ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/7592/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" від 3 листопада 2025 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року в справі № 910/7592/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 26 391 607,54 грн,
за участю представників:
позивача: Сурикової І.А.;
відповідача: Подобєда О.В.;
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 26 391 607,54 грн, з яких: 9 173 537,05 грн - три проценти річних, 17 218 070,49 грн - інфляційні втрати, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15 вересня 2021 року № 2305/02/21 у частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 червня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/7592/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь позивача 5 412 486,48 грн трьох процентів річних, 11 826 570,37 грн інфляційних втрат та 206 868,68 грн судового збору.
3 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від цієї ж дати про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року в даній справі на один рік з моменту ухвалення останнього. Ухвалою суду від 5 листопада 2025 року вказану заяву Підприємства призначено до розгляду в судовому засіданні на 20 листопада 2025 року.
14 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли: заперечення від цієї ж дати на заяву Підприємства про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року в даній справі; заява про участь його представника в призначеному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 17 листопада задоволено. У своїх запереченнях на вказану заяву відповідача Товариство зазначило, що Підприємство не навело жодних виключних та об'єктивних обставин, які б унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання рішення суду в цій справі. У свою чергу, неотримання коштів від виробників електричної енергії в порядку, визначеному Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 483, у редакції постанови Кабінету міністрів України від 11 серпня 2021 року № 859 (далі - Положення про ПСО), а також відсутність альтернативного механізму отримання коштів для виконання відповідачем приписів вказаного Положення, має негативний вплив і на позивача, на якого також поширюються приписи вказаного нормативно-правового акта. У свою чергу, саме внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач позбавлений можливості своєчасно оплачувати послуги оператора системи передачі. При цьому, у позивача також відсутні джерела на покриття витрат на оплату трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки останні не входять до складу ціни на електричну енергію. Відтак, відстрочення виконання рішень суду в даній справі порушить інтереси та погіршить фінансове становище позивача, який також потерпає від негативних наслідків у зв'язку з військовим станом в Україні.
У судовому засіданні 20 листопада 2025 року представник Підприємства підтримав подану заяву, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення вказаної заяви з підстав, наведених у своїх письмових запереченнях від 14 листопада 2025 року.
Розглянувши заяву Підприємства про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується ця заява, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
В обґрунтування своєї заяви Підприємство посилалося на сукупність таких обставин як: відсутність в Положенні про ПСО визначення джерел для покриття витрат на оплату трьох процентів річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії; повна оплата відповідачем вартості придбаної у позивача електричної енергії за спірний період; необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням про ПСО; фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого Регулятором; відсутність вини щодо несвоєчасної оплати спірної електричної енергії та складний фінансовий стан Підприємства; залучення Підприємства до функціонування критичної сфери інфраструктури в період воєнного стану; надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 25 лютого 2022 року № 332; неналежне виконання НЕК "Укренерго" покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення надходження грошових коштів Підприємству для оплати електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом та послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у повному обсязі.
Також заявник вказував на те, що внаслідок збройної агресії російської федерації господарська діяльність учасників ринку електричної енергії ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата в повному обсязі вартості послуг Підприємства. Тобто, покладені в основу даної заяви твердження Підприємства у переважній більшості зводяться до відсутності відповідного фінансування.
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зауважує, що між сторонами даного спору виникли господарські відносини, а приписи ГПК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань, у зв'язку з чим посилання заявника на його залежність від відповідного фінансування в межах кошторису, затвердженого Регулятором, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, відхиляються.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування та ненадходження коштів від НЕК "Укренерго" у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того, заявником не надано жодних доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає від НЕК "Укренерго" або будь-яких інших осіб грошові кошти в обсязі, достатньому для виконання даного рішення.
Посилання відповідача на постанову НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 також не беруться судом до уваги, оскільки підпунктом 14 пункту 1 вказаної постанови передбачено зупинення нарахування та стягнення виключно штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", тоді як у даній справі штрафні санкції (штраф, пеня) відповідачу не нараховувались.
Так само, посилання Підприємства на те, що порушення грошового зобов'язання сталось не з його вини, не приймається судом до уваги, оскільки неналежне виконання грошових зобов'язань контрагентом державного підприємства не є підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов'язань.
Разом із цим, заявник до своєї заяви взагалі не додав жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу для відстрочення рішення суду в цій справі.
Відповідач також не надав суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на його рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності тощо. Крім того, заявником не надано жодних доказів (на час подачі і розгляду судом зазначеної заяви), що підтверджують погіршення фінансового стану або призупинення діяльності Підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що призвело до неможливості виконання рішень суду. Тим більше, судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого теж негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
При цьому, судом враховано, що відсутність встановленого механізму оплати відповідачем трьох процентів річних та інфляційних втрат не може нівелювати встановлене законом право позивача на отримання відшкодування відповідних компенсаційних виплат. Крім того, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок відстрочення виконання рішення суду будуть впроваджені відповідні альтернативні механізми для покриття витрат Підприємства на оплату передбачених статтею 625 ЦК України компенсаційних нарахувань.
Отже, відповідачем не надано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у його заяві обставин.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Підприємством заяви про відстрочення виконання рішення, ухваленого в даній справі.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної заяви, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні заяви Підприємства.
Керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" від 3 листопада 2025 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року в справі № 910/7592/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали 20 листопада 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко