вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" листопада 2025 р. Справа № 910/4992/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.11.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024
повний текст рішення складено 08.08.2025
у справі № 910/4992/24 (суддя Селівон А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення 6 064 133,42 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (відповідач) про стягнення 6 064 133,42 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № УГВ790/30-22 від 12.10.2022 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4992/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/4992/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" 1 590 962,27 грн. боргу та 23 864,43 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що оскільки нараховані позивачу відповідачем штрафні санкції (пеня та штраф) на підставі п. 7.9. договору за несвоєчасну поставку товару не були оплачені ТОВ «Нарні-Трейд», та покупцем набуто право на застосування згідно п. 7.12. договору оперативно-господарської санкції в розмірі 4 473 171,15 грн., тому залишок заборгованості відповідача за договором складає 1 590 962,27 грн., що дорівнює різниці між вартістю неоплаченого товару за договором на суму 6 064 133,42 грн. та розміром оперативно-господарських санкцій, застосованих покупцем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/4992/24, 28.08.2025 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києві від 06.11.2024 року у справі №910/4992/24 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки позивач поставив товар з простроченням строку поставки, то у відповідача були наявні правові підстави для нарахування штрафних санкцій у розмірі 6 064 133,42 грн., відтак застосування відповідачем оперативно-господарських санкцій у вигляді отримання коштів у розмірі 6 064 133,42 грн., що дорівнює сумі штрафних санкцій, відбулося відповідно до положень договору та за наявності правових підстав для цього.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" у справі № 910/4992/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
01.09.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4992/24.
18.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4992/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4992/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 та призначено розгляд справи на 16.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 розгляд справи відкладено на 06.11.2025.
Судове засідання 06.11.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 розгляд справи призначено на 20.11.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/4992/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нарні-Трейд» (надалі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № УГВ790/30-22 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві Метанол згідно ІМРСА в загальній кількості 2000 тон +0/-5% (товар), відповідно до специфікації/-ій, що додається/ються до договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації/-ях (специфікація/-ії), яка є додатком № 1 до договору та яка/які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.2. договору індикативна ціна за одиницю товару становить 46 249,99 грн. та розрахована на основі курсу гривні України до Євро, оголошеного Національним банком України на дату комерційної пропозиції (індикативна дата), та який становить 35,6361 (індикативний курс). Загальна попередня вартість договору становить 92 499 984,00 грн.
У випадку, якщо на дату виставлення рахунку постачальником (якщо договором передбачена оплата на умовах попередньої оплати (часткової попередньої оплати або на дату підписання сторонами акту приймання-передачі товару чи видаткової накладної (якщо договором передбачена оплата по факту прийняття товару) курс гривні України до Євро, оголошений Національним банком України, змінився по відношенню до індикативного курсу (в будь-який бік) більше ніж на 2%, ціна за одиницю товару розраховується ті наступною формулою: Ц-Цін * (К1/К0), де: Ц - нова ціна за одиницю Товару: Цін - Індикативна ціна за одиницю Товару; К1 - курс гривні України до Євро, оголошений Національним банком України на дату виставлення рахунку постачальником (якщо договором передбачена оплата на умовах попередньої оплати (часткової попередньої оплати)) або на дату підписання сторонами акту приймання-передачі товару чи видаткової накладної (якщо договором передбачена оплата по факту прийняття товару); К0 - індикативний курс гривні України до Євро, який зазначено в п. 3.2. даного договору (п. 3.3. договору).
Згідно з п. 4.1.1. договору розрахунки проводяться у валюті договору шляхом оплати покупцем протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної чи акту коригування вартості товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю товару відповідно до п. 3.3 даного договору - для резидентів України), та пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу)/рахунку з новою ціною за одиницю товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на умовах, зазначених у Специфікації/-ях.
За умовами п. 4.4. договору платіж здійснюється на умовах, вказаних у договорі, протягом строку, вказаного в специфікаціях, перебіг якого починається з наступного дня після дати отримання покупцем рахунку на оплату (застосовується для попередньої оплати) або дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (застосовується для оплати по факту поставки товару) або дати підписання сторонами акту коригування вартості товару (застосовується у випадку перерахунку ціни за одиницю товару відповідно до п. 3.3. даного договору) за умови надання постачальником рахунку або рахунку з новою піною за одиницю товару на оплату (у випадку перерахунку ціни за одиницю товару) відповідно до п. 3.3 даного договору - для резидентів України). Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, кількість товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.
Датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 3 до цього договору, який є його невід'ємною частиною або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття (п. 5.2. договору).
За умовами п. 5.10. договору передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов'язаний усунути недоліки та оплатити документально підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками.
Відповідно до п. 10.1. договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 28.2.2023 року (включно).
До договору поставки № УГВ790/30-22 від 12.10.2022 укладено специфікацію (додаток № 1 до договору), за умовами якої поставці підлягав Метанол ІМРСА в кількості 2000 т (+0/-5%) на загальну суму 92 499 984,00 грн.
В п. 4 специфікації визначено, що оплата покупцем товару здійснюється протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної чи акту коригування вартості товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю товару відповідно до п. 3.3. договору).
На виконання умов договору поставки № УГВ790/30-22 від 12.10.2022 позивачем у період з 04.01.2023 по 20.01.2023 поставлено відповідачу товар на загальну суму 25 798 215,38 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 5 від 04.01.2023 на суму 1 072 074,82 грн., № 6 від 04.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 14 від 09.01.2023 на суму 1 074 849,82 грн., № 16 від 09.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 17 від 09.01.2023 на суму 1 106 299,81 грн., № 22 від 10.01.2023 на суму 1 074 894,82 грн., № 26 від 10.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 28 від 11.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 29 від 11.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 32 від 11.01.2023 1 133 124,80 грн., № 36 від 12.01.2023 на суму 1 133 124,80грн., № 38 від 12.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 40 від 12.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 43 від 13.01.2023 на суму 1 138 674,80 грн., № 45 від 13.01.2023 на суму 1 106 299,81 грн., № 54 від 18.01.2023 на суму 1 073 924,82 грн., № 57 від 19.01.2023 на суму 1 141 449,80 грн., № 58 від 19.01.2023 на суму 1 080 399,82 грн., № 61 від 19.01.2023 на суму 1 142 374,80 грн., № 63 від 20.01.2023 на суму 1 130 812,31 грн., № 64 від 20.01.2023 на суму 1 146 074,80 грн.
Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується.
За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 19 734 081,95 грн.
За розрахунками позивача, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 064 133,42 грн.
Водночас, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" про стягнення пені на підставі п. 7.9. договору поставки від 12.10.2022 № УГВ790/30-22 за період з 10.12.2022 по 21.02.2023 у розмірі 3 904 989,58 грн., у зв'язку з порушенням ТОВ "Нарні-Трейд" строків поставки 1056,09 тонн метанолу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/4887/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Нарні-Трейд» на користь АТ «Укргазвидобування» 950 000,00 грн. пені за несвоєчасну поставку/не поставку товару та 48 423,92 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.01.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/4887/23 скасовано частково. Викладено його резолютивну частину в новій редакції, згідно з якою позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Нарні-Трейд» на користь АТ «Укргазвидобування» 1 758 571,82 грн. пені та 52 757,15 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Нарні-Трейд» на користь АТ «Укргазвидобування» 57 760,73 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
У зв'язку з порушенням позивачем умов договору в частині своєчасної та повної поставки товару відповідачем було нараховано на підставі п. 7.9. договору штрафні санкції у вигляді пені та штрафу, та виставлено вимоги № 30.6-022-321 від 17.01.2023 на суму 5 570 588,44 грн. (349 284,36 грн. пені, 261 727,71 грн. та 4 959 576,36 грн. штрафу) та № 30.6-022-672 від 06.02.2023 на суму 493 909,54 грн. пені. Факт надсилання вказаних вимог на адресу позивача підтверджується фіскальними чеками та описами вкладення від 18.01.2023 та 07.02.2023.
В свою чергу, позивач звернувся до відповідача з листом від 18.03.2024 № 1803/2, яким повідомив АТ «Укргазвидобування» про невиконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором поставки від 12.10.2022 № УГВ790/30-22 на загальну суму 6 064 133,42 грн.
Листом № 302.1-022-2893 від 23.04.2024 відповідач повідомив позивача про застосування до ТОВ "Нарні-Трейд" оперативно-господарської санкції у вигляді отримання суми штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з невиконанням умов договору з боку постачальника.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання з оплати поставленого за договором поставки № УГВ790/30-22 від 12.10.2022 товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 6 064 133,42 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на порушення позивачем строків поставки товару за договором, у зв'язку з чим відповідачем на підставі п. 7.11. договору до позивача були застосовані штрафні санкції в розмірі 6 064 497,98 грн., та застосовано оперативно-господарську санкцію, а саме отримано суму нарахованих санкцій із суми, що підлягає сплаті постачальнику за відвантажений та прийнятий товар. Отже, на переконання відповідача, оперативно-господарська санкція у вигляді отримання відповідачем коштів у розмірі 6 064 133,42 грн., що дорівнює сумі штрафних санкцій, відбулися відповідно до положень договору та за наявності правових підстав для цього, що повністю спростовує позицію позивача, що відповідач має заборгованість перед позивачем з оплати поставленого товару в розмірі 6 064 133,42 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст. 692 ЦК України.
В ст. 655 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як встановлено судом, 12.10.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № УГВ790/30-22, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві метанол ІМРСА у кількості 2000 тон +0/-5% відповідно до специфікації/-ій, що додається/ються до договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
До договору поставки № УГВ790/30-22 від 12.10.2022 укладено специфікацію (додаток № 1 до договору), за умовами якої поставці підлягав метанол ІМРСА в кількості 2000 т (+0/-5%) на загальну суму 92 499 984,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору поставки № УГВ790/30-22 від 12.10.2022 позивачем у період з 04.01.2023 по 20.01.2023 поставлено відповідачу товар на загальну суму 25 798 215,38 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 5 від 04.01.2023 на суму 1 072 074,82 грн., № 6 від 04.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 14 від 09.01.2023 на суму 1 074 849,82 грн., № 16 від 09.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 17 від 09.01.2023 на суму 1 106 299,81 грн., № 22 від 10.01.2023 на суму 1 074 894,82 грн., № 26 від 10.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 28 від 11.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 29 від 11.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 32 від 11.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 36 від 12.01.2023 на суму 1 133 124,80грн., № 38 від 12.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 40 від 12.01.2023 на суму 1 133 124,80 грн., № 43 від 13.01.2023 на суму 1 138 674,80 грн., № 45 від 13.01.2023 на суму 1 106 299,81 грн., № 54 від 18.01.2023 на суму 1 073 924,82 грн., № 57 від 19.01.2023 на суму 1 141 449,80 грн., № 58 від 19.01.2023 на суму 1 080 399,82 грн., № 61 від 19.01.2023 на суму 1 142 374,80 грн., № 63 від 20.01.2023 на суму 1 130 812,31 грн., № 64 від 20.01.2023 на суму 1 146 074,80 грн.
Заперечень покупця щодо кількості та якості поставленого товару матеріали справи не містять та судом не встановлено.
За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 19 734 081,95 грн.
Відтак, за розрахунками позивача, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 064 133,42 грн.
За умовами п. 4.1.1. договору розрахунки за товар здійснюються протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної чи акту коригування вартості товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю товару відповідно до п. 3.3 даного договору - для резидентів України), та пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу)/рахунку з новою ціною за одиницю товару, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на умовах, зазначених у специфікації/-ях.
Згідно з п. 4 специфікації оплата покупцем товару здійснюється протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної чи акту коригування вартості товару (у випадку перерахунку ціни за одиницю товару відповідно до п. 3.3. договору).
Виходячи з умов п. 4.1.1. договору та п. 4 специфікації, строк оплати товару є таким, що настав.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати поставленого товару, тоді як строк виконання зобов'язання з оплати настав.
Доказів сплати заборгованості у розмірі 6 064 133,42 грн. матеріали справи не містять, зворотного судом не встановлено.
В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на порушення позивачем умов договору в частині строку поставки товару, у зв'язку з чим зазначає про наявність підстав для застосування оперативно-господарської санкції згідно п. 7.12. договору у вигляді отримання відповідачем коштів у розмірі 6 064 133,42 грн., що дорівнює сумі штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною поставкою/непоставкою товару ТОВ «Нарні-Трейд», та повністю спростовує доводи позивача про те, що в порушення п. 4.1.1. договору та умов специфікації АТ «Укргазвидобування» має заборгованість перед позивачем з оплати поставленого товару у сумі 6 064 133,42 грн.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" про стягнення пені на підставі п. 7.9. договору поставки від 12.10.2022 № УГВ790/30-22 за період з 10.12.2022 по 21.02.2023 у розмірі 3 904 989,58 грн., у зв'язку з порушенням ТОВ "Нарні-Трейд" строків поставки 1056,09 тонн метанолу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/4887/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Нарні-Трейд» на користь АТ «Укргазвидобування» 950 000,00 грн. пені за несвоєчасну поставку/не поставку товару та 48 423,92 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.01.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/4887/23 скасовано частково. Викладено його резолютивну частину в новій редакції, згідно з якою позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Нарні-Трейд» на користь АТ «Укргазвидобування» 1 758 571,82 грн. пені та 52 757,15 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Нарні-Трейд» на користь АТ «Укргазвидобування» 57 760,73 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Принагідно слід зазначити, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Таким чином, встановлені судовими рішеннями у справі № 910/4887/23 обставини порушення ТОВ "Нарні-Трейд" виконання зобов'язання щодо поставки товару у строк, встановлений пунктом 3 специфікації в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.
Так, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідальність сторін за невиконання своїх зобов'язань за договором передбачена умовами п. 7.9. -7.12. договору.
В пункті 7.9. договору сторонами узгоджена відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару, згідно якого постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до п. 7.11. договору при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним договором покупець має право направити постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку постачальник зобов'язаний перерахувати покупцю суму нарахованих штрафних санкцій га/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек. накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку, через яке надсилалась така вимога.
Згідно з п. 7.12. договору при несплаті позивачем штрафних санкцій та/або збитків протягом строку, вказаного в пункті 7.11. договору, покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарської санкції, а саме отримати суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків, спричинених невиконанням та/або несвоєчасним виконанням договору та або порушенням умов договору із суми, що підлягає сплаті постачальнику. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника. Датою направлення такого повідомлення є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв'язку ,через яке надсилається таке повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з порушенням позивачем умов договору в частині своєчасної та повної поставки товару відповідачем було нараховано на підставі п. 7.9. договору штрафні санкції у вигляді пені та штрафу, та виставлено вимоги № 30.6-022-321 від 17.01.2023 на суму 5 570 588,44 грн. (349 284,36 грн. пені, 261 727,71 грн. та 4 959 576,36 грн. штрафу) та № 30.6-022-672 від 06.02.2023 на суму 493 909,54 грн. пені. Матеріалами справи підтверджується факт надсилання вказаних вимог на адресу позивача.
Судом встановлено, що позивач не погодився з нарахованими відповідачем штрафними санкціями та не здійснив їх оплату в строки, встановлені вимогами та пунктом 7.11. договору, та листом від 18.03.2024 № 1803/2 повідомив відповідача про невиконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором поставки від 12.10.2022 № УГВ790/30-22 на загальну суму 6 064 133,42 грн.
У відповідь на вказаний лист відповідач листом № 302.1-022-2893 від 23.04.2024 повідомив позивача про застосування до ТОВ "Нарні-Трейд" оперативно-господарської санкції у вигляді отримання суми штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з невиконанням умов договору з боку постачальника.
Як зазначає позивач, вартість товару на суму 6 064 133,42 грн. відповідачем оплачена не була, у зв'язку чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі.
При цьому, відповідачем не заперечується невиконання обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару на загальну суму 6 064 133,42 грн.
У постановах від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, від 18.12.2019 у справі № 905/2336/18, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19 Верховний Суд виснував, що особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних санкцій, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.
Відповідно до частини 1 статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Притриманням можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 595 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Відповідно до статті 597 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.
З наведених норм вбачається, що притриманням є спосіб забезпечення зобов'язань, за яким кредитор здійснює правомірне володіння річчю, що підлягає передачі боржнику чи вказаній ним особі відповідно до існуючих цивільно-правових відносин між ним та боржником (основне зобов'язання, що забезпечується), з правом кредитора, в разі невиконання зобовязання у строк, здійснити її притримання у себе, з подальшим задоволенням своїх вимог з вартості притримуваної речі.
За змістом статті 594 Цивільного кодексу України притримання, виникає безпосередньо із закону на підставі зазначених норм, які надають кредитору зазначені можливості без будь-яких застережень, що вони повинні бути передбачені договором.
При цьому, притримання речі боржником за своєю правовою природою є правомірною дією- правочином, який вчиняється зацікавленою особою з метою забезпечення виконання основного зобов'язання.
Для правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України встановлена письмова форма, недотримання якої, згідно з ч. 2 цієї статті, має наслідком нікчемність такого правочину.
Отже, з урахуванням змісту укладеного між сторонами правочину суд зазначає, що сторони у пункті 7.12. договору прямо визначили право покупця притримати оплату товару (із суми, що підлягає сплаті постачальнику).
Відтак, оскільки позивач поставив товар з простроченням строку поставки та був зобов'язаний сплатити на користь відповідача штрафні санкції, що, зокрема, встановлено судовими рішеннями у справі № 910/4887/23, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були наявні достатні правові підстави для застосування оперативно-господарської санкції у вигляді отримання вказаної суми.
При цьому, згідно з розрахунком суду апеляційної інстанції у справі № 910/4887/23, з яким погодився Верховний Суд, пеня, нарахована на вартість непоставленого товару у розмірі 48 844 154,05 грн. за загальний період з 11.12.2022 по 20.02.2023 та на вартість несвоєчасно поставленого товару за видатковою накладною від 20.01.2023 № 64 за період з 11.12.2022 по 19.01.2023 (з урахуванням часткової оплати) становить 3 517 143,64 грн.
Таким чином, при визначенні розміру оперативно-господарської санкції у вигляді отримання відповідачем коштів, судом враховано штрафні санкції за невчасну поставку товару позивачем, правові підстави для застосування та розмір яких визнано обґрунтованими в судовому рішенні № 910/4887/23. Зокрема, судом враховано наявність підстав для нарахування штрафних санкцій (пені) в розмірі 349 284,36 грн. за несвоєчасну поставку позивачем товару на суму 12 114 093,32 грн. (вимога № 30.6-022-321 від 17.01.2023) та в розмірі 493 909,54 грн. за несвоєчасну поставку товару на суму 13 684 122,08 грн. (вимога № 30.6-022-672 від 06.02.2023).
Враховуючи судові рішення у справі № 910/4887/23, обґрунтованим є нарахування позивачеві 7% штрафу в розмірі 3 419 090,78 грн. від вартості непоставленого товару, з розрахунку: 48 844 154,05 грн. х 7%. Крім того, судом враховано встановлені у справі № 910/4887/23 обставини часткової оплати ТОВ "Нарні-Трейд" нарахованої відповідачем пені згідно видаткової накладної від 20.01.2023 № 64 в сумі 50 476,69 грн., яка входить до складу пені, нарахованої у вимозі № 30.6-022-672 від 06.02.2023, та стягнення у справі № 910/4887/23 решти пені за видатковою накладною від 20.01.2023 № 64 в сумі 364,55 грн., тому виключення вказаних сум із розміру заборгованості у даній справі є безпідставним.
З огляду на встановлені вище обставини, АТ «Укргазвидобування» набуло право на застосування згідно п. 7.12. договору оперативно-господарської санкції в розмірі 4 473 171,15 грн., отже заборгованість відповідача у даній справі становить 1 590 962,27 грн. (6 064 133,42 грн. (вартість неоплаченого товару) - 4 473 171,15 грн. (оперативно-господарська санкція згідно п. 7.12. договору)).
За встановлених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1 590 962,27 грн.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/4992/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/4992/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/4992/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/4992/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.11.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко