ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2025Справа № 910/10274/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (м. Київ)
про стягнення 11 177 899,49 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Сімонова Є.О.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" про стягнення 11 177 899,49 грн заборгованості по лізингових платежах за рамковим Договором фінансового лізингу № 3955-FL від 26.10.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.10.2025.
17.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
23.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Протокольною ухвалою суду від 07.10.2025 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 11.11.2025.
06.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла підписана керівником заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" про участь у судових засіданнях у справі №910/10274/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 10.11.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" від 05.11.2025, забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" Максименко Олени Володимирівни в судових засіданнях у справі №910/10274/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Максименко Олена Володимирівна була під'єднана до відеоконференції у судовому засіданні 11.11.2025, проте наявності в неї повноважень на представництво інтересів відповідача не надала.
Приписами статті 91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
Обов'язковому відображенню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина 3 статті 9 вказаного Закону).
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2020 у справі 908/592/19.
Водночас до матеріалів позовної заяви не додано доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, запису про Максименко Олену Володимирівну як особу, уповноважену діяти від імені позивача без додаткового уповноваження (довіреності).
Доказів представництва Максименко О.В. інтересів відповідача за договором про надання професійної правничої допомоги суду також не надано.
У зв'язку із встановленням у судовому засіданні відсутності повноважень Максименко О.В. на представництво інтересів відповідача, її було від'єднано від відеоконференції та встановлено неявку представника відповідача в судове засідання.
У судовому засіданні 11.11.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги.
11.11.2025 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.
11.11.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.10.2018 між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) було укладено рамковий договір фінансового лізингу №3955-FL (надалі - Договір), за умовами п. 2.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується набути, у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього рамкового договору.
За умовами п. 2.2 Договору предмет лізингу за рамковим договором передається від лізингодавця лізингоодержувачу окремими частинами предмету лізингу. Предмет лізингу за рамковим договором включає до свого складу усі без виключення частини предмета лізингу, для кожної з яких:
- не вичерпано строк користування відповідним об'єктом лізингу, або
- існують своєчасно несплачені лізингоодержувачем зобов'язання за рамковим договором, протоколами лізингу та/або чинними додатками до нього, або
- тимчасово документально не підтверджена передача лізингоодержувачу права власності на частину предмета лізингу за якою вичерпано строк користування частиною предмета лізингу, та зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем виконані у повному обсязі.
Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з графіком та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі та закінчується не раніше 1 (одного) року від дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (п. 2.3 Договору).
Згідно з п. 2.5 Договору опис, технічні характеристики частини предмета лізингу, графік сплати лізингових платежів, умови страхування та інші умови, щодо відповідної частини предмета лізингу, що передається лізингоодержувачу в лізинг, визначається сторонами у окремому протоколі лізингу.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам рамкового договору.
У пункті 3.2 Договору сторони передбачили, що з моменту передачі предмета лізингу лізингодавець передає лізингоодержувачу на строк користування предмет лізингу права на гарантійне та сервісне обслуговування згідно з договором купівлі-продажу. Лізингоодержувач самостійно, за власний рахунок, виконує ремонт та технічне обслуговування предмета лізингу, при цьому, не порушуючи умови гарантії. В будь-якому випадку лізингоодержувач звільняє лізингодавця від будь-яких обов'язків щодо обслуговування та будь-якого ремонту предмета лізингу і пов'язаних з цим витрат і судових позовів. Будь-які претензії лізингоодержувача до продавця щодо предмета лізингу мають бути повідомлені лізингодавцю у письмовому вигляді (листом, факсимільним повідомленням або електронною поштою) протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення таких вимог до продавця.
З моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу, включно (але не обмежуючись) з ризиками, пов'язаними з пошкодженням або втратою, викраденням або передчасним зносом предмета лізингу або будь-якої його частини, незалежно від причин таких подій (за винятком нормального зносу і амортизації предмета лізингу в процесі його експлуатації) (п. 3.3 Договору).
У пункті 4.1 Договору зазначено, що з дати підписання акту приймання-передачі (якщо інше не буде погоджено між лізингоодержувачем, лізингодавцем та продавцем письмово), лізингоодержувач має право користуватися предметом лізингу у своїй господарській діяльності та зобов'язаний використовувати предмет лізингу за його призначенням та згідно з умовами цього рамкового договору.
У пункті 6.1 Договору сторонами погоджено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі щодо кожної частини предмету лізингу, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до цього рамкового договору, відповідного протоколу лізингу та графіку наведеного у такому протоколі лізингу, кожен з яких є невід'ємною частиною цього рамкового договору. Всі такі платежі виконуються у розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у рамковому договорі, відповідному протоколі лізингу, відповідному графіку, рахунках виставлених лізингодавцем та інших документах лізингу, в залежності від випадку, та з урахування змін, що можуть відбуватись відповідно до положень документів лізингу. Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж не підлягають поверненню йому за будь-яких умов.
Усі платежі за рамковим договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до рамкового договору та відповідного протоколу лізингу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений у цьому рамковому договорі або в письмовому повідомленні лізингодавця (п. 6.9 Договору).
Також у межах рамкового договору сторонами було укладено:
- протокол лізингу № 3 від 12.02.2019 (далі - протокол лізингу №3) та додаткову угоду № 7 від 28.01.2025, відповідно до яких лізингоодержувачу передано в лізинг блок живлення наземний TLD Europe 90 KVA GPU-409-С-DUP-28V, 2019 року виготовлення, серійний № Т57596, блок живлення наземний TLD Europe 90 KVA GPU-409-С-DUP-28V, 2019 року виготовлення, серійний № Т57597, блок живлення наземний TLD Europe 90 KVA GPU-409-С-DUP-28V, 2019 року виготовлення, серійний № Т57598 з графіком внесення лізингових платежів - з 26.04.2025 по 26.05.2025;
- протокол лізингу № 4 від 12.02.2019 (далі - протокол лізингу №4) та додаткову угоду № 7 від 28.01.2025, відповідно до яких лізингоодержувачу передано в лізинг блок живлення наземний GPU-409-С-DUP, 2019 року виготовлення, серійний № Т59495, блок живлення наземний GPU-409-С-DUP, 2019 року виготовлення, серійний № Т59496, блок живлення наземний GPU-409-С-DUP, 2019 року виготовлення, серійний № Т59497 з графіком внесення лізингових платежів - з 26.04.2025 по 26.05.2025;
- протокол лізингу № 5 від 12.02.2019 (далі - протокол лізингу №5) та додаткову угоду № 7 від 28.01.2025, відповідно до яких лізингоодержувачу передано в лізинг блок живлення наземний TLD Europe GPU-409-С-DUP, 2019 року виготовлення, серійний № Т58809, блок живлення наземний TLD Europe GPU-409-С-DUP, 2019 року виготовлення, серійний № Т58810, блок живлення наземний TLD Europe GPU-409-С-DUP, 2019 року виготовлення, серійний № Т58811 та блок живлення наземний TLD Europe GPU-409-С-DUP, 2019 року виготовлення, серійний № Т58812 з графіком внесення лізингових платежів - з 26.04.2025 по 26.05.2025;
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору фінансового лізингу ТОВ "ОТП Лізинг" передало лізингоодержувачу - ТОВ "Інтеравіа" об'єкти лізингу, які вказувались у протоколах лізингу №3,4,5 від 12.02.2019, що підтверджується актами прийому-передачі від 27.08.2019, від 30.09.2019. Отже, у відповідача виник обов'язок сплачувати лізингові платежі.
Проте, ТОВ "Інтеравіа" (відповідач) неналежним чином не виконало свої зобов'язання зі сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 11 177 899,46 грн, а саме: за протоколами № 3 у сумі 3 789 120,35 грн, № 4 у сумі 2 666 212,07 грн та № 5 у сумі 4 722 567,04 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що введенням воєнного стану в Україні, унеможливило ведення його господарської діяльності. Вважає такі обставини надзвичайними та невідворотними, такими, що зумовили причинно-наслідковий зв'язок неможливості виконання своїх зобов'язань за договором.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд зазначає, що збройна агресія рф проти України є загальновідомим фактом, негативно впливає на господарську діяльність як відповідача, так і позивача, проте не звільняє сторону від виконання взятих на себе зобов'язань.
Крім того, при дослідженні питання звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань за Договором істотним є не сам факт наявності форс-мажорних обставин, а взаємозв'язок між такими обставинами та неможливістю виконання зобов'язань.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача, що стосуються наявності форс-мажорних обставин, у зв'язку з відсутністю доказів їх впливу на прострочення виконання зобов'язань.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4; ідентифікаційний код 33240887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код 35912126) 11 177 899 (одинадцять мільйонів сто сімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 46 коп. заборгованості та 134 134 (сто тридцять чотири тисячі сто тридцять чотири) грн 79 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 20.11.2025.
Суддя Т.М. Ващенко