ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2025Справа № 910/10547/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОВИЧ»
про стягнення 48 886, 16 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКОВИЧ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 48 886, 16 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору № 2111 постачання теплової енергії гарячої води від 01.11.2020 в частині сплати заборгованості за теплову енергію за лютий 2022 року, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 відкрито провадження у справі № 910/10547/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
18.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій представник позивача просить суд вважати вірною суму, яка підлягає стягненню з відповідача 48 886, 16 грн.
Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята ст. 242 ГПК України).
Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Приймаючи до уваги викладене, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 04.09.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0610278059483) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверт з ухвалою суду від 04.09.2025, який направлявся на адресу АДРЕСА_1 був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справа № 917/1998/19 та від 06.07.2021 у справі № 921/494/20.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
В той же час, суд враховує, що до повноваження суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 814/1469/17, від 23.06.2020 у справі № 640/740/19 та від 03.08.2022 у справі № 352/54/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Відзиву на позов, як і будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, відповідач суду не надав.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» є юридичною особою, яка відповідно до Статуту здійснює виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами. На виконання своєї мети Позивач здійснює постачання теплової енергії до будинків, приміщень, будівель, споруд тощо.
Так, 01.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКОВИЧ», яке є орендарем приміщення окремо розташованої будівлі у м. Краматорську Донецької області вул. Катеринича 16 укладено Договір № 2111 постачання теплової енергії в гарячій воді та надання послуги з централізованого постачання гарячої води (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується своєчасно постачати Споживачеві відповідної якості теплову енергію в гарячій воді для опалення Приміщення/Приміщень та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води, Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати нарахування за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим Договором.
Згідно п. 1.2 Договору перелік Приміщень Споживача та точки розподілу, в яких здійснюється передача теплової енергії (опалення) та послуги з централізованого постачання гарячої води від Виконавця Споживачу, зазначений у Додатку 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1. Договору тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого постачання гарячої води є регульованими встановлюються уповноваженим державним органом.
На момент укладення цього Договору встановлено наступні тарифи:
Постачання встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.03.2020 року №643 з 18 березня 2020 року, та становить 1442,48 грн/Гкал (з ПДВ). У разі зміни уповноваженим державним органом тарифу (ціни) на теплову енергію та/або на послугу централізованого постачання гарячої води, повідомлення про таку зміну друкується у місцевих засобах масової інформації. Нові тарифи застосовуються з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору (п.п. 2.2, 2.2.1, 2.3 Договору).
Пунктом 2.4 Договору Споживач здійснює оплату за фактичний обсяг теплової енергії, спожитої за розрахунковий період та послугу з централізованого постачання гарячої води, згідно з показниками приладів обліку або на підставі наданих Споживачем або виконаних Виконавцем (спеціалізованим підприємством) теплових навантажень (у разі відсутності або виходу з ладу приладу обліку). У разі виникнення сумнівів щодо правильності наданого Споживачем розрахунку теплових навантажень, Виконавець має право замовити за власний рахунок в спеціалізованому підприємстві, що має відповідну ліцензію, розрахунок теплових навантажень Приміщення/Приміщень Споживача. У такому разі нарахування за поставлену теплову енергію здійснюються на підставі виконаного спеціалізованим підприємством розрахунку теплових навантажень.
Відповідно до п. 2.5 Договору складові тарифів на теплову енергію та послугу з централізованого постачання гарячої води зазначаються у додатках до постанов уповноваженого державного органу, який встановлює тарифи і є загальнодоступною інформацією.
Загальна вартість теплової енергії для опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за цим Договором є сума всіх нарахувань протягом дії цього Договору (п. 2.6 Договору).
Згідно п. 3.1. розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати щомісячна.
Споживач здійснює оплату за розрахунковий період шляхом внесення грошових коштів через банківські установи на рахунок Виконавця не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що настає за розрахунковим. Плата вноситься на підставі платіжного документу (акту-рахунку або платіжної квитанції) (п. 3.2. Договору).
Виконавець надає Споживачу платіжний документ до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим шляхом залишення у поштовій скриньці Споживача або безпосередньо вручає Споживачу або його уповноваженому представнику. У разі неотримання платіжного документа, Споживач самостійно або через свого уповноваженого представника отримує платіжний документ у Виконавця за адресою, вказаною у пункті 9.5. цього Договору. Неотримання Споживачем платіжного документа не є підставою для несплати за теплову енергію та послуги з централізованого постачання гарячої води у строк, передбачений пунктом 3.2. цього Договору (п. 3.3. Договору).
Відповідно до п. 4.2.1. Договору споживач зобов'язаний: оплачувати нарахування за теплову енергію та послуги з централізованого постачання гарячої води установлений Договором строк.
Договір є безстроковим і набирає чинності з 01.11.2020 року (п. 8.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторони визначили перелік приміщень Споживача: ТОВ «МАРКОВИЧ», нежитлове приміщення, вул. Катеринича, 16.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору № 2111 постачання теплової енергії гарячої води від 01.11.2020 в частині сплати заборгованості за теплову енергію за лютий 2022 року, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 48 886, 16 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі п. 5 частини 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (частина третя ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності регулюються Законом України «Про теплопостачання» (ст. 2).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (частина четверта ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»).
За приписами ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Частинами шостою та сьомою ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до частини першої ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За приписами статті 1 Закону «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат визначено статтею 15 цього ж Закону одним із основних завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання.
Позивачем здійснювалось постачання теплової енергії у період з січня 2022 по червень 2025 року до об'єкту відповідача, що підтверджується: Актами рахунками, відомістю про спожиті послуги за період з 01.01.2022 по червень 2025 року; довідкою щодо розрахунків за спожиті послуги за договором № 2111 від 01.11.2020; рішеннями виконавчого комітету Краматорської міської ради № 1264 від 06.10.2021 «Про початок опалювального періоду 2021-2022 рр.», розпорядженням міського голови № 18р від 16.03.2022 про закінчення опалювального періоду 2021/2022 років.
Рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 30.12.2021 р. № 1602 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 20.10.2021 № 1359 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії для всіх категорій споживачів ТОВ «Краматорськтеплоенерго» на опалювальний період 2021/2022 років», встановлено, що на опалювальний період 2021/2022 років, починаючи з 1 січня 2022р., тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів складає 4150, 56 грн/Гкал (без ПДВ).
Згідно актів-рахунків, відомостей про спожиті послуги за період з 01.01.2021 по 30.06.2025, довідки щодо розрахунків за спожиті послуги станом на 30.06.2025, залишок заборгованості за період з січня 2021 по червень 2025 склав 48 886, 16 гривень.
ТОВ «МАРКОВИЧ» не здійснило повну оплату за спожиту теплову енергію у лютому 2022 року на суму 93 886, 16 грн (з ПДВ), з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково сплачено суму у розмірі 45 000 гривень.
Акти - рахунки були направлені на адресу відповідача 15.07.2025, в підтвердження чого суду надано опис вкладення до рекомендованого листа та фіскальний чек АТ «Укрпошта».
Відповідач заперечень проти позову не надав, доказів оплати заборгованості на суму 48 886, 16 гривень суду не надано.
З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем зі сплати спожитої теплової енергії у розмірі 48 886, 16 грн, виникнення якої доведено матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКОВИЧ" про стягнення заборгованості в розмірі 48 886, 16 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У зв'язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8), відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОВИЧ» про стягнення 48 886, 16 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОВИЧ» (адреса: 04210, місто Київ, вулиця Левка Лук'яненка (стара назва Маршала Тимошенка), будинок 29, квартира 23; код ЄДРПОУ 38885242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (адреса: 84320, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 8-Д; код ЄДРПОУ 34657789) суму заборгованості у розмірі 48 886 (сорок вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 16 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.11.2025.
Суддя М.Є. Літвінова