2013 №2, укладеного між Державним підприємством «Білоцерківське лісове господарство» та ТОВ «Сніжки Плюс»;
- зобов'язання ТОВ «Сніжки Плюс» повернути лісову ділянку площею 0,1000 га, яка розташована в Ставищенському лісництві (квартал 33, виділ 6) в адміністративних межах Білоцерківського (колишнього Ставищенського) району Київської області, розпоряднику вказаної земельної ділянки - Київській обласній державній адміністрації.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачем порушено умови договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 04.02.2013 №2, укладеного відповідачем з Державним підприємством «Білоцерківське лісове господарство», надалі - договір, в частині заборони без згоди постійного лісокористувача та власника проведення будь-якого будівництва на лісовій земельній ділянці, переданій відповідачу у довгострокове тимчасове користування за вказаним договором.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1008/25 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (надалі - третя особа, ДСГП «Ліси України»), встановлено учасникам справи процесуальні строки для реалізації їхніх процесуальних прав на подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 24.04.2025. Ухвала суду від 01.04.2025 про відкриття провадження у справі доставлена прокурору, позивачу та третій особі в їхні електронні кабінети ЄСІТС, а відповідачу, який не має зареєстрованого електронного кабінету, направлена поштовим відправленням від 07.04.2025 №0601132216120, яке відділенням поштового зв'язку повернуто до суду 25.04.2025 без вручення адресату, причина невручення відповідачу - за закінченням терміну зберігання.
У підготовче засідання 24.04.2025 з'явились прокурор та позивач, не з'явились відповідач та третя особа, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 15.05.2025. Про відкладення підготовчого засідання відповідачу та третій особі направлено ухвалу суду від 24.04.2025, яка третій особі доставлена в електронний кабінет ЄСІТС, а відповідачу направлена поштовим відправленням від 29.04.2025 №0601140381016, яке відділенням поштового зв'язку повернуто до суду 19.05.2025 без вручення адресату, причина невручення відповідачу - за закінченням терміну зберігання.
14.05.2025 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшли додаткові письмові пояснення з доказами, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
У підготовче засідання 15.05.2025 з'явились прокурор та позивач, не з'явились відповідач та третя особа, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 12.06.2025. Про відкладення підготовчого засідання відповідачу та третій особі направлено ухвалу суду від 15.05.2025, яка третій особі доставлена в електронний кабінет ЄСІТС, а відповідачу направлена поштовим відправленням від 20.05.2025 №0601148681442, яке відділенням поштового зв'язку повернуто до суду 09.06.2025 без вручення адресату, причина невручення відповідачу - за закінченням терміну зберігання.
У підготовче засідання 12.06.2025 з'явився прокурор, інші учасники справи не з'явились, про підготовче засідання та здійснення підготовчого провадження у справі були повідомлені судом неодноразово шляхом направлення ухвал суду, про поважні причини неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення підготовчого засідання суду не заявляли. В підготовчому засіданні протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 10.07.2025. Про призначення справи до судового розгляду по суті позивачу, відповідачу та третій особі, які не з'явились в підготовче засідання 12.06.2025, направлено ухвалу суду від 12.06.2025, яка позивачу та третій особі доставлена в їхні електронні кабінети ЄСІТС, а відповідачу направлена поштовим відправленням від 17.06.2025 №0601159325427, яке відділенням поштового зв'язку повернуто до суду 07.07.2025 без вручення адресату, причина невручення відповідачу - за закінченням терміну зберігання.
В судове засідання 10.07.2025 з'явився прокурор, інші учасники справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, протокольною ухвалою судове засідання було відкладено на 04.09.2025. Про відкладення судового засідання позивачу, відповідачу та третій особі направлено ухвалу суду від 10.07.2025, яка позивачу та третій особі доставлена в їхні електронні кабінети ЄСІТС, а відповідачу направлена поштовим відправленням від 18.07.2025 №0601171925430, яке відділенням поштового зв'язку повернуто до суду 06.08.2025 без вручення адресату, причина невручення відповідачу - за закінченням терміну зберігання.
В судове засідання 04.09.2025 з'явилися прокурор та позивач, які підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті справи. Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, про розгляд справи були повідомлені судом неодноразово шляхом направлення їм ухвал суду у цій справі. Тому неявка відповідача та третьої особи відповідно до частини 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
За приписами частини 1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 1 ст.2 та частини 1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про наявність справи №911/1008/25 шляхом направлення судом відповідачу на адресу його місцезнаходження рекомендованих поштових відправлень з ухвалами суду у даній справі.
При цьому відповідно до частини 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Також відповідно до частини 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, одержувати чи не одержувати адресовану стороні поштову кореспонденцію у відділенні поштового зв'язку є правом самої сторони, яким сторона розпоряджається на власний розсуд, а тому у разі невчинення відповідачем дій щодо фактичного одержання у розумний строк адресованої йому поштової кореспонденції вказана суб'єктивна поведінка сторони не може розглядатись як порушення прав сторони на участь в судовому засіданні і сторона має самостійно нести ризик невчинення нею дій щодо фактичного одержання у розумний строк адресованої стороні поштової кореспонденції.
Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позов на подав, про поважні причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до частини 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, дійшов висновку про можливість розгляду справу за відсутності відповідача та третьої особи, яких суд неодноразово повідомляв про розгляд справи.
За результатами з'ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у відкритому судовому засіданні 04.09.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у цій справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, усні та письмові пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
Судом встановлено, що на території Сніжківської сільської ради Білоцерківського району (колишній Ставищенський район) Київської області за межами населеного пункту у 33 кварталі виділу 6 Ставищенського лісництва розміщена лісова земельна ділянка площею 0,1 га (постійний землекористувач - Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство», правонаступником якого згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» - третя особа у справі №911/1008/25).
Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 15.11.2012 №480 «Про виділення лісової ділянки у довгострокове користування ТОВ «Сніжки Плюс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Сніжки Плюс» виділено в довгострокове тимчасове платне користування для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей терміном на 49 років без вилучення у постійного лісокористувача та без зміни цільового призначення вказану лісову ділянку площею 0,1 га, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Білоцерківське лісове господарство» та розташована у кварталі 33 виділу 6 Ставищенського лісництва.
На підставі зазначеного розпорядження між ДП «Білоцерківське лісове господарство» (правонаступником якого на момент розгляду справи №911/1008/25 є ДСГП «Ліси України» - третя особа у справі) в якості постійного лісокористувача в тексті договору - («Сторона 1») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сніжки Плюс» (відповідач у справі) в якості тимчасового лісокористувача (в тексті договору - «Сторона 2») укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 04.02.2013 №2, тут і надалі - договір, який зареєстровано у Київському обласному управлінні лісового та мисливського господарства за № 7 від 14.02.2013.
Договір укладено до 15.11.2061 року (п. 6.1 договору).
Згідно п.2.1 договору передача лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування здійснюється без вилучення у ДП «Білоцерківське лісове господарство».
На момент передачі в тимчасове користування на лісовій ділянці споруди та інші об'єкти відсутні (п.1.3 договору), що також стверджується копією акту прийому-передачі від 01.02.2013, підписаного між ДП «Білоцерківське лісове господарство» та ТОВ «Сніжки Плюс».
Серед обов'язків довгострокового тимчасового лісокористувача, визначених п.5.4 договору, передбачено: проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим договором та законодавством; виконувати встановлені обмеження (обтяження) на земельну ділянку, на якій розташована лісова ділянка, в обсязі, передбаченому законодавством та цим договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташована лісова ділянка; не порушувати прав інших лісокористувачів; забезпечувати Стороні 1 безперешкодний доступ на об'єкт користування з метою перевірки його стану і відповідності напрямкам використання, що визначені цим договором; сприяти Стороні 1 у веденні лісового господарства та не перешкоджати його представникам здійснювати лісогосподарські заходи; у разі припинення договірних відносин повернути лісову ділянку Стороні 1 з урахуванням умов, визначених пунктами 14-18 цього договору; після закінчення терміну дії договору, а також в інших випадках припинення його дії, повернути Стороні 1 лісову ділянку протягом десяти днів із дати припинення у стані, придатному для ведення лісового господарства.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.7.1 договору на виділену в довгострокове користування лісову земельну ділянку встановлені наступні обмеження, зокрема: а) заборона будівництва будь-яких споруд і будівель без згоди Сторони 1.
Водночас, підпунктом «з» пункту 7.3 договору передбачено, що дія договору припиняється у випадку проведення Стороною 2 будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди Сторони 1.
Із пункту 1.4.111 Статуту ДСГП «Ліси України», розміщеного в публічному доступі на сайті ДСГП «Ліси України (e-forest.gov.ua), випливає, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року №943 вирішено припинити ДП «Білоцерківське лісове господарство» шляхом реорганізації, а ДСГП «Ліси України» є правонаступником ДП «Білоцерківське лісове господарство».
Відповідно до акта обстеження лісових ділянок, що виділені в довгострокове тимчасове користування із лісів державної власності філії «Білоцерківське лісове господарство» ДП «Ліси України» для рекреаційних цілей, складеного комісією 14.11.2024 в ході обстеження лісових ділянок, на лісовій ділянці, що надана Товариству з обмеженою відповідальністю «Сніжки Плюс» у довгострокове тимчасове користування, виявлено спорудження капітальної споруди без погодження із постійним лісокористувачем (власником лісів), що є порушенням пункту 6.4 Правил використання властивостей лісів, затверджених наказом Мінагрополітики від 14.08.2012 №502.
На виконання акта обстеження від 14.11.2024 комісією проведено повторне обстеження лісової земельної ділянки, що перебуває у тимчасовому довгостроковому користування ТОВ «Сніжки Плюс», про що складено також акт лісівничо-рекреаційного обстеження від 28.11.2024, відповідно до якого на вказаній лісовій земельній ділянці виявлено капітальні та тимчасові споруди, а саме кафе (на фундаменті), колодязь, кафе (без фундаменту), альтанки дерев'яні, гойдалки дитячі дерев'яні, вбиральня, альтанка дерев'яна навіс, побутове приміщення (на фундаменті), собача будка, коптильня, альтанка переносна, огорожа дерев'яна тимчасова.
Згідно з листом Київської обласної військової адміністрації від 27.01.2025 №14-25 інформація щодо погодження зведення тимчасових будівель і споруд на вказаній лісовій ділянці у Київській обласній державній адміністрації відсутня.
Звертаючись в березні 2025 до Господарського суду Київської області з позовом у цій справі в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (позивач у справі) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжки Плюс» (відповідач у справі) про розірвання договору та зобов'язання повернути лісову ділянку, прокурор посилається на те, що відповідачем порушено умови договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 04.02.2013 №2 в частині заборони без згоди постійного лісокористувача та власника проведення будь-якого будівництва на лісовій земельній ділянці.
Позивач, відповідач та третя особа їхніми правами на подання суду письмових пояснень чи заперечень у цій справі не скористались.
Отже, предметом розгляду справи є питання розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 04.02.2013 №2 та повернення тимчасовим лісокористувачем лісової ділянки її розпоряднику.
Надаючи правову оцінку вищевказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими та електронними доказами, та вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (частина 1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ст.11 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в даній справі, суд виходить з того, що право на звернення до господарського суду гарантовано статтею 4 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частин 2 та 3 статті 4 цього Кодексу юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 цього Кодексу передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», надалі - Закон №1697-VII. Частина 1 цієї статті 23 Закону №1697-VII визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред'явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону №1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).
Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У позовній заяві прокурор обґрунтовано вказав, що на підставі пункту 6 статті 31 Лісового кодексу України Київська обласна державна адміністрація (позивач у справі) є розпорядником спірної у справі №911/1008/25 лісової земельної ділянки державної власності, оскільки до повноважень позивача у справі віднесено прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території. Отже, саме Київська ОДА має повноваження вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, які виникли із договору тимчасового довгострокового користування лісами, у тому числі вимагати припинення права тимчасового користування лісовою ділянкою шляхом розірвання договору в судовому порядку.
При цьому Білоцерківська окружна прокуратура листами від 16.01.2025 №52-468вих-25, від 21.01.2025 №50-705вих-25 та від 28.02.2025 №50-1980вих025 повідомляла Київську ОДА (позивача) про виявлений факт спорудження споруд на лісових земельних ділянках державної власності, розпорядником яких є Київська ОДА, та наявність підстав для вжиття Київською ОДА заходів до поновлення інтересів держави та розірвання відповідних договорів довгострокового тимчасового користування, зокрема договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 04.02.2013 №2.
У відповідь Київська ОДА листом від 30.01.2025 №634/08/09.02-N/2025 повідомила про відсутність у неї достатньої інформації щодо спірної земельної ділянки та про те, що Київська ОДА не вживала заходів цивільно-правового характеру та не зверталась до суду, що підтверджує бездіяльність вказаного органу влади.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість прокурором підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Київської ОДА у поданому позові.
Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
У статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання. При цьому громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України (статті 23, 65, 66 Лісового кодексу України).
Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами (частина 1 ст.16 Лісового кодексу України).
У відповідності до статті 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Статтею 20 Лісового кодексу України передбачено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право, зокрема, на здійснення господарської діяльності у лісах з дотриманням умов договору, а також на зведення тимчасових будівель і споруд, необхідних для ведення господарської діяльності за умови погодження із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку.
Відповідно до статті 78 Лісового кодексу України право використання лісових ресурсів припиняється в разі, зокрема, використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.
Відповідно до умов договору від 04.02.2013 №2 та акта приймання-передачі лісової ділянки від 01.02.2013 ТОВ «Сніжки Плюс» (відповідач у справі) прийняло у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку (площею 0,1 га у 33 кварталі виділу 6 Ставищенського лісництва) з метою використання корисних властивостей лісів для використання в культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях (п. 1.1 договору).
Відповідно до пунктів 6.3 та 6.4 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502 (далі - Правила), господарська діяльність, яка може здійснюватися тимчасовими лісокористувачами на виділених лісових ділянках, не повинна суперечити цілям використання лісів, що визначені у договорі або лісовому квитку. Спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).
Всупереч істотним умовам пункту 2.7.1 договору щодо заборони будівництва будь-яких споруд і будівель без згоди постійного лісокористувача, а також вимог статей 20, 24 та 74 Лісового кодексу України та Правил № 502, на лісовій ділянці, що перебуває у довгостроковому тимчасовому користуванні ТОВ «Сніжки Плюс», без згоди власника (постійного землекористувача) споруджено тимчасове та капітальні споруди, що є порушенням умов договору.
Зазначені тимчасові та капітальні споруди (кафе, альтанки, побутове приміщення, собача будка, огорожа тощо) обмежує вільний доступ громадян до спірної лісової ділянки, що є порушенням конституційних прав громадян на користування природними об'єктами, на використання лісу та його корисних властивостей в порядку загального використання, і загалом обмежує можливості вільного перебування в лісах державної власності.
Це суперечить і меті використання лісової ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей з метою задоволення суспільних потреб. Виявлення факту проведення ТОВ «Сніжки Плюс» будь-якого будівництва, встановлення огорожі чи інших споруд лінійного типу без згоди постійного лісокористувача не потребує дослідження питання істотності порушень умов договору відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, а є обставиною, виникнення якої є самостійною підставою для припинення дії договору і його розірвання судом. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №369/6263/16-ц, від 30.09.2020 у справі № 369/6262/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2025 у справі №902/111/24.
Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
За таких обставин позовна вимога про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами є належним та ефективним способом захисту. Аналогічний висновок міститься в п.127-132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2025 у справі №902/111/24.
З огляду на наведене, вимоги в частині розірвання договору є обґрунтованими, прокурором доведені, а відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 3.1 договору, після припинення дії Договору Сторона 2 зобов'язана повернути Стороні 1 лісову ділянку протягом 10 календарних днів у такому ж стані, в якому вона її одержала.
Відтак, вимоги прокурора про розірвання договору та зобов'язання повернути лісову ділянку підлягають до задоволення у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог сплачений прокуратурою судовий збір в сумі 6056,00 грн за подання позову у справі відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 2, 4 - 9, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжки Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про розірвання договору та зобов'язання повернути лісову ділянку - задовольнити.
2. Розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 04.02.2013 №2, укладений між Державним підприємством «Білоцерківське лісове господарство» (09130, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Дрозди, урочище "Товста", квартал 50, код ЄДРПОУ 00992119) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сніжки Плюс» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, буд. 41-Г, код ЄДРПОУ 38168643), який зареєстровано у Київському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками вчинено запис №7 від 14.02.2013.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сніжки Плюс» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, буд. 41-Г, код ЄДРПОУ 38168643) повернути лісову ділянку площею 0,1000 га, яка розташована в Ставищенському лісництві (квартал 33, виділ 6) в адміністративних межах Білоцерківського (колишнього Ставищенського) району Київської області, розпоряднику земельної ділянки - Київській обласній державній адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сніжки Плюс» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, буд. 41-Г, код ЄДРПОУ 38168643) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; розрахунковий рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2025.
Суддя О.О. Третьякова