ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2025Справа № 910/8433/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"
про стягнення 17 864 091,78 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Павлов Р.В. (у порядку самопредставництва);
від відповідача: Єзута К.С. за довіреністю від 11.06.2025 року № 056/02-940.
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 12 495 244,61 грн. безпідставно збереженого пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, розрахованого позивачем на підставі технічної документації щодо будівництва та введення в експлуатацію об'єкта, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Володимира Качали (Качалова), будинок 40, у Солом'янському районі міста Києва, а також 1 120 464,00 грн. 3 % річних та 4 248 383,17 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Ухвалою від 11.07.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8433/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20.08.2025 року.
28.07.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Підприємства від 25.07.2025 року № 056/02-1209 на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що спірні правовідносини виникли у 2008 році та існували до 2016 року, а отже положення рішення Київської міської ради (далі - Рада) від 15.11.2016 року № 411/1415 не можуть бути застосовані до цих правовідносин та не можуть бути підставою для стягнення з Підприємства пайового внеску. Крім того, без вирішення питання пайової участі забудовник не зміг би отримати дозвільні документи на будівництво. Відтак, факт отримання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт 07.07.2016 року є підтвердженням відсутності у відповідача обов'язку зі сплати коштів пайової участі. Підприємство також зазначило, що за умовами правових норм, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, відповідач належав до категорії забудовників, які не залучаються до пайової участі.
Слід зазначити, що у відзиві на позов Підприємство також просило суд застосувати наслідки спливу позовної давності до пред'явлених позивачем вимог та відмовити у задоволенні позову Департаменту з наведених підстав.
04.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 04.08.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій Департамент навів додаткові мотиви на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
19.08.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 19.08.2025 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У підготовчому засіданні 20.08.2025 року суд встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 01.09.2025 року, а також постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.09.2025 року.
21.08.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Підприємства від 19.08.2025 року № 056/02-1330, в яких останнє навело додаткові мотиви на спростування обґрунтованості вимог Департаменту.
27.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 27.08.2025 року про долучення до матеріалів справи копії листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.08.2025 року № 056-5927. Означений документ долучений судом до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 03.09.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/8433/25 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 24.09.2025 року.
До початку призначеного підготовчого засідання 24.09.2025 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 24.09.2025 року про долучення до матеріалів справи копій листів Підприємства від 04.09.2025 року № 056/02-1397 та Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.09.2025 року № 056-6544. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою від 24.09.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/8433/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 29.10.2025 року.
У судовому засіданні 29.10.2025 року оголошувалася перерва до 12.11.2025 року.
У судовому засіданні 12.11.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Департаменту заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 25.07.2025 року № 056/02-1209 та запереченнях від 19.08.2025 року № 056/02-1330.
У судовому засіданні 12.11.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
07.07.2016 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала дозвіл на виконання будівельних робіт (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ІУ115161890932, клас наслідків: СС3) за проектом "Реконструкція території виробничо-складської бази під будівництво житлових будинків та складських будівель на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі м. Києва" (Перша черга будівництва).
Спосіб будівництва: господарський (будую власними силами).
Об'єктом будівництва є трьохсекційний житловий будинок (нове будівництво).
Замовником вказаного вище будівництва визначено Підприємство.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 09.01.2008 року № 15 "Про реконструкцію виробничо-складської бази та будівництво жилого будинку на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі" (далі - Розпорядження) Підприємству надано дозвіл виступити інвестором реконструкції виробничо-складської бази та замовником будівництва означеного жилого будинку за умови виконання пункту 2 цього розпорядження.
Відповідно до пункту 2 наведеного розпорядження Підприємству доручено, зокрема, оформити право користування земельною ділянкою на вулиці Качалова, 40 у встановленому порядку та здійснити фінансування реконструкції виробничо-складської бази та будівництва жилого будинку за рахунок залучених коштів юридичних та фізичних осіб.
Питання пайової участі вирішити до початку будівельних робіт відповідно до рішення Ради від 27.02.2003 року № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями Ради від 12.02.2004 року № 14/1223, від 28.12.2004 року № 1051/2461, від 27.12.2005 року № 622/3083, від 31.10.2006 року № 122/179 та від 28.12.2006 року № 530/587).
Пунктами 4, 5 вказаного розпорядження встановлено, що до 50 % житлової площі у новозбудованому будинку буде використовуватись як соціальне житло для надання мешканцям будинків та гуртожитків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції та знесенню, аварійних та не придатних до проживання будинків, а також доручено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) у встановленому порядку здійснити зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Києва квартир, зазначених у пункті 4 цього розпорядження.
Рішенням від 06.10.2011 року № 324/6540 "Про передачу комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" земельної ділянки для реконструкції виробничо-складської бази та будівництва житлових будинків, їх подальшої експлуатації та обслуговування на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі м. Києва" Рада затвердила містобудівне обґрунтування реконструкції виробничо-складської бази та будівництва житлового комплексу на вулиці Качалова, 40 у Солом'янському районі міста Києва; затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Підприємству та передала відповідачу, за умови виконання пункту 4 цього рішення, в постійне користування земельну ділянку загальною площею 6,89 га для реконструкції виробничо-складської бази та будівництва житлових будинків, їх подальшої експлуатації та обслуговування на вулиці Качалова, 40 у Солом'янському районі міста Києва, у зв'язку із передачею майна у повне господарське відання (рішення Ради від 28.08.2008 року № 96/96 "Про реорганізацію комунального підприємства "Регіональний центр матеріально-технічних ресурсів та маркетингу виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації)", передавальний акт від 01.10.2009), в тому числі: - площею 6,84 га за рахунок земельної ділянки, відведеної відповідно до пункту 3 рішення Ради від 11.07.2002 року № 115/115 "Про оформлення права користування земельними ділянками" та право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 15.08.2003 року № 72-4-00059 (як правонаступнику комунального підприємства "Регіональний центр матеріально-технічних ресурсів та маркетингу виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації"); - площею 0,05 га за рахунок земель, не наданих у власність чи користування.
У той же час судом встановлено, що розпорядженням від 26.07.2019 року № 1340 Київська міська державна адміністрація внесла зміни до Розпорядження та виклала його в новій редакції.
Так, відповідно до статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення Ради від 06.10.2011 року № 324/6540 "Про передачу комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "СПЕЦЖИТЛОФОНД" земельної ділянки для реконструкції виробничо-складської бази та будівництва житлових будинків, їх подальшої експлуатації та обслуговування на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі м. Києва", розпорядження виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.02.2018 року № 136 "Про схвалення ескізного проекту "Реконструкція території виробничо-складської бази під будівництво житлових будинків та складських будівель на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі м. Києва" (Коригування)" та Положення про фінансування житла за кошти міського бюджету та кошти населення, затвердженого наказом Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 30.09.2003 року № 259 (у редакції наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.04.2013 року № 28), з метою забезпечення житлом учасників антитерористичної операції і членів їх сімей та інших громадян, які потребують поліпшення житлових умов, Розпорядженням у новій редакцій вирішено здійснити до 31.12.2029 року реконструкцію території виробничо-складської бази під будівництво житлових будинків та складських будівель за адресою: місто Київ, Солом'янський район, вулиця Качалова, 40, та визначити Підприємство замовником робіт, зазначених у пункті 1 цього розпорядження.
Пунктом 4.1 Розпорядження (в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.07.2019 року № 1340) взято до відома, що будівництво квартир у житловому будинку на вулиці Качалова, 40 у Солом'янському районі (VI черга будівництва) буде здійснюватися до 31.12.2022 року для учасників антитерористичної операції і членів їх сімей та інших громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за кошти міського бюджету та кошти населення. За рахунок коштів міського бюджету буде профінансовано: 30 відсотків вартості будівництва житла для громадян, які перебувають на квартирному обліку в місті Києві (50 відсотків площ житлових приміщень); 50 відсотків вартості будівництва житла для учасників антитерористичної операції та членів їх сімей, які перебувають на квартирному обліку в місті Києві (50 відсотків площ житлових приміщень). Фінансування будівництва інших житлових будинків, складських та нежитлових будівель на вулиці Качалова, 40 у Солом'янському районі буде здійснюватися за рахунок коштів, залучених в установленому порядку.
Слід також зазначити, що розпорядженням від 08.08.2024 року № 880 Київська міська військова адміністрація повторно внесла зміни до Розпорядження, яким відповідно до законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення Ради від 06.10.2011 року № 324/6540, розпорядження виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.02.2018 року № 136 та Положення про фінансування житла за кошти міського бюджету та кошти населення, затвердженого наказом Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 30.09.2003 року № 259 (у редакції наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.04.2013 року № 28), постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 "Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", з метою забезпечення житлом осіб - учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та членів їх сімей, сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, інших громадян, які потребують поліпшення житлових умов та громадян пільгових категорій (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, багатодітні сім'ї, особи з інвалідністю внаслідок війни), які перебувають на квартирному обліку в місті Києві, передбачила здійснити до 31.12.2029 року реконструкцію території виробничо-складської бази під будівництво житлових будинків та складських будівель за адресою: місто Київ, Солом'янський район, вулиця Качалова, 40, та визначити Підприємство замовником робіт, зазначених у пункті 1 цього розпорядження.
Пунктом 4.1 Розпорядження (в редакції розпорядження Київської міської військової адміністрації від 08.08.2024 року № 880) взято до відома, що будівництво квартир у житловому будинку на вулиці Каналова, 40 у Солом'янському районі (VI черга будівництва) буде здійснюватися до 31.12.2026 року для осіб - учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та членів їх сімей, сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, інших громадян, які потребують поліпшення житлових умов та громадян пільгових категорій (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, багатодітні сім'ї, особи з інвалідністю внаслідок війни), які перебувають на квартирному обліку в місті Києві, за рахунок коштів бюджету міста Києва та коштів населення.
За рахунок коштів бюджету міста Києва буде профінансовано:
- 40 відсотків загальної площі квартир у будинку для осіб - учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та членів їх сімей, сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, які перебувають на квартирному обліку в місті Києві (50 відсотків вартості будівництва житла);
- 10 відсотків загальної площі квартир у будинку для громадян, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в місті Києві (30 відсотків вартості будівництва житла);
- 50 відсотків загальної площі квартир у будинку для громадян пільгових категорій (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, багатодітні сім'ї, особи з інвалідністю внаслідок війни), які перебувають на квартирному обліку в місті Києві (100 відсотків вартості будівництва житла).
За рахунок коштів, залучених в установленому порядку, та коштів інших джерел, не заборонених законодавством, буде профінансовано будівництво нежитлових приміщень у житловому будинку на вулиці Качалова, 40 у Солом'янському районі (VI черга будівництва) та будівництво інших об'єктів, зазначених у пункті 1 цього розпорядження.
Судом встановлено, що на підставі Акта готовності об'єкта до експлуатації від 09.09.2021 року Державна інспекція архітектури та містобудування України 05.07.2022 року видала сертифікат № ІУ123220620955 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (трисекційного житлового будинку) за проектом "Реконструкція території виробничо-складської бази під будівництво житлових будинків та складських будівель на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі м. Києва" (Перша черга будівництва)", замовником будівництва якого було Підприємство.
Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Разом із тим, рішенням Ради від 15.11.2016 року № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок), за змістом пункту 3.1 розділу ІІІ якого пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком. Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту.
Однак, відповідач не звертався із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вищенаведеного об'єкта будівництва після 07.07.2016 року (дата початку будівництва) та до введення об'єкта в експлуатацію (05.07.2022 року) і не сплатив пайовий внесок за збудовані об'єкти, чим порушив встановлений пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком обов'язок, а також права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту.
Листом, зокрема, від 06.05.2025 року № 050/08-1699 Департамент звертався до відповідача з вимогою щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 27.05.2025 року.
Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на залишення Підприємством вищевказаної вимоги позивача без задоволення, Департамент звернувся до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених останнім грошових коштів пайової участі у розмірі 12 495 244,61 грн., а також нарахованих сум інфляційних втрат у розмірі 4 248 383,17 грн. та 3 % річних у розмірі 1 120 464,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
За статтею 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва є фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.
Частиною 1 статті 2 цього Закону визначено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Як встановлено судом вище, 07.07.2016 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала дозвіл на виконання будівельних робіт (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: ІУ115161890932, клас наслідків: СС3) за проектом "Реконструкція території виробничо-складської бази під будівництво житлових будинків та складських будівель на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі м. Києва" (Перша черга будівництва), замовником яких є Підприємство.
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 3038-VI (у редакції, чинній до 01.01.2020 року, зокрема, на час видачі дозволу на виконання будівельних робіт ІУ115161890932) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI (чинної до 01.01.2020 року) вбачається, що перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року в справі № 911/594/18, від 22.08.2018 року в справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 року в справі № 904/2258/20 та інших.
Суд звертає увагу на те, що означену статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-IX), який набув чинності 01.01.2020 року.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 року передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Разом із тим, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
- замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
- кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Пайова участь не сплачується у разі будівництва:
об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).
Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 року не були укладені;
(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Отже, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
За змістом зазначених норм відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не звільняє забудовника від зобов'язання сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 20.07.2022 року в справі № 910/9548/21.
Судом встановлено, що 05.07.2022 року Державна інспекція архітектури та містобудування України на підставі Акта готовності об'єкта до експлуатації від 09.09.2021 року видала сертифікат № ІУ123220620955 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (трисекційного житлового будинку) за проектом "Реконструкція території виробничо-складської бази під будівництво житлових будинків та складських будівель на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі м. Києва" (Перша черга будівництва)", замовником будівництва якого було Підприємство.
Проте відповідач договір про пайову участь не уклав, як і не сплатив відповідні кошти пайової участі, у зв'язку з початком будівництва об'єкта у 2016 році.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність у нього обов'язку щодо оплати пайового внеску. Наведені заперечені обґрунтовані Підприємством тим, що за умовами частини 3 статті 40 Закону № 3038-VI (в редакції, чинній на час отримання відповідачем дозвільних документів на будівництво) до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва, зокрема;
- об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
- будівель навчальних закладів;
- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
- об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
За умовами пункту 4 Розпорядження до 50 % житлової площі у новозбудованому будинку (замовником будівництва якого є Підприємство) буде використовуватись як соціальне житло для надання мешканцям будинків та гуртожитків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції та знесенню, а також аварійних та не придатних до проживання будинків.
Більше того, пунктом 4.1 Розпорядження (в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.07.2019 року № 1340) передбачено, що будівництво квартир у житловому будинку на вулиці Качалова, 40 у Солом'янському районі буде здійснюватися для учасників антитерористичної операції і членів їх сімей та інших громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за кошти міського бюджету та кошти населення. За рахунок коштів міського бюджету буде профінансовано: 30 відсотків вартості будівництва житла для громадян, які перебувають на квартирному обліку в місті Києві (50 відсотків площ житлових приміщень); 50 відсотків вартості будівництва житла для учасників антитерористичної операції та членів їх сімей, які перебувають на квартирному обліку в місті Києві (50 відсотків площ житлових приміщень).
Підприємство також вказувало, що Проектом будівництва передбачено будівництво:
- дошкільного навчального закладу (4 черга будівництва);
- наземного та підземного паркінгу (7 черга будівництва);
- зовнішніх інженерних мереж (електропостачання) (10 черга будівництва);
- автомобільних доріг та організації дорожнього руху (11 черга будівництва).
Однак, суд не бере до уваги вищенаведені заперечення з огляду на те, що пунктом 4.1 Розпорядження (як у редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.07.2019 року № 1340, так і в подальших редакціях, у тому числі в редакції розпорядження Київської міської військової адміністрації від 08.08.2024 року № 880) було передбачено, що будівництво квартир у житловому будинку на вулиці Качалова, 40 у Солом'янському районі буде здійснюватися для учасників антитерористичної операції/учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і членів їх сімей та інших громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за кошти міського бюджету та кошти населення саме у VI черзі будівництва, тоді як предметом спору в даній справі є стягнення з Підприємства розміру пайової участі за житловий будинок, збудований у складі І черги об'єкту в місті Києві на вулиці Каналова, 40.
Щодо посилань відповідача на положення пункту 4.1 Розпорядження у вищенаведених редакціях, якими було передбачено будівництво квартир у житловому будинку на вулиці Качалова, 40 у Солом'янському районі (VI черга будівництва) з фінансуванням за рахунок коштів міського бюджету: 30 відсотків вартості будівництва житла для громадян, які перебувають на квартирному обліку в місті Києві (50 відсотків площ житлових приміщень); 50 відсотків вартості будівництва житла для учасників антитерористичної операції та членів їх сімей, які перебувають на квартирному обліку в місті Києві (50 відсотків площ житлових приміщень), а також у подальшому, 40 відсотків загальної площі квартир у будинку для осіб - учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та членів їх сімей, сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, які перебувають на квартирному обліку в місті Києві (50 відсотків вартості будівництва житла); 10 відсотків загальної площі квартир у будинку для громадян, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в місті Києві (30 відсотків вартості будівництва житла); 50 відсотків загальної площі квартир у будинку для громадян пільгових категорій (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, багатодітні сім'ї, особи з інвалідністю внаслідок війни), які перебувають на квартирному обліку в місті Києві (100 відсотків вартості будівництва житла), суд зазначає таке.
Обов'язок щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) встановлено розділом ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла.
Цей пункт також передбачає, що розмір пайової участі становить для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.
Однак, зазначений підпункт не містить умов щодо іншого обрахунку розміру пайової участі для житлових будинків (неврахування у вартість будівництва об'єкта вартість частини квартир, як доступного житла).
Ні частина 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка була чинною на дату початку будівництва, ні підпункт 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" не містять положень щодо частково незалучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, або часткового звільнення від сплати пайової участі у разі будівництва частини будинку житлового фонду соціального призначення та доступного житла.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2025 року в справі № 918/618/24.
Суд також звертає увагу на те, що наразі в експлуатацію в установленому законом порядку було прийнято лише І чергу будівництва спірного у даній справі об'єкта, про що прямо зазначено самим Підприємством у відзиві на позовну заяву.
Більше того, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження фактичного фінансування будівництва спірного об'єкта (зокрема, його І черги) за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на укладені між сторонами договори на придбання майнових прав на квартири для черговиків квартирного обліку (в тому числі потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, учасників АТО, членів родин Небесної Сотні тощо) та відселення із аварійних будинків та гуртожитків від 22.08.2016 року № 2-К/2016 та на придбання майнових прав на квартиру для мешканців житлового будинку № 70, корпус 2 на проспекті Голосіївському у Голосіївському районі міста Києва, постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, що виникла у цьому будинку від 20.12.2017 року № 23-РФ/2017.
Проте зі змісту цих правочинів вбачається, що їх предметом є не замовлення державними органами або органами місцевого самоврядування будівництва об'єктів нерухомості за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (фінансування такого будівництва), а придбання Департаментом у Підприємства майнових прав на квартири у житловому будинку № 40 на вулиці Качалова, 40 у Солом'янському районі міста Києва.
Наведені обставини спростовують твердження Підприємства про те, що останнє звільняється від обов'язку сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Обґрунтовуючи відсутність підстав для задоволення вимог Департаменту, Підприємство також посилалося на те, що 07.07.2016 року воно, без жодних зауважень щодо сплати чи не сплати пайового внеску, отримало дозвіл на виконання робіт, що, на переконання відповідача, свідчить про відсутність в нього обов'язку бути залученим до пайової участі та сплати відповідних коштів відповідно до чинного на той час законодавства.
Однак, суд критично оцінює означені заперечення.
Як було зазначено вище, станом на дату початку будівництва чинною була стаття 40 Закону № 3038-VI, відповідно до частин 2, 3 якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури
Згідно з частинами 5, 6 цього Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Частиною 9 вказаної вище статті передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду перерахування замовником об'єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов'язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим на підставі закону.
Строк, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов'язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов'язку замовника та не звільняє замовника від обов'язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.
Тобто відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Вищенаведені обставини спростовують посилання відповідача, які фактично зводяться до відсутності підстав для стягнення з нього коштів пайової участі після надання Підприємству дозволу на виконання будівельних робіт за проектом "Реконструкція території виробничо-складської бази під будівництво житлових будинків та складських будівель на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі м. Києва" (Перша черга будівництва).
З аналогічних підстав спростуванню підлягають посилання відповідача й на те, що несплата пайового внеску або не укладення договору про пайову участь позбавило б Підприємство можливості приступити до реалізації проекту будівництва, оскільки вчинення таких дій є обов'язковою умовою для отримання дозвільної документації перед початком виконання будівельних робіт.
Не свідчать про безпідставність вимог Департаменту й посилання відповідача на інформацію в Акті готовності об'єкта до експлуатації від 09.09.2021 року на те, що Підприємство належить до замовників, які не залучаються до сплати пайової участі з підстав будівництва будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла, оскільки за змістом пунктів 3, 16 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій замовником декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката, несе саме замовник, тобто відповідач.
Слід зазначити, що за умовами пункту 5.3.5 Порядку в разі, якщо відповідно до пункту 4.2 цього Порядку замовник не залучається до пайової участі, він повинен до введення об'єкта в експлуатацію письмово звернутися до Департаменту з наданням документів, передбачених підпунктами 5.1.1, 5.1.2 цього Порядку, та документів, що підтверджують належність об'єкта до відповідного підпункту пункту 4.2. Протягом 10 (десяти) робочих днів з дати реєстрації такого звернення Департамент розглядає його та за результатами розгляду надає довідку про відсутність зобов'язання замовника по сплаті пайової участі за відповідним об'єктом або обґрунтовано відмовляє в наданні такої довідки.
Однак матеріали справи не містять ні належних доказів звернення Підприємства до Департаменту з наданням документів, передбачених підпунктами 5.1.1, 5.1.2 Порядку, та документів, що підтверджують належність об'єкта до відповідного підпункту пункту 4.2, ні власне виданої Департаментом довідки про відсутність зобов'язання замовника по сплаті пайової участі.
У той же час, абзацом 2 пункту 4.3 Порядку передбачено, що прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати.
Суд також звертає увагу на те, що до 01.01.2017 року питання пайової участі у місті Києві було врегульоване Порядком визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженим рішенням Ради від 30.12.2010 № 573/5385, тоді як після 01.01.2017 року - Порядком. Водночас обидва означені порядки передбачали обов'язок замовника зі сплати пайової участі (перший - не пізніше календарного місяця після здачі об'єкта в експлуатацію, другий - до введення об'єкта в експлуатацію).
Разом із тим, у контексті спірних у даній справі правовідносин, прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання по сплаті пайової участі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.12.2024 року в справі № 910/6226/23.
Суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 року в справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року в справі № 910/9548/21.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).
У такому разі слід виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року в справі № 643/21744/19.
Як було зазначено вище, відповідно до пунктів 3.3, 3.4 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Рада виступає в особі Департаменту, який є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).
З наданого Департаментом розрахунку обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва вбачається, що останній здійснено, зокрема, на підставі виданого Державною інспекцією архітектури та містобудування України сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 05.07.2022 року за № ІУ123220620955, пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX, а також відповідно до приписів Порядку.
Зі змісту розрахунку позивача вбачається, що розмір пайової участі, який підлягає сплаті відповідачем, визначено виходячи із 2 % від загальної площі об'єктів будівництва (33 402,60 м2), помноженої на норматив одиниці створеної потужності для будівництва або реконструкції об'єктів нежитлового призначення, який дорівнює 18 704,00 грн., що узгоджується зі змістом Порядку та наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 17.02.2022 року № 53 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України" (який діяв на момент видачі Підприємству сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ123220620955).
Так, розрахункова сума пайового внеску Підприємства у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва згідно з наведеним розрахунком склала 12 495 244,61 грн.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та здійсненим на законних підставах. Відповідачем належних доказів на спростування обґрунтованості означеного розрахунку розміру пайової участі надано суду не було.
Слід зазначити, що належні докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення Товариства від сплати коштів пайової участі, у матеріалах справи також відсутні.
Суд також звертає увагу на наявну в матеріалах справи копію листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.08.2025 року № 056-5927, за змістом якого рішенням Ради від 26.02.2010 року № 11/3449 "Про створення житлового фонду соціального призначення" (в редакції рішення Ради від 19.12.2019 року № 463/8036) затверджено Реєстр жилих приміщень житлового фонду соціального призначення. Разом із тим, у вказаному Реєстрі відсутні жилі приміщення житлового фонду соціального призначення у житловому будинку, збудованому у складі І черги проекту "Реконструкція території виробничо-складської бази під будівництво житлових будинків та складських будівель на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі м. Києва" (поштова адреса: бульвар Вацлава Гавела, 28). У зазначеному будинку фінансування будівництва соціального житла відповідно до Програми економічного та соціального розвитку міста Києва не здійснювалося.
Наведені обставини додатково свідчать про необґрунтованість посилань відповідача на договори від 22.08.2016 року № 2-К/2016 та від 20.12.2017 року № 23-РФ/2017 як на підставу для звільнення Підприємства від обов'язку сплати спірного пайового внеску чи його зменшення, з урахуванням площ квартир, майнові права на які придбавалися за наведеними правочинами.
Не підтверджує обґрунтованості таких посилань і надана відповідачем копія листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.09.2025 року № 056-6544, відповідно до якого закупівля квартир загальною площею 1 862,80 м2 та майнових прав на квартиру вартістю 1 595 625 ,00 грн. у будинку № 40 на вулиці Качалова у Солом'янському районі міста Києва здійснювалася за рахунок коштів спеціального та резервного фондів міського бюджету міста Києва.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що замовник будівництва зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, суд звертає увагу, що норми статей 526, 530 та 610 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються.
Як було зазначено вище, Підприємством не було дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) до дати прийняття збудованого об'єкта в експлуатацію. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень Департаменту щодо наявності правових підстав для стягнення з Підприємства пайової участі в розмірі 12 495 244,61 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережених грошових коштів.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум 3 % річних у розмірі 1 120 464,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 248 383,17 грн., нарахованих у період з 06.07.2022 року по 01.07.2025 року на суму боргу в розмірі 12 495 244,61 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).
Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому, в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року в справі № 14-16цс18.
Згідно із частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов'язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов'язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов'язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.
Проте, у статті 1212 Цивільного кодексу України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 року в справі № 910/3831/22.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а також не перевищує обрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Департаменту про стягнення з відповідача 1 120 464,00 грн. 3 % річних та 4 248 383,17 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Департаменту в даній справі.
Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до пред'явлених Департаментом вимог, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Слід зазначити, що за умовами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як було зазначено вище, прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує відповідні зобов'язання по сплаті пайової участі.
З урахуванням того, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата видачі сертифіката № ІУ123220620955 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (трисекційного житлового будинку) за проектом "Реконструкція території виробничо-складської бази під будівництво житлових будинків та складських будівель на вул. Качалова, 40 у Солом'янському районі м. Києва" (Перша черга будівництва)", тобто 05.07.2022 року, суд дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності для пред'явлення спірних у даній справі вимог почався саме після цієї дати, а встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності тривав до 06.07.2025 року (неділя).
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частинами 1, 5 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом у справі № 910/8433/25 Департамент звернувся до господарського суду міста Києва 07.07.2025 року шляхом формування позовної заяви у системі "Електронний суд".
Оскільки останній день встановленого законом трирічного строку позовної давності - 06.07.2025 року, припав на вихідний день (неділю), останнім днем закінчення відповідного строку став понеділок, 07.07.2025 року, тобто перший за ним робочий день, в який Департамент фактично і звернувся до суду з означеним позовом.
Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із наступними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, дію якого неодноразово продовжено.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Означений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже, строк дії карантину в Україні закінчився 30.06.2023 року.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
На час розгляду спору в даній справі правовий режим воєнного стану в Україні не скасований.
Відповідно до пункту 19 "Прикінцевих та Перехідних положень" Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення Департаменту до суду з даним позовом) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що позивачем заявлено вимоги в межах строків позовної давності, у зв'язку з чим заява Підприємства про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Інші заперечення Підприємства проти позову взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду та не свідчать про необґрунтованість вимог Департаменту.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування сторін не впливають на результат вирішення спору, оскільки суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, місто Київ, вулиця Оболонська, будинок 34; код ЄДРПОУ 31454734) на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету міста Києва (отримувач - ГУК у м. Києві, ЄДРПОУ - 37993783, код доходів 24170000, рахунок ІВАN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП)) 12 495 244 (дванадцять мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 61 коп. безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, 1 120 464 (один мільйон сто двадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 00 коп. 3 % річних та 4 248 383 (чотири мільйони двісті сорок вісім тисяч триста вісімдесят три) грн. 17 коп. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, місто Київ, вулиця Оболонська, будинок 34; код ЄДРПОУ 31454734) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 04633423) 214 369 (двісті чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 10 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 20.11.2025 року.
Суддя В.С. Ломака