ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/9181/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Завод "Екватор"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 4 077 601,65 грн.,
Без повідомлення учасників справи.
Акціонерне товариство "Завод "Екватор" (далі - позивач, Завод) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 4 077 601,65 грн., з них: 2 600 000,00 грн. - основний борг, 753 141,11 грн. - інфляційні втрати, 178 104,38 грн. - 3 % річних, 546 356,16 грн. - пеня.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 27.08.2021 року № 53-129-01-21-02326 в частині оплати поставленого позивачем товару.
Рішенням від 21.11.2024 року в справі № 910/9181/24 господарський суд міста Києва (суддя Павленко Є.В.) частково задовольнив позов Заводу та стягнув з відповідача на користь позивача 2 600 000,00 грн. основного боргу, 271 753,43 грн. пені, 753 141,11 грн. інфляційних втрат та 177 890,68 грн. 3 % річних. У задоволенні решти вимог Заводу суд відмовив.
Додатковим рішенням від 12.12.2024 року господарський суд міста Києва стягнув з відповідача на користь Заводу 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановами Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 року в справі № 910/9181/24 рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2024 року та додаткове рішення цього суду від 12.12.2024 року були залишені без змін.
У той же час, постановою від 02.07.2025 року Верховний Суд скасував рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 року в частині стягнення пені та 3 % річних, а також додаткове рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 року в справі № 910/9181/24, а справу передав на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій в наведеній частині, Верховний Суд вказав на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено в повному обсязі обставини справи в частині обґрунтованості позовної вимоги про стягнення пені та не враховано висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року в справі № 904/4156/18, що призвело до ухвалення необґрунтованих судових рішень в цій частині. Також, при вирішенні заявленого відповідачем клопотання про зменшення, зокрема, розміру відсотків річних, судами першої та апеляційної інстанцій не було надано відповідної оцінки обставинам, які мають правове значення та якими обумовлене таке зменшення, а також доказам наданих на підтвердження цих обставин, суди виходили із відсутності права на таке зменшення, а не з підстав необґрунтованості клопотання.
Крім того, оскільки Верховний Суд за результатами розгляду касаційної Компанії дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог про стягнення пені та 3 % річних з направленням в цих частинах справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції у постанові від 02.07.2025 року вказав про те, що за правилами Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, має бути здійснений судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
11.07.2024 року матеріали справи № 910/9181/24 надійшли до господарського суду міста Києва та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд судді Ломаці В.С.
Ухвалою від 15.07.2025 року суддя Ломака В.С. прийняла справу № 910/9181/24 до свого провадження та призначила її до розгляду в підготовчому засіданні на 20.08.2025 року.
22.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли пояснення позивача від 22.07.2025 року, в яких останній просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 177 890,68 грн., пеню в розмірі 271 753,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 80 000,00 грн.
Підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 20.08.2025 року, не відбулося, у зв'язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.
Ухвалою від 20.08.2025 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/9181/24 на 03.09.2025 року.
У підготовчому засіданні 03.09.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/9181/24 на 30 днів.
Ухвалою від 03.09.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/9181/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 07.10.2025 року.
Однак, судове засідання у вказаній справі, призначене на 07.10.2025 року, не відбулося, у зв'язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.
Ухвалою від 07.10.2025 року господарський суд міста Києва призначив судове засідання у справі № 910/9181/24 на 29.10.2025 року.
Рішенням від 29.10.2025 року в справі № 910/9181/24 господарський суд міста Києва позовні вимоги Заводу про стягнення з Компанії 271 753,43 грн. пені та 177 890,68 грн. 3 % річних задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 177 890,68 грн. 3 % річних, відмовивши у задоволенні вимоги Заводу про стягнення з відповідача 271 753,43 грн. пені.
10.11.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Заводу від 10.11.2025 року, в якій останній просив суд стягнути на його користь з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги в загальній сумі 80 000,00 грн. До цієї заяви позивач долучив, зокрема, копію детального опису виконаних робіт (наданих послуг) від 29.10.2025 року № 2 до договору про надання правничої допомоги від 18.03.2024 року № 2.
Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу
Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені приписи, суд дійшов висновку про розгляд заяви Заводу від 10.11.2025 року про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 910/9181/24 без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивача від 10.11.2025 року про відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.
У позовній заяві Завод вказував, що попередній (орієнтовний) розрахунок його витрат на професійну правничу допомогу в даній справі становить 80 000,00 грн.
У заяві від 10.11.2025 року позивач просив суд стягнути з відповідача понесені Заводом витрати на оплату професійної правничої допомоги в справі № 910/9181/24 у розмірі 80 000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження дійсного розміру понесених Заводом витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі позивач надав суду, зокрема, копію укладеного 18.03.2024 року між ним (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Астрея-груп" (далі - Об'єднання) договору про надання правничої допомоги № 2 (далі - Договір), за змістом якого Об'єднання зобов'язалося надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим правочином, а саме: підготувати процесуальні документи та здійснити супровід справи за позовом Заводу до Компанії про стягнення боргу за договором поставки від 27.08.2021 року № 53-129-01-21-02326 у суді першої інстанції, а Завод, у свою чергу, - оплати замовлення в порядку та строки, обумовлені сторонами.
У пункті 1.2 Договору його сторони визначили перелік та характер послуг Об'єднання за цим правочином.
Згідно з пунктом 3.1 Договору за обумовлену останнім правову допомогу замовник сплачує Об'єднанню винагороду (гонорар) у фіксованому розмірі, який складає 80 000,00 грн.
Відповідно до пункту 4.1 означеної угоди умови, форма та порядок розрахунків визначаються сторонами за взаємною згодою, а саме: 40 000,00 грн. замовник переховує на рахунок Об'єднання на стадії підготовки позовної заяви; 40 000,00 грн. замовник перераховує Об'єднанню після ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 18.03.2027 року (пункт 2.1 Договору).
На підтвердження обсягу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу Завод також надав суду детальні описи виконаних робіт від 02.12.2024 року та від 29.10.2025 року, які були оплачені позивачем у повному обсязі згідно з наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій від 24.07.2024 року № 2722 на суму 40 000,00 грн. та від 02.12.2024 року № 4296 на суму 40 000,00 грн.
Слід зазначити, що повноваження адвоката Об'єднання Ільїна О.В. на представництво інтересів Заводу в суді підтверджуються наявною в матеріалах справи копією ордеру на надання правової допомоги від 25.03.2024 року серії ВЕ № 1114739, а також копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.05.2016 року серії МК № 000968.
У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінюючи подані позивачем на підтвердження понесених ним адвокатських витрат документи, суд виходить з того, що відповідні витрати не повинні мати надмірний характер, а також мають відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру, з урахуванням обставин справи.
Вирішуючи питання обґрунтованості та пропорційності заявленого Заводом до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору в даній справі, суд врахував, зокрема, подані відповідачем заперечення проти стягнення з нього витрат Заводу на оплату послуг професійної правничої допомоги (заява від 11.12.2024 року) з посиланням на їх неспівмірність зі складністю даної справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також кількість, обсяг, зміст та обґрунтованість підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів та результати їх розгляду.
Судом взято до уваги й те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат, а також складності справи.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.
Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, викладені відповідачем заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката з відповідними обґрунтуваннями та часткове задоволення вимог Заводу в даній справі, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Заяву Акціонерного товариства "Завод "Екватор" від 10.11.2025 року про розподіл судових витрат у справі № 910/9181/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Централізовані закупівлі" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 31; код ЄДРПОУ ВП 26251923) на користь Акціонерного товариства "Завод "Екватор" (54020, місто Миколаїв, вулиця Декабристів (Захисників Миколаєва), будинок 60; код ЄДРПОУ 14308032) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти вимог заяви Акціонерного товариства "Завод "Екватор" від 10.11.2025 року про розподіл судових витрат у справі № 910/9181/24 відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткове рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено та підписано 20.11.2025 року
Суддя В.С. Ломака